Апостол. Див. коментар до Рм 1:1.

Віруючу дружину. Або «дружину, яка є сестрою», тобто дружину, яка є християнкою. Жінки в християнському зборі вважаються духовними сестрами (Рм 16:1; 1Кр 7:15; Як 2:15).

Кифа. Одне з імен апостола Петра. (Див. коментарі до Мт 10:2; 1Кр 1:12.) Тут Кифа згадується як одружений чоловік. З Євангелій видно, що його теща жила в домі, який належав йому та його брату Андрію (Мт 8:14; Мр 1:29—31; див. коментар до Лк 4:38). З цих слів Павла ми дізнаємось, що Кифу іноді супроводжувала дружина, коли він виконував своє служіння. Дружини інших апостолів та Ісусових братів по матері теж супроводжували своїх чоловіків.

За власний рахунок. Букв. «за власну платню». Тут Павло використовує грецький термін, що стосується матеріальних засобів, які воїни отримували для прожитку. (Див. коментар до Лк 3:14.) У цьому контексті Павло вживає цей термін в переносному значенні, аби показати, що старанні християнські «воїни» заслуговують на скромну матеріальну допомогу.

Хіба це про биків піклується Бог? Павло ставить це риторичне запитання, щоб пояснити свою думку. Він щойно процитував наказ із Мойсеєвого закону: «Не зав’язуй рота бику, коли він молотить зерно» (Пв 25:4). Подібно як бик може їсти зерно, яке молотить, так і християнин, котрий ділиться з іншими духовними цінностями, заслуговує на матеріальну підтримку. Говорячи про наказ з Пв 25:4, Павло далі каже: «Це було написано задля нашого добра» (1Кр 9:10). Він не має на увазі, що християни можуть нехтувати Божим принципом, який забороняє немилосердне поводження з тваринами. Насправді він хоче сказати, що якщо цей принцип стосується тварин, які працюють, то тим більше він стосується людей, особливо тих, хто трудиться в служінні Богу.

Обов’язок. Павло отримав завдання проповідувати і вважав своїм обов’язком виконувати цю працю (Дії 9:15—17; Гл 1:15, 16). Грецьке слово, перекладене як «обов’язок», також перекладається як «вагома причина» (Рм 13:5). Павло далі говорить: «Горе мені, якщо я не проголошую доброї новини!» Кажучи «горе мені», він хоче показати, як би він почувався, якби нехтував своїм обов’язком. По суті, його життя залежало від того, чи буде він вірно виконувати своє завдання. (Пор. Єз 33:7—9, 18; Дії 20:26.) Коли Павло писав цей уривок, можливо, він мав на думці слова Єремії та Амоса (Єр 20:9; Ам 3:8). Проте його головною спонукою у проповідуванні була любов, а не лише почуття обов’язку (2Кр 5:14, 20; Флп 1:16).

Для юдеїв я став юдеєм. Оскільки Павло був за походженням юдеєм і хотів робити «все... задля доброї новини», він міг ефективно допомагати смиренним юдеям прийняти Ісуса як Месію (1Кр 9:23). Наприклад, Павло «зробив [Тимофію] обрізання задля місцевих юдеїв». Він вирішив це зробити — і Тимофій погодився, хоча християни не були зобов’язані обрізатися (Дії 16:1—3).

Для людей без закону я став тим, хто без закону. Вислів «люди без закону» стосується язичників, тобто тих, хто не був юдеєм і не перебував під Мойсеєвим законом. Коли Павло проповідував грекам в Афінах, він взяв до уваги їхні погляди і говорив про невідомого Бога; він навіть цитував їхніх поетів (Дії 17:22—34).

Для слабих я став слабим. Хоча Павло говорив переконливо, він брав до уваги чутливе сумління деяких юдеїв та язичників у зборі, і тому можна сказати, що він «став слабим» для слабих (Рм 14:1, 13, 19; 15:1).

Роблю все це задля доброї новини. Цими словами Павло підсумував, як у проповідуванні він пристосовує свій підхід до різних людей, щоб уміло донести їм добру новину (1Кр 9:19—23). Однак він навіть не допускав думки про те, щоб «розбавля[ти] Боже слово» чи вдаватися «до підступності», тобто хитрості, аби здобути учнів (2Кр 4:2).

В забігу біжать усі учасники. Спортивні змагання були невід’ємною частиною грецької культури, тому Павло часто згадував про них у своїх прикладах (1Кр 9:24—27; Флп 3:14; 2Тм 2:5; 4:7, 8; Єв 12:1, 2). Християни в Коринфі добре знали про змагання в Істмійських іграх, які проходили неподалік їхнього міста кожні два роки. Можливо, Павло був у Коринфі, коли відбувалися Істмійські ігри 51 року н. е. Важливішими за ці ігри були лише Олімпійські ігри, які проходили в Олімпії (Греція). Учасники цих ігор брали участь у забігах на різну дистанцію. Згадуючи у своїх прикладах про бігунів та учасників кулачних боїв, Павло навчав про важливість самовладання, цілеспрямованості і витривалості (1Кр 9:26).

Забігу. Словом «забіг» тут перекладено грецьке слово ста́діон, яке могло означати і міру довжини (стадій), і споруду (стадіон). Тобто це грецьке слово могло стосуватися буквального стадіону, де проходили забіги та інші змагання, а також відстані чи самого забігу. В цьому контексті Павло говорить про забіг. В різних місцевостях грецький ста́діон мав різну довжину. У Коринфі він дорівнював близько 165 м, а римський стадій — приблизно 185 м. (Див. додаток Б14.)

Нагороду отримує лише один. У Стародавній Греції переможець спортивних змагань отримував у нагороду вінок, сплетений зазвичай з листя. Отримати вінок було великою честю. Його, очевидно, ставили на стадіоні в такому місці, щоб кожен учасник змагання міг бачити нагороду. Павло заохочував помазаних християн докладати всіх зусиль, щоб отримати нетлінний вінок безсмертного життя — нагороду, значно ліпшу, ніж вінок, який зів’яне. Щоб перемогти, кожен християнин повинен зосереджувати свій погляд на нагороді (1Кр 9:25; 15:53; 1Пт 1:3, 4; 5:4).

Кожен учасник змагань. Або «кожен атлет». В тексті оригіналу тут вживається грецьке дієслово, яке можна перекласти як «брати участь у змаганні», і воно споріднене з іменником, який часто використовували, коли йшлося про змагання атлетів. У Єв 12:1 цей іменник вживається у переносному значенні щодо християнського «забігу» за життя. Він також використовується в ширшому значенні і передає думку про «боротьбу» (Флп 1:30; Кл 2:1; 1Тм 6:12; 2Тм 4:7). Форми грецького дієслова, вжитого тут, в 1Кр 9:25, також трапляються в інших біблійних віршах, де їх перекладено як «з усіх сил намагайтесь» (Лк 13:24), «наполегливо» (Кл 1:29), «ревно» (Кл 4:12), «докладаємо всіх зусиль» (1Тм 4:10), «боротьба» (1Тм 6:12). (Див. коментар до Лк 13:24.)

Виявляє самовладання. Під час підготовки до змагань атлети багато в чому собі відмовляли. Наприклад, вони обмежували свій раціон, а дехто стримувався від вина. Історик Павсаній писав, що підготовка до Олімпійських ігор тривала десять місяців, і, як вважається, приблизно стільки ж тривала підготовка до інших великих змагань.

Скеровую удари. Павло тут порівнює себе з учасником кулачного бою, який намагається перемогти суперника. Навчений боєць скеровує свої удари так, щоб не бити повітря і не витрачати марно сили. Християнин теж повинен завжди мудро скеровувати свої зусилля, пам’ятаючи про кінцеву мету — нагороду вічного життя (Мт 7:24, 25; Як 1:22). Він переборює всі — в тому числі внутрішні — перешкоди і труднощі, які можуть призвести до поразки (1Кр 9:27; 1Тм 6:12).

Бичую. Або «караю; суворо виховую». Грецьке слово, перекладене як «бичую», буквально означає «б’ю під [око]». Християнин має бути суворим до себе і виявляти самовладання — іноді до такої міри, наче він завдає собі болючих ударів під око. Така сувора самодисципліна допоможе йому «не втратити схвалення» в Божих очах. (Пор. коментар до Лк 18:5.)