Євангеліє від Матвія 20:1—34
Примітки
Коментарі
Найняти робітників. Деяких робітників наймали на весь період збору врожаю, а деяких наймали поденно, коли виникала потреба.
Денарій. Римська срібна монета вагою приблизно 3,85 г, на якій з одного боку був зображений Цезар. Як видно з цього вірша, за днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день. (Див. глосарій і додаток Б14.)
Коло третьої години. Тобто приблизно о 09:00. У I столітті н. е. юдеї ділили день на 12 годин і початком дня вважали схід сонця, тобто приблизно 06:00 (Ів 11:9). Тому третя година — це приблизно 09:00, шоста година — приблизно 12:00, а дев’ята — приблизно 15:00. Через те що люди не мали точних годинників, час якоїсь події зазвичай вказували лише приблизно (Ів 1:39; 4:6; 19:14; Дії 10:3, 9).
Коло шостої години. Тобто приблизно о 12:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)
Коло дев’ятої. Тобто приблизно о 15:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)
Коло 11-ї години. Тобто приблизно о 17:00. (Див. коментар до Мт 20:3.)
Ти заздриш. Букв. «твоє око погане; твоє око зле». (Див. коментар до Мт 6:23.) Тут слово «око» вжите в переносному значенні і стосується намірів, складу розуму або емоцій людини. (Пор. Мр 7:22, де вживається вислів «заздрісне око».)
Великодушність. Або «щедрість». У цьому контексті великодушність прямо пов’язується зі щедрим учинком.
По дорозі до Єрусалима. Букв. «піднімаючись до Єрусалима». Хоча деякі рукописи передають думку про те, що Ісус «збирався вирушити» до Єрусалима, аналіз рукописів свідчить на користь варіанта «піднімаючись до». Єрусалим розташовувався на висоті приблизно 750 м над рівнем моря. Ісус та його учні піднімалися з Йорданської долини (див. коментар до Мт 19:1), найнижча точка якої — близько 400 м нижче від рівня моря. Щоб дістатися Єрусалима, їм треба було піднятися на висоту приблизно 1000 м.
Син людський. Див. коментар до Мт 8:20.
Стратили на стовпі. Або «прибили до стовпа (палі)». Перший з понад 40 випадків вживання грецького дієслова стауро́о в Грецьких Писаннях. Це дієслово споріднене з іменником стауро́с, що перекладається як «стовп мук». (Див. коментарі до Мт 10:38; 16:24; 27:32 і глосарій, «Стовп»; «Стовп мук».) У Септуагінті це дієслово вживається в Ес 7:9, де розповідається про наказ повісити Гамана на стовпі заввишки понад 20 м. У класичній грецькі мові це слово означало «обгородити палями; зробити частокіл».
Мати Зеведеєвих синів. Тобто мати апостолів Якова та Івана. Згідно з оповіддю Марка, до Ісуса підійшли Яків та Іван (Мр 10:35). Очевидно, це було їхнє прохання, але вони звернулися з ним через свою матір Саломію — можливо, Ісусову тітку (Мт 27:55, 56; Мр 15:40, 41; Ів 19:25).
Вклонилася. Або «віддала шану; впала навколішки на знак поваги». (Див. коментарі до Мт 8:2; 18:26.)
Один праворуч, а другий ліворуч. Див. коментар до Мр 10:37.
Ви не знаєте, чого просите. Контекст і грецькі дієслова у множині вказують на те, що Ісус тепер звертається не до жінки, а до її двох синів (Мр 10:35—38).
Пити чашу. У Біблії слово «чаша» часто вживається у символічному значенні і вказує на Божу волю стосовно людини, призначену їй «частку» (Пс 11:6, прим.; 16:5; 23:5). «Пити чашу» тут означає підкоритися Божій волі. В цьому випадку «чаша» включала не тільки страждання і страту Ісуса на основі фальшивих звинувачень у богозневазі, але також його воскресіння до безсмертного життя на небі.
Панують над людьми. Див. коментар до Мр 10:42.
Слугою. Або «тим, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. Це слово вживається стосовно Христа (Рм 15:8), служителів Христа (1Кр 3:5—7; Кл 1:23), служителів збору (Флп 1:1; 1Тм 3:8), а також домашніх слуг (Ів 2:5, 9) і представників влади (Рм 13:4).
Не для того, щоб йому служили, а щоб послужити. Див. коментар до Мт 20:26.
Життя. Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується життя. (Див. глосарій, «Душа».)
Викуп. Грецьке слово лı́трон (від дієслова лı́о, що означає «відпускати; визволяти») небіблійні автори вживали стосовно плати за звільнення з неволі, рабства чи військового полону. У Грецьких Писаннях воно вживається двічі: тут і в Мр 10:45. Споріднене слово антı́літрон вживається в 1Тм 2:6, де перекладається як «відповідний викуп». Інші споріднені слова — це літро́омай, яке означає «звільняти; викупляти» (Тит 2:14; 1Пт 1:18; також прим.), і аполı́тросіс, яке часто перекладається як «визволення на основі викупу» (Еф 1:7; Кл 1:14; Єв 9:15; 11:35; Рм 3:24; 8:23). (Див. глосарій.)
З Єрихона. Перше ханаанське місто на захід від річки Йордан, яке захопили ізраїльтяни (Чс 22:1; ІсН 6:1, 24, 25). В часи Ісуса існувало нове місто, збудоване приблизно за 2 км на південь від старого. Це пояснює, чому в оповіді про той самий випадок в Лк 18:35 сказано, що «Ісус наближався до Єрихона». Можливо, Ісус здійснив своє чудо, виходячи з юдейського міста і наближаючись до нового римського або навпаки. (Див. додатки Б4 і Б10.)
Двоє сліпих. Марко і Лука згадують одного сліпого чоловіка, очевидно зосереджуючи увагу на Вартимеї, ім’я якого подає Марко (Мр 10:46; Лк 18:35). А Матвій точно вказує кількість сліпих чоловіків.
Сину Давидів. Використовуючи у своєму звертанні до Ісуса вислів «Син Давидів», два сліпих чоловіки відкрито визнають його Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25.)
Жалем. Або «співчуттям». (Див. коментар до Мт 9:36.)
Медіафайли
Деякі ринкові площі, подібно до зображеної на малюнку, розташовувались обабіч доріг. Часто торговці розкладали на вулиці стільки товарів, що це перешкоджало руху. Місцеві жителі могли придбати там товари домашнього вжитку, гончарні вироби, дорогий скляний посуд та свіжі овочі й фрукти. Оскільки в ті часи не було холодильників, людям доводилось ходити на ринок за продуктами щодня. На ринковій площі можна було почути новини від купців чи подорожніх; туди приходили безробітні і чекали, щоб хтось найняв їх на роботу; також там часто бавилися діти. На ринкових площах Ісус зціляв хворих. Апостол Павло там проповідував (Дії 17:17). А зухвалі книжники і фарисеї прагнули, щоб їх помічали і вітали в цих людних місцях.
Найжахливішим знаряддям для бичування був бич, який латинською називали фляґе́ллюм. Це знаряддя складалося з держака, до якого кріпилися кілька шнурів або шкіряних ремінців з вузлами. Деколи до ремінців прив’язували гострі шматочки костей або металу, щоб завдавати ще болючіших ударів.