Господи... молитися... навчи нас. Тільки Лука згадує прохання, з яким звернувся один з учнів. Ця розмова про молитву відбулася приблизно через півтора року після того, як Ісус виголосив Нагірну проповідь і навчив учнів зразкової молитви (Мт 6:9—13). Можливо, учень, який звернувся до Ісуса, був тоді відсутній, тому Ісус повторив основні думки зі зразкової молитви. Молитва була невід’ємною частиною життя і поклоніння юдеїв, і Єврейські Писання містять чимало молитов у книзі Псалмів та інших книгах. Тож цей учень не просив, аби Ісус навчив його чогось зовсім нового або того, чого він ще ніколи не робив. Чоловік, без сумніву, також чув формальні молитви юдейських релігійних провідників. Однак він, очевидно, чув, як молився Ісус, і бачив велику різницю між лицемірними молитвами рабинів та Ісусовими молитвами (Мт 6:5—8).

Коли молитеся, кажіть. Молитва, записана у віршах 2б—4, містить основні думки зразкової молитви, якої Ісус навчив учнів у Нагірній проповіді приблизно півтора року до того (Мт 6:9б—13). Варто зауважити, що він не повторив цієї молитви слово в слово. Це означає, що зразкова молитва не була літургійною молитвою, яку мали механічно повторювати, завчивши напам’ять. Молитви, записані в подальших оповідях, свідчать про те, що Ісус та учні не повторювали зразкової молитви слово в слово і не вважали її шаблоном, від якого не можна відходити.

Освячується. Див. коментар до Мт 6:9.

Ім’я. Див. коментар до Мт 6:9.

Нехай прийде твоє Царство. Див. коментар до Мт 6:10.

Хліб... за нашими повсякденними потребами. Єврейське і грецьке слова, що перекладаються як «хліб», у багатьох контекстах означають «їжа» (Бт 3:19, прим.). Тож Ісус наголошує на тому, що Божі служителі можуть впевнено просити свого небесного Батька про їжу, але не про надмірну кількість харчів, а про їжу, необхідну на кожен день. Слова Ісуса могли нагадати його учням про те, що, коли Бог чудом давав ізраїльтянам манну, він наказував щодня збирати її стільки, «скільки кожному потрібно на день» (Вх 16:4). Півтора року тому в Нагірній проповіді Ісус вчив своїх учнів звертатись до Бога з подібним, але не ідентичним проханням (Мт 6:9б—13). Це означає, що Ісус не хотів, щоб цю молитву повторювали слово в слово (Мт 6:7). Іноді Ісус повторював важливі вчення — тут він, наприклад, ще раз пояснив, як треба молитися. Ті, хто не був з Ісусом першого разу, могли почути важливі думки, а ті, хто був тоді присутній, могли собі їх нагадати.

Хто нам заборгував. Або «хто грішить проти нас». Коли людина грішить проти когось, то, образно кажучи, опиняється перед ним в боргу і тому зобов’язана шукати у нього прощення. У зразковій молитві, якої Ісус навчив учнів у Нагірній проповіді, він використав слово «борги», а не гріхи. (Див. коментар до Мт 6:12.) Грецьке слово, перекладене як прости, буквально означає «відпускати», або скасовувати борг, не вимагаючи сплати.

Не допусти, щоб ми піддалися спокусі. Див. коментар до Мт 6:13.

Друже, позич мені три хлібини. Як видно з цього прикладу, гостинність була невід’ємною рисою мешканців Близького Сходу. Хоча гість прийшов несподівано, опівночі (ця деталь підтверджує той факт, що у давні часи під час подорожі могли виникати непередбачувані обставини), господар почувався зобов’язаний нагодувати його. Він навіть розбудив свого сусіда, щоб позичити їжі.

Не турбуй мене. Сусід у цьому прикладі не хотів допомогти не тому, що був поганою людиною, а тому, що вже ліг спати. В ті часи доми людей, особливо бідних, складалися лише з однієї великої кімнати. Якби чоловік встав серед ночі, він розбудив би цілу сім’ю, в тому числі дітей.

Наполегливість. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «брак скромності» або «безсоромність». Однак в цьому контексті воно передає думку про наполегливість, напористість. Чоловік з Ісусового прикладу не соромився наполегливо просити про те, що йому було потрібно. Тож Ісус говорить, щоб учні були такими ж наполегливими у молитвах (Лк 11:9, 10).

Невпинно просіть... шукайте... стукайте. Див. коментар до Мт 7:7.

Ви, хоча й грішні. Див. коментар до Мт 7:11.

Тим більше. Див. коментар до Мт 7:11.

Вельзевула. Можливо, інше написання імені Ваал-Зевув, що означає «власник (пан) мух»; цьому Ваалу поклонялись філістимляни в Екроні (2Цр 1:3). У деяких грецьких рукописах вживаються такі варіанти цього імені, як Веелзевул чи Веезевул, що, можливо, означає «власник (пан) величної оселі» або, якщо це гра слів з використанням небіблійного єврейського слова зе́вел (означає «гній»),— «власник (пан) гною». Як видно з Лк 11:18, це ім’я застосовувалось до Сатани — князя, або правителя, демонів.

Дім. Див. коментар до Мр 3:25.

Божої сили. Букв. «Божого пальця». Тобто Божого святого духу, як це видно з оповіді Матвія про подібну розмову, яка відбулася раніше. Тут, в оповіді Луки, сказано, що Ісус виганяв демонів «за допомогою Божої сили», а в оповіді Матвія говориться, що він робив це «за допомогою Божого духу», тобто діючої сили (Мт 12:28).

Виметений. У деяких рукописах — «не зайнятий, виметений». Однак аналіз давніх авторитетних рукописів свідчить на користь варіанта, вжитого в основному тексті цього видання. Грецьке слово, що перекладається як «не зайнятий», міститься в Мт 12:44, де Ісус говорить подібні слова. Деякі вчені вважають, що це слово було додане до розповіді Луки переписувачами, щоб узгодити цю розповідь з розповіддю Матвія.

Знаку, даного через Йону. Раніше Ісус вже використовував вислів «знак, даний через пророка Йону» і пояснив, що цей знак стосується його смерті і воскресіння (Мт 12:39, 40). Йона «три дні і три ночі» пробув у череві риби, і своє звільнення звідти він прирівняв до звільнення з могили (Йн 1:17—2:2). Ісусове воскресіння мало бути таким же реальним, як звільнення Йони з черева риби. Але навіть попри те, що Ісус, провівши неповні три дні в могилі, воскрес, його жорстокі противники не повірили в нього. Крім того, Йона став знаком тому, що сміливо проповідував ніневітянам, і це спонукало їх покаятись (Мт 12:41; Лк 11:32).

Цариця з півдня. Див. коментар до Мт 12:42.

Світильник. Див. коментар до Мт 5:15.

Кошик. Див. коментар до Мт 5:15.

Око — це світильник для тіла. Див. коментар до Мт 6:22.

Зосереджене. Див. коментар до Мт 6:22.

Заздрісне. Див. коментар до Мт 6:23.

Не помив рук. Тобто не очистився церемоніально. Грецьке слово баптı́зо («заглиблювати; занурювати»), яке найчастіше вживається щодо християнського хрещення, тут використовується стосовно цілого ряду церемоніальних омивань, що ґрунтувались на юдейській традиції. (Див. коментар до Мр 7:4.)

Дари милосердя. Див. коментар до Мт 6:2.

З того, що зсередини. Ісус, мабуть, має на увазі риси, які походять із серця, оскільки в наступному вірші він наголошує на справедливості та любові (Лк 11:42). Якщо добре діло є даром, що походить зсередини — зі щирого, сповненого любові серця, воно є виявом справжнього милосердя.

Десятину з м’яти, рути і всіх інших садових рослин. Згідно з Мойсеєвим законом, ізраїльтяни мали давати десятину зі свого врожаю (Лв 27:30; Пв 14:22). Хоча Закон прямо не наказував давати десятину з таких трав, як м’ята, кріп і кмин, Ісус не засуджував цієї традиції. Радше він докорив книжникам і фарисеям за те, що вони зосереджувалися на дрібницях і відкидали основні принципи Закону, нехтуючи справедливістю і любов’ю до Бога. Коли Ісус говорить подібні слова пізніше (Мт 23:23), він згадує м’яту, кріп та кмин.

Передні місця. Див. коментар до Мт 23:6.

На ринкових площах. Див. коментар до Мт 23:7.

Непомітні могили. Або «непозначені могили». Юдейські могили загалом не вирізнялися оздобами чи розкішшю. Як видно з вірша, деякі з них були настільки непримітними, що люди, навіть не зауваживши цього, ходили по них і церемоніально занечищувались. За Мойсеєвим законом ті, хто торкнувся будь-чого, що належало померлому, ставали нечистими. Людина, яка пройшла по могилі, залишалася нечистою сім днів (Чс 19:16). Тож, аби могили було легко помітити й оминути, юдеї щороку їх білили. Ісус, очевидно, хотів показати, що ті, хто спілкується з фарисеями, вважаючи їх добрими людьми, несвідомо переймають зіпсуті погляди і нечисте мислення. (Див. коментар до Мт 23:27.)

Бог у своїй мудрості сказав. Букв. «також мудрість Бога сказала». В іншому випадку Ісус промовляє подібні слова: «Я посилаю до вас пророків, мудреців і наставників» (Мт 23:34).

Заснування світу. Грецьке слово, яке в цьому вірші перекладене як «заснування», в Єв 11:11 перекладене словом «зачати» і вжите разом зі словом «потомство». У словосполученні «заснування світу» воно, ймовірно, стосується зачаття і народження дітей Адама і Єви. Ісус пов’язав «заснування світу» з Авелем — очевидно, першим, на кого поширюється викуп і чиє ім’я записане в сувої життя від «заснування світу» (Лк 11:51; Об 17:8; див. коментар до Мт 25:34).

Від крові Авеля до крові Захарія. Див. коментар до Мт 23:35.

Між жертовником і домом. Слово «дім», або храм, стосується будівлі, в якій були Святе і Найсвятіше. Згідно з 2Хр 24:21, Захарій був убитий «на подвір’ї дому Єгови». Жертовник для цілопалень стояв на внутрішньому подвір’ї, перед входом у святиню. (Див. додаток Б8.) Тож Ісус точно вказав на місце цього злочину.

Ключ до знання. Як показує Біблія, той, кому давали ключі (буквальні чи символічні), отримував певні повноваження і владу (1Хр 9:26, 27; Іс 22:20—22). Отже, «ключ» може символізувати владу чи певні обов’язки. В цьому вірші Ісус звертається до релігійних провідників, обізнаних в Законі, тож слово «знання», очевидно, стосується знань, які відкриває Бог. Релігійні провідники мали використовувати свої повноваження і владу для того, щоб передавати людям точне знання про Бога: відкривати значення Божого слова, пояснюючи його. Якщо порівняти цей вірш з Мт 23:13, де Ісус говорить, що ці чоловіки «зачин[или] Царство небесне перед людьми», то можна побачити, що слово входить стосується входу в небесне Царство. Приховуючи від людей правдиве знання про Бога, релігійні провідники тим самим забрали в багатьох можливість правильно зрозуміти Писання та увійти в Боже Царство.

Почали тиснути на нього. Цей вислів може означати юрмитися довкола когось в буквальному розумінні. Проте в цьому вірші він, імовірно, вказує на вороже ставлення релігійних провідників, які намагалися залякати Ісуса. Вжите тут грецьке дієслово також використовується в Мр 6:19. Там воно перекладене як «таїти злобу» і стосується сильної ненависті Іродіади до Івана Хрестителя.