Очевидно, Матвій закінчив написання свого Євангелія лише через вісім років після смерті Ісуса. Існують підстави вважати, що спочатку він написав його єврейською мовою, а потім переклав на грецьку.

Підраховано, що в Євангелії від Матвія наводиться близько 100 посилань на Єврейські Писання. Приблизно 40 з них — це прямі цитати.

Свою розповідь про життя Ісуса Матвій, очевидно, писав передусім для євреїв.

Матвій раніше був збирачем податків; це пояснює, чому він приділяє велику увагу цифрам і грошовим одиницям (17:27; 26:15; 27:3).

Тільки Матвій згадує, що Ісус неодноразово наголошував на важливості милосердя, а не самих лише жертв (9:9—13; 12:7; 18:21—35).

Матвій понад 50 разів вживає слово «Царство».

У перших 18 розділах Матвій зосереджується на темі Божого Царства, тому відходить від хронологічного порядку. Але в останніх 10 розділах (з 19-го по 28-й) він подає події переважно в тому порядку, в якому вони відбувалися.

Близько 40 відсотків інформації з Євангелія від Матвія не повторюється в трьох інших Євангеліях. Щонайменше 10 прикладів згадує лише Матвій: про пшеницю і бур’яни (13:24—30), захований скарб (13:44), дорогоцінну перлину (13:45, 46), невід (13:47—50), немилосердного раба (18:23—35), працівників і денарії (20:1—16), батька і двох синів (21:28—32), весілля царського сина (22:1—14), десятьох дівчат (25:1—13) і таланти (25:14—30).