Приклад. Або «притчу». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Необхідно завжди молитися. Тільки Лука наводить приклад, записаний у віршах 2—8. Це ще раз підтверджує, що у своєму Євангелії Лука звертає особливу увагу на молитву (Лк 1:10, 13; 2:37; 3:21; 6:12; 9:28, 29; 11:1; 18:1—8; 22:39—46; 23:46).

Суддя. Ісус, очевидно, мав на увазі суддю або охоронця порядку, який був призначений римлянами. Цей суддя не міг бути одним з юдейських суддів, адже суд у юдейській судовій системі складався щонайменше з трьох суддів. Крім того, він не боявся Бога і не зважав на людей, тобто не переймався думкою інших.

На людей не зважаю. Це означає, що суддя не зважав на громадську думку або не надто переймався тим, що подумають інші люди. (Див. коментар до Лк 18:2.)

Не мучила мене своїми проханнями. Або «не добивала мене». Букв. «не била мене під [тобто під око] до кінця». Вжите тут грецьке дієслово гіпопіа́зо означає «вдарити в обличчя; поставити під око синець». В цьому вірші воно, очевидно, вживається у переносному значенні і передає думку про те, що хтось постійно комусь набридає або позбавляє когось сил. Деякі вчені вважають, що це слово означає псувати чиюсь репутацію. У цьому вірші воно описує почуття судді, який спочатку не хотів винести справедливе рішення у відповідь на благання вдови, але потім зробив це через її наполегливість (Лк 18:1—4). Бог не порівнюється до неправедного судді, а протиставляється йому. Якщо цей неправедний суддя зрештою зробив те, що правильне, то тим більше це зробить Бог. Божі служителі, подібно до вдови, мають бути наполегливими, коли благають Єгову про допомогу. Бог, який є праведним, обов’язково відповість на їхні молитви і встановить справедливість (Лк 18:6, 7).

Віру. Або «таку віру». У грецькому тексті перед словом «віра» стоїть означений артикль; це вказує на те, що Ісус говорив не про віру взагалі, а про віру, подібну до тої, яку мала вдова з його прикладу (Лк 18:1—8). Така віра включає в себе віру в силу молитви, а також у те, що Бог подбає, щоб для його обранців було встановлено справедливість. Очевидно, Ісус залишив своє запитання без відповіді, щоб учні могли замислитись, якою є їхня віра. Приклад про молитву і віру був особливо доречний, оскільки Ісус щойно описав, які випробування чекають учнів попереду (Лк 17:22—37).

Храм. Тим, хто приходив у храм, не дозволялося входити у Святе і Найсвятіше, але вони могли бути на подвір’ях храму. Очевидно, два юдеї у цьому прикладі стояли на одному з подвір’їв. (Див. додаток Б11.)

Здирники. За часів, коли Ізраїль перебував під пануванням Риму, юдейські збирачі податків нерідко займалися здирництвом. Їхнє становище дозволяло їм (і, безперечно, їхнім римським начальникам) наживатися на людях. Можливо, саме це мав на увазі Ісус, коли навів приклад про самовдоволеного фарисея, який дякував Богу за те, що не був здирником.

Пощу двічі на тиждень. У Мойсеєвому законі немає слова «піст», але вважається, що вимога впокорювати себе раз на рік у День примирення включала піст (Лв 16:29, прим.; Чс 29:7, прим.; Пс 35:13). Згодом були встановлені інші щорічні пости на згадку про трагічні події в історії народу. Однак фарисеї зазвичай постили «двічі на тиждень», другого і п’ятого дня тижня. Вони хотіли, аби інші бачили їхню набожність (Мт 6:16). За деякими джерелами, для посту вони обрали базарні дні, коли в місто приходило багато людей. Фарисеї також постили, коли відбувались особливі зібрання у синагогах і коли збирались місцеві суди.

Будь ласкавим. Або «будь милосердним». Це переклад грецького слова, яке в Грецьких Писаннях трапляється лише двічі і пов’язане з думкою про примирення з Богом. У Єв 2:17 (див. також прим.) це слово перекладається як «скласти жертву примирення», або «скласти жертву, яка покриває; примирити».

Немовлят. Або «малих дітей». Вжите тут грецьке слово бре́фос стосується дуже маленьких дітей, немовлят або навіть ненароджених дітей (Лк 1:41; 2:12; Дії 7:19; 2Тм 3:15, «від самого народження»; 1Пт 2:2). У паралельних розповідях в Мт 19:13 і Мр 10:13 міститься інше грецьке слово, пайдı́он. Воно вживається не лише стосовно новонароджених і немовлят (Мт 2:8; Лк 1:59), але й 12-річної дочки Яіра (Мр 5:39—42). Те, що письменники використовують у своїх Євангеліях різні грецькі слова, може означати, що серед присутніх були діти різного віку. Лука, очевидно, зосереджує свою увагу на немовлятах.

Так, як дитя. Див. коментар до Мр 10:15.

Учителю добрий. Див. коментар до Мр 10:17.

Ісус промовив. Ісус бачив, наскільки щирим був цей начальник і, згідно з Мр 10:21, пройнявся до нього любов’ю. Все ж Ісус, мабуть, також усвідомив, що цей чоловік зможе стати його учнем, тільки якщо розвине дух саможертовності. Тож Ісус сказав йому: «Продай усе, що маєш, і роздай виручені гроші бідним». На відміну від Петра та інших учнів, які покинули все, цей молодий чоловік не зміг пожертвувати своїм майном заради того, щоб стати Ісусовим учнем (Мт 4:20, 22; Лк 18:23, 28).

Легше верблюдові пролізти крізь вушко швейної голки.Ісус використовує гіперболу, щоб унаочнити думку. Так само як верблюд не може пройти крізь вушко швейної голки, багата людина не може ввійти в Боже Царство, якщо цінує свої статки більше, ніж стосунки з Єговою. Ісус не має на увазі, що жодна багата людина не увійде в Царство, адже далі він говорить: «Те, що неможливо для людей, для Бога можливо» (Лк 18:27). Слово бело́не, перекладене як «швейна голка», у Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Іноді воно вживалося стосовно хірургічних голок. У паралельних оповідях в Мт 19:24 і Мр 10:25 словом «голка» перекладено грецьке слово рафı́с, яке походить від дієслова, що означає «шити».

В прийдешньому віці. Тут вживається грецьке слово айо́н. Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху. У цьому контексті Ісус має на увазі прийдешню епоху, коли правитиме Боже Царство і вірні Богу люди матимуть вічне життя (Мр 10:29, 30; див. глосарій, «Вік»).

Йдемо до Єрусалима. Див. коментар до Мт 20:17.

Плювати. Див. коментар до Мр 10:34.

Єрихона. Перше ханаанське місто на захід від річки Йордан, яке завоювали ізраїльтяни (Чс 22:1; ІсН 6:1, 24, 25). Згодом це стародавнє місто запустіло. Однак після того як юдеї повернулися з вавилонської неволі, вони звели місто на його місці, оскільки там було водне джерело (Ейн-ес-Султан). В часи Ісуса приблизно за 2 км від старого юдейського міста побудували нове римське місто. Ймовірно, це пояснює, чому Матвій і Марко, описуючи ту саму подію, кажуть, що Ісус виходив з Єрихона (Мт 20:29; Мр 10:46), а Лука говорить, що він наближався до Єрихона. Можливо, Ісус зцілив сліпого чоловіка тоді, коли виходив з єврейського міста і наближався до римського. (Див. додатки Б4 і Б10.)

Сліпий жебрак. Матвій у своїй розповіді про ту саму подію (20:30) згадує двох сліпих чоловіків. Марко (10:46) і Лука згадують одного, очевидно, зосереджуючи увагу на Вартимеї, ім’я якого подає тільки Марко.

Сину Давидів. Використовуючи у своєму звертанні до Ісуса вислів «Син Давидів», сліпий чоловік відкрито визнає його Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6.)