Первосвященик. Тобто Кайяфа. (Див. коментар до Дії 4:6.)

Покинь свій край. У промові перед Синедріоном Степан говорить, коли саме Авраам отримав цей наказ: «Перед тим як наш прабатько Авраам оселився в Харані, Бог слави з’явився йому в Месопотамії» (Дії 7:2). Авраам (спочатку його ім’я було Аврам) походив з халдейського міста Ур. Як зазначає Степан, очевидно, саме там Аврааму було вперше сказано покинути свій край (Бт 11:28, 29, 31; 15:7; 17:5; Не 9:7). З оповіді в Бт 11:31—12:3 складається враження, що цей наказ Авраам отримав після смерті свого батька Тераха під час тимчасового проживання в Харані. Однак з огляду на цю розповідь і слова Степана можна дійти висновку, що Єгова дав цей наказ ще в Урі. Пізніше Бог повторив його, коли Авраам мешкав у Харані.

Бог. Букв. «Він». Йдеться про «Бога слави», згаданого у вірші 2.

Потомству. Букв. «насінню». (Див. додаток А2.)

Потомки. Або «потомство». Букв. «насіння». (Див. додаток А2.)

Утискати 400 років. Тут цитуються слова з Бт 15:13, де Бог сказав Авраму (Аврааму), що його нащадків будуть поневолювати й утискати 400 років. Цей період закінчився 14 нісана 1513 року до н. е., коли Єгова звільнив Ізраїль з єгипетського рабства, а це означає, що передречений період почався 1913 року до н. е. Згідно з біблійною хронологією, саме того року Авраамів нащадок Ісак, якому тоді було близько п’яти років, почав зазнавати глузувань і знущань з боку Ізмаїла, свого брата по батькові. Ізмаїл народився приблизно за 19 років до того від єгиптянки Агар, служниці Сари (Сарри). Ізмаїл глузував з молодшого брата, напевно, через те, що Ісаку належало право первородства, хоча він народився після Ізмаїла (Бт 16:1—4; 21:8—10). Павло пізніше назвав Ізмаїлове ставлення до Ісака переслідуванням (Гл 4:29). Очевидно, з погляду Єгови воно не було невинною розвагою, адже коли Сарра почала вимагати від Авраама прогнати Ізмаїла та його матір, Єгова став на її бік (Бт 21:11—13). Тож Ісак — перший з Авраамових нащадків, хто зазнав утиску. Отже, цей детально описаний в Біблії випадок, очевидно, був початком передреченого 400-річного періоду утисків, що мав закінчитись виходом ізраїльтян з Єгипту.

Служити мені. Або «виконувати для мене священне служіння; поклонятись мені». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити», але в деяких контекстах воно може означати «поклонятись». Друга частина цього вірша перегукується з Вх 3:12, де єврейське дієслово з тим самим значенням перекладене як «служити», або «поклонятись» (Вх 3:12, прим.). В Біблії грецьке дієслово латре́уо вживається здебільшого стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 1:74; 2:37; 4:8; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), у тому числі служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25).

Ісак став батьком Якова. У грецькому тексті не повторюється жодне з двох дієслів, що вжиті перед тим у вірші і перекладені як «в нього народився» і «зробив обрізання». Тому в другій частині вірша може матись на увазі як одне, так і обидва дієслова. Інший можливий варіант перекладу другої частини вірша — «Ісак зробив так само з Яковом [тобто зробив Якову обрізання], а Яків — з 12 головами родин».

Голів родин. Або «патріархів». Грецьке слово патріа́рхес трапляється в Грецьких Писаннях чотири рази і в цьому вірші стосується 12 синів Якова (Бт 35:23—26). Це слово також вживається щодо Давида (Дії 2:29) й Авраама (Єв 7:4).

Всього 75 осіб. Слова Степана про те, що родина Якова в Єгипті складалася з 75 осіб, мабуть, не є цитатою з Єврейських Писань. У масоретському тексті Єврейських Писань такої цифри немає. В Бт 46:26 сказано: «Усіх нащадків Якова, які прийшли з ним до Єгипту, крім його невісток, було 66». Далі у вірші 27 говориться: «Усіх тих, хто належав до Яковового дому і хто прийшов у Єгипет, було 70». Тут подається два варіанти підрахунку: перша цифра, очевидно, включає лише тих, хто народився від Якова, а друга вказує на загальну кількість осіб, які прийшли у Єгипет. Про кількість нащадків Якова також згадується у Вх 1:5 і Пв 10:22; в обох уривках це число — «70». Степан, імовірно, подає третій варіант, зараховуючи більше осіб до родини Якова. Дехто вважає, що в цю кількість входять сини та внуки Йосипових синів — Манасії та Єфрема; цих нащадків згадано в перекладі Септуагінти в Бт 46:20. А дехто припускає, що в це число входять невістки Якова, які не враховані в Бт 46:26. Тож «75» — це мабуть загальна кількість осіб. Проте цілком імовірно, що підставою для такого числа були копії Єврейських Писань, поширені у I столітті н. е. Впродовж багатьох років біблеїсти знали, що цифра «75» згадувалась у грецькій Септуагінті в Бт 46:27 і Вх 1:5. У XX столітті було знайдено два фрагменти рукописів Мертвого моря, де містився Вх 1:5 і також вказувалось число «75». Можливо, Степан взяв за основу один з таких стародавніх текстів. Хоч би як там було, число, згадане Степаном,— це лише один з можливих варіантів підрахунку загальної кількості нащадків Якова.

Осіб. Або «душ». Грецьке слово псіхе́, яке часто передають як «душа», у цьому вірші стосується живого створіння, тобто людини. (Див. глосарій, «Душа», і додаток А2.)

Надзвичайно гарним. Грецький вислів буквально означає «гарний для Бога». Це відповідник єврейської ідіоми, яка передає думку про найвищу міру чогось. Тут грецький вислів може містити дві думки: «надзвичайно гарний» і «гарний у Божих очах». (Пор. Вх 2:2.) На думку деяких вчених, вислів стосується не лише зовнішньої краси, а й внутрішніх рис, які бачить Бог. Подібна конструкція зустрічається в Йн 3:3, де, якщо буквально перекласти єврейський текст, говориться, що Ніневія була «великим містом для Бога», тобто «дуже великим містом». (Щоб побачити інші приклади, див. Бт 23:6; Пс 36:6; також прим.)

Навчили всієї мудрості єгиптян. Промова Степана перед Синедріоном містить подробиці з історії юдейського народу, про які не згадується у Єврейських Писаннях. Наприклад, тільки Степан говорить про освіту, отриману Мойсеєм у Єгипті. Щоб дізнатись про інші подробиці, які згадує Степан і про які не згадується в Єврейських Писаннях, див. коментарі до Дії 7:23, 30, 53.

Сповнилося 40 років. Промова Степана перед Синедріоном містить подробиці з історії юдейського народу, про які не згадується у Єврейських Писаннях. Наприклад, Степан говорить, що Мойсею було 40 років, коли він утік з Єгипту. Щоб дізнатись про інші подробиці, які згадує Степан і про які не згадується в Єврейських Писаннях, див. коментарі до Дії 7:22, 30, 53.

У його серці з’явилося бажання. Або «в нього з’явилась думка; він вирішив». Грецький вислів є відповідником єврейської ідіоми, що перекладається як «приходити на серце». (Пор. Іс 65:17; Єр 3:16.)

Ізраїлевих синів. Або «ізраїльський народ; ізраїльтян». (Див. глосарій, «Ізраїль».)

40 років. У Єврейських Писаннях точно не вказано, скільки років Мойсей перебував у краю Мідіян. Однак тут Степан відкриває подробиці з історії юдейського народу, про які не згадується у Писаннях. Він говорить, що Мойсею було 40 років, коли він утік до Мідіяну (Вх 2:11; Дії 7:23), і що він залишався там ще повних або неповних 40 років. Тож згаданий тут період, очевидно, тривав з 1553 до 1513 року до н. е. Оповідь Степана узгоджується з твердженням, що Мойсеєві було 80 років, коли він говорив з фараоном (Вх 7:7) і вивів ізраїльський народ з Єгипту. Також вона узгоджується з твердженням, що Мойсеєві було 120 років, коли він помер, провівши 40 років у пустелі (Пв 34:7; Дії 7:36).

Ангел. Степан тут має на увазі розповідь з Вх 3:2, де у єврейському тексті міститься вислів «ангел Єгови». В більшості грецьких рукописів у цьому вірші вживається слово «ангел», проте в кількох рукописах і стародавніх перекладах іншими мовами використовується вислів, який можна передати як «ангел Господа [або «Єгови»]». Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J^{7, 8, 10-12, 14-17, 28}) містять у цьому вірші тетраграму. Вони вживають вислів «ангел Єгови».

Голос Єгови. Ця частина промови Степана (Дії 7:30—33) ґрунтується на оповіді з Вх 3:2—10. У вірші 4 «Єгова» звертається до Мойсея через свого ангела. У вірші 6 «Єгова» промовляє слова, процитовані в Дії 7:32. Вислів «голос Єгови» часто трапляється у Єврейських Писаннях і складається з єврейського відповідника слова «голос» і тетраграми. (Ось деякі приклади: Бт 3:8; Вх 15:26; Пв 5:25; 8:20; 15:5; 18:16; 26:14; 27:10; 28:1, 62; ІсН 5:6; 1См 12:15; 1Цр 20:36; Пс 106:25; Іс 30:31; Єр 3:25; Дн 9:10; Зх 6:15.) Варто зазначити, що у фрагменті грецької Септуагінти (в папірусі Фуада 266, датованому I століттям до н. е.) у вислові «голос Єгови» в Пв 26:14; 27:10; 28:1, 62 вживається Боже ім’я, написане єврейськими квадратними літерами. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 7:31 вислів «голос Єгови», а не «голос Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 7:31.

Єгова сказав йому. Контекст оповіді, на яку посилається Степан і яка записана у Вх 3:2—10, показує, що саме Єгова промовляє через ангела. Хоча більша частина цього вірша взята з Вх 3:5, подібні вступні слова можна знайти в оригінальному єврейському тексті у Вх 3:7, де буквально говориться: «І Єгова сказав». (Див. додаток В3, вступ і Дії 7:33.)

Визволителя. Або «рятівника; викупника». Грецьке слово літроте́с походить від дієслова літро́омай, яке означає «звільняти; визволяти». Воно також споріднене з іменником лı́трон, що означає «викуп». (Див. коментар до Мт 20:28.) У Біблії це дієслово вживається щодо визволення через Ісуса Христа (Лк 24:21; Тит 2:14, прим.; 1Пт 1:18, прим.), який був передреченим пророком, подібним до Мойсея (Пв 18:15; Дії 7:37). Так само як Мойсей звільнив з Єгипту Ізраїль, Ісус Христос завдяки своїй викупній жертві визволить усе людство.

Чуда. Або «передвістя». (Див. коментар до Дії 2:19.)

40 років. Ці 40 років почалися 1513 року до н. е., коли ізраїльський народ вийшов з Єгипту, і тривали до 1473 року до н. е., коли він увійшов в Обіцяний край. Протягом цього часу, як і перед тим, Мойсей виконував різні чуда й знаки. Наприклад, повернувшись до Єгипту, Мойсей спочатку здійснив чуда перед усіма старійшинами Ізраїля (Вх 4:30, 31). Потім якийсь час до виходу з Єгипту Мойсей виконував великі знаки і чуда перед фараоном та єгипетським народом. Пізніше він відіграв важливу роль у тому, що фараон та його військо загинули в Червоному морі (Вх 14:21—31; 15:4; Пв 11:2—4). Одним з найвизначніших чудес, які Бог здійснив через Мойсея, була манна. Ізраїльтяни отримували її під час 40-річної мандрівки пустелею кожного дня. Манна перестала з’являтися тоді, коли народ почав споживати плоди ханаанського краю на початку 1473 року до н. е. (Вх 16:35; ІсН 5:10—12).

Ізраїлевим синам. Або «ізраїльському народу; ізраїльтянам». (Див. глосарій, «Ізраїль».)

Бог. Це цитата з Пв 18:15, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ) і говориться: «Бог Єгова». Степан вживає неповну цитату і використовує лише слово «Бог». Коли Петро цитує той самий вірш у Дії 3:22, то використовує цілий вислів «Бог Єгова». (Див. коментар до Дії 3:22.) Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою використовують в цьому вірші тетраграму і говорять: «Ваш Бог Єгова» (J^{7, 8, 10-17}) або «Бог Єгова» (J²⁸). (Див. додаток В4.) У кількох грецьких рукописах також вживаються вислови, які можна перекласти як «Господь Бог» або, з причин, пояснених у додатку В, як «Бог Єгова». Однак в більшості грецьких рукописів і стародавніх перекладів іншими мовами міститься лише слово «Бог».

Збору в пустелі. Тут ізраїльтяни, яких було покликано з Єгипту, названі «збором». У Єврейських Писаннях слово кага́л, яке в «Перекладі нового світу» зазвичай перекладається як «збір», походить від кореневого слова зі значенням «скликати; збирати» (Чс 20:8; Пв 4:10). Це слово часто вживається щодо ізраїльтян, коли про них ідеться як про організовану групу людей. Воно використовується в таких висловах: «Ізраїлів збір» (Лв 16:17; 1Цр 8:14), «збір ізраїльтян» (ІсН 8:35), «збір правдивого Бога» (Не 13:1), «збір Єгови» (Чс 20:4; 1Хр 28:8). У Септуагінті слово кага́л зазвичай перекладається, наприклад у Пс 22:22 (21:23, LXX), грецьким словом екклесı́а, яке в Грецьких Писаннях передається як «збір». (Див. коментарі до Мт 16:18; Дії 5:11.)

Намет свідчення. Лука, ймовірно, керувався Септуагінтою, в якій цим висловом перекладається єврейський вислів, що означає «намет зборів» (Вх 27:21; 28:43; Чс 1:1). Упродовж блукання ізраїльтян пустелею в цьому наметі зберігали ковчег угоди, в якому зокрема були «дві таблиці зі Свідченням». В цьому контексті слово «Свідчення» стосується Десятьох заповідей, записаних на кам’яних таблицях (Вх 25:16, 21, 22; 31:18; 32:15). Єврейський відповідник слова «свідчення» можна також перекласти як «нагадування». Ковчег був свого роду святим архівом, надійним місцем для зберігання священних нагадувань, або свідчення. (Див. глосарій, «Ковчег угоди»; «Найсвятіше».)

Зразком. Або «планом; моделлю». Грецьке слово тı́пос тут має те саме значення, що й у Єв 8:5 і в Септуагінті у Вх 25:40.

Ісусом Навином. Цей чоловік був провідником, який ввів ізраїльський народ в Обіцяний край (Пв 3:28; 31:7; ІсН 1:1, 2). Єврейське ім’я Єгошуа (скорочена форма — Йошуа) означає «Єгова є спасіння». Тут Лука вживає його грецький відповідник, Іесу́с. Латинська форма імені Ісус — Іе́сус. (Див. додаток А4.) Це ім’я було дуже поширеним серед юдеїв у біблійні часи. В Грецьких Писаннях згадуються чотири чоловіки з грецьким іменем Іесу́с: Ісус, який був сином Навина і наступником Мойсея (Дії 7:45; Єв 4:8), предок Ісуса Христа (Лк 3:29), сам Ісус Христос (Мт 1:21) і християнин, що співпрацював з Павлом і, очевидно, мав юдейське походження (Кл 4:11). Йосиф Флавій у своїх працях згадує ще кількох осіб з цим іменем, про яких не згадується в Біблії.

Рукотворних домах. Або «рукотворних місцях (предметах)». Грецьке слово хейропо́йетос також трапляється в Дії 17:24 і Єв 9:11, 24.

Єгова. Це цитата з Іс 66:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). Вислів, перекладений як говорить Єгова, відповідає вислову на початку Іс 66:1 («так говорить Єгова») і вислову в середині наступного вірша («каже Єгова») (Іс 66:1, 2; див. додаток В).

Вперті. Букв. «з твердою шиєю». Вжите тут грецьке слово міститься у Грецьких Писаннях лише в цьому вірші, але воно кілька разів вживається у Септуагінті для перекладу єврейського вислову, що має подібне значення (Вх 33:3, 5; 34:9; Пв 9:6; Пр 29:1; також прим.).

З необрізаними серцями і вухами. Цей вислів, що вживається в переносному сенсі і вказує на впертість та несприйнятливість, походить з Єврейських Писань (Лв 26:41, прим.; Єр 9:25, 26; Єз 44:7, 9). У Єр 6:10 (див. прим.) буквальний вислів «їхнє вухо необрізане» перекладено як «їхні вуха закриті». Тож про людей, які не відгукуються на Божі вказівки, говориться як про тих, хто має необрізані серця і вуха.

Одержали через ангелів. Промова Степана перед Синедріоном містить подробиці з історії юдейського народу, про які не згадується у Єврейських Писаннях. Наприклад, він говорить про те, що Мойсеїв закон був даний через ангелів (Гл 3:19; Єв 2:1, 2). Щоб дізнатись про інші подробиці, які згадує Степан і про які не згадується в Єврейських Писаннях, див. коментарі до Дії 7:22, 23, 30.

Так розлютились. Або «це зачепило їх за живе». Грецький вислів трапляється лише тут і в Дії 5:33. Його буквальне значення — «бути перепиляним». Проте в Біблії він в обох випадках використовується у переносному значенні і вказує на сильні емоції.

Скреготати зубами. Або «скрипіти зубами; стискати зуби». Цей вислів передає думку про муки, розпач і лють, що, можливо, супроводжуються гнівними словами і жорстокими вчинками. Тут, очевидно, стосується несамовитої люті (Йв 16:9; див. коментар до Мт 8:12).

Ісуса, який стояв праворуч від Бога. Степан першим засвідчив, що бачив Ісуса в небі по праву руку від Бога, як і було передречено у Пс 110:1. Права рука мала важливе символічне значення. Бути по праву руку правителя означало займати високе становище, тобто бути другим після самого правителя (Рм 8:34; 1Пт 3:22), або мати його прихильність. (Див. коментарі до Мт 25:33; Мр 10:37; Лк 22:69.)

Савл. Означає «вимолений [у Бога]; випрошений [у Бога]». Савл був також відомий під своїм римським іменем Павло. Він народився у сім’ї євреїв і походив «з племені Веніямина» (Флп 3:5). Оскільки Савл від народження мав римське громадянство (Дії 22:28), логічно припустити, що саме батьки-євреї дали йому римське ім’я Павло, яке означає «маленький; невеликий». Можливо, він з дитинства мав два імені. Існує кілька ймовірних причин того, чому батьки назвали його Савлом. Ім’я Савл традиційно вважалося визначним іменем серед веніяминівців, бо таке ім’я (Саул) мав веніяминівець, який став першим царем над усім Ізраїлем (1См 9:2; 10:1; Дії 13:21). Або ж батьки вибрали це ім’я з огляду на його значення. Або, можливо, батька звали Савлом, і за звичаєм сина назвали так само. (Пор. Лк 1:59.) Хоч би якою була причина, Павло використовував своє єврейське ім’я Савл, коли перебував серед юдеїв,— особливо коли здобував освіту і жив як фарисей (Дії 22:3). Ставши християнином, він ще понад десятиліття був відомий здебільшого під своїм єврейським іменем (Дії 11:25, 30; 12:25; 13:1, 2, 9).

Він благав: «Господи Ісусе...» Як згадувалось у віршах 55 і 56, Степан мав видіння, в якому бачив «розкрите небо та Сина людського, який стоїть праворуч від Бога». Він чітко розрізняв Ісуса та Єгову. Степан знав, що Єгова наділив Ісуса силою воскрешати померлих. Тож цілком природно, що він звернувся безпосередньо до Ісуса, якого бачив у видінні, і попросив Ісуса оберігати його дух, тобто життєву силу (Ів 5:27—29). Звертаючись до Ісуса, Степан використав вислів «Господи Ісусе [грецькою Кı́ріе Іесу́]». У Грецьких Писаннях слово Кı́ріос може стосуватися Бога Єгови або Ісуса Христа, але з контексту вірша видно, що тут воно стосується Ісуса. Грецьке слово, перекладене як «він благав»,— це не те слово, яке у Грецьких Писаннях використовується щодо молитви. Все ж багато перекладів Біблії передають його як «молився», створюючи враження, що Степан молився до Ісуса. Однак у достовірних довідкових працях говориться, що вжите тут грецьке слово епікале́о означає «кликати; благати; звертатись до того, хто має владу» і саме так воно часто перекладається (Дії 2:21; 9:14; Рм 10:13; 2Тм 2:22). Те саме слово можна побачити у словах Павла: «Я вимагаю суду цезаря!» (Дії 25:11). Отже, немає підстав вважати, що Степан молився до Ісуса. Просто, отримавши видіння, він звернувся прямо до Ісуса. (Див. коментар до Дії 7:60.)

Єгово. Грецькі рукописи у цьому вірші вживають слово Кı́ріос (Господь). У Грецьких Писаннях цей титул часто стосується Бога Єгови або Ісуса Христа — все залежить від контексту. В цьому випадку Кı́ріос, очевидно, стосується Бога Єгови. На це є кілька доказів. Слова Степана перегукуються зі словами, з якими Ісус звернувся до свого Батька в Лк 23:34: «Батьку, прости їх, бо не знають, що роблять». У промові Степана, записаній Лукою в Дії 7:2—53, Кı́ріос вживається три рази. В усіх трьох випадках думки цитуються з Єврейських Писань або перегукуються з ними. (Див. коментарі до Дії 7:31, 33, 49.) Багато коментаторів і перекладачів погоджуються з тим, що у цих контекстах Кı́ріос стосується Єгови. (Див. додаток В.) Хоча Кı́ріос міститься також в Дії 7:59, там Степан прямо говорить: «Господь Ісус». Однак це не означає, як дехто твердить, що в Дії 7:60 Кı́ріос також стосується Ісуса. Між словами Степана у вірші 59 та вірші 60 видно розрив. Спочатку Степан стояв. Коли ж він упав на коліна перед ворогами, то, очевидно, зробив це для того, щоб звернутись у молитві до Єгови. (Пор. Лк 22:41; Дії 9:40; 20:36; 21:5, з яких видно, що люди ставали навколішки, коли молились до Бога.) Тож, очевидно, останні слова Степана були молитвою до всемогутнього Бога Єгови. Крім того, в Дії 7:56 говориться, що Степан побачив «розкрите небо та Сина людського, який стоїть праворуч від Бога», тому не дивно, що він міг звертатись до Ісуса у вірші 59, а тоді до Єгови у вірші 60. Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{17, 18, 22, 23}) містять тетраграму у вірші 60, але не містять її у вірші 59 у звертанні «Господи Ісусе». (Див. додаток В3, вступ і Дії 7:60.)

Він заснув смертним сном. У Біблії слова «спати» і «заснути» можуть вказувати як на буквальний сон (Мт 28:13; Лк 22:45; Ів 11:12; Дії 12:6), так і на смертний сон (Ів 11:11; Дії 7:60; 13:36; 1Кр 7:39; 15:6, 51; 2Пт 3:4). Коли ці слова стосуються смерті, перекладачі Біблії часто передають їх як «заснути смертним сном» або просто «померти», і завдяки цьому читач добре розуміє, про що йдеться. У переносному значенні слово «заснути» вживається в Біблії щодо людей, які помирають через успадкований від Адама гріх. (Див. коментарі до Мр 5:39; Ів 11:11.)