Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Лист до ефесян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян і медіагалерею, «Лист Павла до ефесян».)

Апостолом. Див. коментар до Рм 1:1.

Святих. Див. коментар до Рм 1:7.

В Ефесі. Хоча ці слова є не в усіх стародавніх грецьких рукописах, вони містяться в авторитетних стародавніх рукописах і перекладах. Ті, хто вважає, що цих слів не було в тексті оригіналу, припускають, що цей лист Павло надіслав в Лаодикію (Кл 4:16). Однак жодні рукописи не містять слів «до [або «в»] Лаодикії». Усі ранні грецькі рукописи, в яких у цьому вірші немає фрази «в Ефесі», називають цей лист «До ефесян». Ранньохристиянські письменники також вважали, що це лист до ефесян. До того ж, Ефес — це єдине місто, яке згадується тут в усіх рукописах цього листа.

Ефесі. Ефес був столицею римської провінції Азія. У біблійні часи це було багате місто, а також важливий релігійний та комерційний центр на західному узбережжі Малої Азії. Навпроти Ефеса лежав острів Самос. (Див. глосарій, додаток Б13 та медіагалерею, «Театр та інші споруди в Ефесі».)

В єдності з. Букв. «в». Цей вислів вказує на близькі стосунки, гармонію і єдність. У своєму листі до ефесян Павло кілька разів згадує, що помазані християни перебувають «в єдності з» Христом Ісусом, а це підкреслює, що Ісус відіграє важливу роль в тому, щоб така єдність існувала. (Див., наприклад, Еф 1:4, 11; 2:13, 21.)

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.

У небесах. Тут Павло говорить про те, що помазані християни вже отримали «всілякі духовні благословення у небесах», хоча на той час вони все ще були на землі. З контексту видно, що Бог призначив їх «спадкоємцями» небесної спадщини разом з його Сином і дав їм завдаток цієї спадщини (Еф 1:11, 13, 14). Хоча ці християни перебувають на землі, Бог «воскресив» їх, або звеличив, давши їм таке призначення (Еф 1:18—20; 2:4—7).

В єдності з Христом. Див. коментар до Еф 1:1.

Заснування світу. Див. коментар до Лк 11:50.

Бо... він вибрав нас наперед. В грецькому тексті речення побудоване так, що сполучник «бо» можна віднести до останньої частини вірша 4: «Бо, виявляючи любов, [вірш 5] він вибрав нас наперед».

Він вибрав нас наперед. Тобто Єгова вирішив наперед, що усиновить групу послідовників Христа і вони будуть правити з Ісусом у небі. Він вибрав наперед групу, а не окремих осіб. Єгова згадав про цей намір у пророцтві, записаному в Бт 3:15, яке було виголошене невдовзі після того, як Адам згрішив (Гл 3:16, 29; див. коментар до Рм 8:28).

Щоб усиновити. Див. коментар до Рм 8:15; Гл 4:5.

Через його кров. Тобто через кров Ісуса Христа. Хоча в деяких перекладах використовується слово «смерть», буквальний переклад «кров» містить думку про примирення завдяки крові, а це є важливим біблійним вченням. (Див. глосарій, «Примирення».) У День примирення приносили в жертву певних тварин. Первосвященик брав трохи їхньої крові, заходив з нею у Найсвятіше святого намету чи храму і приносив її Богу (Лв 16:2—19). Ісус виконав те, на що символічно вказував День примирення, і про це Павло пише у Листі до євреїв (Єв 9:11—14, 24, 28; 10:11—14). Подібно як у День примирення первосвященик заходив у Найсвятіше з кров’ю жертвоприношень, так само Ісус, повернувшись на небо, приніс у символічному значенні свою кров Єгові.

Визволення на основі викупу. Див. коментар до Мт 20:28; Рм 3:24 і глосарій, «Викуп».

Згідно з багатством Божої незаслуженої доброти. Ефес був багатим і процвітаючим містом, але Павло у своєму листі наголошує на тому, що справжнє духовне багатство пов’язане з Божою незаслуженою добротою (Еф 1:18; 2:7; 3:8). У Листі до ефесян грецьке слово, перекладене як «незаслужена доброта», вживається 12 разів. Коли Павло раніше зустрівся зі старійшинами з Ефеса, він також згадав цю чудову рису (Дії 20:17, 24, 32; див. коментар до Дії 13:43 і глосарій, «Незаслужена доброта»).

Священну таємницю своєї волі. Грецьке слово, перекладене як «священна таємниця», вживається кілька разів у листі Павла до ефесян. По суті, ключовою фігурою «священної таємниці» Єгови є Ісус Христос (Кл 2:2; 4:3). Проте Божа священна таємниця має багато граней. Вона виявляє те, що Ісус є обіцяним потомством, або Месією, і те, яку роль він відіграє в Божому намірі (Бт 3:15); також вона пов’язана з небесним урядом, тобто Божим Месіанським Царством (Мт 13:11; Мр 4:11), зі збором помазаних духом християн, головою якого є Христос (Еф 5:32; Кл 1:18; Об 1:20), з тим, яку роль виконуватимуть ці помазанці, коли разом з Ісусом правитимуть у Царстві (Лк 22:29, 30), і з тим, що помазанці будуть вибрані як з юдеїв, так і з язичників (Рм 11:25; Еф 3:3—6; Кл 1:26, 27). (Див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7.)

Запровадити систему управління. Або «покерувати справами». Вжите тут грецьке слово ойкономı́а буквально означає «управління домом» або «керування домашніми». Воно стосується не якогось уряду, а того, як ведуться справи, тобто способу, яким здійснюється управління. Це узгоджується з тим, як слово ойкономı́а вживається в Еф 3:9. (Пор. Лк 16:2 і Кл 1:25, де воно перекладене як «управління», а також Еф 3:2 — «обов’язки управителя».) «Система управління», про яку пише Павло,— це не Боже Месіанське Царство, а те, як Бог управляє у своїй сім’ї, яка складається з його домашніх на небі і на землі. Завдяки цій системі управління будуть зібрані правителі небесного Царства. Також здійсниться Божий намір об’єднати всі розумні створіння, і це принесе їм мир і єдність з Богом через Ісуса Христа.

Буде зібране в Христі все. «Система управління», яку Бог запровадив, досягне своєї мети у два етапи. На першому етапі Бог збирає те, що на небі, тобто тих, хто покликаний правити з Христом на небі (Рм 8:16, 17; Еф 1:11; 1Пт 1:4). Цей етап розпочався в П’ятидесятницю 33 року н. е. (Дії 2:1—4). На другому етапі Бог збирає те, що на землі, тобто тих людей, які житимуть в раю на землі і будуть підданими небесного уряду (Ів 10:16; Об 7:9, 10; 21:3, 4).

Були призначені. Див. коментар до Еф 1:5.

Ви... отримали печатку. У біблійні часи печатку використовували як підпис, щоб засвідчити право власності, достовірність чогось або укладення угоди. Єгова, так би мовити, завдяки Христу ставить на помазаних духом християнах печатку за допомогою свого святого духу. Цим він засвідчує, що вони належать йому і в майбутньому отримають небесне життя. (Див. коментар до 2Кр 1:22.)

Даний. Букв. «яке є». Ідеться про згаданий в попередньому вірші Божий «святий дух», тобто діючу силу. Декотрі рукописи вживають тут грецький займенник чоловічого роду. Але є вагомі підстави вважати, що в оригіналі вживається займенник середнього роду, і це узгоджується з тим, що сказано про святий дух в інших біблійних віршах. На думку деяких вчених, грецький займенник чоловічого роду з’явився пізніше, коли переписувачі вставили його, щоб показати, що святий дух є особою. (Див. коментарі до Мт 28:19; Ів 14:17.)

Наперед як знак. Або «як перший внесок (завдаток); як гарантію того, що має настати». Тут Павло вживає юридичний термін (аррабо́н), який часто стосується передоплати — суми, яка є меншою, ніж повна плата. Це слово вживається тричі в Грецьких Писаннях в переносному значенні і кожного разу пов’язане з тим, що Бог помазує християн «обіцяним святим духом», тобто своєю діючою силою (Еф 1:13, 14; 2Кр 1:22; 5:5). Таку особливу дію святого духу можна порівняти до першого внеску, чи гарантії того, що має настати. Цей знак дає помазаним духом християнам цілковиту впевненість у їхній надії, яка повністю здійсниться, коли вони отримають нетлінне небесне тіло (2Кр 5:1—5).

Нашої спадщини. Тобто небесної спадщини, яку отримають помазані Божим святим духом християни. Святий дух дається «наперед як знак», тобто як завдаток їхньої спадщини (1Пт 1:4, 5). Спадщина помазаних християн включає в себе щось більше, ніж життя на небі. Саме їх названо тим, «що на небі», і вони будуть зібрані під керівництвом Ісуса і стануть «спадкоємцями самого Бога і співспадкоємцями з Христом» (Еф 1:10; Рм 8:16, 17). Основне значення грецького дієслова, що перекладається як «успадкувати»,— це отримати щось на правах спадкоємця, здебільшого на підставі родинних зв’язків, наприклад, коли син отримує спадщину від свого батька (Гл 4:30). Однак у цьому вірші, як і в більшості випадків у Грецьких Писаннях, це слово вжите в ширшому значенні і стосується будь-якого дару від Бога (Мт 19:29; 1Кр 6:9).

Власність Бога. Букв. «власність». Мова йде про збір помазаних духом християн (Дії 20:28). У 1Пт 2:9 їх названо «людьми, які стали особливою власністю».

Те, що він вам виявляє. Букв. «об’явлення». Див. коментар до Рм 16:25.

Очі вашого серця. Цей вислів стосується духовного зору, тобто здатності сприймати щось духовне (Іс 44:18; Єр 5:21; Єз 12:2, 3; Мт 13:13—16). Павло каже помазаним християнам, що Бог просвітив їх, «щоб [вони] знали, до якої надії він покликав» їх. Оскільки помазані християни мають таке духовне розуміння, вони переконані, що отримають чудову нагороду. Гарантією цього є воскресіння Ісуса, яке Бог здійснив своєю незрівнянною силою.

Цьому віці. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». У цьому контексті слово айо́н вказує на теперішній неправедний світ (Гл 1:4). Павло каже, що є також прийдешній вік, в якому правитиме уряд під керівництвом Христа. (Див. глосарій, «Вік».)