Про́клятим. Тобто тим, кого прокляв Бог. Тут Павло використовує гіперболу, або перебільшення. Він говорить, що готовий постраждати замість своїх братів — невірних юдеїв, на яких мало спасти Боже прокляття за те, що вони відкинули обіцяного Месію. (Пор. Гл 3:13.) Цими словами Павло показує, що готовий зробити все від нього залежне, щоб допомогти їм прийняти те, що Бог передбачив для спасіння.

Усиновив. Тут це слово вживається у переносному значенні та стосується ізраїльтян за походженням. У цьому випадку воно, очевидно, вказує на особливі стосунки між Богом і його народом під Закон-угодою. Тож не дивно, що про тілесний Ізраїль у Єврейських Писаннях іноді говориться як про Божого сина чи Божих синів (Вх 4:22, 23; Пв 14:1, 2; Іс 43:6; Єр 31:9; Ос 1:10; 11:1). Однак можливість стати справжніми синами Бога відкрилась лише після того, як Ісус Христос заплатив викуп, і лише людям, які приймали цю жертву і виявляли віру в неї (Ів 1:12, 13; 2Кр 6:16—18; Гл 4:4, 5).

Священне служіння. Або «поклоніння». Тут стосується священного служіння, про яке йдеться в Закон-угоді. У Єв 9:1, 6 Павло використовує цей вислів, коли говорить про поклоніння у святому наметі; згідно з Закон-угодою в це поклоніння входило принесення жертв за Ізраїль. В Рм 12:1 Павло знову використовує цей вислів, але вже щодо поклоніння християн. (Див. коментар до Рм 12:1.)

Нехай Богу, який є над усім, вічно лине хвала. Це речення стосується Бога Єгови. В ньому міститься заохочення нести Богові хвалу за все, що він зробив для свого народу, в тому числі за дари, згадані вище в цьому уривку. Проте в деяких перекладах це речення передано так, ніби Всемогутнім Богом є Христос. Наприклад, в них сказано: «Христос, який є Богом над усім». З граматичного погляду такий варіант перекладу можливий, але важливо взяти до уваги контекст. Вище в цьому уривку перелічується те, що Бог з любов’ю дав своєму народу. Далі, в Рм 9:6—13, показано, що виконання Божого наміру залежить не від походження людини, а від волі Бога. У віршах 14—18 Павло підкреслює найвище становище Бога, згадуючи про Божу звістку фараонові, записану у Вх 9:16. У віршах 19—24 приклад про гончаря і глиняні посудини знову наголошує на тому, що Бог вищий від усіх. Тож, з огляду на контекст, логічно, що Павло говорить про «Бога, який є над усім». Варто зазначити, що в листах Павла такі вислови хвали найчастіше стосуються Бога, а не Ісуса Христа (Рм 11:34—36; 16:27; Гл 1:4, 5; Флп 4:20; 1Тм 1:17). Павло завжди чітко відрізняє Ісуса від Бога Єгови, як це видно, наприклад, з Рм 15:5, 6, де він заохочує одновірців «прославля[ти] Бога й Батька нашого Господа Ісуса Христа» (2Кр 1:3; Еф 1:3). Вжитий в цьому виданні варіант перекладу Рм 9:5 повністю узгоджується зі словами Павла в 1Кр 15:27, 28. (За детальнішим поясненням Рм 9:5 див. англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства» («Kingdom Interlinear», App. 2D «God, Who Is Over All»).)

Амінь. Письменники Грецьких Писань у своїх натхнених листах часто використовували це слово після слів хвали Богові (Рм 16:27; Еф 3:21; 1Пт 4:11; див. коментар до Рм 1:25).

Потомство. Або «нащадки». Букв. «насіння». (Див. додаток А2.)

Потомством. Див. коментар до Рм 9:7.

Не від чийогось бажання або зусиль. Букв. «не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить». Вислів, який буквально перекладається як «той, хто біжить», тут вживається в переносному значенні і описує людину, яка з усіх сил намагається досягти мети. У своїх листах Павло часто використовував метафору про учасника забігу (1Кр 9:24—26; Гл 5:7; Флп 2:16). Коли Павло обговорював те, як Бог вибирає майбутніх членів духовного Ізраїля, він пояснив, що ізраїльтяни за походженням покладалися на кровний зв’язок з Авраамом і прагнули «досягти праведності», дотримуючись Закону Мойсея. Вони бігли до мети, або намагалися «досягти праведності», але робили це неправильно (Рм 9:30—32). Члени правдивого «Ізраїля» повинні покладатися не на власні зусилля або досягнення, а на Боже милосердя (Рм 9:6, 7). Їм потрібно з усіх сил служити Богові, але без Божого милосердя всі їхні зусилля даремні.

Як видно з Писання, Бог сказав фараону. Букв. «уривок Писання говорить фараону». Далі Павло цитує з Вх 9:16. Ці слова були частиною звістки, яку за наказом Єгови Мойсей мав передати фараону (Вх 9:13—19). Однак Павло використовує уособлення і пише, що «уривок Писання» сам говорить ці слова фараону. Павло також вживає уособлення в Рм 3:19, де пише: «Всі слова Закону [буквально «все, що Закон говорить»] сказано до тих, хто під Законом». Цей художній засіб в згаданих контекстах доречний, адже Єврейські Писання, до яких входив Закон, вважалися Божим словом, тож, по суті, промовляв сам Бог. Уособлення також використовував Ісус: наприклад, він говорив, що Божий святий дух «навчить» і «буде свідчити» (Ів 14:26; 15:26).

Я залишив тебе при житті. У багатьох перекладах Біблії цей вислів передано як «я поставив тебе», що може створювати враження, ніби Бог призначив фараона на його становище. Але Павло тут цитує з Вх 9:16, і контекст допомагає зрозуміти значення цих слів. Оголошуючи про сьому кару, Бог сказав фараону: «Я вже давно міг би простягнути свою руку і вразити тебе... і стерти тебе з лиця землі» (Вх 9:15). Натомість Бог вирішив пощадити фараона і сказав: «Я залишив тебе при житті [буквально «я залишив тебе стояти»]» (Вх 9:16). Варто також зауважити, що в грецькій Септуагінті слова Єгови до фараона перекладено як «ти був збережений». Отже, і контекст в Єврейських Писаннях, і переклад Септуагінти підтверджують, що грецьке слово в Рм 9:17 означає, що Бог залишив фараона при житті, щоб показати йому свою силу.

Щоб про моє ім’я розповідали по цілій землі. Тут Павло цитує з Вх 9:16. Ці слова — частина звістки, яку за наказом Єгови Мойсей мав передати фараону після шостої кари (Вх 9:8—15). У Біблії слово «ім’я» іноді вказує на саму особу, її репутацію або все, що вона виявляє про себе (Вх 34:5, 6; див. коментарі до Мт 6:9; Ів 17:6, 26). Писання постійно наголошує на тому, як важливо освячувати і виправдовувати Боже ім’я. Наприклад, псалмописьменник молився: «Хай люди знають, що ти, чиє ім’я Єгова, тільки ти Всевишній над усією землею» (Пс 83:18). У книзі Єзекіїля понад 50 разів повторюються слова Єгови про те, що люди «будуть змушені визнати, що [він] — Єгова» (Єз 6:7; 38:23). Ісус вчив своїх учнів молитися про те, щоб ім’я Бога освячувалося (Мт 6:9). Апостол Павло заохочував християн привселюдно звіщати Боже ім’я (Єв 13:15), а в Об 15:4 говориться: «Єгово, хіба може хтось не боятися тебе і не прославляти твого імені?»

Гончар. Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини. Грецьке слово кераме́ус походить від кореневого слова, що означає «змішувати», і, можливо, вказує на потребу змішувати глину з водою для того, щоб підготувати її до обробки. Єврейське слово йоце́р, що перекладається як «гончар», буквально означає «той, хто формує». В Єврейських Писаннях образ гончаря, який має владу над глиною, тобто має право нею розпоряджатися, часто використовується як приклад того, яку владу Єгова має над окремими людьми і цілими народами (Іс 29:16; 45:9; 64:8; Єр 18:1—12).

Посудини. Тут Павло далі використовує приклад про гончаря. (Див. коментар до Рм 9:21.) Грецьке слово ске́уос буквально означає «посудина; ємність». Однак часто в Біблії воно вживається в переносному значенні і стосується людей (Дії 9:15; 2Тм 2:20, 21; також прим.). Наприклад, християни порівнюються до глиняних посудин, які містять дорогоцінний скарб,— довірене Богом служіння (2Кр 4:1, 7). Як видно з уривка Рм 9:21—23, Бог не відразу знищує посудини гніву, тобто неправедних; завдяки цьому у схильних до правди людей є можливість бути сформованими як «посудини милосердя» і врятуватись (Рм 9:23).

Про Ізраїль Ісая вигукує. В цьому і наступному віршах Павло цитує з Іс 10:22, 23. Ісая передрік події 607 року до н. е., коли Єгова використав Вавилонську імперію, щоб виконати вирок над Ізраїлем. Загарбники завоювали весь край, у тому числі Єрусалим. Юдеїв забрали в полон до Вавилону на 70 років. Після цього до Єрусалима повернувся «лише останок», щоб відновити там правдиве поклоніння. У своєму листі до римлян Павло показує, що це пророцтво мало ще одне сповнення в І столітті н. е. Тоді відносно невелика кількість юдеїв, «останок», стали послідовниками Ісуса і таким чином в духовному розумінні повернулись до Єгови (Рм 11:4, 5). Пізніше до них приєдналися християни з язичників, і разом вони утворили духовний народ, «Ізраїль Божий» (Гл 6:16).

Єгова. Це цитата з Іс 10:23, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Остаточно і без зволікань. Тут Павло цитує Іс 10:22, 23 з Септуагінти. Це пророцтво сповнилось 607 року до н. е. і 70 року н. е., коли Єгова остаточно і без зволікань виконав вирок над Єрусалимом.

Єгова. Це цитата з Іс 1:9, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)

Єгова, Бог військ. Букв. «Єгова військ». Цей вислів з деякими відмінностями вживається в Писаннях 283 рази, починаючи з 1См 1:3. Єврейський вислів складається з тетраграми і єврейського слова цевао́т, що перекладається як «війська́». В Грецьких Писаннях грецький відповідник цього вислову з’являється двічі — тут і в Як 5:4. Павло і Яків прямо і непрямо посилаються на пророцтва з Єврейських Писань. У цих двох віршах єврейське слово цевао́т, «війська́», транслітероване грецькою як Сабао́т. Хоча в грецьких рукописах вживається Кı́ріос Сабао́т (буквально «Господь Саваот»), в одному словнику говориться, що Сабао́т — це «ім’я, яким називали Бога... =יהוה צְבָאוֹת [ЙГВГ цевао́т] Ягве Господь Військ, [Ягве] Господь Сил» (A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature. Third Edition). Інші причини того, чому в «Перекладі нового світу» використовується ім’я Єгова в основному тексті, наводяться в додатку В1.

Військ. Або «небесних військ». Грецьке слово Сабао́т — це транслітерація єврейського слова цевао́т, яке є формою множини від цава́; слово цава́ в основному означає буквальне військо або збройні сили (Бт 21:22; Пв 20:9; див. коментар до вислову Єгова, Бог військ у цьому вірші). Під «військами» маються на увазі в першу чергу ангели, а можливо, тільки вони. Тому вислів «Єгова, Бог військ» вказує на силу Всевладного Правителя всесвіту, який має у своєму розпорядженні величезні війська духовних створінь (Пс 103:20, 21; 148:1, 2; Іс 1:24; Єр 32:17, 18). Однак на думку декого, «війська» у вислові «Єгова, Бог військ» стосуються не лише ангелів, але й ізраїльського війська і небесних тіл.

Потомства. Див. коментар до Рм 9:7.

На ньому. Тобто на символічному камені, згаданому в Іс 28:16, звідки цитує Павло. Цей камінь представляє Ісуса Христа, і це можна зрозуміти з того, як пророцтво Ісаї цитується в Рм 10:11 і 1Пт 2:6. Тож натхнені слова Ісаї, Павла і Петра запевняють, що людина, яка вірить в Ісуса, ніколи не розчарується.

Не розчарується. Павло цитує тут Іс 28:16 з Септуагінти. Основне значення грецького вислову — «не засоромиться; не буде осоромлений». Це означає, що люди, які вірять в Ісуса Христа, символічний камінь з пророцтва Ісаї, ніколи не будуть осоромлені чи розчаровані, на відміну від людей, чия віра, як показує Павло, є марна. Той самий вислів використовується в Рм 10:11 і 1Пт 2:6.