На тому, що вгорі. Павло заохочує помазаних християн у Колоссах зосереджуватися на їхній надії. У своєму листі до філіппійців він також говорить про «нагороду небесного покликання», тобто про надію правити в небі разом з Христом (Флп 3:14; Кл 1:4, 5). Павлів наказ постійно зосереджуйтесь стоїть у теперішньому часі і вказує на необхідність постійних зусиль. Якщо християни будуть зосереджуватися на тому, що вгорі, тоді земне (наприклад, світські ідеї та філософія і пусті людські традиції) не зможе ослабити чи збити їх зі шляху і не позбавить дорогоцінної надії (Кл 2:8).

Умертвіть. Павло вживає яскраву образну мову, щоб підкреслити, наскільки радикально треба боротися з неправильними плотськими бажаннями (Гл 5:24). Грецьке слово, перекладене як «умертвіть», буквально означає «позбавити життя; вбити; знищити». (Пор. Мт 5:29, 30; 18:8, 9; Мр 9:43, 45, 47.)

Статеву розпусту. Грецьке слово порне́йа — загальний термін, що вказує на будь-які незаконні з біблійного погляду статеві стосунки. Включає в себе перелюб, статеві стосунки між неодруженими особами, гомосексуалізм та інші гріхи, пов’язані зі статевими стосунками. (Див. глосарій і коментар до Гл 5:19.)

Нечистоту. Або «забрудненість; розбещеність; хтивість». У переносному значенні грецьке слово акатарсı́а стосується будь-якої нечистоти — у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; 1Фс 2:3.) Тож «нечистота» може бути пов’язана з різними неправильними вчинками: від незначних проступків до серйозних гріхів. Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. глосарій, «Нечистий», і коментарі до Гл 5:19; Еф 4:19.)

Нестримну похіть. Див. коментар до Рм 1:26; пор. Бт 39:7—12; 2См 13:10—14.

Жадібність, яка є ідолопоклонством. Грецьке слово плеонексı́а, перекладене як «жадібність», передає думку про ненаситне бажання мати більше. (Див. коментар до Рм 1:29.) Павло показує, що жадібність, по суті, є ідолопоклонством, бо жадібна людина ставить своє бажання вище за поклоніння Єгові; її богом стає те, чого вона хоче. Мета життя такої людини зводиться до задоволення своїх бажань. (Див. коментар до Еф 5:5.)

Відкиньте. Павло вживає тут грецьке дієслово, яке означає «позбутися чогось» або «відкласти щось», наприклад, старий одяг. Так він вводить метафору, яку далі розвиває у віршах 9, 10, 12 та 14. На прикладі старого, брудного одягу, який треба зняти, і нового, чистого, який треба одягти, Павло показує християнам в Колоссах, що п’ять негативних речей, перелічених далі,— це наче брудний огидний одяг, якого потрібно без вагань позбутися. (Див. наступні коментарі у цьому вірші.) Уривок з Кл 3:8—10, 12, 13 багато в чому подібний до Еф 4:20—25, 31, 32, а це вказує на те, що Павло написав ці два листи приблизно в один час (Еф 6:21; Кл 4:7—9).

Лють, гнів. Павло вживає тут два дуже близьких за значенням слова. На думку деяких вчених, перше з них, орґе́, спочатку стосувалося лише почуття, а друге, тімо́с, вказувало на його прояв, тобто на вибух гніву. Але в часи Павла ця різниця у значенні вже могла стертися. Вживаючи обидва слова, Павло наголошує, що християни не повинні допускати, аби в їхньому серці наростав гнів, який з часом може вирватись назовні (Еф 4:31; див. коментарі до Еф 4:26).

Зло. Грецьке слово какı́а, перекладене тут як «зло», може передавати думку про злісність, ворожість і бажання шкодити іншим. У подібному переліку в Еф 4:31 Павло вживає те саме грецьке слово у виразі «усе, що завдає шкоди». (Див. також Рм 1:29; 1Кр 14:20.) Пояснюючи вживання слова какı́а у цьому контексті, один довідник зазначає, що це «зла сила, яка руйнує стосунки між людьми».

Образливу мову. Павло вживає тут грецьке слово бласфемı́а, яке часто перекладається як «богозневажні слова», коли йдеться про висловлювання, які виражають неповагу до Бога (Мт 26:65). Однак спочатку бласфемı́а стосувалася не лише висловлювань проти Бога, але й наклепів або злісних слів проти людей, і з контексту видно, що Павло вживає це слово саме в такому значенні. (Див. також Еф 4:31.) В інших перекладах вживаються вислови «наклеп», «лихослів’я» і «зневажливі слова». Ось що говориться в одному довіднику стосовно цього слова: «Воно вказує на спробу принизити і знеславити когось або зіпсувати комусь репутацію».

Непристойні слова. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Воно стосується брудної, вульгарної і часом образливої мови. Непристойну мову можна було почути в багатьох виставах і комедіях з аморальним сюжетом, і дехто вважав її свого роду гумором. Іноді таку мову використовували під час сварки, і від цього Павло теж застерігав християн. (Див. коментар до вислову лють, гнів у цьому вірші.) Без сумніву, Павло дав це застереження, бо хотів, щоб християни не піддавалися поганому впливу людей, які їх оточували. (Див. коментар до Еф 5:3.) У схожому уривку в Еф 4:29 (див. коментар) Павло заохочував християн: «Нехай з ваших уст не виходить жодне гниле слово».

Скиньте із себе стару особистість. Павло продовжує розвивати метафору про старий одяг, який потрібно зняти, і про новий, який потрібно одягти. (Див. коментар до Кл 3:8.) Грецьке слово, перекладене тут як «особистість», буквально означає «людина». Як сказано в одному довіднику, Павло вживає слово «людина» в переносному значенні: «“Стара людина” в цьому вірші, як і в Римлян 6:6 та Ефесян 4:22,— це вся особистість людини, яка перебуває у владі гріха». (Див. коментарі до Рм 6:6.) Слова Павла вказують на те, що з допомогою Божого духу християни здатні «скин[ути] із себе» навіть глибоко вкорінені риси і грішні звички.

Нову особистість. Тут Павло говорить про символічний одяг, який християнин має одягнути замість «старої особистості». (Див. коментарі до Еф 4:24; Кл 3:9.) «Нова особистість» складається з рис, які подобаються Богові. Вона є образом і подобою особистості Бога Єгови. Говорячи про «образ», Павло використовує те саме грецьке слово, що вживається в Бт 1:26 в перекладі Септуагінта. Цим Павло нагадує християнам в Колоссах, що, хоча люди недосконалі, вони здатні віддзеркалювати величні риси Бога. (Див. коментар до Еф 5:1.)

Обновлюється. Павло використовує грецьке дієслово, яке до нього не вживав жоден зі стародавніх грецьких письменників. Форма цього дієслова вказує на безперервний процес, а не на одноразове обновлення. Коли християнин перестає працювати над новою особистістю, то найчастіше на її місце повертається стара (Бт 8:21; Рм 7:21—25). Тож Павло заохочує християн постійно здобувати точне знання про «нову особистість» і застосовувати його. Вони мають докладати всіх зусиль, щоб розвивати риси, про які Павло говорить у віршах 12—15. (Див. коментар до 2Кр 4:16.)

Чужинця. Букв. «варвара». (Див. коментар до Рм 1:14.)

Скіфа. За днів Павла слово «скіфи» асоціювалося з жорстоким і нецивілізованим народом. Скіфи були кочівниками, які, на думку стародавніх письменників, жили на Пн. та Сх. від Чорного моря. Є підстави вважати, що пізніше скіфи дійшли навіть до таких віддалених територій, як західний Сибір, що біля кордону з Монголією. У греко-римському суспільстві скіфами називали людей, які наводили на інших страх. Тут Павло згадує абсолютно різні групи людей: греків з юдеями, обрізаних з необрізаними, чужинців зі скіфами, рабів з вільними. Він каже, що немає значення, до якої групи належить людина, і цим підкреслює, що між християнами, котрі одягнулися в нову особистість, не повинно бути жодних національних, релігійних, культурних чи соціальних поділень.

Одягніться. Павло далі розвиває свою метафору про одяг, яку він вперше згадує в Кл 3:8. (Див. коментар.) Він перераховує конкретні риси «нової особистості», які всі послідовники Христа повинні одягнути, наче одяг (Кл 3:10). Такі християнські риси розвиваються в серці, але, подібно до одягу, вони мають бути помітними ззовні. Як зазначається в багатьох біблійних довідниках, те, як Павло формулює свій наказ, вказує на негайні дії та постійні результати. Тож Павло, очевидно, хотів, аби християни в Колоссах не зволікали, а якомога швидше розвинули ці риси і ніколи їх не втрачали.

Смиренність. Див. коментар до Дії 20:19.

Продовжуйте терпіти... одне одного. Павло заохочує християн в Колоссах бути терпеливими і миритися з недоліками та рисами інших, які можуть дратувати. Вжите тут грецьке дієслово перекладено подібно в 1Кр 4:12 — «те́рпимо». Оскільки всі християни недосконалі і помиляються (Як 3:2), потрібно бути поміркованими в тому, чого очікуємо від інших (Флп 4:5).

Навіть якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Павло визнає, що декотрі християни в Колоссах часом справді давали своїм одновірцям «підстави... поскаржитись». Можливо, деколи вони не виявляли християнських рис або ранили чиїсь почуття через справжню чи надуману образу. Навіть у таких ситуаціях християни намагаються наслідувати Єгову і «з готовністю прощати» (Мт 5:23, 24; 18:21—35; Еф 4:32; 1Пт 4:8).

Єгова з готовністю простив вас. У Біблії часто говориться, що Бог Єгова прощає людям їхні гріхи (Чс 14:19, 20; 2См 12:13; Пс 130:4; Дн 9:9). Про Єгову навіть сказано, що він «охоче прощає» (Не 9:17; Пс 86:5) і що він «великодушно [або «охоче», прим.] простить» (Іс 55:7). Грецьке дієслово, перекладене тут як «з готовністю простив»,— це не звичне «прощати», яке вживається в Мт 6:12, 14 чи Рм 4:7 (див. коментар). У цьому вірші Павло використовує дієслово, спільнокореневе з іменником ха́ріс, який часто перекладається як «незаслужена доброта» або «ласка». Отже, це дієслово передає думку, що хтось прощає з готовністю, щедро, так, наче дає комусь подарунок. Павло вживає це слово також в Кл 2:13, кажучи: «Бог... великодушно простив усі наші проступки» (Еф 4:32; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:13).

Одягніться в любов. Див. коментар до Кл 3:12.

Досконалі узи єдності. Букв. «зв’язок досконалості». Павло у своєму листі до ефесян говорить, що мир сприяє єдності збору. (Див. коментар до Еф 4:3.) А тут Павло згадує про таку неперевершену рису, як любов, яка теж здатна об’єднувати християн. Найвидатніший приклад того, як сильно любов може об’єднувати,— це стосунки між Єговою та його єдинородним Сином; між ними існують найміцніші узи єдності, які ґрунтуються на любові (Ів 3:35). В ніч перед своєю смертю Ісус благав Батька допомогти його послідовникам мати таку ж єдність (Ів 17:11, 22; див. коментар до Ів 17:23).

У ваших серцях панує. Або «ваші серця контролює». Грецьке слово, перекладене як «панує», в давнину стосувалося судді, що наглядав за спортивними змаганнями і присуджував призи. Павло заохочує християн дозволити миру Христа відігравати в їхньому серці вирішальну роль. Якщо в серці християн цей мир є таким суддею, або головним принципом, то вони завжди зважатимуть на те, чи їхні рішення сприяють єдності і миру з одновірцями.

Мир Христа. Тобто спокій, який людина починає відчувати, коли стає учнем Божого Сина. Служителі Бога мають такий мир, бо переконані, що Єгова та його Син люблять і схвалюють їх (Пс 149:4; Ів 14:27; Рм 5:3, 4).

Христа. У деяких стародавніх рукописах тут вживається варіант «Бога». Ряд перекладів Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В4 вони позначені як J^{7, 8}) містять у цьому вірші Боже ім’я. Але аналіз різних рукописів дає вагомі підстави вживати тут варіант «Христа».

Слово Христове. Цей вислів вживається в Грецьких Писаннях лише тут. «Слово Христове» — це звістка, яка походить від Ісуса Христа і розповідає про нього, зокрема про його життя і служіння. Павло каже, що всі вчення Христа мають наповнити християн, тобто стати невід’ємною частиною їхньої особистості. Вони можуть досягти цього, якщо будуть роздумувати над християнськими вченнями і дозволяти, щоб вони, образно кажучи, жили в них. Про ці слова Павла в одному довіднику говориться: «Християнські вчення — це не просто щось видиме, якісь діла, що увійшли в звичку; насправді це сила, яка перебуває в [християнах], постійно діє в них, є частиною їх самих».

Не припиняйте навчати й підбадьорювати одне одного. Павло радить християнам навчати, підбадьорювати і наставляти одне одного за допомогою пісень, за основу яких були взяті тексти з натхнених Писань. У першому столітті християни використовували в поклонінні різні пісні, зокрема псалми з натхнених Єврейських Писань. Багато псалмів заохочували вихваляти Бога, дякувати йому і радіти ним (Пс 32:11; 106:1; 107:1; див. коментар до Мт 26:30).

Підбадьорювати. Або «наставляти». Вжите тут грецьке слово нутете́о утворене з двох слів — нус («розум») і тı́темі («класти») — і буквально означає «вкладати розум». У цьому контексті «підбадьорювати» значить нагадувати одне одному біблійні поради, а також думки, які несуть потіху. Спільнокореневий грецький іменник вживається в Еф 6:4 (див. коментар) і перекладений там як «наставляючи».

Псалмами, словами хвали Богу та духовними піснями. Див. коментар до Еф 5:19.

Співаючи Єгові. Див. коментар до Еф 5:19; див. також додаток В3, вступ і Кл 3:16.

У своєму серці. Див. коментар до Еф 5:19.

В ім’я Господа Ісуса. У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що стоїть за цим іменем. «Ім’я Господа Ісуса» вказує на владу Ісуса як того, хто заплатив викуп і визволив людство від гріха, а також на його становище як Царя Божого Царства (Мт 28:18; Дії 4:12; 1Кр 7:22, 23; Єв 1:3, 4; див. коментар до Флп 2:9). В усіх життєвих ситуаціях християни мають говорити і діяти «в ім’я Господа Ісуса», тобто як його представники.

Підкоряйтеся. Павло говорить, що дружина-християнка добровільно підкоряється владі чоловіка, яку він отримав від Бога. А чоловік-християнин бере приклад з того, як головує Христос, і також добровільно підкоряється його владі (1Кр 11:3; Еф 5:22, 23; див. коментар до Еф 5:21).

Як це личить послідовницям Господа. Слово «личить», яке Павло тут вживає, також можна перекласти як «бути правильним» або «бути відповідним, належним». А фразою як... послідовницям Господа Павло нагадує дружинам-християнкам, що, виконуючи відведену їм Біблією роль, вони догоджають своєму Господу, Ісусу Христу, який подав досконалий приклад смирення і підкорення своєму Батькові (Еф 5:22; див. коментар до Флп 2:6).

Будьте слухняні. Цей грецький вислів походить від дієслова, основне значення якого «слухати». Тут воно означає слухатися вказівок батьків і в усьому діяти згідно з ними. Звичайно, під висловом «в усьому» мається на увазі лише те, що узгоджується з волею Бога. Павло тут не говорив, що слухатися батьків потрібно навіть тоді, коли їхні вказівки спонукують до непослуху Богові. Ті, хто читав Павлові слова, розуміли, що виявляти таку слухняність було б недоречно і не «приємно Господу». (Пор. Лк 2:51 і коментар; Дії 5:28, 29; Еф 6:1, 2.)

Не дратуйте. Вжитий тут грецький вислів також може означати «не обурюйте» або «не сердіть». Павло не має на увазі продиктовані любов’ю виховні заходи батьків, які можуть дратувати дитину. (Пор. Пр 13:24.) Тут йдеться про надмірну вимогливість чи жорстоке ставлення, які завдають дитині великої шкоди. Зловживання батьківською владою суперечить описаному в Біблії прикладу, який подав Єгова: він завжди помірковано поводився зі своїм народом (Пс 103:13; Як 5:11) і з любов’ю підтримував свого Сина (Мт 3:17; 17:5).

Занепали духом. Вжите Павлом слово трапляється в Грецьких Писаннях тільки в цьому вірші. Його також можна перекласти як «знеохотитись». Тут воно передає думку, що в дитини з відчаю опускаються руки, і це не лише тимчасова зміна настрою, а затяжний стан, який завдає багато шкоди. Як видно з контексту, таке знеохочення може бути наслідком поганого ставлення з боку батьків. Коментуючи цей вірш, довідники зазначають, що коли батьки «драту[ють]» дитину (про що згадує Павло), то вона може повірити, що їм взагалі неможливо догодити. А такі думки можуть знеохотити дитину і навіть довести її до відчаю. (Див. коментар до вислову не дратуйте у цьому вірші.)

Земних. Букв. «тілесних». (Див. коментар до Еф 6:5.)

Панів. Або «господарів». Вжите тут грецьке слово кı́ріос (яке зазвичай перекладається як «господь») стосується людей, які мають владу над іншими.

Не лише тоді, коли вони вас бачать, і не для того, щоб догодити людям. Букв. «не вчинками показного служіння, як ті, хто догоджає людям». (Див. коментар до Еф 6:6.)

Зі страхом перед Єговою. Цей вислів вказує на глибоку повагу, пошану до Бога і здоровий страх не догодити йому. Основою благоговійного страху є віра в Бога і любов до нього, і цей страх спонукує людину поклонятися Богу і слухатись його. Про страх перед Богом багато говориться в Єврейський Писаннях, наприклад, у Пв 6:13; 10:12, 20; 13:4; Пс 19:9; Пр 1:7; 8:13; 22:4. У Грецьких Писаннях грецьке дієслово, яке перекладається як «боятися», теж часто вживається у значенні благоговійного страху перед Богом (Лк 1:50; Дії 10:2, 35; Об 14:7; див. коментар до Дії 9:31; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у Кл 3:22, див. додаток В3, вступ і Кл 3:22).

Від усієї душі. Див. коментар до Еф 6:6.

Як для Єгови, а не для людей. Тут Павло підкреслює, що, хоч би яку роботу виконували буквальні раби, вони завжди повинні пам’ятати про свої стосунки з Богом Єговою. Це означає, що вони мають слухатися своїх «земних панів» і служити їм «від щирого серця», щоб про «Боже ім’я» ніхто не говорив зневажливо (Кл 3:22; 1Тм 6:1). Павло дає подібну пораду в Листі до ефесян, який написав приблизно в той самий час, що й Лист до колоссян (Еф 6:6, 7; див. «Вступ до Колоссян»; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:23).

Саме від Єгови отримаєте спадщину. Біблія неодноразово запевняє в тому, що Бог Єгова винагороджує своїх вірних служителів за їхні добрі діла. Наприклад, такі запевнення є в Рт 2:12; Пс 24:1—5; Єр 31:16. Про це також говорив Ісус, коли розповідав про свого Батька (Мт 6:4; Лк 6:35; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і Кл 3:24).

Служіть своєму Пану, Христу, як раби. Тут Павло нагадує християнам, які були буквальними рабами, що їхнім справжнім паном є Христос. Він дав подібну пораду рабам у Еф 6:5, 6: «Слухайтеся своїх земних панів... Як Христові раби, виконуйте Божу волю від усієї душі». Усі, хто стає рабом Христа, роблять це з власної волі, і це не обтяжує їхнього життя, а дає їм полегшення (Мт 11:28—30; пор. коментар до Рм 1:1).

Безсторонній. Як видно з цього вірша, кожен, хто чинить зло, наприклад, пани, які погано ставляться до своїх рабів, не уникнуть суду. В Рм 2:11 і Еф 6:9 також говориться, що Бог судитиме таких людей і що він безсторонній та до всіх ставиться однаково. (Щоб більше дізнатись про значення грецького вислову, перекладеного як «безсторонній», див. коментар до Рм 2:11.)