Лист до римлян 6:1—23

6  Що ж тоді скажемо? Чи будемо і далі чинити гріх, щоб незаслужена доброта виявлялася ще більше?  Звичайно, ні! Якщо ми померли для гріха,+ то як будемо продовжувати жити в ньому?+  Чи ви не знаєте, що всі ми, хто охрестився в Христа Ісуса,+ охрестилися в його смерть?+  Тому ми поховані з ним через хрещення в його смерть,+ щоб, так само як Христос воскрес з мертвих завдяки славі Батька, ми теж жили новим життям.+  Якщо ми об’єдналися з ним такою ж смертю, як його,+ то, безперечно, об’єднаємося з ним і таким же воскресінням.+  Адже ми знаємо, що наша стара особистість була прибита з ним до стовпа,+ аби наше грішне тіло* вже не мало над нами влади+ і ми не були рабами гріха.+  Бо той, хто помер, звільнився від гріха.  І якщо ми померли з Христом, то віримо, що також житимемо з ним.  Ми знаємо, що воскреслий з мертвих Христос+ більше не помирає,+ смерть уже не панує над ним. 10  Адже він помер, щоб своєю смертю раз і назавжди усунути гріх,+ а тепер він живий і живе для Бога. 11  Подібно й ви вважайте себе померлими для гріха, але живими для Бога завдяки Христу Ісусу.+ 12  Отже, не дозволяйте гріху і далі царювати у ваших смертних тілах+ та не слухайтеся їхніх бажань. 13  І не віддавайте ваших тіл гріху як зброю неправедності. Натомість представте себе Богові як ті, хто ожив з мертвих, а ваші тіла віддайте Богові як зброю праведності.+ 14  Гріх не повинен* панувати над вами, бо ви не під законом,+ а під незаслуженою добротою.+ 15  То що ж? Чи будемо чинити гріх, оскільки ми не під законом, а під незаслуженою добротою?+ Звичайно, ні! 16  Хіба ви не знаєте, що коли віддаєте себе комусь у рабство і слухаєтесь його, то стаєте його рабами:+ чи то рабами гріха,+ який веде до смерті,+ чи слухняності, яка веде до праведності? 17  Але нехай лине подяка Богу за те, що ви, хоча й були колись рабами гріха, від усього серця стали слухняними вченню, якому Бог передав вас. 18  І, визволившись від гріха,+ ви стали рабами праведності.+ 19  З огляду на неміч вашої плоті говорю людськими поняттями. Так само як ви колись віддали свої тіла в рабство нечистоти й беззаконня, щоб чинити беззаконня, тепер віддайте свої тіла в рабство праведності, щоб чинити святість.+ 20  Адже коли ви були рабами гріха, то були вільні від вимог праведності. 21  Який плід ви приносили в той час? Учинки, яких тепер соромитесь, бо вони ведуть до смерті.+ 22  Тепер же, коли вас визволено від гріха і ви стали Божими рабами, вашим плодом є святість,+ а це веде до вічного життя.+ 23  Бо плата за гріх — смерть,+ а дар від Бога — вічне життя+ завдяки Христу Ісусу, нашому Господу.+

Примітки

Або «наше тіло, що належить гріху».
Або «не буде».

Коментарі

Охрестився в Христа Ісуса. Під час хрещення Ісуса у воді Бог помазав його святим духом, і він став Христом, тобто Помазанцем (Дії 10:38). Під час помазання Ісус також став народженим духом сином Бога. (Див. коментар до Мт 3:17.) Після того як Бог охрестив Ісуса святим духом, Ісусові послідовники теж отримали можливість бути охрещеними святим духом (Мт 3:11; Дії 1:5). Ті, хто, подібно до Ісуса, стають народженими духом синами Бога, повинні «охрести[ти]ся в Христа Ісуса», тобто в помазаного Ісуса. Коли Єгова помазує святим духом Христових послідовників, вони об’єднуються з Ісусом, своїм головою, і стають частиною збору, тобто тіла Христа (1Кр 12:12, 13, 27; Кл 1:18). Ці послідовники Христа також «охре[щують]ся в його смерть». (Див. коментар до вислову охрестилися в його смерть у цьому вірші.)

Охрестилися в його смерть. Або «занурилися в його смерть». Павло використовує тут грецьке слово баптı́зо (означає «заглиблювати; занурювати»). Після свого хрещення у воді 29 року н. е. Ісус почав проходити ще одне хрещення — він став на шлях саможертовного життя, як видно з Мр 10:38. (Див. коментар.) Це хрещення тривало впродовж усього його служіння. Воно завершилося, коли він був страчений 14 нісана 33 року н. е. і через три дні воскрес. У розмові зі своїми послідовниками Ісус дав зрозуміти, що вони охрестяться тим самим хрещенням, що і він (Мр 10:39). Помазані духом християни, які є частиною тіла Христа, «охре[щують]ся в його смерть» в тому розумінні, що, подібно до Ісуса, починають вести саможертовне життя, наприклад відмовляються від надії жити вічно на землі. Це хрещення триває все їхнє життя, впродовж якого вони зберігають непорочність у випробуваннях. Воно завершується, коли вони помирають і воскресають як духовні особи до життя на небі (Рм 6:4, 5).

Об’єдналися з ним. Букв. «посаджені разом». Грецьке слово сı́мфітос тут передає думку про спільний або схожий досвід. Дехто вважає, що це слово малює в уяві гілку, яку прищепили до дерева і яка росте разом з ним.

Наша стара особистість. Або «наше старе “я”; людина, якою ми були». Букв. «наша стара людина». Основне значення грецького слова а́нтропос — «людина», чоловік або жінка.

Була прибита з ним до стовпа. У Євангеліях грецьке дієслово сінстауро́о вживається стосовно тих, хто був страчений поряд з Ісусом (Мт 27:44; Мр 15:32; Ів 19:32). Павло у своїх листах кілька разів згадує про Ісусову страту на стовпі (1Кр 1:13, 23; 2:2; 2Кр 13:4), але тут він говорить про страту в переносному значенні. Він показує, що християни умертвили свою стару особистість завдяки вірі в страченого на стовпі Христа. Павло використовує це дієслово в подібному значенні у своєму листі до галатів, коли пише: «Я прибитий до стовпа разом з Христом» (Гл 2:20).

Звільнився. Або «отримав відпущення (прощення)». Букв. «був виправданий». Вжите тут грецьке слово дікайо́о часто перекладається як «визнавати праведним». Як видно з контексту, Павло говорить про помазаних духом християн, які жили в той час. Вони охрестилися в Христа Ісуса і отримали надію на життя в небі. Але щоб Бог помазав їх святим духом і визнав своїми народженими духом синами, вони повинні були, так би мовити, померти для колишнього способу життя, життя недосконалих людей, і отримати від Бога прощення гріхів. Відтоді Бог міг вважати їх досконалими людьми. Ці висновки про помазаних християн Павло робить на основі загальновідомої істини. Він знав, що покаранням за Адамів гріх була смерть (Бт 2:17). Тож Павло показує, що людина, яка померла, звільнилася від гріха, тому що своєю смертю вона сповна заплатила за гріх. У Рм 6:23 Павло каже: «Плата за гріх — смерть». Коли людина помирає, її гріхи більше не можуть бути використані проти неї. Якби Ісус не приніс викупної жертви і воскресіння не входило в Божий намір, то вона ніколи не жила б знову. Але навіть тоді людина була б звільнена від гріха; Бог не переглядав би її справу, щоб призначити якесь нове покарання.

Ваших тіл. Або «жодної частини вашого тіла». Букв. «ваших членів». Грецьке слово ме́лос («частина людського тіла») вживається тут у множині, що вказує на все тіло. Павло використовує це слово в такому ж значенні у 6-му і 7-му розділах Листа до римлян (Рм 6:19; 7:5, 23). В Рм 12:4 він вживає те саме слово у фразі «наше тіло має багато частин».

Рабами. У Рм 1:1 Павло використовує слово «раб», коли говорить про себе. Однак тут він називає рабами людей, що підкоряються або гріху, який веде до смерті, або праведності, яка веде до святості. Пояснюючи свою думку, Павло наводить приклад з рабством. Християни в Римі добре розуміли цей приклад, адже деякі з них, мабуть, були рабами. Вони знали, що раб був зобов’язаний виконувати накази свого пана. Простий і зрозумілий приклад Павла, схожий до слів з Нагірної проповіді Ісуса, мав заохотити християн вибрати, якому пану служити (Мт 6:24; Рм 6:17—20).

Свої тіла. Тобто частини свого тіла. (Див. коментар до Рм 6:13.)

Беззаконня, щоб чинити беззаконня. Грецьке слово аномı́а передає думку про порушення законів і зневагу до них, про те, що люди поводяться так, ніби законів не існує. У Біблії воно стосується нехтування Божими законами (див. коментар до Мт 24:12; Мт 7:23; 2Кр 6:14; 2Фс 2:3—7; 1Ів 3:4). В цьому вислові аномı́а вживається двічі. У першому випадку воно містить думку про схильність чинити беззаконня, а в другому вказує на те, до чого веде ця схильність, тобто на беззаконний вчинок. Форма множини іменника аномı́а перекладається як «беззаконні вчинки» в Рм 4:7 і Єв 10:17.

Плата за гріх. Або «плата гріха». Грецьке слово опсо́ніон буквально означає «плата; заробіток». В Лк 3:14 (див. коментар) воно вживається як військовий термін, що стосується платні воїна. У цьому контексті гріх зображено в ролі пана, який видає плату. Той, хто грішить, образно кажучи, заробляє свою «плату» — смерть. Коли людина помирає, тобто отримує свою плату, її гріхи більше не можуть бути використані проти неї. Вона ніколи не жила б знову, якби Ісус не приніс викупної жертви і воскресіння не входило в Божий намір.

Дар. Або «незаслужений дар; дар від щирого серця». Грецьке слово ха́рісма передає думку передусім про безкоштовний і незаслужений дар, про те, що дається людині не за її працю чи заслуги. Воно споріднене зі словом ха́ріс, яке часто перекладається як «незаслужена доброта». (Див. глосарій, «Незаслужена доброта».) Доброта Єгови, яка виявилася в тому, що він віддав свого Сина як викуп,— це безцінний дар, і ті, хто виявляє віру в Ісусову жертву, можуть отримати дар вічного життя (Ів 3:16; див. Рм 5:15, 16, де грецьке слово ха́рісма двічі перекладено як «дар»).

Медіафайли