Цезарю. Див. коментар до Мт 22:17.

Ти Цар юдейський? У всіх чотирьох Євангеліях це запитання Пилата звучить однаково (Мт 27:11; Мр 15:2; Лк 23:3; Ів 18:33). Жоден цар у Римській імперії не міг правити без дозволу цезаря. Тому, допитуючи Ісуса, Пилат зосереджується на питанні про його царювання.

Ти сам це кажеш. Див. коментар до Мт 27:11.

Ірода. Йдеться про Ірода Антипу, сина Ірода Великого. Антипа був обласним правителем (тетрархом) Галілеї і Переї. Тільки Лука згадує про те, що Ісуса повели до Ірода (Лк 3:1; див. глосарій).

Розкішне вбрання. Можливо, Ірод Антипа, який формально вважався юдеєм і був обласним правителем Галілеї та Переї, вдягнув Ісуса у власне розкішне вбрання, мабуть біле царське вбрання. Ірод виставив на посміховисько того, кого вважав самозваним юдейським Царем, а після того відіслав його до Пилата. Грецьке слово есте́с, перекладене тут словом «вбрання», здебільшого означало пишно оздоблений одяг. В такому одязі з’являлися ангели (Лк 24:4; див. також Як 2:2, 3). Те саме грецьке слово вживається щодо царських «шат», які одягнув Ірод Агріппа I (Дії 12:21). Грецьке слово лампро́с, перекладене тут як «розкішне», походить від слова, що означає «блищати». Коли словом лампро́с описується одяг, воно передає думку про гарний якісний одяг, а іноді — про блискучий або білий одяг. Очевидно, вбрання, згадане в цьому вірші,— це не багряна накидка (ще названа пурпурним одягом), в яку пізніше воїни Пилата одягли Ісуса в намісницькій резиденції (Мт 27:27, 28, 31; Ів 19:1, 2, 5; див. коментарі до Мт 27:28; Мр 15:17). Ірод, Пилат і римські воїни вдягали Ісуса у два різні вбрання, очевидно, з однаковою метою: поглузувати з Ісуса як з так званого юдейського Царя (Ів 19:3).

У деяких рукописах тут сказано: «А він повинен був їм відпускати одного чоловіка на кожне свято», однак цих слів немає в низці давніх авторитетних рукописів і, очевидно, вони не були частиною оригінального тексту Євангелія від Луки. Кілька рукописів додають ці слова після вірша 19. Подібні слова містяться в інших віршах — Мт 27:15 і Мр 15:6, щодо достовірності яких немає жодних сумнівів. Вважається, що переписувачі додали ці слова в цьому вірші Євангелія від Луки як пояснення, взявши за основу паралельні оповіді з Євангелій від Матвія і Марка.

Нам відпусти Варавву. Цей випадок, описаний в Лк 23:16—25, згадується в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 27:15—23; Мр 15:6—15; Ів 18:39, 40). Однак в розповідях Матвія, Марка та Івана говориться, що намісник мав звичай відпускати в’язня у свято. (Див. коментарі до Мт 27:15; Мр 15:6; Ів 18:39.)

Кіренянина. Місто Кірена розташовувалося неподалік північного узбережжя Африки, на південний захід від острова Крит. (Див. додаток Б13.) Імовірно, Симон народився в Кірені, а згодом переселився в Ізраїль.

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». (Див. глосарій, «Стовп», «Стовп мук»; див. також Лк 9:23; 14:27, де «стовп мук» вжито у переносному значенні.)

Коли дерево зелене... коли воно засохне. Мабуть, дерево, про яке говорить Ісус,— це юдейський народ. Воно поки що зелене, оскільки серед народу все ще перебуває Ісус та юдеї, які в нього повірили. Однак невдовзі Ісуса стратять, а вірні юдеї будуть помазані святим духом і належатимуть до духовного Ізраїля (Рм 2:28, 29; Гл 6:16). Тоді буквальний народ Ізраїля стане духовно мертвим і нагадуватиме дерево, що повністю засохло (Мт 21:43).

Злочинців. Вжите тут грецьке слово каку́рґос буквально означає «той, хто чинить зло». У паралельних оповідях, в Мт 27:38, 44 і Мр 15:27, цих чоловіків названо «розбійниками», грецькою лесте́с. Це слово може стосуватися пограбування, яке супроводжується насильством. Іноді воно вживалося стосовно грабіжників і повстанців. Слово лесте́с також вжите щодо Варавви (Ів 18:40), якого, згідно з Лк 23:19, кинули у в’язницю за «заколот» і «вбивство».

Черепом. Грецьким словом Кранı́он перекладено єврейську назву «Голгофа». (Див. коментарі до Мт 27:33; Ів 19:17.)

Прости їх. З контексту не видно, за кого просив Ісус, але, мабуть, він просив за натовп, який вимагав його страти; дехто з цих людей невдовзі після того розкаявся (Дії 2:36—38; 3:14, 15). Також він міг мати на увазі римських воїнів, які прибивали його до стовпа. Ці чоловіки не усвідомлювали всієї серйозності свого вчинку, бо не знали, ким Ісус був насправді. Але важко припустити, що Ісус просив Батька за старших священиків, які несли відповідальність за його смерть. Змовляючись його вбити, вони дуже добре знали, що роблять. Вони видали його із заздрості (Мт 27:18; Мр 15:10; Ів 11:45—53). Крім того, Ісус навряд чи просив Батька за злочинців, які висіли поряд, оскільки жоден з них не був винен у його смерті.

Ісус... роблять. Частина стародавніх рукописів опускає першу половину цього вірша. Проте оскільки ці слова містяться в деяких авторитетних стародавніх рукописах, їх вжито у «Перекладі нового світу» та багатьох інших перекладах Біблії.

Кисле вино. Див. коментар до Мт 27:48.

Над ним була табличка. Деякі рукописи додають слова, які можна перекласти як «(написана) грецькими, латинськими і єврейськими літерами». Однак ці слова не містяться у давніх авторитетних рукописах, тому вважається, що переписувачі додали їх, щоб узгодити текст з Ів 19:20.

Висів. У грецькому тексті тут вжито не дієслово стауро́о («страчувати на стовпі»), а крема́ннімі («вішати»). У згадках про страту Ісуса це дієслово вживається разом з висловом епı́ ксı́лу («на стовпі або дереві») (Гл 3:13; див. коментар до Дії 5:30). В Септуагінті це дієслово часто вживається тоді, коли говориться, що когось повісили на стовпі або дереві (Бт 40:19; Пв 21:22; Ес 8:7).

Правду говорю тобі сьогодні. У найдавніших доступних на сьогодні рукописах Грецьких Писань використовувалось грецьке письмо, що складалося лише з великих літер. В ньому не було проміжків і пунктуації, як у сучасних мовах. Хоча деякі переписувачі зрідка додавали в текст окремі знаки, які, мабуть, виконували роль пунктуаційних, вони робили це нечасто і непослідовно. Тому розділові знаки в сучасних перекладах Біблії розставлені з огляду на граматику грецької мови і контекст вірша. У цьому вірші грецька граматика дозволяє поставити кому (або двокрапку) як перед словом «сьогодні», так і після нього. Тож перекладачі ставили розділові знаки в словах Ісуса залежно від того, як розуміли зміст цих слів і біблійних вчень загалом. Академічні видання грецького тексту, як-от Весткотта — Горта, Нестле — Аланда і Об’єднаних біблійних товариств, містять кому перед словом «сьогодні». Однак варіант з комою після цього слова узгоджується з іншими твердженнями Ісуса, а також вченнями з Писань. Наприклад, Ісус казав, що помре і буде «в серці землі», тобто в могилі, до третього дня (Мт 12:40; Мр 10:34). І він не раз говорив своїм учням, що буде вбитий і воскресне на третій день (Лк 9:22; 18:33). Також Біблія каже, що Ісус воскрес як «перший плід з тих, хто заснув смертним сном» і що він піднявся на небо через 40 днів (1Кр 15:20; Ів 20:17; Дії 1:1—3, 9; Кл 1:18). Ісус воскрес не в той самий день, коли помер, а на третій день після смерті, тож очевидно, що злочинець не міг опинитися в Раю з Ісусом у той день, коли відбулася їхня розмова.

На користь цих аргументів свідчить датований V століттям н. е. сирійський переклад оповіді Луки, відомий як К’юртонський сирійський рукопис, де ці слова перекладено так: «Амінь, я кажу тобі сьогодні, що зі мною ти будеш в Едемському саду» (Burkitt F. C. The Curetonian Version of the Four Gospels. Cambridge, 1904. Vol. 1). Також варто зазначити, що грецькі письменники і богослови давнини і пізніших часів не мали єдиного погляду на те, як перекладати ці слова. Наприклад, Ісихій Єрусалимський, який жив у IV—V століттях н. е., писав стосовно Лк 23:43: «Дехто дійсно передає думку так: “Правду говорю тобі сьогодні”— і ставить кому, а тоді продовжує: “Ти будеш зі мною в Раю”» (за грецьким текстом Patrologiae Graecae. Vol. 93. Col. 1432, 1433). Теофілакт, який жив в XI—XII століттях н. е., згадував про тих, хто вважав, що «кома має стояти після слова “сьогодні”, щоб вислів звучав так: “Правду говорю тобі сьогодні”— а тоді продовжувався: “Ти будеш зі мною в Раю”» (Patrologiae Graecae. Vol. 123. Col. 1104). Щодо вживання слова «сьогодні» в Лк 23:43 Дж. Ламса у своїй праці зазначає: «У цьому вірші наголошується слово “сьогодні”, і він має звучати так: “Правду кажу тобі сьогодні, ти будеш зі мною в Раю”. Йдеться про день, коли було дано обіцянку, яка мала виконатись пізніше. Така манера висловлювання характерна для мови жителів Сходу і означає, що обіцянку дали в конкретний день і її обов’язково сповнять» (Lamsa G. M. Comments on the Teachings of Jesus From Aramaic and Unchanged Eastern Customs. P. 303, 304). Тому грецький вислів у Лк 23:43 може відображати спосіб наголошення думки, яким послуговувались семіти. В Єврейських Писаннях міститься чимало прикладів, коли слово «сьогодні» використовується у стійких зворотах в урочистій мові, наприклад в обітницях і наказах (Пв 4:26; 6:6; 7:11; 8:1, 19; 30:15; Зх 9:12). Розглянуті доводи показують, що, вживши слово «сьогодні», Ісус наголосив не на тому, коли злочинець буде з ним у Раю, а на тому, коли було дано обіцянку.

Ряд перекладів, як-от англійські переклади Дж. Ротергама і Дж. Ламси (видання 1933 року) та німецькі переклади Л. Райнхардта і В. Міхаеліса, підтримують думку, що наголошується час, коли обіцянку було дано, а не час, коли вона сповнилась. Ці переклади передають текст вірша подібно до «Перекладу нового світу».

Раю. В тексті оригіналу вживається грецьке слово пара́дейсос, що подібне до єврейського слова парде́с (Не 2:8; Ек 2:5; Псн 4:13) та перського парідайза. Усі три слова передають думку про прекрасний парк або сад. Перекладачі Септуагінти використали грецьке слово пара́дейсос як відповідник єврейського слова ґан («сад») у вислові «сад в Едемі» в Бт 2:8. Деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J^{17, 18, 22}) передають Лк 23:43 так: «Ти будеш зі мною в Едемському саду». Ісус не пообіцяв злочинцю, який висів поряд, життя в «Божому раю», згаданому в Об 2:7, адже таку обіцянку він дав «переможцеві», тобто тим, хто правитиме разом з ним у небесному Царстві (Лк 22:28—30). Злочинець не переміг цього світу, як Ісус Христос, і не «народи[в]ся від води й духу» (Ів 3:5; 16:33). Він, очевидно, буде серед «неправедних», які воскреснуть і стануть земними підданими Царства, коли Христос правитиме над райською землею 1000 років (Дії 24:15; Об 20:4, 6).

Приблизно о шостій годині. Тобто приблизно о 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Темрява. Ця темрява була чудом від Бога, а не наслідком сонячного затемнення, яке відбувається тільки в час нового місяця. Описані події відбувалися під час Пасхи, коли місяць повний. Крім того, ця темрява тривала три години, а найдовше сонячне затемнення триває менше ніж вісім хвилин. Тут, в оповіді Луки, міститься спостереження, що «сонячне світло померкло» (Лк 23:45).

До дев’ятої. Тобто приблизно до 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Завіса. Див. коментар до Мт 27:51.

Святині. Див. коментар до Мт 27:51.

Ввіряю свій дух. Тут Ісус цитує слова з Пс 31:5, де Давид благає, щоб Бог оберігав його дух, тобто життєву силу. Цими словами Ісус показав, що ввіряє Богу своє життя. Перед смертю Ісус ввірив свою життєву силу Єгові; тож його життя в майбутньому цілковито залежало від Бога. (Див. глосарій, «Дух».)

Помер. Грецьке слово екпне́о (буквально «видихати») тут можна також перекласти як «віддав останній подих». (Див. коментар до Мт 27:50.) Як чітко видно з Писання, Ісус не пішов до неба, коли його дух вийшов. Він помер. Сам Ісус передрік, що воскресне з мертвих лише «на третій день» (Мт 16:21; Лк 9:22). А слова з Дії 1:3, 9 показують, що на небо він піднявся через 40 днів після воскресіння.

Сотник. Або «центуріон», тобто командир римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів. Згідно з паралельними розповідями Матвія і Марка, він також визнав, що Ісус «був Сином Божим» (Мт 27:54; Мр 15:39).

Йосип. Див. коментар до Мр 15:43.

Член Ради. Або «радник», тобто член Синедріону, юдейського верховного суду в Єрусалимі. (Див. коментар до Мт 26:59 і глосарій, «Синедріон».)

Ариматеї. Див. коментар до Мт 27:57.

Гробницю. Див. коментар до Мт 27:60.

Приготування. Див. коментар до Мт 27:62.

Гробницю. Або «пам’ятну гробницю». (Див. глосарій, «Пам’ятна гробниця».)