Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

До колоссян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян.)

Павло... і наш брат Тимофій. Або «від Павла... і нашого брата Тимофія». Цей лист до колоссян написав Павло, але він згадує Тимофія у вступних словах. Тимофій був з Павлом у Римі під час його першого ув’язнення (бл. 59—61 рр. н. е.). Павло називає Тимофія «нашим братом», маючи на увазі їхню духовну спорідненість. Очевидно, у цей період Тимофій теж деякий час був ув’язнений в Римі (Флп 2:19; Єв 13:23).

Апостолом Христа Ісуса. Див. коментар до Рм 1:1.

Святих. Див. коментар до Рм 1:7.

Колоссах. Місто на південному заході Малої Азії, яке за днів Павла розташовувалося в римській провінції Азія. (Див. глосарій, «Азія»; додаток Б13.) Колосси розташовувались у долині річки Лік, і саме через цю долину проходив важливий торговельний шлях, що сполучав міста на узбережжі Егейського моря з містами на сході. Колосси були важливим містом у цьому регіоні, але в І столітті н. е. до рівня Колосс також піднялися сусідні міста Лаодикія та Гієраполь. Колосси залишалися відомим осередком виготовлення тканин, зокрема якісної вовни, яку фарбували у червонувато-фіолетовий відтінок, що називався колоссінус. На руїнах цього стародавнього міста, що за 4 км від сучасного міста Гоназ (або Хоназ, Туреччина), ще не проводилися археологічні розкопки.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир від Бога, нашого Батька. Див. коментар до Рм 1:7.

Молячись за вас, ми завжди дякуємо Богові. Або, можливо, «завжди молячись за вас, ми дякуємо Богові». Деякі переклади пов’язують слово «завжди» з висловом «дякуємо Богові», а інші — з «молячись». Грецький текст можна зрозуміти і так, і так.

Епафраса. Вірний служитель з міста Колосси, який провідав апостола Павла в Римі, коли той був ув’язнений там вперше. Очевидно, на час написання свого листа до колоссян Павло ще не відвідав Колосси (Кл 2:1) і саме Епафрас посприяв заснуванню тамтешнього збору (Кл 1:6—8; 4:12, 13). Ім’я Епафрас є скороченою формою імені Епафродит. Але Епафраса не слід плутати з Епафродитом з міста Філіппи (Флп 2:25). Епафрас, який жив у Колоссах, згадується також у Флм 23.

Служителем. Див. коментарі до Мт 20:26; 1Кр 3:5.

Любов, яку ви розвиваєте за допомогою духу. Букв. «любов у дусі». Цей вислів описує, яку любов мали християни в Колоссах. Це безкорислива любов, яка ґрунтується на принципах. Людина виявляє таку любов лише тоді, коли на неї впливає Божий святий дух (Гл 5:22).

Точним знанням. У цьому контексті вислів «точне знання» вживається двічі — тут і в наступному вірші. Павло молиться, щоб християни з Колосс наповнювалися точним знанням про Бога і його волю. (Щоб більше дізнатись про значення грецького слова, перекладеного як «точне знання», див. коментар до Еф 4:13.)

Духовне розуміння. Тобто розуміння всього, що пов’язане з духовним; таке розуміння дає Божий дух. Воно включає в себе «точне знання про [Божу] волю». Людина, яка має духовне розуміння, на все дивиться очима Єгови.

Поводитися гідно перед Єговою. Або «ходити гідно Єгови». Слово «ходити» має тут переносне значення — «жити» або «поводитись». У своїх листах Павло не раз вживає це грецьке слово в переносному значенні (Гл 5:16; Еф 5:2; Флп 3:17; Кл 2:6; 3:7; 4:5; 1Фс 2:12; 4:1). Згідно з одним довідником, в подібних контекстах це слово стосується способу життя. В такому самому значенні воно вживалося і в Єврейських Писаннях. Наприклад, в Бт 6:9 про Ноя сказано: «Ной був чоловіком праведним і бездоганним серед своїх сучасників. Він ходив з правдивим Богом». Отже, ходити, або поводитися, гідно перед Єговою означає жити так, щоб прославляти його ім’я і дотримуватися його праведних норм. Павло вживає подібний вислів також у 1Фс 2:12. (Щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 1:10.)

Влади темряви. Або «сфери темряви». Коли Ісуса заарештували в ніч перед його стратою, він також згадував про «владу темряви», і саме під цією владою перебували його вороги. (Див. коментар до Лк 22:53.) У цьому вірші Павло говорить про духовну темряву, що охопила весь світ, яким керує Сатана (Еф 4:18; 6:12; пор. 2Кр 4:4 і коментар).

Переніс. Тут Павло говорить, що християни були врятовані з темряви і зараз перебувають у ліпшому місці. Він вживає грецьке слово, яке також може означати «переставив» (1Кр 13:2 і коментар). Те саме грецьке слово деколи вживалося у світських джерелах, коли мова йшла про переселення цілих народів з одного краю в інший. Павло нагадує християнам в Колоссах, наскільки вони щасливі, що Бог забрав їх з царства темряви, яким керує Сатана, і переніс до незрівнянно ліпшого царства.

Царство свого улюбленого Сина. Павло говорить про царство, яке в його дні вже існувало. Це видно з вірша, де сказано, що християни вже були перенесені в те царство. Тут йдеться не про Месіанське Царство в небі, яке, згідно з Біблією, мало бути встановлене набагато пізніше того часу, коли жив Павло (1Кр 6:9, 10; Еф 5:5 і коментар; 2Пт 1:10, 11; Об 11:15; 12:10; пор. Лк 19:11, 12, 15). Отже, Павло говорить про інше «царство», що складається з помазаних духом християн, які мають надію успадкувати небесне Царство (Як 2:5). Христос став Царем, або Правителем, того царства в П’ятидесятницю 33 р. н. е. Це духовне царство існуватиме на землі, поки останній з помазанців не піде на небо. Коли ці народжені духом християни отримають небесну нагороду, вони перестануть бути земними підданими духовного царства Христа, а стануть царями і правитимуть з Христом у небі (Об 5:9, 10).

Народжений першим з усього створіння. Тобто перше створіння Бога Єгови. Грецьке слово прото́токос («народжений першим; первісток») у Грецьких Писаннях вживається вісім разів, і в семи випадках мова йде про Ісуса. Зазвичай у Біблії воно стосується того, хто народився першим, тобто раніше від інших, наприклад, першої дитини. Оскільки Ісус був «первістком» Марії, його принесли в храм, щоб «показати Єгові», як цього вимагав Закон (Лк 2:7, 22, 23; Мт 1:25). У Кл 1:18 (див. коментар) те саме грецьке слово вживається щодо Ісуса у вислові «первісток з мертвих», тобто той, хто воскрес раніше за інших. (Пор. Рм 8:29.) В Єврейських Писаннях слово, перекладене як «первісток», також переважно вживається у значенні «найстарший син у батька». Грецьке слово прото́токос використовується в Септуагінті в Бт 49:3, де Яків каже: «Рувиме, ти мій первісток». (Див. глосарій, «Первісток».) Дехто переконаний, що Ісус не був створений; такі люди твердять, що слово «народжений першим» у цьому вірші вказує не на те, що Ісус є створінням, а на його найвище становище, і тому вважають, що цей вислів треба перекладати як «перший над усім створінням». Хоча Ісус справді займає вище становище за всі інші створіння, немає підстав вважати, що слово «перший» у цьому вірші вживається в якомусь особливому значенні. Крім того, в Об 3:14 Ісуса названо «початком Божого творіння», а це підтверджує, що вислів «перший з усього створіння» з Кл 1:15 означає «перший, кого створив Бог».

Через нього було створене все інше. Бог послуговувався «своїм улюбленим Сином» (Кл 1:13), щоб створювати все інше «на небі і на землі, видиме і невидиме». Мова йде про мільйони інших духовних синів, які належать до небесної родини Бога Єгови, а також про фізичний всесвіт (Бт 1:1; Дн 7:9, 10; Ів 1:3; Об 5:11). Ісус був Первістком Єгови і єдиним, хто був створений безпосередньо Богом (Єв 1:6; див. коментарі до Ів 1:14 і Кл 1:15). Отже, логічно, що саме до цього Первістка Єгова промовив: «Створімо людину на наш образ, на нашу подобу» (Бт 1:26).

Все інше. В оригіналі вживається грецький вислів, який буквально означає «все». (Пор. англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства».) Але такий переклад може створити враження, що Ісус не творіння, а Творець. Це суперечило б цілій Біблії, у тому числі попередньому віршу, де Ісуса названо «народженим першим з усього створіння» (Кл 1:15; пор. Об 3:14, де про Ісуса сказано, що він «початок Божого творіння»). Крім того, грецьке слово, яке означає «все», в деяких контекстах може мати значення «все інше», наприклад, у Лк 13:2 («інші»), а також в Лк 21:29 і Флп 2:21 («всі інші»). Це узгоджується з натхненим вченням, яке Павло записав у 1Кр 15:27: «Бог “все підкорив йому [Христу] до ніг”. Але коли говориться: “Все підкорив”, це явно не стосується того, хто йому все підкорив». Отже, всі біблійні вчення, а також те, що може означати вжите тут грецьке слово, свідчать на користь варіанта «все інше». (Пор. коментар до Флп 2:9.)

Престоли, чи панування, чи уряди, чи влада. Тут Павло говорить про різні становища в системі правління Єгови, на які призначаються люди, що служать Богу, а також, як видно з цього вірша, досконалі духовні створіння (Езд 10:15—17; Іс 6:2; 1Кр 6:3; Еф 3:10; Єв 13:17; Юд 8, 9). Єгова не просто допускає існування таких становищ; вони були створені ним. Саме він захотів, щоб ці становища існували, і його Син відіграв важливу роль у тому, щоб ця система почала функціонувати. Різні становища, згадані в цьому вірші, були створені «через нього [Ісуса] й для нього», і тому вони не можуть стосуватися людських урядів.

Створене через нього й для нього. Хоча тут сказано, що Ісус, Божий Первісток, брав участь у створенні всього іншого, Біблія не називає його Творцем. У попередньому вірші говориться, що він «народжений першим з усього створіння», а в Об 3:14 — що він є «початком Божого творіння». Коли Єгова створив Ісуса, той став його «майстром», як це видно з 8-го розділу Прислів’я, де Ісуса символічно названо «мудрістю» (Пр 8:1, 22, 30). У Пр 8:22—31 описано роль Ісуса у творенні всього і сказано, що, як майстер Єгови, він «тіши[вся], дивлячись на його [Божу] населену землю, і найбільше раді[в] людськими синами [або «людством»]». Саме з цієї причини в Кл 1:16 написано: «Усе інше створене через нього й для нього».

Голова тіла, тобто збору. В листах до колоссян і ефесян Павло порівнює християнський збір до «тіла», головою якого є Христос (Еф 1:22, 23). Згідно з одним довідником, ця метафора «вказує не лише на те, наскільки важлива єдність між тілом і Головою, але й на те, що Голова виконує свою волю через частини тіла. Вони є Його знаряддями». Ісус є також головою, або правителем, царства, яке Павло називає «царством [Божого] улюбленого Сина» (Кл 1:13 і коментар).

Він... первісток з мертвих. У Біблії розповідається про людей, які воскресли до Ісуса, але він був першим, хто після воскресіння отримав нескінченне життя. Він воскрес «в дусі» (1Пт 3:18), і після цього його становище в небі стало вищим, ніж було до приходу на землю. Бог дав Ісусу безсмертя і нетління, яке не може отримати жодна людина з плоті і крові. Ісус був «піднесений вище від небес», і в цілому всесвіті лише Бог Єгова є вищим від нього (Єв 7:26; 1Кр 15:27; Флп 2:9—11). Його воскресив сам Бог (Дії 3:15; 5:30; Рм 4:24; 10:9).

Щоб у ньому перебувала вся повнота. Ісус Христос відіграє ключову роль у виконанні Божого наміру і стоїть на чолі християнського збору. Він не лише «пролив [кров] на стовпі мук», щоб примирити з Богом усе людство (Кл 1:20), але й дає християнам все необхідне («всю повноту»), щоб вони мали потрібне керівництво і навчання. Крім того, Ісус є уособленням Божих рис, зокрема мудрості. Його приклад і вчення є досконалими, і їх не потрібно доповнювати людською філософією і традиціями (Кл 2:8—10). Саме тому Ісус є для християн Взірцем і джерелом настанов.

Примирити із собою. Основне значення вжитого тут грецького дієслова, перекладеного як «примирити»,— «змінювати; обмінювати». З часом воно набуло значення «змінити ворожість на дружні стосунки». Павло тут пояснює, що таке примирення можливе «на підставі крові, яку [Ісус] пролив на стовпі мук». Завдяки цьому між людством і Богом буде відновлена гармонія, і люди знову будуть мати дружні взаємини з Богом. (Див. коментарі до Рм 5:10; 2Кр 5:18, 19.)

Все інше як на землі, так і на небі. Павло говорить про тих, хто примиряється з Богом на підставі Христової крові, пролитої на стовпі мук. «Все інше... на небі» — це помазані духом християни, які будуть правити в небі з Христом. Вони «отрима[ли] небесне покликання» (Єв 3:1) і «царюватимуть над землею» як співправителі з Христом у Божому Царстві (Об 5:9, 10). «Все інше... на землі» — це люди, які примирилися з Богом і житимуть на землі як піддані цього небесного Царства (Пс 37:29; див. коментар до Еф 1:10).

Стовпі мук. Або «стовпі, на якому страчують». (Див. глосарій.)

Проповідувалась усьому створінню під небом. Павло не стверджує, що добра новина проповідувалась буквально в кожній місцевості на планеті. Він загалом каже, наскільки далеко поширилась ця новина (Рм 1:8; Кл 1:6). На час написання Листа до колоссян звістка про Царство була відома по всій Римській імперії і навіть за її межами. По суті, приблизно за 30 років до того, у П’ятидесятницю 33 року н. е., юдеї і прозеліти, які тоді прийняли християнство, понесли цю звістку в такі віддалені території, як Парфія, Елам, Мідія, Месопотамія, Аравія, Мала Азія, частини Лівії, що біля Кірени, а також у Рим. То був майже весь світ, відомий Павловим читачам (Дії 2:1, 8—11, 41, 42). Але, як видно зі слів самого Павла в 15-му розділі Римлян, його твердження не слід розуміти буквально, адже там він пише, що добра новина не дійшла до Іспанії (Рм 15:20, 23, 24).

Його тіла, тобто збору. Див. коментар до Кл 1:18.

Священну таємницю. У своєму листі до колоссян Павло кілька разів вживає вислів «священна таємниця» (Кл 1:27; 2:2; 4:3; див. коментарі до Мт 13:11; 1Кр 2:7; Еф 1:9).

Минулих віків. Див. глосарій, «Вік».

Зрілого. Або «довершеного; досконалого». (Пор. 1Кр 2:6 і прим.)