Книга Єремії 34:1—22
34 Коли вавилонський цар Навуходоно́сор* з усім своїм військом, а також усі царства землі, що були під його пануванням, і всі народи воювали проти Єрусалима й усіх його міст,+ Єгова звернувся до Єремı́ї:
2 «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “Піди до юдейського царя Седекı́ї+ і скажи: «Так говорить Єгова: “Я віддам це місто в руки вавилонського царя, і він спалить його вогнем.+
3 А ти не врятуєшся від нього, бо тебе впіймають, віддадуть у його руки,+ і ти говоритимеш з ним віч-на-віч, лице в лице. І заберуть тебе у Вавилон”.+
4 Але послухай слово Єгови, юдейський царю Седекı́є. Ось що каже Єгова про тебе: “Ти не загинеш від меча,
5 а помреш у спокої.+ Для тебе спалюватимуть пахощі, як колись спалювали для твоїх батьків — царів, що були до тебе, і голоситимуть за тобою, кажучи: «Горе, пане!» — бо я так сказав”,— говорить Єгова»”».
6 Тож пророк Єремı́я передав Седекı́ї всі ці слова в Єрусалимі
7 у той час, коли війська вавилонського царя воювали проти Єрусалима і проти Лахı́ша+ й Азе́ки,+ бо лише ці укріплені міста Юди ще не були завойовані.+
8 І було слово Єгови до Єремı́ї після того, як цар Седекı́я уклав угоду зі всім народом у Єрусалимі, проголосивши свободу.+
9 Кожен мав відпустити свого раба і рабиню, єврея і єврейку, і більше не змушувати брата свого, юдея, бути рабом.
10 Тож послухались усі князі і всі люди. Вони підтримали ту угоду, і кожен погодився відпустити свого раба й рабиню і більше не тримати їх у рабстві. Вони послухались і відпустили їх.
11 Але згодом вони повернули собі рабів та рабинь, яких відпустили, і знову змусили їх стати рабами.
12 Тоді Єгова звернувся до Єремı́ї. І сказав Єгова:
13 «Так говорить Єгова, Бог Ізра́їля: “У той день, коли я вивів ваших прабатьків з Єгипту, з дому рабства,+ я уклав з ними угоду,+ сказавши:
14 «Під кінець сьомого року кожен має відпустити свого брата, єврея, який йому продався і прослужив шість років. Відпустіть його, хай буде вільний».+ Але ваші прабатьки не слухали мене і не прихиляли вуха.
15 А ви недавно* навернулись і зробили те, що правильне в моїх очах: ви проголосили свободу своєму ближньому та уклали угоду переді мною в домі, названому моїм іменем.
16 Та пізніше ви передумали й осквернили моє ім’я,+ бо повернули собі рабів та рабинь, яких, за їхнім бажанням*, відпустили на волю. І ви знову змусили їх стати рабами”.
17 Тому так промовляє Єгова: “Ви не послухалися мене, бо ніхто з вас не проголосив свободи своєму братові, ближньому своєму.+ Тож ось яку свободу я проголошу вам,— каже Єгова,— ви помрете від меча, пошесті та голоду,+ і ви станете жахливим видовищем для всіх царств землі.+
18 У руки ворогів я віддам людей, які порушили мою угоду,— тих, що не виконали слів угоди, яку уклали переді мною, розрубавши навпіл теля і пройшовши між його половинами.+
19 Віддам князів Юди, князів Єрусалима, придворних, священиків та весь народ цього краю — усіх, хто проходив між половинами теляти.
20 Я віддам їх у руки ворогів і тих, хто прагне відібрати їхнє життя*, і їхніми трупами будуть живитися небесні птахи та земні звірі.+
21 Юдейського царя Седекı́ю і його князів я віддам у руки ворогів і тих, хто прагне відібрати їхнє життя*, у руки воїнів вавилонського царя,+ які тепер відступають від вас.+
22 Я дам наказ,— говорить Єгова,— і приведу їх назад до цього міста. Вони воюватимуть проти нього, захоплять його і спалять вогнем.+ А міста Юди я перетворю на безлюдну пустку”».+
Примітки
^ Букв. «Невухадрецца́р»; інший варіант написання.
^ Букв. «сьогодні».
^ Або «душею».
^ Або «шукає їхньої душі».
^ Або «шукає їхньої душі».