Молоком, а не твердою їжею. Споживаючи молоко, дитина росте і розвивається. Так само людина, яка недавно стала християнином, росте і зміцнюється духовно, засвоюючи основні біблійні вчення (Єв 5:12—6:2). Ці вчення дуже важливі для спасіння (1Пт 2:2). Але Павло хоче, щоб християни в Коринфі «наполегливо й[шли] до зрілості», і власне це він пізніше радить християнам єврейського походження в Єрусалимі (Єв 6:1). Тож Павло підкреслює, наскільки важливо засвоювати тверду їжу, тобто глибші духовні істини.

Аполлосів. Див. коментар до 1Кр 1:12.

Служителі. Або «слуги; ті, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) У Рм 15:8 воно вживається стосовно Ісуса. (Див. коментар.) В цьому вірші (1Кр 3:5) Павло називає себе і Аполлоса служителями, або слугами, які допомогли коринфянам стати віруючими. У служіння цих чоловіків, як і всіх охрещених християн, входило те, що вони задовольняли духовні потреби інших людей (Лк 4:16—21).

Я посадив, Аполлос поливав. Павло порівнює служіння християнина до праці рільника. Павло посадив символічне насіння на «ниві» в Коринфі, коли звіщав там добру новину про Царство. Після нього прийшов Аполлос і поливав це насіння, продовжуючи навчати коринфян (Дії 18:24; 19:1). Але нові учні зростали духовно завдяки Богу, завдяки дії його святого духу. Суть Павлового прикладу полягала в тому, що духовний ріст не залежить від одної людини. Всі є служителями, всі трудяться разом як «Божі співпрацівники» (1Кр 3:9). Бог благословляє безкорисливі спільні зусилля своїх слуг, і ріст відбувається тільки завдяки йому.

Одне. Або «мають спільну мету». Павло описує єдність між християнами, які співпрацюють одні з одними і з Богом у служінні (1Кр 3:9). Грецьке слово, перекладене в цьому вірші як «одне», стоїть не в чоловічому роді (в значенні «хтось один»), а в середньому (в значенні «щось одне»). Павло показує, що бути «одним» означає діяти в єдності і тісно співпрацювати. (Див. коментарі до Ів 10:30; 17:11, 21, де грецьке слово, перекладене як «одне», вживається в такому самому значенні.)

Божі співпрацівники. Грецьке слово сінерґо́с, що перекладається як «співпрацівник», трапляється в Грецьких Писаннях понад 10 разів, переважно в листах Павла. Це слово вживається стосовно християн, які разом поширювали добру новину (Рм 16:9, 21; 2Кр 1:24; 8:23; Флп 2:25; 4:3; Кл 4:11; Флм 1, 24). Тут Павло звертає увагу на те, яка велика честь бути «Божими співпрацівниками». (Див. коментар до 1Кр 3:6.) Подібну думку він висловлює в 2Кр 6:1, де згадує про співпрацю з Богом (2Кр 5:20; див. коментар до Рм 16:3).

Ви — Божа нива. Бог, а не Павло був справжнім і законним Власником ниви, тобто християн, які росли духовно. Без Божого благословення і духу вся праця Павла і Аполлоса була б марною. (Див. коментар до 1Кр 3:6.) Грецьке слово ґео́рґіон, перекладене як «нива», у Грецьких Писаннях трапляється лише в цьому вірші. Хоча основою економіки Коринфа була насамперед торгівля, цей край також славився родючими землями. Тож Павло навів приклад, взятий з сільського господарства. Крім того, у цьому вірші він використав приклад з будівництва. (Див. коментар до вислову Божа будівля у цьому вірші.) Приклади Павла були зрозумілими для різних християн у зборі, тому що в стародавньому світі багато людей займалися будівництвом і сільським господарством.

Божа будівля. Тут Павло порівнює християнський збір з будівлею. В наступному вірші він називає себе будівельником, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:10—15). У 1Кр 3:16 (див. коментар) Павло називає збір «Божим храмом». В Еф 2:21, 22 збір названо «святим храмом», де Бог перебуває «своїм духом». Це означає, що Бог використовує свій святий дух, тобто невидиму діючу силу, щоб підтримувати християн у зборі, спонукувати їх до діл і допомагати їм виявляти плід духу (Гл 5:22, 23). Апостол Петро вживає подібне порівняння, називаючи учнів «живим камінням» (1Пт 2:5). Апостоли і пророки прирівнюються до фундаменту, а «наріжним каменем цього фундаменту» є Ісус (Еф 2:20).

Вмілий будівельник. Або «мудрий керівник робіт». Зазвичай «будівельником» (грецькою архіте́ктон, буквально «головний майстер») називали того, хто відповідав за будівництво і працював з усіма робітниками. Він наймав майстрів і наглядав за їхньою роботою. У цьому вірші Павло порівнює себе до будівельника, який працює разом з Богом на духовному будівництві. В результаті такої співпраці з’являються нові учні, які стійко виявляють християнські риси (1Кр 3:9—16). У Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут. Споріднене слово те́ктон перекладається як «тесля» і використовується, коли йдеться про Ісуса та його названого батька Йосипа. (Див. коментарі до Мт 13:55; Мр 6:3.)

Золото, срібло, дорогоцінне каміння... дерево, сіно, солому. Християни з Коринфа продовжували розпочату Павлом працю, і він заохочував їх старанно навчати нових учнів та допомагати їм розвивати християнські риси (1Кр 3:6). Щоб коринфський збір ліпше зрозумів цю думку, Павло порівняв якісні, міцні і вогнетривкі матеріали з неякісними, недовговічними і легкозаймистими. Хоча Коринф був багатим містом, у ньому, без сумніву, зводили будинки з обох видів матеріалів. Там були величні храми, побудовані з масивних та дорогих кам’яних брил; можливо, вони навіть були прикрашені золотом і сріблом. Мабуть, поряд з цими довговічними будівлями стояли убогі хатини, а також базарні прилавки, які, по суті, були каркасами з необтесаного дерева, перекритими соломою. Коли йдеться про духовне будівництво, то золото, срібло і дорогоцінне каміння — це такі риси, як міцна віра, мудрість від Бога, глибоке розуміння духовних істин, відданість, любов до Єгови і повага до його законів. Саме завдяки таким рисам християнин зможе розвинути настільки міцні стосунки з Богом Єговою, що вони витримають будь-які випробування віри.

Наче з вогню. Християнин повинен будувати з вогнетривких матеріалів, тобто допомагати своїм учням розвивати християнські риси, які не зникнуть, коли настануть випробування віри (1Кр 3:10—14). Якщо вчитель не дотримується цієї вказівки, то, можливо, символічна будівля, над якою він працював, «згорить» під час суворого випробування (Мт 28:19, 20; Рм 2:21, 22; 1Тм 4:16; 2Тм 2:15; 4:2). Крім того, сам вчитель може постраждати, подібно до людини, яка під час пожежі втратила все своє майно і ледве врятувала своє життя. Павло використовує слово «вогонь» у переносному значенні, як це робили інші стародавні грецькі письменники. Вони вживали образні вислови «наче з вогню» або «через вогонь», коли описували складну ситуацію чи випробування, в яких людина ледве залишалася живою.

Ви — Божий храм. У Біблії люди кілька разів порівнюються з храмом, і це один з таких випадків. Наприклад, коли Ісус говорив про храм в Ів 2:19, він мав на увазі себе. Крім того, в Писаннях передрікалося, що він стане «головним наріжним каменем» духовного храму (Пс 118:22; Іс 28:16, 17; Дії 4:10, 11). В грецькому тексті вживається дієслово у другій особі множини, і це вказує на те, що «Божий храм», в якому перебуває дух Бога,— це весь збір. Помазані християни, які служать священиками, є «Божою будівлею» (1Кр 3:9; див. коментар), тому вірш 17 наголошує на святості цього духовного храму і застерігає, що кожен, хто спробує опоганити його, зазна́є лиха. В Еф 2:20—22 і 1Пт 2:6, 7 Павло і Петро, говорячи про Ісуса та його послідовників, використовують подібні порівняння.

У цьому світі. Або «у цьому віці». (Див. коментар до вислову цей вік у 1Кр 1:20.)

Адже написано. Тут Павло цитує теманянина Еліфаза. У розмові з Йовом Еліфаз неправильно застосував твердження про те, що Бог «ловить мудрих на їхній же підступності» (Йв 4:1; 5:13). Те, що Павло цитує Еліфаза, не означає, що він схвалював усі Еліфазові висловлювання, адже багато з них були неправдивими або застосованими неправильно (Йв 42:7). Однак слова з Йв 5:13 відображають загальну істину, і подібні думки не раз можна знайти в Біблії (Пс 10:2; пор. Йв 5:17 з Пс 94:12). Павло під натхненням цитує ці слова, аби показати, що людська мудрість ніколи не зрівняється з Божою.

Єгова. Це цитата з Пс 94:11, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В1 і В2.)

Кифа. Див. коментар до 1Кр 1:12.