Він же сказав. В кількох авторитетних стародавніх рукописах немає решти вірша 2, а також цілого вірша 3. Хоча існують певні сумніви в достовірності цього уривка, чимало вчених визнають його частиною Святого Письма, оскільки він міститься у багатьох стародавніх і пізніших рукописах.

Перелюбне. Стосується духовного перелюбу, тобто невірності Богові. (Див. коментар до Мр 8:38.)

Знаку, даного через пророка Йону. Див. коментар до Мт 12:39.

На інший берег. Тобто на інший берег Галілейського моря, очевидно до Віфсаїди, що лежала на північно-східному узбережжі.

Закваски. Або «дріжджів». У Біблії закваска часто символізує гріх і зіпсуття; тут стосується фальшивих вчень (Мт 16:12; 1Кр 5:6—8; пор. коментар до Мт 13:33).

Кошиків. В оповідях про два випадки, коли Ісус чудом нагодував натовпи людей (див. коментарі до Мт 14:20; 15:37; 16:10 і паралельні розповіді у Мр 6:43; 8:8, 19, 20), і Матвій, і Марко розрізняють два види кошиків, в які зібрали залишки їжі. В оповіді про те, як Ісус нагодував приблизно 5000 чоловіків, вживається грецьке слово ко́фінос (перекладене як «кошик»), а в оповіді про те, як він нагодував приблизно 4000 чоловіків,— грецьке слово сфірı́с (перекладене як «великий кошик»). Це вказує на те, що автори цих розповідей були очевидцями подій або отримали від когось іншого достовірну інформацію.

Великих кошиків. Або «кошиків для їжі». (Див. коментарі до Мт 15:37; 16:9.)

Кесарії Філіппової. Місто, яке лежало у верхів’ї річки Йордан на висоті 350 м над рівнем моря. Воно розташовувалося приблизно за 40 км на північ від Галілейського моря, біля південно-західного підніжжя гори Хермон. Тетрарх Філіпп, син Ірода Великого, назвав це місто Кесарією на честь римського імператора. Щоб відрізнити це місто від однойменного середземноморського порту, його називали Кесарією Філіпповою. (Див. додаток Б10.)

Сина людського. Див. коментар до Мт 8:20.

Іван Хреститель. Див. коментарі до Мт 3:1.

Ілля. Див. коментар до Мт 11:14.

Симон Петро. Див. коментар до Мт 10:2.

Христос. Петро називає Ісуса «Христом» (грецькою го Хрісто́с), вживаючи титул, який є відповідником титулу «Месія» (від єврейського машı́ах); обидва слова означають «Помазанець». В цьому вірші у грецькому тексті перед титулом «Христос» стоїть означений артикль, що, очевидно, підкреслює становище Ісуса як Месії. (Див. коментарі до Мт 1:1; 2:4.)

Живого Бога. Цей вислів підкреслює, що Єгова є живим і діяльним Богом, на відміну від мертвих богів інших народів (Дії 14:15), скажімо богів, яким поклонялися в околицях Кесарії Філіппової (Мт 16:13). Вислів «живий Бог» трапляється і в Єврейських Писаннях (Пв 5:26; Єр 10:10).

Сину Йони. Букв. «Бар-Йона». До складу багатьох єврейських імен входило єврейське слово бен або арамейське бар (обидва означають «син»), після якого йшло ім’я батька, що було свого роду прізвищем. Використання запозиченого з арамейської слова бар в деяких іменах — наприклад, Варфоломій, Вартимей, Варнава і Вар-Ісус — показує, що за днів Ісуса в єврейській мові був відчутний вплив арамейської.

Плоть і кров. Або «людина». Поширений юдейський вислів. Ісус має на увазі, що Петро дійшов цього висновку не самостійно і не завдяки тому, що якась людина виявила йому це (Гл 1:16, прим.).

Ти — Петро, і на цій скелі. Грецьке слово пе́трос — чоловічого роду і означає «камінь; кусок скелі». Тут воно вжите як власне ім’я (Петро); це грецька форма імені, яким Ісус назвав Симона (Ів 1:42). Словом «скеля» перекладене грецьке слово пе́тра. Це іменник жіночого роду, який може означати «скеляста порода, круча або кам’яна глиба». Те саме грецьке слово вживається в Мт 7:24, 25; 27:60; Лк 6:48; 8:6; Рм 9:33; 1Кр 10:4; 1Пт 2:8. Сам Петро не вважав себе скелею, на якій Ісус мав побудувати свій збір, оскільки в 1Пт 2:4—8 він написав, що Ісус є давно передреченим «наріжним каменем основи», який вибрав Бог. Подібно апостол Павло назвав Ісуса «фундаментом» і «духовною скелею» (1Кр 3:11; 10:4). Тож Ісус, очевидно, використав гру слів, немовби говорячи: «Ти — той, кого я назвав Петром, Куском Скелі,— зрозумів, хто є Христом, “цією скелею”, яка стане фундаментом християнського збору».

Збір. Перший випадок вживання грецького слова екклесı́а. Воно складається з двох грецьких слів — ек, що означає «ззовні», і кле́сіс, що означає «клич». Це слово стосується групи людей, зібраних або скликаних з певною метою, для якоїсь діяльності. (Див. глосарій.) В цьому уривку Ісус передрікає утворення християнського збору, який складатиметься з помазаних християн. Вони — «живе каміння», з якого «будується духовний дім» (1Пт 2:4, 5). Слово екклесı́а часто вживається у Септуагінті як відповідник єврейського слова, що перекладається як «збір» і нерідко стосується цілого Божого народу (Пв 23:3; 31:30). У Дії 7:38 ізраїльтян, які були покликані з Єгипту, названо «збором». Подібно і християни, покликані з темряви і вибрані зі світу, є «Божим збором» (1Кр 1:2; 1Пт 2:9; Ів 15:19).

Могили. Або «гадесу», тобто спільної могили людства. (Див. глосарій.) Біблія говорить про померлих як про тих, хто увійшов «до брам смерті» (Пс 107:18) чи «до брам могили» (Іс 38:10), іншими словами, перебуває у владі смерті. Ісус обіцяє, що могила буде переможена, тобто її «брами» відкриються і завдяки воскресінню померлі будуть звільнені. Його власне воскресіння підтвердило правдивість цієї обіцянки (Мт 16:21). Оскільки збір побудований на Ісусі — на тому, хто здатен визволити від смерті, могила не зможе подолати збір і повіки тримати його членів у полоні (Дії 2:31; Об 1:18; 20:13, 14).

Ключі від небесного Царства. Як показує Біблія, той, кому давали ключі (буквальні чи символічні), отримував певні повноваження і владу (1Хр 9:26, 27; Іс 22:20—22). Отже, «ключ» може символізувати владу чи певні обов’язки. Петро використав довірені йому «ключі», щоб відкрити юдеям (Дії 2:22—41), самарянам (Дії 8:14—17) і язичникам (Дії 10:34—38) можливість отримати Божий дух і увійти в небесне Царство.

Зв’яжеш... розв’яжеш. Або «замкнеш... відімкнеш». Очевидно, стосується рішень, прийнятих з метою заборонити або дозволити якісь дії чи тенденції. (Пор. коментар до Мт 18:18.)

Уже буде зв’язане... уже буде розв’язане. Незвична дієслівна конструкція в тексті оригіналу (дієслово «бути» у майбутньому часі разом з пасивними дієприкметниками доконаного виду, «зв’язане» і «розв’язане») вказує на те, що будь-яке рішення Петра («все, що ти зв’яжеш», «що розв’яжеш») буде прийняте лише після того, як це рішення буде прийняте на небі, а не навпаки. (Пор. коментар до Мт 18:18.)

Христос. Див. коментар до Мт 16:16.

Ісус. У деяких стародавніх рукописах — «Ісус Христос».

Старійшин. Букв. «чоловіків похилого віку». У Біблії грецьке слово пресбı́терос стосується передусім тих, хто посідає відповідальне становище або наділений певними обов’язками у громаді чи народі. Коли це слово передає думку про вік людини (як-от в Лк 15:25 і Дії 2:17), то може вказувати не лише на похилий вік, а й на те, що хтось старший від когось іншого. В цьому вірші слово пресбı́терос означає провідників юдейського народу, які часто згадуються разом зі старшими священиками і книжниками. Чоловіки з цих трьох груп входили до складу Синедріону (Мт 21:23; 26:3, 47, 57; 27:1, 41; 28:12; див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік»).

Старших священиків. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Старший священик».

Книжників. Див. коментар до Мт 2:4 і глосарій, «Книжник».

Відійди від мене. Букв. «стань позаду мене». Цими словами Ісус суворо «докорив» Петрові (Мр 8:33). Ісус показав, що не дозволить, аби щось завадило йому виконати волю Батька. Деякі словники визначають ідіому, вжиту в грецькому тексті, як «геть з моїх очей», і в деяких перекладах її передано висловами «геть від мене» або «відступися від мене». Ці слова, можливо, також нагадали Петру про його місце — про те, що він має бути вірним послідовником свого Пана, а не каменем спотикання, тобто перешкодою на Ісусовому шляху.

Сатано. Ісус не має на увазі, що Петро є Сатаною Дияволом. Він називає його противником — саме таке значення має єврейське слово сата́н. Можливо, Ісус говорив про те, що в цій ситуації Петро піддався впливу Сатани.

Камінь спотикання. Див. коментар до Мт 18:7.

Нехай зречеться самого себе. Або «нехай відмовиться від усіх прав на самого себе». Це вказує на готовність людини повністю зректися себе і віддати себе у розпорядження Богові. Грецький вислів можна також перекласти як «він мусить сказати собі “ні”», що може означати відмову від своїх бажань, цілей і зручностей (2Кр 5:14, 15). Те саме грецьке дієслово Матвій вживає, коли згадує про те, як Петро зрікся Ісуса (Мт 26:34, 35, 75).

Стовп мук. Або «стовп, на якому страчують». В класичній грецькій мові основне значення вжитого тут слова стауро́с — «прямий вертикальний стовп; паля». В переносному значенні воно іноді вказувало на страждання, ганьбу, муки і навіть смерть, яких могла зазнати людина, ставши послідовником Христа. (Див. глосарій.)

Життя. Або «душу». (Див. глосарій, «Душа».)

Життя. Див. коментар до Мт 16:25 і глосарій, «Душа».

Правду. Див. коментар до Мт 5:18.