Євангеліє від Івана 10:1—42
Коментарі
Знають його голос. Численні спостереження за пастухами і вівцями на Близькому Сході показують, що вівці мають дивовижну здатність відрізняти голос свого пастуха від голосів інших пастухів або чужинців. Як видно зі слів Ісуса, пастухи дають кожній вівці ім’я; так роблять, навіть коли отара велика (Ів 10:3, 27). Тож вівці від народження чують, як пастух кличе їх на ім’я, коли веде їх і вчить слухатись його. Крім того, кожен пастух послуговується своїми вигуками, і вівці відрізняють їх від вигуків інших пастухів. Пастухи вчать овець відгукуватися на різні команди, і це допомагає їм захищати отару від небезпек або вести до хороших пасовищ і води. Тому можна сказати, що вівці знають унікальний голос свого пастуха не лише в тому розумінні, що можуть відрізнити його від інших голосів, але й в тому розумінні, що відчувають його ніжну турботу про кожну з них зокрема і про отару в цілому.
Ніколи не підуть. В грецькому тексті перед дієсловом вживаються дві заперечні частки для підсилення заперечення, що яскраво підкреслює надійність Ісусових слів. У цьому контексті слово чужий стосується того, кого вівці не знають.
Порівняння. З усіх письменників Євангелій тільки Іван вживає грецьке слово пароймı́а (Ів 10:6; 16:25, 29). Це слово схоже за значенням до грецького слова параболе́ («приклад» або «притча»), яке часто трапляється в інших Євангеліях, але ніколи не вживається в Євангелії від Івана. (Див. коментар до Мт 13:3.) Слово пароймı́а може також передавати думку про порівняння чи аналогію. Петро використав це слово, коли згадав «прислів’я» про пса, який повертається до своєї блювоти, і свиню, яка йде качатися в багні (2Пт 2:22). Той самий іменник вжито в назві книги Прислів’я у грецькій Септуагінті.
Добрий. Або «чудовий». Грецьке слово кало́с може передавати думку про те, що по-справжньому добре і гарне, про те, що має добру якість. Наприклад, це слово вживається у висловах «добрі плоди», «добрий ґрунт», «гарні перлини» (Мт 3:10; 13:8, 45). В цьому контексті воно вказує на те, що Ісус є добрим, чудовим пастирем.
Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. Тут воно стосується життя Ісуса, яке він як добрий пастир готовий віддати за своїх овець. (Див. глосарій, «Душа».)
Найманий... робітник. Отара овець була чимось дуже цінним, тож часто господар, його діти чи хтось з родичів дбали про цих беззахисних тварин (Бт 29:9; 30:31; 1См 16:11). Для догляду за вівцями господар міг також когось найняти. Однак наймані робітники переважно працювали заради платні, а не тому, що були віддані господарю чи турбувались про овець. (Пор. Йв 7:1, 2.) В Біблії «пасти» у переносному значенні означає дбати, захищати і годувати символічних овець, служителів Єгови (Бт 48:15). Духовні пастирі у християнському зборі не мають поводитись так, як «найманий робітник» (Ів 10:13). Вони стараються наслідувати приклад Єгови, турботливого Пастиря свого народу (Пс 23:1—6; 80:1; Єр 31:10; Єз 34:11—16), і саможертовну любов Ісуса, «доброго пастиря» (Ів 10:11, 14; Дії 20:28, 29; 1Пт 5:2—4).
Життя. Або «душу». (Див. коментар до Ів 10:11.)
Привести. Або «очолити». Вжите тут грецьке дієслово а́ґо може означати «приводити» або «очолювати», залежно від контексту. В одному грецькому рукописі, датованому близько 200 роком н. е., вжито споріднене грецьке слово сіна́ґо, яке часто перекладають як «збирати». Ісус, Добрий Пастир, збирає, веде, захищає і годує овець, які належать до цієї кошари (у Лк 12:32 їх названо «малою отарою»), а також інших овець. Вони стають одною отарою під наглядом одного пастиря. Цей яскравий приклад наголошує на єдності, яка панує серед Ісусових послідовників.
Слухатимуться. Тут грецьке слово, що перекладається як «слухати», означає «зважати, розуміти і діяти згідно з почутим».
Життя. Або «душу». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. Тут воно стосується життя Ісуса, яке він готовий добровільно «віддати» в жертву. (Див. глосарій, «Душа».)
Узимку. Стосується останньої зими Ісусового служіння у 32 році н. е. Свято присвячення відзначали у кіслеві (листопад — грудень), який був дев’ятим місяцем року. У 32 році н. е. перший день свята, 25 кіслева, випав на середину грудня. (Див. додаток Б15.) Всі юдеї добре знали, що Свято присвячення відзначається взимку. Тому, можливо, згадка про зиму вказувала не на пору року, а на погодні умови, через які Ісус вибрав для навчання захищене місце — «Соломонову колонаду» (Ів 10:23). Взимку ця колонада захищала від сильного східного вітру. (Див. додаток Б11.)
Свято присвячення. Єврейська назва цього свята — Ханука (ханукка́), що означає «урочисте відкриття; присвячення». Свято починалося 25 кіслева, приблизно в час зимового сонцестояння, і тривало 8 днів. (Див. коментар до слова узимку в цьому вірші та додаток Б15.) Його відзначали на згадку про повторне присвячення храму в Єрусалимі у 165 році до н. е. Сирійський цар Антіох IV Епіфан виявив зневагу до Єгови, Бога юдеїв, опоганивши його храм. Наприклад, він побудував жертовник на великому жертовнику, де раніше приносили щоденні цілопалення. Щоб зробити храм повністю непридатним для поклоніння Єгові, 25 кіслева 168 року до н. е. Антіох склав у жертву на цьому жертовнику свиню і звелів покропити весь храм відваром зі свинячого м’яса. Він спалив храмові брами, зруйнував кімнати священиків, забрав з храму золотий жертовник, стіл для хлібів представлення і золотий світильник, а тоді присвятив храм Єгови язичницькому богу Зевсу Олімпійському. Через два роки після того Юда Маккавей відвоював місто і храм. Храм був очищений і 25 кіслева 165 року до н. е. повторно присвячений Єгові. Це відбулося рівно через три роки після того, як Антіох приніс свою огидну жертву Зевсу. У храмі відновили щоденні цілопалення для Єгови. У натхнених Писаннях не говориться, що це Єгова дав Юді Маккавею перемогу і наказав відновити храм. Однак раніше Єгова послуговувався чоловіками з інших народів, наприклад перським царем Кіром, щоб виконати свої наміри, пов’язані з правдивим поклонінням (Іс 45:1). Тож цілком логічним є висновок, що Єгова міг послуговуватись чоловіком зі свого присвяченого народу, аби виконати свою волю. Як показує Біблія, храм мав існувати, для того щоб сповнилися пророцтва про Месію, його служіння і жертовну смерть. Також левіти повинні були складати жертви доти, доки Месія не принесе більшої жертви — власного життя заради людства (Дн 9:27; Ів 2:17; Єв 9:11—14). Христові послідовники не були зобов’язані відзначати Свято присвячення (Кл 2:16, 17). Все ж у Біблії ніде не сказано, що Ісус та його учні засуджували відзначання цього свята.
Тримати нас. Або «тримати наші душі». Значення грецького слова псіхе́, яке традиційно перекладають словом «душа», залежить від контексту. В деяких контекстах його відповідником може бути особовий займенник. Ось приклади з інших книг Грецьких Писань: Мт 12:18; 26:38 і Єв 10:38, де вислів «моя душа (псіхе́)» можна перекласти як «я» або «мені». (Див. глосарій, «Душа».)
Ті, кого дав мені Батько, цінніші від усього іншого. У грецьких рукописах і перекладах іншими мовами трапляється різночитання цієї частини вірша. Варіант, використаний у деяких рукописах, можна передати як: «Мій Батько, що дав їх мені, більший за всіх». Проте багато вчених вважає, що в оригіналі був варіант, вжитий в основному тексті цього видання.
Одне. Або «в єдності». Ці слова Ісуса показують, що він і його Батько об’єднані спільною метою: захищати символічних овець і вести їх до вічного життя. Пасти символічних овець — це спільне завдання Батька і Сина. Вони однаково турбуються про овець і не дозволяють, щоб хтось вирвав їх з їхньої руки (Ів 10:27—29; пор. Єз 34:23, 24). В Євангелії від Івана часто згадується про тісні стосунки Батька і Сина та їхню єдність у бажаннях і намірах. Грецьке слово, перекладене тут як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Тобто Ісус і його Батько «одне» в тому розумінні, що вони діють в єдності і тісно співпрацюють, а не в тому, що вони є однією особою (Ів 5:19; 14:9, 23). Ісус говорив не про рівність Богу, а про єдність в намірах і діях; це стає зрозуміло, якщо порівняти цей вірш з Ісусовою молитвою, записаною в 17-му розділі Івана (Ів 10:25—29; 17:2, 9—11). Особливо це видно, коли Ісус молиться за своїх послідовників: «Щоб вони були одне, як і ми одне» (Ів 17:11). Отже, слово «одне» в 10-му і в 17-му розділах має те саме значення. (Див. коментарі до Ів 17:11, 21; 1Кр 3:8.)
У вашому Законі. Тут цей вислів стосується всіх Єврейських Писань, а не лише Мойсеєвого закону. Цитата, яка йде далі, взята з Пс 82:6. У такому ж значенні слово «Закон» вживається в Ів 12:34; 15:25.
Боги. Або «богоподібні». Тут Ісус цитує Пс 82:6, де єврейським словом елогı́м («боги») названо людей, які були суддями в Ізраїлі. Вони були «богами» в тому розумінні, що служили представниками і речниками Бога. У подібному значенні Мойсей мав бути «як Бог» для Аарона і фараона (Вх 4:16; 7:1; також прим.).
В єдності зі. Букв. «в». Тут грецький прийменник ен передає думку про близькі стосунки. В такому значенні цей прийменник використовували у своїх книгах Іван і Павло (Гл 1:22; 3:28; Еф 2:13, 15; 6:1). У 1Ів 3:24 і 4:13, 15 прийменник ен передає думку про стосунки християнина з Богом. Ще один доказ того, що цей прийменник може перекладатися як «у єдності з», можна побачити в Ів 17:20—23, де він вживається п’ять разів.
Медіафайли
Кошара була обгородженим місцем, куди пастухи зганяли на ніч отари, щоб захистити їх від злодіїв і хижаків. У біблійні часи кошари не мали даху, вони були різної форми і розміру, часто з кам’яними стінами і лише одним входом (Чс 32:16; 1См 24:3; Сф 2:6). Іван говорить, що в кошару входили «через браму», яку охороняв «сторож» (Ів 10:1, 3). В одну кошару могли зганяти кілька отар, і сторож охороняв їх упродовж ночі. Вранці сторож відкривав браму пастухам. Кожен пастух кликав своїх овець, і вони впізнавали його голос та йшли за ним (Ів 10:3—5). Ісус згадав цей звичай, щоб показати свою турботу про учнів (Ів 10:7—14).
Вовки, які водяться в Ізраїлі,— це нічні хижаки. Ці тварини люті, безстрашні і ненажерливі, часто вони вбивають більше овець, ніж можуть з’їсти або потягти з собою. У Біблії різні тварини, а також їхні звички і характерні ознаки часто згадуються в переносному значенні для унаочнення як позитивних, так і негативних рис. Наприклад, у передсмертному пророцтві Якова плем’я Веніямина порівнюється з вовком (Canis lupus), це означає, що з нього мали походити здібні воїни. Але найчастіше вовк згадується в Біблії як уособлення негативних рис, скажімо пожадливості, люті, жорстокості і підступності. До вовків прирівнюються лжепророки, злісні противники християнства, а також лжевчителі, які зсередини завдають шкоди християнському збору. Пастухи добре знали, наскільки небезпечними є вовки. Ісус згадував про «найманого робітника», який «коли... бачить вовка, то кидає овець і втікає». На відміну від найманого робітника, який «не дбає про овець», Ісус є «добрим пастирем», який віддав за овець своє життя (Івана 10:11—13).
В цій 3D-анімації показано, як могла виглядати Соломонова колонада. Це був просторий критий прохід на східному боці зовнішнього подвір’я Єрусалимського храму в I столітті. У Біблії назва цієї колонади згадується тричі. Іван пише, що якось Ісус проходжувався цією колонадою і довкола нього зібрались юдеї, які вимагали, щоб він сказав, чи він Христос (Ів 10:22—24). Пізніше натовп людей зібрався у Соломоновій колонаді, щоб дізнатись, як Петро зцілив чоловіка, який від народження був кульгавий (Дії 3:1—7, 11). Також у Соломоновій колонаді відкрито збиралися перші християни (Дії 5:12, 13; див. глосарій, «Соломонова колонада»).