Синедріон. Див. коментар до Мт 26:59.

Пилату. Римський правитель (префект) Юдеї, призначений імператором Тиберієм у 26 році н. е. Він правив приблизно 10 років. Про Пилата згадує не тільки Біблія, але й світські джерела. Наприклад, римський історик Тацит писав, що за правління Тиберія Пилат наказав стратити Христа. У стародавньому римському театрі в Кесарії (Ізраїль) було знайдено напис латинською мовою: «Понтій Пилат, префект Юдеї». (Див. додаток Б10, у якому позначено територію, де правив Понтій Пилат.)

Ти Цар юдейський? Див. коментар до Мт 27:11.

Ти сам це кажеш. Див. коментар до Мт 27:11.

Звичай звільняти... одного в’язня. Згадка про це є в усіх чотирьох Євангеліях (Мт 27:15—23; Лк 23:16—25; Ів 18:39, 40). Цей звичай не ґрунтується на Єврейських Писаннях і не згадується в них. Однак він існував у юдеїв за днів Ісуса. Римлянам також був знайомий цей звичай, адже існують докази того, що вони відпускали в’язнів, щоб догодити натовпам.

Знову. Як видно з Лк 23:18—23, натовп щонайменше тричі вимагав від Пилата стратити Ісуса. Оповідь Марка показує, що Пилат три рази звертався до натовпу із запитаннями стосовно Ісуса (Мр 15:9, 12, 14).

Висікти. Див. коментар до Мт 27:26.

Намісницьку резиденцію. Див. коментар до Мт 27:27.

Ісуса одягли в пурпур. Це було зроблено, щоб поглузувати з Ісуса і посміятися з того, що він претендував на царську владу. В оповіді Матвія (27:28) сказано, що воїни накинули на Ісуса «багряну накидку» — одяг, який носили царі, управителі (магістрати) і воєначальники. А в оповідях Марка та Івана (19:2) говориться, що це був пурпурний одяг. У давнину пурпуром називали будь-який колір, в якому поєднуються червоний і синій. Крім того, на сприйняття кольору могли вплинути кут зору спостерігача, освітлення і тло. Той факт, що письменники Євангелій називають колір накидки по-різному, вказує на те, що вони не копіювали розповіді один одного.

Вінок. Окрім того, що насмішники одягли Ісуса в пурпур (як сказано раніше в цьому вірші), вони наділили його «царськими» символами влади: на голову одягли терновий вінок, немов корону, і, згідно з Мт 27:29, дали «очеретину», немов скіпетр.

Вітаємо. Див. коментар до Мт 27:29.

Плювали на нього. Таке зневажливе ставлення до Ісуса стало сповненням його власних слів, записаних в Мр 10:34, а також пророцтва про Месію в Іс 50:6. (Див. коментар до Мр 10:34.)

Кланялися йому. Або «віддавали йому шану». Тут грецьке слово проскіне́о вживається стосовно воїнів, які глузливо кланялися Ісусу, називаючи його «Царем юдейським» (Мр 15:18; див. коментар до Мт 2:2).

Прибити до стовпа. Див. коментар до Мт 20:19 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».

З Кірени. Див. коментар до Мт 27:32.

Батька Олександра і Руфа. Лише Марко згадує цю деталь стосовно Симона з Кірени.

Змусили його нести. Римська влада могла вимагати від громадян виконання певних повинностей. Наприклад, вона могла змусити людей виконувати різні роботи або ж використати їхніх тварин чи будь-яке майно в державних інтересах. (Див. коментар до Мт 5:​41.)

Стовп мук. Див. коментар до Мт 27:32.

Голгофа. Див. коментар до Мт 27:33.

Місце черепа. Грецьким висловом Кранı́у То́пос перекладено єврейську назву «Голгофа». (Див. коментарі до Ів 19:17.)

Вина, змішаного з дурманною миррою. В паралельній оповіді в Мт 27:34 сказано, що вино було «змішане з жовчю». Напій, мабуть, містив і мирру, і якусь гірку речовину. Ця суміш, очевидно, мала послабити біль. (Див. коментар до вислову він відмовився у цьому вірші і коментар до Мт 27:34.)

Він відмовився. Очевидно, Ісус хотів зберігати тверезе мислення і бути при повній свідомості під час цього випробування віри.

Його вбрання розділили між собою. Див. коментар до Мт 27:35.

Кинувши жеребок. Див. глосарій, «Жеребки».

Третя година. Тобто приблизно 09:00. Дехто вважає, що ця оповідь суперечить словам в Ів 19:14—16, де говориться, що Пилат віддав Ісуса на страту «близько шостої години». Хоча Біблія детально не пояснює цієї розбіжності, варто розглянути деякі факти. Євангелія загалом однаково вказують час подій, які відбулися в останній день життя Ісуса на землі. В усіх чотирьох розповідях згадується, що священики і старійшини зібралися на світанку, а тоді відвели Ісуса до римського намісника Понтія Пилата (Мт 27:1, 2; Мр 15:1; Лк 22:66—23:1; Ів 18:28). Матвій, Марко і Лука повідомляють, що, коли Ісус вже був на стовпі, край огорнула темрява, яка тривала «від шостої години... до дев’ятої» (Мт 27:45, 46; Мр 15:33, 34; Лк 23:44). Один з фактів, який проливає світло на час страти Ісуса,— це те, що бичування іноді вважалося частиною процесу страти. Деколи бичування було настільки жорстоким, що жертва помирала від нього. У випадку Ісуса бичування було досить суворим. Це видно з того, що він не зміг сам донести свій стовп мук до місця страти, це зробив за нього інший чоловік (Лк 23:26; Ів 19:17). Якщо бичування вважалося початком страти, то минув якийсь час, перш ніж Ісуса прибили до стовпа мук. Слова з Мт 27:26 і Мр 15:15, де бичування і страта на стовпі згадуються разом, можуть вказувати на те, що це вважалося одним процесом. Отже, різні люди, мабуть, по-різному дивилися на те, коли почався процес страти. Мабуть, Пилат вважав, що початком страти було прибиття до стовпа, і це може пояснювати, чому він здивувався, що Ісус так скоро помер (Мр 15:44). Також вартим уваги є те, що письменники Євангелій часто відображали загальноприйняту систему поділу дня (так само, як і ночі) на чотири частини, кожна з яких тривала три години. Такий поділ дня пояснює, чому в Євангеліях часто згадується третя, шоста і дев’ята години (їх рахували від сходу сонця приблизно о 06:00) (Мт 20:1—5; Ів 4:6; Дії 2:15; 3:1; 10:3, 9, 30). До того ж люди загалом не мали точних годинників, тож, вказуючи час, нерідко додавали слово «близько», як-от в Ів 19:14 (Мт 27:46; Лк 23:44; Ів 4:6; Дії 10:3, 9). Якщо підсумувати: Марко міг мати на увазі і бичування, і страту на стовпі, а Іван — лише страту на стовпі. Обидва письменники могли називати не конкретний час події, а найближчу до неї тригодинну частину дня, це видно з того, що Іван вжив у своїй оповіді слово «близько». Усі ці факти допомагають зрозуміти, чому в оповідях вказано різний час. Зрештою, те, що Іван, який написав свою оповідь на кілька десятиліть пізніше від Марка, навів інший час, показує, що він не копіював його розповіді.

Розбійників. Див. коментар до Мт 27:38.

У деяких рукописах пізнішого часу додано слова: «І виконалося Писання, що каже: “І він був зарахований до беззаконників”» — це цитата з Іс 53:12. Однак ці слова не містяться в найдавніших і найавторитетніших рукописах, тож, очевидно, вони не є частиною оригінального тексту Євангелія від Марка. Подібні слова містяться в Лк 22:37 як частина натхнених Писань. Дехто вважає, що хтось із переписувачів вставив слова з оповіді Луки в оповідь Марка. (Див. додаток А3.)

Хитали головою. Див. коментар до Мт 27:39.

Стовпа мук. Див. коментар до Мт 27:32.

Стовпа мук. Див. коментар до Мт 27:32.

Шоста година. Тобто приблизно 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Темрява. У паралельній оповіді Лука додає, що «сонячне світло померкло» (Лк 23:44, 45). Ця темрява була чудом від Бога. Вона не була наслідком сонячного затемнення. Сонячне затемнення відбувається тільки в час нового місяця, а описані події відбувалися під час Пасхи, коли місяць повний. Крім того, ця темрява тривала три години, а найдовше сонячне затемнення триває менше ніж вісім хвилин.

До дев’ятої. Тобто приблизно до 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)

Елі, Елі, лама сабахтані? Див. коментар до Мт 27:46.

Боже мій, Боже мій. Див. коментар до Мт 27:46.

Іллю. Походить від єврейського імені, що означає «мій Бог — Єгова».

Кисле вино. Див. коментар до Мт 27:48.

Очеретину. Див. коментар до Мт 27:48.

Помер. Або «віддав останній подих». (Див. коментар до Мт 27:50.)

Завіса. Див. коментар до Мт 27:51.

Святині. Див. коментар до Мт 27:51.

Сотник. Або «центуріон», тобто командир римського військового підрозділу, що налічував приблизно 100 воїнів. Цей воєначальник міг бути присутній, коли Пилат судив Ісуса, і чути, як юдеї говорили, що Ісус називав себе Божим Сином (Мр 15:16; Ів 19:7). Тут Марко вживає грецьке слово кентірı́он, яке запозичене з латинської і трапляється також в Мр 15:44, 45. (Див. «Вступ до Марка» і коментарі до Мр 6:27; Ів 19:20.)

Марія Магдалина. Див. коментар до Мт 27:56.

Якова Меншого. Йдеться про одного з Ісусових апостолів, сина Алфея (Мт 10:2, 3; Мр 3:18; Лк 6:15; Дії 1:13). Імовірно, його названо «Меншим» тому, що він був або молодшим за віком, або нижчим на зріст від іншого апостола Якова, Зеведеєвого сина.

Йосія. Скорочена форма єврейського імені Йосифія, що означає «нехай Яг додасть (збільшить); Яг додав (збільшив)». Деякі рукописи містять тут ім’я «Йосип», але більшість стародавніх рукописів вживають ім’я «Йосій». (Пор. паралельну оповідь в Мт 27:56.)

Саломія. Імовірно, походить від єврейського слова, що означає «мир». Саломія була ученицею Ісуса. Порівнявши Мт 27:56 з Мр 3:17 і 15:40, можна дійти висновку, що Саломія — це матір апостолів Якова та Івана: Матвій згадує «матір Зеведеєвих синів», а Марко називає її «Саломією». Також, як видно з Ів 19:25, Саломія, можливо, була рідною сестрою Марії, матері Ісуса. В такому разі Яків та Іван доводились Ісусу двоюрідними братами. Крім того, оповіді в Мт 27:55, 56; Мр 15:41 і Лк 8:3 вказують на те, що Саломія була серед жінок, які супроводжували Ісуса і прислуговували йому, використовуючи своє майно.

Приготування. Оскільки Марко писав своє Євангеліє в першу чергу для неюдеїв, він пояснює, що Приготування було днем перед суботою; цього пояснення немає в інших Євангеліях (Мт 27:62; Лк 23:54; Ів 19:31). В цей день юдеї готувалися до суботи: займались приготуванням їжі і закінчували всю іншу роботу, з якою не можна було чекати до завершення суботи. У цьому випадку день Приготування припав на 14 нісана. (Див. глосарій.)

Йосип. З того, що письменники Євангелій говорять про Йосипа, можна більше дізнатись про їхню особистість. Матвій, який був збирачем податків, називає Йосипа «багатим чоловіком». Марко, який писав для римлян, говорить, що він був «шанованим членом Ради», який чекав Божого Царства. Співчутливий лікар Лука пише, що він був «добрим і праведним чоловіком», який не підтримав рішення Ради і не віддав свого голосу проти Ісуса. А Іван повідомляє, що цей чоловік був «Ісусовим учнем, але через страх перед юдеями тримав це в таємниці» (Мт 27:57—60; Мр 15:43—46; Лк 23:50—53; Ів 19:38—42).

З Ариматеї. Див. коментар до Мт 27:57.

Член Ради. Або «радник», тобто член Синедріону, юдейського верховного суду в Єрусалимі. (Див. коментар до Мт 26:59 і глосарій, «Синедріон».)

Гробницю. Див. коментар до Мт 27:60.

Камінь. Очевидно, це був плоский круглий камінь, адже в Мр 16:4 говориться, що він був «відкочений», коли Ісус воскрес. Він міг важити тонну або й більше. Матвій каже, що це був «великий камінь» (Мт 27:60).