Витримки. Або «терпимості». У Грецьких Писаннях грецький іменник анохе́ вживається лише тут і в Рм 3:25. Буквально він означає «стриманість». У віршах, в яких йдеться про те, що людина зносила важкі обставини, часом вживається споріднене грецьке дієслово, перекладене як «терпіти» (Мт 17:17; 1Кр 4:12; Еф 4:2). Це грецьке дієслово також вживається у Септуагінті, коли говориться про стриманість Єгови (Іс 42:14; 64:12; LXX). Упродовж історії людства Бог виявляв надзвичайну доброту, витримку і терпіння, коли бачив зневагу свого імені, а також катування й страту свого Сина і знущання над своїми вірними поклонниками. Бог виявляє ці риси, бо «хоче привести [людей] до каяття». Про це також писав апостол Петро (2Пт 3:9).

Каяття. Букв. «зміни мислення». У Біблії це слово вказує на зміну мислення, що супроводжується щирим жалем через попередній спосіб життя, неправильні вчинки або через те, чого людина не робила. У цьому вірші «каяття» стосується бажання людини зав’язати або відновити хороші стосунки з Богом. Щире каяття приносить плоди — поведінка людини змінюється. (Див. коментарі до Мт 3:2, 8; Дії 3:19; 26:20 і глосарій.)

Кожну людину. Або «душу кожної людини». (Див. глосарій, «Душа».)

Грек. Йдеться про язичників, тобто неюдеїв, загалом. (Див. коментар до Рм 1:16.)

Бог безсторонній. Букв. «немає небезсторонності в Бога». Грецький іменник просополемпсı́а («упередження; небезсторонність») буквально можна перекласти як «приймання облич». (Значення спорідненого слова обговорюється в коментарі до Дії 10:34.) Грецький термін схожий на єврейський вислів наса́ панı́м, що буквально означає «підняти обличчя». Цей вислів вживається в Лв 19:15 («става[ти] на бік якоїсь людини») і передає думку про упередження. На Сході було прийнято смиренно кланятися і схиляти голову до землі, вітаючись з тим, хто займав вище становище. У відповідь той, перед ким людина кланялася, «піднімав її обличчя». З часом вислів набув негативного значення, коли негідні люди почали використовувати цей звичай у своїх інтересах і «піднімати обличчя» лише тих, кого їм хотілося. Павло каже, що Бог не віддає перевагу одним людям над іншими, «піднімаючи обличчя» лише деяких. Він приймає і юдеїв, і греків. Павло не раз говорить про це у своїх листах (Еф 6:9).

Під законом, за законом. У Павловому листі до римлян це перші два випадки вживання грецького слова но́мос, яке означає «закон». Висловами не будучи під законом і без закону перекладено грецьке слово ано́мос. У цьому вірші, як і в більшості віршів книги Римлян, слово «закон» стосується Мойсеєвого закону. В Грецьких Писаннях слово «закон» може мати різні значення: 1) якийсь окремий закон, 2) Божий Закон, даний через Мойсея, 3) усі Єврейські Писання або якась їх частина і 4) принцип, яким хтось керується у своїй поведінці. (Див. коментарі до Мт 5:17; Ів 10:34; Рм 8:2.)

Сумління. Грецьке слово сіне́йдесіс складається з двох частин: сін («спів-») та е́йдесіс («знання») і буквально означає «співзнання» або «спільне знання з самим собою». Тут Павло пояснює, що навіть той, хто взагалі не знає Божих законів, має сумління, тобто здатність дивитися на себе збоку і судити себе. Однак сумління може дати слушну оцінку різним справам у житті, тільки якщо воно навчене на основі Божого Слова і знає, в чому полягає Божа воля. Біблія показує, що не у всіх людей і не завжди сумління реагує правильно. Хтось може мати слабе сумління (1Кр 8:12), хтось — нечутливе, немовби припечене залізним тавром (1Тм 4:2), а хтось — опоганене (Тит 1:15). Апостол Павло описує дію сумління так: «Моє сумління під впливом святого духу свідчить разом зі мною» (Рм 9:1). Павло прагнув «мати чисте сумління перед Богом і людьми» (Дії 24:16).

Навчено. Або «навчено усно». Дієслово катехе́о буквально означає «звучати вниз» і може передавати думку про усне навчання. (Див. коментар до Дії 18:25.)

Малих дітей. Тут цей вислів може стосуватися людей, які мають зростати у знанні та розумінні і йти до зрілості.

Основами. Грецьке слово мо́рфосіс, перекладене тут як «основи», передає думку про контури, ескіз або план. В цьому вірші воно, очевидно, стосується основоположних, або важливих, елементів знання і правди, які містилися в Законі Мойсея. Закон давав лише «основи» в тому розумінні, що не містив вичерпного знання про Бога, його волю та намір. Набагато більше інформації Єгова відкрив пізніше через Ісуса (Ів 1:17). Все ж вірні юдеї могли дізнаватись про Єгову та його праведні дороги, вивчаючи принципи Закону. Впродовж багатьох століть це давало їм перевагу над усіма іншими народами (Пв 4:8; Пс 147:19, 20). Хоча Мойсеїв закон містив тільки «основи», без нього неможливо повністю зрозуміти мислення Єгови і його наміри.

Не чини перелюбу. Йдеться про позашлюбний статевий зв’язок, подружню невірність. У Біблії під словом «перелюб» маються на увазі добровільні статеві стосунки одруженого чоловіка або жінки з особою, яка не є його/її шлюбним партнером. (Пор. коментар до Мт 5:32, де обговорюється вислів «статева розпуста», яким перекладено грецьке слово порне́йа, і коментар до Мр 10:11.)

Обрı́зання. За Мойсеєвим законом кожен поклонник Єгови чоловічої статі мав бути обрізаний (Лв 12:2, 3; див. глосарій). Обрізання було вимогою також для чужинців, які хотіли споживати пасхальну вечерю (Вх 12:43—49). Проте 49 року н. е., лише за сім років до того, як Павло написав свого листа до римлян, керівний орган в Єрусалимі постановив, що неюдеї, які прийняли добру новину, не мусять обрізатися і дотримуватись вимог юдейського Закону (Дії 15:1, 2, 28, 29). З Листа до римлян видно, що Павло підтримував натхнене духом рішення керівного органу. Під керівництвом святого духу він детальніше пояснив питання про обрізання в цьому і наступних віршах. Навіть коли діяла Закон-угода, важливим було не тільки обрізання, але й слухняність Закону (Лв 18:5; Пв 30:16; Єр 9:25; див. коментар до Рм 2:29).

Юдей... обрı́зання. Тут Павло вживає ці слова в переносному значенні, щоб показати, що національність чи походження людини не має значення в християнському зборі. (Див. глосарій, «Юдей»; «Обрізання».)

Юдей. Грецьке слово іуда́йос є відповідником єврейського слова йегудı́, яке означає «той, що належить Юді» і в Єврейських Писаннях перекладається як «юдей; юдейський». Після вавилонського вигнання слово «юдей» стосувалося вже всіх ізраїльтян. (Див. глосарій, «Юдей».) В Бт 29:35 ім’я Юди пов’язане з єврейським дієсловом, перекладеним як «вихваляти», і означає «той, кого вихваляють». Вважається, що Павло вживає гру слів, використовуючи значення єврейського слова, що перекладається як «юдей; Юда». Можливо, він хоче показати, що справжній «юдей» — це той, хто отримує похвалу від Бога, адже має обрізане серце і служить йому з чистих спонук. (Див. коментар до вислову обрı́зання... на серці в цьому вірші.) Павло каже, що Боже схвалення — найбільша похвала, яку можна отримати,— не залежить від походження людини. У I столітті християнин, який мав Боже схвалення, був духовним юдеєм, тобто належав до «Ізраїля Божого» (Гл 6:16).

Обрı́зання... на серці. Слово «обрізання» використовується в переносному значенні і в Єврейських, і в Грецьких Писаннях. (Див. глосарій, «Обрізання».) Бог вимагав, щоб навіть ізраїльтяни, які вже були буквально обрізані, зробили «обрізання... на серці». Якщо перекласти буквально Пв 10:16 і 30:6 (див. прим.), то Мойсей сказав ізраїльтянам: «Обріжте крайню плоть своїх сердець» і «Єгова, ваш Бог, обріже ваші серця і серця ваших нащадків». Те саме нагадував цьому свавільному народу пророк Єремія (Єр 4:4). Вислів «обрізати серце» означає очистити його, тобто позбутися думок, бажань та спонук, які не подобаються Єгові, є нечистими в його очах і роблять серце несприйнятливим. Подібно «необрізаним» названо вухо, яке несприйнятливе або нечутливе до вказівок Єгови (Єр 6:10, прим.; див. коментар до Дії 7:51).