Псалми 78:1—72
Маскı́л*. Псалом Аса́фа.+
78 Послухайте, люди, закон* мій,прихиліть своє вухо до слів моїх уст.
2 У прислів’ї розкрию уста своїі оповім загадки давніх часів,+
3 які ми чули й знаємо,про які розповідали наші батьки.+
4 Ми не будемо приховувати їх від синів —ми розкажемо майбутньому поколінню+про славетні діла Єгови та його силу,+про його дивовижні діла.+
5 Дав він нагадування Якову,установив закони для Ізра́їляі наказав нашим прабатькамзвіщати їх своїм дітям,+
6 щоб наступне покоління —діти, які народяться, знали їх.+
А вони розповідатимуть про них своїм дітям.+
7 Тоді ті будуть покладатися на Бога,не забуватимуть діл його+й будуть виконувати його заповіді.+
8 Вони не стануть подібними до своїх прабатьків —покоління впертого й бунтівного,+покоління, серце якого було непостійне*+і дух якого був невірний Богу.
9 Єфре́мівці, хоча й були озброєні луками,відступили в день битви.
10 Не дотримувались вони угоди з Богом+і відмовилися ходити в законі його.+
11 Вони забули про його вчинки,+про дивовижні діла, які він їм показав.+
12 Він здійснив чудеса перед їхніми прабатьками+в єгипетському краю, в околицях Цоа́на.+
13 Розділив він море, щоб вони перейшли,і поставив води наче вал*.+
14 Він удень вів їх хмарою,а вночі — стовпом* вогню.+
15 Розколов він скелі в пустині,і дав їм напитися досхочу, ніби з водних глибин.+
16 Він зі скелі вивів потоки,і потекли води, як ріки.+
17 Але вони й далі грішили проти Всевишнього,бунтувались проти нього в пустелі.+
18 У своїх серцях вони сумнівалися в* Богові,+вимагаючи їжі, якої прагнули*.
19 Нарікали вони на Бога,кажучи: «Хіба може Бог накрити стіл у пустелі?»+
20 Він вдарив по скелі,і потекли води й ринули потоки,+але вони все одно говорили: «Хіба може він дати нам також хліба?
Хіба може дати м’яса для свого народу?»+
21 Коли Єгова почув це, то сильно розгнівався.+
Послав він вогонь+ на Яковаі запалився гнівом на Ізра́їля,+
22 бо вони не вірили Богу,+не покладалися на те, що він здатний їх врятувати.
23 Він дав наказ хмарам угорі,відкрив двері небесні
24 і послав їм на поживу манну, немов дощ,дав небесне зерно.+
25 Люди їли хліб сильних*,+Бог нагодував їх досита.+
26 Пустив він по небу східний вітері силою своєю послав вітер південний.+
27 Він послав м’ясо, мов дощ, і було його наче пороху,дав стільки птахів, скільки піску на березі моря,
28 і наказав, щоб вони падали посеред його табору,довкола його наметів.
29 Люди їли пожадливо, аж переситилися,він дав їм те, чого вони хотіли.+
30 Але перш ніж вони задовольнили свою жадобу,поки їжа була ще в їхньому роті,
31 Бог запалився на них гнівом.+
Він убив їхніх найсильніших чоловіків,+погубив юнаків ізра́їльських.
32 Незважаючи на це, вони ще більше грішили+і не вірили в його чудеса.+
33 Тому він зробив так, що їхні дні закінчились, мов подих,+і їхні роки вкоротились від раптового жаху.
34 Щоразу, коли Бог карав їх смертю, вони його кликали,+вони повертались і Бога шукали.
35 Згадували вони, що Бог — їхня Скеля,+що Всевишній — їхній Викупник*.+
36 Вони намагались своїми устами його обдуритиі язиком своїм обманути.
37 Їхнє серце не було віддане йому,+не були вони вірні його угоді.+
38 Але він був милосердний,+прощав* їхні провини і не губив їх.+
Він часто стримував свій гнів+і не виливав усієї люті своєї.
39 Пам’ятав він, що вони лише плоть,+вітер, що промчить і не повернеться*.
40 Як же часто вони бунтувалися проти нього в пустелі+та ображали його у безводному краю!+
41 Знову й знову вони випробовували Бога+і завдавали смутку* Святому Ізра́їля.
42 Вони не пам’ятали про його силу*,про день, коли він врятував* їх від ворогів,+
43 про знаки, які дав у Єгипті,+і чудеса, які здійснив в околицях Цоа́на,
44 про те, як він перемінив на кров канали Нілу,+щоб єгиптяни не могли пити з потоків своїх.
45 Він послав на єгиптян рої ґедзів, щоб понищити їх,+та жаб, щоб їх погубити.+
46 Віддав він їхній врожай ненажерливій сарані,плоди їхньої праці роям сарани.+
47 Їхні виноградники він побив градом+і сикомори — градобоєм.
48 Він навів град на їхню худобу+і блискавки* — на їхні стада.
49 Він послав на них свій палючий гнів,лютість, обурення і нещастя,послав війська ангелів, які спровадили лихо.
50 Дав він волю гніву своємуі не захистив їх* від смерті,він наслав на них* пошесть.
51 Зрештою він вигубив усіх первістків Єгипту,+всіх первородних* у наметах Ха́ма,
52 а тоді вивів звідти людей своїх, як отару,+і провадив їх пустелею, немов череду.
53 Він безпечно їх вів,і вони не боялися,+а ворогів їхніх море покрило.+
54 Він привів їх у свій край святий+ —край гір, який здобув своєю правою рукою.+
55 Він повиганяв перед ними народи,+він мірильним шнуром розділив спадок між племенами ізра́їльськими,+він оселив їх у власних домах.+
56 Але вони й далі сумнівалися у* Всевишньому Богові, бунтувалися проти нього,+вони не зважали на його нагадування.+
57 Вони відвертались від нього й були такі ж зрадливі, як їхні прабатьки,+такі ж ненадійні, як погано натягнутий лук.+
58 Вони й далі ображали його своїми священними узвишшями+і розпалювали в нього лють* своїми різьбленими ідолами.+
59 Бог почув це та розлютився,+тому він повністю відкинув Ізра́їль.
60 Зрештою він покинув святий намет у Шı́ло+ —шатро, в якому перебував серед людей.+
61 Він дозволив, щоб символ його сили забрали в полон,щоб його велич потрапила в руки ворога.+
62 На поталу мечу він дав свій народ+і розлютився на власність свою.
63 Його юнаків пожер вогонь,і дівчатам його не співали весільних пісень*.
64 Попадали від меча його священики,+і вдови їхні не плакали.+
65 Тоді Єгова прокинувся, ніби зі сну,+як прокидається воїн,+ що протверезів від вина.
66 Він змусив своїх ворогів відступити,+він навіки зганьбив їх.
67 Він відкинув намет Йосипа,плем’я Єфре́ма не вибрав,
68 а обрав плем’я Юди,+гору Сіон, яку полюбив.+
69 Свою святиню він зробив такою ж непорушною, як небо*,+як землю, яку утвердив навіки.+
70 Він вибрав свого слугу Давида,+взявши його з овечих кошар,+
71 від овець, що годували малят.
Бог зробив його пастухом над Яковом, своїм народом,+і над Ізра́їлем, своєю власністю.+
72 Він пас цей народ у непорочності серця свого+та вміло водив за собою.+
Примітки
^ Або «настанови».
^ Букв. «неприготоване».
^ Або «стіну».
^ Букв. «світлом».
^ Букв. «випробовували».
^ Або «їжі для своєї душі».
^ Або «ангелів».
^ Або «Месник».
^ Букв. «покривав».
^ Або, можливо, «що дух виходить і не вертається».
^ Або «болю».
^ Букв. «руку».
^ Букв. «викупив».
^ Або, можливо, «гарячку».
^ Або «їхньої душі».
^ Букв. «їхнє життя».
^ Або «початок їхньої дітородної сили».
^ Букв. «випробовували».
^ Або «ревнощі».
^ Букв. «і його незайманих дівчат не вихваляли».
^ Букв. «він збудував свою святиню, немов висоти».