Людина. Або «живе створіння». Грецьке слово псіхе́, яке в деяких перекладах Біблії передають як «душа», у цьому вірші стосується людини. (Див. глосарій, «Душа».)

Тим, хто посідає вищу владу. Йдеться про світську державну владу. Висловом «ті, хто посідає владу» перекладено грецьке слово ексусı́а, вжите у формі множини. Читачі грецької Септуагінти, мабуть, знали, що це слово передає думку про правління, панування, владу. (Див. Дн 7:6, 14, 27; 11:5, де словом ексусı́а перекладено єврейське та арамейське слова, що означають «влада, щоб правити; правління; влада».) В Лк 12:11 ексусı́а вживається у вислові «урядовці та представники влади». Грецьке слово, перекладене як «вища», спільнокореневе зі словом, вжитим в 1Тм 2:2 у фразі «за царів та за всіх, хто обіймає високе становище [або «має владу», прим.]». В деяких контекстах це слово передає думку про керівне становище, владу над іншими, але не вказує на найвище становище. Це видно з того, як воно вживається у Флп 2:3, де християни заохочуються вважати інших вищими від себе, але не найвищими.

Відносна влада, яку вони мають, саме від нього. Букв. «розставлені у порядку, в якому вони є, Богом». Тобто розставлені з дозволу Бога. У різних словниках вжите тут грецьке слово та́ссо визначається як «упорядковувати; розставляти на місця; вишиковувати; ставити в певному порядку; призначати; визначати». В Лк 7:8 Лука використовує те саме грецьке слово, коли наводить слова сотника: «Я сам людина підвладна [буквально «людина, поставлена (форма та́ссо) під владу (форма ексусı́а; те саме слово перекладене як «влада» в Рм 13:1—3)], а також маю у своєму підпорядкуванні воїнів». Хоча цей сотник мав «у своєму підпорядкуванні воїнів», він сам був під чиєюсь владою, тож його влада була відносною. З цього видно, що грецьке слово та́ссо не завжди означає лише «розставляти на місця». Воно також може вказувати на певний порядок, в якому хтось займає своє місце стосовно інших. У багатьох перекладах Біблії в Рм 13:1 вживаються такі вислови, як «влада встановлена від Бога» або «влада призначена Богом», а це створює враження, що саме Бог відповідальний за призначення світських правителів. Однак з огляду на значення грецького слова, на контекст уривка і на те, що сказано про владу в інших місцях Біблії (Пр 21:1; Ек 5:8; Дн 4:32; Ів 19:11), «Переклад нового світу» використовує вислів «відносна влада, яку вони мають, саме від [Бога]». Бог дозволяє світським урядам мати «відносну» владу, більшу чи меншу, але їхня влада завжди обмежена, адже найвищу владу має він — Всевладний Правитель усесвіту.

Встановленого Богом порядку. «Вища влада» є частиною тимчасового устрою, який існує з дозволу Бога (Рм 13:1). Вжитий тут грецький вислів вказує на те, про що Бог розпорядився або що наказав. Бог послуговується світськими правителями як тимчасовим інструментом, щоб підтримувати порядок у людському суспільстві. Але людської влади не існувало б, якби Бог цього не дозволив (Ів 19:11). В цьому розумінні ті, хто посідає вищу владу, мають своє місце в Божому намірі і, згідно з цим наміром, їхня влада відносна. Коли Павло писав цього листа, «тими, хто посідає вищу владу» і кому мали підкорятися християни, була насамперед Римська держава на чолі з імператором Нероном, який правив у 54—68 роках н. е. Павло добре розумів, що людству потрібне Боже правління і що це правління є найвищим (Дії 28:31; 1Кр 15:24). Своїми словами Павло хотів показати, що, поки Єгова дозволяє людським урядам існувати, християни повинні поважати і визнавати «встановлений Богом порядок».

Божий слуга. Йдеться про «владу», згадану в Рм 13:1—3. Ця людська влада є Божим «слугою» (грецькою діа́конос) в особливому значенні. В Біблії це грецьке слово іноді стосується «слуг; тих, хто прислуговує» (Мт 22:13; Ів 2:5, 9). Спільнокореневе дієслово діаконе́о («служити; прислуговувати») також використовується, коли йдеться про людей, які надають різні особисті послуги. (Див. коментар до Лк 8:3.) Саме в такому значенні світську владу можна назвати «слугою». Вона є Божим слугою в тому розумінні, що Бог дозволяє їй існувати якийсь час. Вона надає різні послуги на добро людям, підтримуючи відносний порядок і стримуючи злочинність. Крім того, з Біблії видно, що світська влада іноді була Божим слугою ще в іншому значенні. Наприклад, перський цар Кір наказав юдеям вийти з Вавилона і відбудувати Божий дім в Єрусалимі (Езд 1:1—4; Іс 44:28). Перський цар Артаксеркс дозволив Ездрі віднести пожертви на відбудову цього дому, а пізніше наказав Неемії відбудувати мури Єрусалима (Езд 7:11—26; 8:25—30; Не 2:1—8). Римська влада врятувала Павла від натовпу в Єрусалимі, захистила його після того, як він потрапив у корабельну аварію, і дозволила йому, в’язню, винаймати будинок, поки він чекав на розгляд своєї справи перед цезарем (Дії 21:31, 32; 28:7—10, 30, 31).

Меч. Йдеться про право світської влади карати тих, хто чинить зло. Коли влада належно ним послуговується, це стримує злочинність і сприяє порядку в суспільстві. Однак вона несе відповідальність перед Богом за те, як використовує це право. Наприклад, цар Ірод Антипа неправильно використав символічний меч, коли наказав відрубати голову Івану Хрестителю (Мт 14:1—12). Подібно цар Ірод Агріппа I зловжив своєю владою та «убив мечем Якова, Іванового брата» (Дії 12:1, 2). Якщо світські правителі змушують християн порушувати біблійні закони, то не поводяться як Божий слуга.

Виливає гнів. Якщо людина порушує людський закон, який не суперечить Божим законам, то покарання, призначене «правителями», є, по суті, виразом Божого гніву на тих, хто чинить зло (Рм 13:3). В цьому контексті грецький вислів «виливати гнів» можна також перекласти як «карати».

Маєте вагому причину. Або «необхідно». Вжите тут грецьке слово ана́нке буквально означає «необхідність». Цей вірш показує, що для християн вагомою причиною дотримуватися законів цезаря і сплачувати податки має бути їхнє сумління, а не страх перед «мечем», тобто покаранням, цезаря. (Див. коментарі до Рм 13:4.) Тож християни підкоряються державній владі, коли її накази не суперечать Божим законам.

Слуги для народу. У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») і спільнокореневі з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґı́а («служіння на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. (Згадані грецькі слова походять від слів лао́с («народ») і е́рґон («праця»).) Тут представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Однак у Грецьких Писаннях ці грецькі слова часто стосуються служіння, яке виконувалось у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 15:16.

Постійно зайняті своїми обов’язками. Або «присвячують себе саме цьому». Представники світської влади виконують обов’язки, про які згадано в попередніх віршах, і, як «Божі слуги для народу», надають цінні послуги населенню.

Віддавайте. Або «повертайте». Те саме грецьке дієслово аподı́домі вживається в Мт 22:21; Мр 12:17 і Лк 20:25 у вислові «віддавайте кесареве кесарю». (Див. коментар до Мт 22:21.)

Не чини перелюбу. Див. коментар до Рм 2:22.

Буйним гулянкам. Або «пиятикам». Грецьке слово ко́мос вживається у Грецьких Писаннях тричі і завжди в негативному значенні (Гл 5:21; 1Пт 4:3). Воно означає «п’яні гулянки, які не обходяться без надмірного вживання спиртних напоїв і аморальної поведінки». У давньогрецьких працях під цим словом маються на увазі буйні святкові вуличні процесії, які супроводжувалися співом до пізньої ночі і влаштовувалися на честь язичницьких богів, таких, як бог виноробства Діоніс (Бахус, або Вакх). За часу апостолів такі процесії і розпусна поведінка були звичним явищем в грецьких містах, у тому числі в містах Малої Азії (1Пт 1:1). У своєму листі до одновірців Петро згадує, що, перед тим як стати християнами, вони «віддавалися... нестримній похоті, напивалися, влаштовували буйні гулянки, п’яні вечірки та займались беззаконним ідолопоклонством» (1Пт 4:3, 4). Павло зараховує «буйні гулянки» до «учинків плоті» і додає, що ті, хто чинить таке, «не успадкують Божого Царства» (Гл 5:19—21). У віршах, де вживається вислів «буйні гулянки», Павло і Петро також згадують пияцтво, аморальні статеві стосунки, статеву розпусту, нечистоту, розгнузданість і нестримну похіть.

Розгнузданості. Або «безсоромним учинкам». Тут вживається грецьке слово асе́лґейа у формі множини. Це слово стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. (Див. глосарій.)

Одягніться в риси Господа. Або «наслідуйте риси (звички) Господа». Грецьке дієслово, що перекладається як «одягніться» (Лк 15:22; Дії 12:21), тут вживається в переносному значенні і означає наслідувати чиїсь риси. Те саме грецьке слово вживається в Кл 3:10, 12 у вислові «одягніться в». Павлове заохочення в Рм 13:14 означає, що християни мають точно йти слідами Ісуса, так би мовити, одягнутись в його риси, тобто наслідувати його приклад і мислення, намагаючись бути схожими на нього.