Перший лист до коринфян 13:1—13

13  Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, але любові не маю, то я став подібним до гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить.  І якщо я маю дар пророкувати й розумію всі священні таємниці та все знання+ і маю таку віру, що можу пересувати гори,+ але любові не маю, то я ніщо*.+  І якщо я роздам усе своє майно, щоб нагодувати інших,+ чи віддам на смерть своє тіло, щоб похвалитися, але любові не маю,+ то це не принесе мені жодного пожитку.  Любов+ терпелива+ і добра.+ Любов не ревнує.+ Вона не вихваляється, не зазнається,+  не поводиться непристойно,+ не шукає власної вигоди+ і не дратується*.+ Вона не веде лічби образам.+  Любов не тішиться неправедністю,+ але радіє правді.  Любов усе зносить,+ в усе вірить,+ на все надіється,+ все терпить.+  Любов ніколи не згасає. Що ж до дарів пророкувати, говорити мовами або отримувати знання, то вони зникнуть.  Бо наше знання часткове,+ і пророкуємо ми частково, 10  але коли настане повне, часткове зникне. 11  Коли я був дитиною, то говорив як дитина, думав як дитина і розумів усе як дитина, а ставши дорослим чоловіком, я позбувся рис дитини. 12  Бо тепер ми дивимося в металеве дзеркало і бачимо нечітко, а тоді будемо бачити чітко*. Тепер я маю часткове знання, а тоді матиму точне*, як і Бог має точне знання про мене. 13  Однак нині залишаються оці три: віра, надія і любов, а найбільша з них — любов.+

Примітки

Або «від мене жодної користі».
Або «не дає вивести себе з рівноваги».
Букв. «лице в лице».
Або «повне».

Коментарі

До гонга, що дзвенить, чи до кимвала, що бряжчить. Гонг, що дзвенить, і кимвал, що бряжчить, видають гучний і неприємний звук. Павло наводить цей приклад, бо хоче показати, що людина, яка має дар духу, наприклад говорить мовами, може привертати до себе багато уваги. Але якщо така людина не любить інших, вона буде подібна до мідного виробу: коли по ньому вдарити, він видає гучний негармонійний протяжний звук, який зовсім не приваблює, а відштовхує.

Пересувати гори. Або «переставляти гори». Очевидно, Павло використовує тут стародавній образний вислів, який означає «зробити можливим те, що здається неможливим». (Пор. Мр 11:23, де для опису віри вживається подібний вислів.)

Щоб похвалитися. У цьому уривку грецьке дієслово кауха́омай («хвалитися») передає думку про самолюбство і гордість. Павло каже, що якби він, наприклад, віддав усе своє майно, щоб нагодувати інших, або навіть помер мученицькою смертю за свідчення про правду, але до цього його спонукували б самолюбство і гордість, а не любов, то це не принесло б йому жодного пожитку (Пр 25:27б). У деяких рукописах замість «похвалитися» стоїть грецьке дієслово, що перекладається як «спалити», і цей варіант містять декотрі переклади Біблії. Однак у найавторитетніших рукописах вживається слово «похвалитися».

Любов. У цьому відомому описі любові Павло вживає грецьке слово (аґа́пе), яке також міститься в 1Ів 4:8—10, де Іван говорить про «Божу любов». У вірші 8 навіть сказано, що «Бог є любов», тобто що Єгова є уособленням любові. (Див. коментар до Ів 3:16.) Християнська любов — це риса, яку важко описати словами; найкраще сказати, в яких ділах вона виражається. Християнська любов безкорислива і ґрунтується на принципах. Така любов — це не завжди прояви теплих почуттів. Людина виявляє її, бо розуміє, що так правильно. Наприклад, хтось може почуватися дуже ображеним, але він виявляє християнську любов, коли свідомо «не веде лічби образам» (1Кр 13:5). Любов, яка подобається Богові і про яку говорить Павло, є поєднанням того, що в серці і в розумі: теплих почуттів і свідомих рішень застосовувати праведні норми Бога. (Див. коментарі до Мт 5:44; 22:37.)

Любов терпелива. Або «любов довготерпелива». Грецьке слово, перекладене як «терпелива», може буквально означати «має довгість духу» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). Як дієслово, так і споріднений з ним іменник передають думку про те, що людина спокійно зносить труднощі і стримує свій гнів. Терпеливість — одна з граней плоду Божого святого духу (Гл 5:22). Це риса, по якій можна розпізнати Божого служителя (2Кр 6:4—6; Кл 3:12; 1Фс 5:14; див. додаток A2). Єгова та Ісус постійно виявляють терпеливість у стосунках з людьми (Рм 2:4; 9:22; 1Тм 1:16; 1Пт 3:20; 2Пт 3:9, 15; див. коментар до Гл 5:22). Християни наслідують Ісуса та Єгову, і тому мають виявляти терпеливість до інших (1Кр 11:1; Еф 5:1).

Любов... добра. Грецьке дієслово, перекладене як «добра» (хресте́уомай), споріднене з іменником хресто́тес (доброта), а доброта — одна з граней «плоду духу» (Гл 5:22). Це риса, яка виявляється у щирому зацікавленні людьми, дружньому ставленні до них і практичній допомозі. Добра людина є чуйною; вона відгукується на потреби інших і робить це тактовно й доброзичливо (Кл 3:12; Тит 3:4).

Любов не ревнує. Грецьке дієслово зело́о передає думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. У цьому вірші воно перекладене як «ревнує», бо передає думку про негативні почуття до людини, яку вважають суперником або яка, здається, має в чомусь перевагу. Споріднений іменник зе́лос часто перекладається як «заздрість», а заздрість входить до «учинків плоті», згаданих у Гл 5:19—21. Така заздрість самолюбна і породжує ненависть, а не любов. Любов, яка подобається Богу, не ревнує, а довіряє, надіється і завжди діє в інтересах інших (1Кр 13:4—7; щоб більше дізнатись про позитивний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 2Кр 11:2).

Не поводиться непристойно. Або «не є грубою; не поводиться неналежно». Грецьке слово, перекладене як «поводиться непристойно», може передавати думку про негідну поведінку і порушення моральних норм, про грубість і брак добрих манер, а також вчинки, які свідчать про зневагу до інших.

Вона не веде лічби образам. Грецьке дієслово лоґı́зомай, перекладене тут як «веде лічбу», у давні часи зазвичай використовували, коли йшлося про обчислення і ведення рахунків. Воно також вживалося в значенні «думати про» або «зосереджуватися на». (Див. Флп 4:8, де це грецьке дієслово перекладене як «не переставайте роздумувати про».) Якщо людина веде лічбу «образам [або «несправедливим учинкам», прим.]», тобто зосереджується на образливих словах і вчинках, то немовби записує їх у книгу боргів, щоб нічого не забути. Той, хто любить, так не поводиться. Те саме грецьке дієслово використовується в 2Кр 5:19, де сказано, що Єгова у стосунках зі своїми служителями «не залічує... їхніх проступків».

Любов усе зносить. Вислів «усе зносить» буквально перекладається як «усе покриває» (англ. видання «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства»). На думку деяких вчених, вжите тут дієслово споріднене з грецьким словом, яке перекладається як «дах». Людина, яка любить, образно кажучи, покриває чиїсь недоліки та прояви недосконалості; вона не поспішає виявляти їх і не розповідає про них іншим, якщо не був скоєний серйозний гріх. Це грецьке дієслово також може означати «стійко зносити; терпіти».

Любов ніколи не згасає. Або «любов ніколи не підводить». Любов ніколи не перестане існувати, тому що «Бог є любов» і він є «Царем вічності» (1Ів 4:16; 1Тм 1:17). Слухняні Богу люди будуть виявляти таку любов цілу вічність. Крім того, любові нічого не бракує, в ній немає жодних вад. В усіх ситуаціях і в усіх випробуваннях любов на висоті. Вона завжди приводить до добрих результатів (1Кр 13:13).

Говорити мовами. Тобто надприродним способом розмовляти іншими мовами. (Див. коментарі до Дії 2:4; 1Кр 12:10.)

Знання. Тобто особливе знання, яке отримували деякі ранні християни під дією святого духу. Точно не відомо, чого саме стосувалося це знання. Але якщо взяти до уваги, що на той час копії Божого Слова не були такими доступними, як сьогодні, то цей дар знання, можливо, полягав у тому, що людина могла пригадати і зрозуміти уривок з Писання, який раніше читала, хоча самого сувою на той момент в її зборі не було. Особливе знання, як і інші дари духу, було тимчасовим даром, яке на початках отримували християни, щоб зміцнювати збір. (Див. коментар до1Кр 12:8.)

Зникнуть. Букв. «будуть зроблені неефективними». Послуговуючись святим духом, Бог наділив апостолів надприродними здібностями, а вони, у свою чергу, могли передавати ці особливі здібності іншим. Це стосувалося дару пророкувати, мати особливе знання, а також надприродної здатності розмовляти різними мовами. Але після того як християнський збір виріс із, так би мовити, дитячого віку і досяг зрілості, ці надприродні здібності мали зникнути (1Кр 13:9—11). На той час вони вже мали виконати свою роль і показати, що християнський збір мав Боже схвалення і підтримку.

Наше знання часткове, і пророкуємо ми частково. За словами Павла, особливе знання і дар пророкувати були частковими. Очевидно, ті, хто мав дар пророкувати, не мали повного знання про те, що передрікали, і не могли повністю виявити, що буде в майбутньому. Християнам потрібно було чекати часу, «коли настане повне», щоб більшою мірою зрозуміти пророцтва (1Кр 13:10; див. коментар). Однак ранні християни мали достатньо знань, щоб задовольнити свої духовні потреби (Кл 1:9, 10).

Коли настане повне. Грецьке слово те́лейос (тут перекладене як «повне») в залежності від контексту може означати «дорослий; досконалий; повний». Хоча деякі християни в першому столітті мали дар пророкувати і особливе знання, вони розуміли Божий намір лише частково (1Кр 13:9). У цьому вірші «повне» стосується повного розуміння Божого наміру, записаного в Біблії. Християни матимуть повне розуміння тоді, коли біблійні пророцтва повністю виконаються і Бог здійснить свій намір.

Дитиною... дорослим чоловіком. Павло порівнює розвиток християнського збору до того, як дорослішає дитина. Дитина, на відміну від дорослого, потребує багато допомоги. Щось подібне можна було сказати про новосформований християнський збір: коли Павло писав ці слова, такі дари духу, як дар пророкувати, розмовляти мовами, а також дар знання, були справжньою допомогою для збору. Протягом деякого часу ці дари були потрібні для того, щоб всім стало очевидно, що Бог схвалює вже не юдейський народ, а християнський збір (Єв 2:3, 4). Але Павло також пояснює, що збір згодом стане «дорослим чоловіком», тобто досягне зрілості, і більше не потребуватиме цих надприродних дарів.

Металеве дзеркало. У біблійні часи дзеркала були зроблені з відполірованого металу — зазвичай з бронзи, а іноді з олова, міді, срібла чи золота. Хоча в такому дзеркалі можна було побачити відображення предметів, це не могло зрівнятися з тим, коли людина дивилася безпосередньо на предмет. Використовуючи приклад про дзеркало, Павло пояснив, що ранні християни мали обмежене розуміння деяких духовних речей, особливо пророцтв, які не сповнилися на той час. Ще не прийшла пора, щоб Бог розкрив подробиці, тож ті християни бачили Божий намір нечітко, немовби дивилися на розмите відображення. Павло показує різницю між тим, коли людина бачить відображення чогось в металевому дзеркалі, і тим, коли вона бачить це чітко, лице в лице. Християни побачать усе чітко, тобто повністю зрозуміють Божий намір, коли сповняться біблійні пророцтва.

Нечітко. Або «розпливчасті обриси». Вжите тут грецьке слово часто означає «загадка», але в ширшому розумінні воно може передавати думку про щось нечітке і розмите, в чому важко розгледіти деталі.

Як і Бог має точне знання про мене. Павло усвідомлював, що Бог знає його набагато краще, ніж він знає Бога. Крім того, Павло розумів, що матиме точне знання про Єгову, тобто матиме з ним особливо близькі стосунки, коли отримає небесну нагороду.

Найбільша з них — любов. Бог існує від вічності й до вічності, і його головною рисою є любов (Пс 90:2, прим.; 1Ів 4:8). Отже, любов залишатиметься завжди, і ті, хто поклоняється Богові та наслідує його, будуть впродовж вічності поглиблювати і зміцнювати свою любов (Еф 5:1). У цьому значенні любов перевершує віру і надію. Коли обіцянки і пророцтва Бога сповняться, його служителям більше не потрібно буде вірити в них, не потрібно буде надіятися, оскільки все вже виконається. Тому з усіх рис, які згадує Павло, любов є найбільшою.

Медіафайли

Металеве дзеркало
Металеве дзеркало

На фотографії ліворуч видно бронзове дзеркало з ІІІ або ІІ століття до н. е., а на ілюстрації праворуч зображено, як могло виглядати таке дзеркало в І столітті н. е. Коринфські ремісники виготовляли бронзові вироби, в тому числі дзеркала, які славилися своєю високою якістю. Усе ж стародавні металеві дзеркала не так добре віддзеркалювали зображення, як сучасні скляні дзеркала. У своєму першому листі до коринфян Павло говорить про різницю між тим, коли людина бачить відображення в металевому дзеркалі, і тим, коли вона бачить щось чітко, лице в лице (1Кр 13:12).