А. ВСТУП (1:1—11)

• Павлові слова привітання (1:1, 2)

• Потіха від Бога усілякої потіхи (1:3—7)

• Павло ледь не помер в провінції Азія (1:8—11)

Б. ПАВЛО ЗАПЕВНЯЄ КОРИНФСЬКИХ ХРИСТИЯН У СВОЇЙ ЛЮБОВІ ТА ОПИСУЄ СВОЄ СЛУЖІННЯ (1:12—7:16)

• 1. Павло змінює свої плани щодо подорожі (1:12—24)

  • Павло описує своє ставлення до коринфян (1:12—14)

  • Павло спростовує звинувачення в тому, що він ненадійний (1:15—24)

• 2. Павло непокоїться за християн у Коринфі (2:1—13)

  • Павло хоче принести радість коринфянам (2:1—4)

  • Грішника потрібно простити і знову прийняти у збір (2:5—11)

  • Павло дуже занепокоєний, бо не знайшов Тита в Троаді (2:12, 13)

• 3. Служіння Павла і його товаришів (2:14—4:6)

  • Служіння — немов тріумфальний похід (2:14—17)

  • Рекомендаційні листи (3:1—3)

  • Бог дає підготовку, щоб християни були служителями нової угоди (3:4—6)

  • Значно більша слава нової угоди (3:7—18)

  • Служіння, завдяки якому сяє світло славного знання про Бога (4:1—6)

• 4. Глиняні посудини, Павло і його товариші, зносять багато труднощів (4:7—18)

  • Сила, яка перевершує людську, допомагає зносити труднощі (4:7—15)

  • Страждання короткочасні, але приносять вічну славу (4:16—18)

• 5. Павло прагне отримати небесну нагороду (5:1—10)

  • Небесне тіло перевершує фізичне (5:1—5)

  • Перебуваючи в тілі, помазані християни ходять вірою, а не тим, що бачать (5:6—10)

• 6. Служіння, пов’язане з примиренням (5:11—6:2)

  • Християн спонукує Христова любов (5:11—15)

  • Помазані християни, які перебувають в єдності з Христом, є новим створінням (5:16—19)

  • «Посли замість Христа» звертаються із закликом: «Примиріться з Богом» (5:20, 21)

  • Важливо не випускати з уваги мети, з якою Бог виявив незаслужену доброту (6:1, 2)

• 7. Павло говорить про своє служіння (6:3—13)

  • Християни рекомендують себе як Божі служителі (6:3—10)

  • Любов Павла до одновірців у Коринфі (6:11—13)

• 8. Павло застерігає проти духовної нечистоти та ідолопоклонства (6:14—7:1)

  • «Не впрягайтесь у нерівне ярмо з невіруючими» (6:14—18)

  • Заохочення очистити себе від усього, що опоганює тіло і дух (7:1)

• 9. Павло радіє за коринфян (7:2—16)

  • Павло пишається своїми братами в Коринфі (7:2—4)

  • Павла потішила присутність Тита і його добра звістка (7:5—7)

  • Смуток, який до вподоби Богові, і каяття ведуть до спасіння (7:8—13а)

  • Павло радіє, що в Тита з коринфянами хороші стосунки (7:13б—16)

В. ЗБІР ПОЖЕРТВ ДЛЯ БІДНИХ ХРИСТИЯН В ЮДЕЇ (8:1—9:15)

• Щедрість християн у Македонії — приклад для коринфян (8:1—7)

• Павло заохочує до «рівномірного розподілу» матеріальних засобів (8:8—15)

• Павло посилає Тита в Коринф, щоб той допоміг зібрати пожертви (8:16—24)

• Потрібно бути готовим допомогти (9:1—5)

• Павло заохочує бути щедрим: «Бог любить того, хто дає з радістю» (9:6—14)

• Божий «невимовний дар» (9:15)

Г. ПАВЛО ВИКРИВАЄ ЛЖЕАПОСТОЛІВ (10:1—12:21)

• 1. Павло обстоює своє служіння (10:1—18)

  • «Наша зброя не тілесна... Завдяки Богу ми маємо сильну зброю» (10:1—6)

  • Павло відповідає тим, хто критикує його здібності (10:7—12)

  • Павло не хвалиться тим, чого було досягнуто за межами призначеної йому території (10:13—18)

• 2. Павло і преславні апостоли (11:1—15)

  • Павло ревнує ревнощами від Бога; він хоче представити коринфян Христу як «чисту, незайману дівчину» (11:1—5)

  • Павло ні для кого не хоче бути тягарем (11:6—15)

• 3. Труднощі, яких Павло зазнає як апостол (11:16—33)

• 4. Павлові видіння; йому «в тіло дано колючку» (12:1—21)

  • Видіння третього неба і раю (12:1—7а)

  • Павло розповідає про те, що йому «в тіло дано колючку», і про Божу незаслужену доброту (12:7б—10)

  • Павло не гірший від преславних апостолів (12:11—13)

  • Павлова турбота про коринфян (12:14—21)

Д. ЗАВЕРШАЛЬНІ СЛОВА ПАВЛА ДО КОРИНФЯН (13:1—14)

• Павло заохочує коринфян перевіряти себе (13:1—10)

• Завершальні заохочення і вітання (13:11—14)