Я, Павло, ув’язнений заради Христа Ісуса. Апостол Павло, будучи учнем Ісуса Христа, невтомно трудився і проповідував неюдеям. Це ви́кликало великий гнів у його співвітчизників, і його ув’язнили — спочатку в Юдеї, а потім у Римі (Дії 21:33—36; 28:16, 17, 30, 31). Тож він міг сказати, що ув’язнений заради... людей з інших народів. Під час свого першого ув’язнення в Римі, яке тривало два роки (бл. 59—61 рр. н. е.), Павло написав кілька листів. (Див. коментар до Дії 28:30.) У своєму листі до ефесян він ще два рази згадує, що ув’язнений і перебуває в ланцюгах (Еф 4:1; 6:20).

Обов’язки управителя Божої незаслуженої доброти. Як «апостол для інших народів», Павло отримав особливі обов’язки (Рм 11:13). Він, по суті, говорив людям з інших народів: «Я маю обов’язок допомогти вам отримати користь з незаслуженої доброти Бога». Грецьке слово, перекладене тут як «обов’язки управителя» (ойкономı́а), теж можна перекласти як «система управління» (Еф 1:10; 3:9).

Як я вже писав у кількох словах. Очевидно, Павло говорить не про окремий лист, а про те, що він згадав раніше у цьому листі, наприклад, у Еф 1:9, 10 і 2:11—22.

Люди з інших народів. Тобто неюдеї. У цьому вірші Павло говорить про одну з граней священної таємниці, яка була йому виявлена. Про неї він згадує в Еф 3:3. (Див. коментарі до Мт 13:11; Еф 1:9.) Тут Павло пояснює, що не тільки християни з-поміж юдеїв, такі як він, але й неюдеї були покликані стати частинами... тіла Христа, тобто християнського збору, головою якого є Ісус (Еф 1:22, 23; Кл 1:18).

Служителем цієї таємниці. Букв. «служителем цього». Очевидно, слово «цього» стосується священної таємниці, згаданої у віршах 3 і 4, але воно також може стосуватися «доброї новини» (Еф 3:6), яка тісно пов’язана зі священною таємницею (Еф 6:19). У своїх листах Павло часто називає себе і своїх співпрацівників служителями. (Див. коментарі до 1Кр 3:5; 2Кр 6:4.)

Незаслуженій доброті Бога. Див. глосарій, «Незаслужена доброта».

Управління священною таємницею. Щоб дізнатись про значення грецького слова, перекладеного як «управління» (ойкономı́а), див. коментар до Еф 1:10.

Через збір. Існування християнського збору — це одна з граней Божої священної таємниці, тому що Бог задумав вибрати людей з різних народів і дати їм небесну славу та зробити їх співспадкоємцями з Христом (Еф 3:5—9). Те, чого Бог досягає завдяки цьому збору і що він для нього робить, виявляє «урядам і владам у небесах», наскільки великою є його мудрість. Тож ангели з подивом і захопленням спостерігають за поступовим виявленням цієї священної таємниці. Можна сказати, що саме «через збір» ангели мають можливість побачити, як Бог по-новому проявляє свою «надзвичайно багатогранну мудрість». (Пор. 1Пт 1:10—12.)

Вічним наміром. У цьому контексті слово, перекладене як «намір», вказує на конкретну мету, якої можна досягнути не лише одним способом. Воно стосується непохитного рішення Єгови здійснити свій початковий задум для землі і людства, незважаючи на бунт в Едемі (Бт 1:28). Відразу після цього бунту в Єгови з’явився намір щодо Христа, нашого Господа Ісуса. Бог передрік появу «потомства», яке мало виправити всю шкоду, завдану бунтарями (Бт 3:15; Єв 2:14—17; 1Ів 3:8). Цей намір можна назвати «вічним наміром» (букв. «наміром віків») принаймні з двох причин: 1) Єгова, який є «Царем вічності» (букв. «Царем віків») (1Тм 1:17), дозволив, щоб пройшли цілі віки, перш ніж його намір повністю здійсниться, і 2) благословення, які настануть після здійснення його наміру, будуть вічними. (Див. коментар до Рм 8:28.)

Цю свободу мови. У християн є «свобода мови» (або «сміливість; безстрашність»), тому що вони мають добрі стосунки з Богом Єговою. Вони можуть вільно та з упевненістю звертатися до Бога в молитві, бо вірять в його Сина, Ісуса Христа, а також в Ісусову викупну жертву (Єв 4:16; 1Ів 5:14). У деяких контекстах грецьке слово, перекладене тут як «свобода мови», стосується того, що хтось вільно і відверто розповідає іншим про віру в Христа. (Див. коментарі до Дії 4:13; 28:31; 2Кр 7:4.)

Через те, що я зазнаю страждань заради вас. Павло служив ефесянам, але за це його переслідували. Однак Павло показав, що їхні духовні благословення варті того, щоб за них страждати. Його приклад заохочував їх не падати духом, тому він міг сказати, що страждав заради них. (Пор. Кл 1:24.) З іншого боку, якби Павло піддався тиску переслідувачів, деякі християни в Ефесі могли б упасти духом, вважаючи, що за віру в Христа не варто страждати.

Якому кожна родина... завдячує своїм ім’ям. Грецьке слово патріа́, що перекладається як «родина», походить від слова пате́р («батько») і в Грецьких Писаннях вживається лише тричі (Лк 2:4; Дії 3:25). Воно стосується не лише батьків. Патріа́ використовується кілька разів у Септуагінті як переклад єврейського слова, яке означає не лише «сім’я», але має значно ширше значення — «плем’я» або «народ» (Чс 1:4; 1Хр 16:28; Пс 22:27 [21:28 (27), LXX]). Кажучи, що кожна родина «завдячує своїм ім’ям» Богові, Павло показує, що всі люди, як юдеї, так і неюдеї, походять від одного Батька — Бога Єгови.

Кожна родина на небі. Бог Єгова є Батьком небесної родини і вважає ангелів своїми синами (Йв 1:6; 2:1; 38:7). Оскільки він дає імена незліченній кількості зірок (Пс 147:4), то, без сумніву, дав імена і всім ангелам (Сд 13:18).

Кожна родина... на землі. Кожна родина на землі, або кожен рід, «завдячує своїм ім’ям» Богові, бо він створив першу людську сім’ю і дав можливість Адаму і Єві мати дітей (Бт 1:28; Мт 19:4, 5). Але Павло не стверджує, що Єгова дає ім’я, тобто створює, кожну окрему сім’ю чи родину.

Щоб... у ваших серцях перебував Христос і ви мали любов. Тут Павло заохочує християн в Ефесі добре знати і любити Христа, а для цього їм потрібно переймати його поведінку і мислення (1Кр 2:16; 1Пт 2:21). Якщо християни дозволяють прикладу і вченням Ісуса впливати на їхні думки, почуття і вчинки, то він, образно кажучи, постійно перебуває в їхніх серцях, тобто в них самих. Поглиблюючи свою любов до Ісуса, вони зміцнюють також любов до Єгови (Кл 1:15) і набувають внутрішньої сили (Еф 3:16), яка необхідна, щоб зносити випробування віри.

Вкорінені й утверджені на непохитному фундаменті. Як і в інших віршах Листа до ефесян, тут Павло використовує два образні вислови, щоб підкреслити свою думку (Еф 2:20—22; 4:16). Він каже, що християни мають бути такими ж стійкими, як добре вкорінене дерево, і такими ж непохитними, як будівля, яка стоїть на міцному фундаменті. В Кл 2:7 Павло використовує подібний образний вислів: «Вкорінюйтеся в ньому, будуйте себе на ньому», тобто на Христі Ісусі (Кл 2:6). В 1Кр 3:11, де Павло описує духовне будівництво, він знову вживає образний вислів і порівнює Ісуса до «фундаменту». (Див. коментар до 1Кр 3:10.) Щоб бути вкоріненими і утвердженими, ефесяни мали старанно вивчати Боже Слово, приділяючи особливу увагу життю Ісуса і його вченням (Еф 3:18; Єв 5:12). А це, в свою чергу, мало допомогти їм розвинути міцні стосунки з Єговою (Ів 14:9).

Щоб ви пізнали Христову любов. У Біблії дієслово «пізнати» часто означає щось більше, ніж отримати інформацію про щось чи когось. (Див. коментарі до Ів 17:3; Гл 4:9.) У цьому контексті «пізнати» передає думку, що людина усвідомлює суть «Христової любові» і знає, якою є ця любов, тому що відчуває її на собі і виявляє до інших. З іншого боку, людина не розуміє до кінця, хто такий Христос, якщо має лише знання, тобто знає факти і сприймає їх тільки розумом. Той, хто має великий багаж знань про Ісуса, може навіть загордитись (1Кр 8:1). А християнин, який «пізна[в] Христову любов, котра стоїть вище від знання», старається наслідувати любов Ісуса, яка завжди виявлялась в його мисленні і поведінці. Це допомагає йому користуватися своїм знанням зрівноважено, з любов’ю і для зміцнення інших.

Хто... спроможний зробити незрівнянно більше. З Еф 3:14 починається молитва Павла. На завершення молитви, у віршах 20 і 21, він прославляє Єгову. Павло каже, що люди можуть уявляти, якою буде відповідь на їхні молитви, але Бог цим не обмежується. А буває, що християнин не бачить виходу із своєї проблеми, але Бог «спроможний зробити незрівнянно більше від усього, про що ми просимо або що можемо собі уявити». Він здатний відповісти на молитви і виконати свої обіцянки так, як люди не сподівалися і навіть не мріяли.

Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.