У Вітфагію. Назва цього села, що розташовувалося на Оливковій горі, походить з єврейської і, ймовірно, означає «дім ранніх фіг». За традицією воно лежало між Єрусалимом і Віфанією (приблизно за 1 км від Єрусалима), на південно-східному схилі Оливкової гори, біля її вершини (Мр 11:1; Лк 19:29; див. додаток А7, карту 6).

Прив’язану ослицю з ослям. Лише в оповіді Матвія згадується і ослиця, і осля (Мр 11:2—7; Лк 19:30—35; Ів 12:14, 15). Ісус їхав на осляті. Очевидно, саме тому Марко, Лука та Іван згадують лише одну тварину. (Див. коментар до Мт 21:5.)

Щоб сповнились промовлені через пророка слова. Перша частина цитати в Мт 21:5, очевидно, взята з Іс 62:11, а друга — із Зх 9:9. (Див. коментар до Мт 1:22.)

Дочці Сіону. Або «дочці Сіон», як сказано в деяких перекладах. У Біблії міста нерідко змальовуються в образі жінки. У цьому вірші слово «дочка» стосується або самого міста, або його мешканців. Назва Сіон часто вживалася стосовно Єрусалима.

Лагідний. Або «смиренний». (Див. коментар до Мт 5:5.)

На ослі, на осляті. Хоча в Мт 21:2, 7 згадуються дві тварини, в пророцтві у Зх 9:9 говорилось, що цар їхатиме лише на одній. (Див. коментар до Мт 21:2.)

Ослицю та її осля. Див. коментарі до Мт 21:2, 5.

Сів зверху. Тобто на одяг.

Молимо, спаси. Букв. «осанна». Це грецьке слово походить від єврейського вислову, що означає «молимо, спаси» або «просимо, врятуй». Тут це слово вживається як благання про те, щоб Бог дав спасіння або перемогу, та може перекладатися як «будь ласка, дай порятунок». З часом воно стало виражати не лише прохання, а й хвалу. Єврейський вислів міститься у 25-му вірші 118-го Псалма, що входив до галелу — групи псалмів, які співали під час святкування Пасхи. Тож не дивно, що люди, які зустрічали Ісуса в той день, вигукували цей вислів. Одним зі способів, яким Єгова відповів на благання спасти Сина Давидового, було те, що він воскресив його з мертвих. У Мт 21:42 Ісус цитує Пс 118:22, 23 і дає зрозуміти, що це пророцтво стосується Месії.

Сина Давидового. Як видно з цього вислову, люди визнавали, що Ісус походив з роду Давида і був обіцяним Месією. (Див. коментарі до Мт 1:1, 6; 15:25; 20:30.)

Єгови. Це цитата з Пс 118:25, 26, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

В усьому місті здійнявся гамір. Або «усе місто здригнулося (прийшло в замішання)». Мешканці міста були дуже схвильовані, на що вказує грецьке дієслово, яке вживалося, щоб описати дію землетрусу або бурі (Мт 27:51; Об 6:13). Споріднений грецький іменник сейсмо́с перекладається як «буря» або «землетрус» (Мт 8:24; 24:7; 27:54; 28:2).

Храм. Очевидно, мається на увазі подвір’я язичників. (Див. додаток Б11.)

Повиганяв звідти всіх продавців. Див. коментар до Лк 19:45.

Міняльників. В обігу було багато видів монет, але, ймовірно, лише один використовувався для сплати щорічного храмового податку та купівлі тварин, яких приносили у жертву. Тому, коли юдеї приходили в Єрусалим, вони мали обміняти свої гроші на ті, які приймали в храмі. Очевидно, Ісус вважав, що міняльники беруть непомірну плату за обмін і що їхні вчинки — це здирництво.

Печеру розбійників. Або «притон грабіжників». Ісус посилається на Єр 7:11. Можливо, він називає торговців і міняльників «розбійниками» тому, що вони наживалися на людях, продаючи тварин для жертвоприношень і вимагаючи непомірну плату за обмін грошей. Ісуса обурювало і те, що дім молитви — місце поклоніння Єгові — перетворили на центр комерційної діяльності.

У храмі. Імовірно, йдеться про подвір’я язичників. (Пор. коментар до Мт 21:12.) Лише Матвій згадує, що сліпі й кульгаві підходили до Ісуса в храмі і він зціляв їх, так, як робив це і раніше (Мт 15:30). Дехто стверджує, що за юдейською традицією сліпим і кульгавим заборонялося входити у деякі частини храму, однак Єврейські Писання не містять такої заборони. Хоч би як там було, Матвій, очевидно, показує, що Ісус в останні дні свого земного служіння виявив ревність не лише тим, що очистив храм, але й тим, що зцілив сліпих і кульгавих, які підійшли до нього. (Див. додаток А7.)

Молимо, спаси Сина Давидового. Див. коментарі до Мт 21:9.

У Віфанію. Село, яке лежало на південно-східному схилі Оливкової гори, приблизно за 3 км від Єрусалима (Ів 11:18). Там жили Марта, Марія і Лазар; Ісус часто зупинявся в їхньому домі, коли приходив у Юдею (Ів 11:1). Сьогодні на місці Віфанії розташоване селище, назва якого з арабської перекладається як «місце Лазаря».

Не знайшов на ньому нічого, крім листя. Хоча в цей період року фігові дерева ще не плодоносили, дерево мало листя, а це було ознакою того, що на ньому мають бути ранні плоди. Але оскільки на дереві було тільки листя, Ісус знав, що воно вже не принесе плодів; вкрите листям дерево справляло оманливе враження. Тому Ісус прокляв дерево за те, що воно не має плодів, і дерево засохло.

Правду. Див. коментар до Мт 5:18.

Старші священики. Див. коментар до Мт 2:4.

Старійшини. Див. коментар до Мт 16:21.

Той сказав: «Не піду». В деяких грецьких рукописах двоє синів у цьому прикладі (Мт 21:28—31) згадуються в іншому порядку (див. переклад цього вірша у виданні «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу»). Хоча загалом обидва варіанти передають ту саму думку, аналіз рукописів свідчить на користь варіанта, використаного в теперішньому виданні.

Збирачі податків. Див. коментар до Мт 5:46.

Приклад. Або «притчу». (Див. коментар до Мт 13:3.)

Вежу. Ця споруда служила пунктом спостереження і допомагала охороняти виноградник від злодіїв і диких тварин (Іс 5:2).

Здав його. Це було поширеним явищем в Ізраїлі у першому сторіччі. В цьому випадку господар виконав багато підготовчих робіт, тому мав усі підстави сподіватися прибутку.

Жахливу смерть. Або «люту смерть». В тексті оригіналу слова, перекладені як «зло» і «жахливу», споріднені, тож використовується гра слів, яка підсилює думку: «За всю їхню лють він спровадить на них люту смерть».

В Писаннях. Часто стосується натхнених Єврейських Писань в цілому.

Головним наріжним каменем. Або «найважливішим каменем». Вжитий тут грецький вислів, а також єврейський вислів у Пс 118:22 буквально означають «голова рогу». Хоча цю фразу розуміють по-різному, вона, очевидно, стосується каменя, який клали зверху на місці з’єднання двох стін, щоб надати конструкції міцності. Ісус процитував це пророцтво і застосував його до себе, показавши, що саме він є «головним наріжним каменем». Наче верхній камінь у будівлі, що відігравав визначну роль, Ісус Христос увінчує духовний храм — збір помазаних християн.

Єгови. Це цитата з Пс 118:22, 23, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)