Благати, молитися, прохати і дякувати. Тут Павло наголошує на важливості молитви, вживаючи кілька слів з подібним значенням. (Див. коментар до Флп 4:6.) У цьому контексті слово «прохати», очевидно, стосується молитов до Бога за інших людей. У Біблії не раз згадуються такі прохання. Наприклад, Мойсей просив за Міріам і за ізраїльський народ (Чс 12:10—13; 21:7). Грецькі Писання також неодноразово заохочують молитися за інших (2Кр 1:11; 2Фс 3:1; Єв 13:18, 19; Як 5:14—18). Крім того, Павло часто радив християнам «дякувати» Богу, тобто висловлювати йому в молитвах вдячність (2Кр 4:15; Кл 2:7; 4:2).

Всіх, хто обіймає високе становище. Або «всіх, хто має владу». Цей вислів стосується різних представників влади та чиновників. (Див. коментар до Рм 13:1.) Вжите у цьому вірші слово царі стосувалося як правителів на місцях, так і римського імператора. На час написання цього листа до Тимофія (бл. 61—64 рр. н. е.) імператором був Нерон, який правив протягом 54—68 років н. е.

Щоб ми могли вести спокійне і тихе життя. Тут Павло пояснює, чому християнам слід молитися за тих, хто обіймає високе становище. Можливо, у відповідь на такі молитви Бог спонукає представників влади не переслідувати християн, а дозволити їм і далі служити Богу і вести спокійне життя «з повною відданістю Богові та серйозністю». (Пор. Єр 29:7.) Тоді християни зможуть вільно проповідувати, завдяки чому «усілякі люди» отримають можливість врятуватися (1Тм 2:4). Раннім християнам в Ефесі, де на той час служив Тимофій, було не важко зрозуміти, як представники влади можуть вплинути на проповідування. Наприклад, кілька років перед тим, під час третьої місіонерської подорожі Павла (бл. 52—56 рр. н. е.), один чиновник заспокоїв розлючений натовп, який намагався перешкодити проповідуванню Павла і його товаришів (Дії 19:23—41). Та, незалежно від дій правителів, християни завжди моляться Богові, щоб він допомагав їм проповідувати (Дії 4:23—31).

Відданістю Богові. Вжите тут грецьке слово еусе́бейа стосується благоговійної пошани і глибокої поваги до Бога. (Щоб більше дізнатись про значення грецького слова, перекладеного як «відданість Богові», див. коментар до 1Тм 4:7.) Те саме грецьке слово іноді вживається в Септуагінті, наприклад, в Іс 11:2 і 33:6. У цих віршах в єврейському тексті міститься вислів «страх перед Єговою», який також вказує на глибоку повагу до Бога Єгови. В сирійському перекладі Пешітта (V ст. н. е.) грецьке слово еусе́бейа з 1Тм 2:2 було перекладено висловом «благоговійна пошана до Бога», тобто слово «Бог» включили в переклад. Щось подібне зробили і в деяких пізніших перекладах Грецьких Писань єврейською мовою: слово еусе́бейа в цьому та інших віршах переклали як «страх перед Єговою» (1Тм 3:16; 4:7, 8; 6:3, 6, 11). Але, на думку Комітету перекладу Біблії нового світу, не було достатньо підстав вживати Боже ім’я в основному тексті цього вірша. (Див. додаток В, з якого можна більше дізнатися про підстави вживання Божого імені в інших віршах; пор. коментар до Рм 10:12.)

Усілякі люди. Хоча вжитий тут грецький вислів можна буквально перекласти як «усі люди», переклад «усілякі люди» доречніший з огляду на контекст. (Щоб побачити інші приклади, див. коментарі до Ів 12:32; Дії 2:17.) Бог хоче, щоб усі люди «прийшли до каяття» (2Пт 3:9), тому він безсторонньо пропонує отримати спасіння кожному, незалежно від статі, походження, фінансового чи соціального становища (Мт 28:19, 20; Дії 10:34, 35; 17:30). Але з Біблії чітко видно, що багато людей не приймуть Боже запрошення і не отримають спасіння (Мт 7:13, 21; Ів 3:16, 36; 2Фс 1:9). Тож варіант перекладу «усілякі люди» узгоджується з цими віршами. Подібний переклад доречний також у попередніх віршах, де Павло заохочує одновірців молитися «за всіляких людей, у тому числі за царів та за всіх, хто обіймає високе становище» (1Тм 2:1, 2).

Врятувалися. Слова «рятувати; спасати» і «порятунок; спасіння» в Біблії іноді передають думку, що хтось врятувався від небезпеки або знищення (Вх 14:13, 14; Дії 27:20). Але часто ці слова стосуються визволення від гріха (Мт 1:21). Оскільки смерть є наслідком гріха, то люди, які врятовані, тобто звільнені, від нього, мають надію на вічне життя (Ів 3:16, 17; див. коментар до 1Тм 1:1).

Набули точного знання правди. Бог хоче, щоб люди мали якомога точніше, тобто повніше, знання про нього і його наміри. (Щоб більше дізнатись про значення грецького слова, перекладеного тут як «точне знання», див. коментарі до Рм 10:2; Еф 4:13.)

Посередник. Слово «посередник» — це юридичний термін, який вказує на роль Ісуса в новій угоді. Згідно з Єв 9:15, Ісус є «посередником нової угоди». (Див. глосарій, «Посередник», і коментар до Гл 3:19.) Він «віддав себе як відповідний викуп за всіх», і це стало підставою для того, щоб нову угоду можна було укласти з усілякими чоловіками і жінками (1Тм 2:6). Це угода між Богом і 144000 помазаних духом християн (Лк 22:20; Єв 8:6, 10—13; Об 7:4—8).

Віддав себе як відповідний викуп. Вислів «відповідний викуп» — це переклад грецького слова антı́літрон, яке складається з двох частин: антı́ — «в обмін; відповідно; замість», а також лı́трон — «викуп; викупна плата». Ісус пожертвував своїм досконалим людським життям, яке було абсолютно рівноцінним досконалому людському життю, котре втратив Адам, коли збунтувався проти Бога. Єгова зміг прийняти Ісусову жертву як «відповідний викуп», оскільки вона повністю відповідала його високим нормам справедливості. У багатьох біблійних перекладах в цьому вірші є просто слово «викуп», так само як в Мт 20:28 і Мр 10:45, де вживається грецьке слово лı́трон. (Див. коментар до Мт 20:28; глосарій, «Викуп».) Але тут Павло використовує слово антı́літрон, котре в Грецьких Писаннях вживається тільки в цьому вірші. Один довідник пояснює його значення як «викуп, плата за звільнення чи радше відповідний викуп» (Parkhurst J., «A Greek and English Lexicon to the New Testament»). З огляду на все це доречнішим є варіант «відповідний викуп». (Пор. коментар до 1Кр 15:45.)

За всіх. Або «за всіляких людей» (Мт 20:28; Ів 3:16; див. коментар до 1Тм 2:4).

Я призначений проповідником. З Грецьких Писань чітко видно, що апостол Павло серйозно ставився до свого призначення. Наприклад, тут і в 2Тм 1:11 він вживає три слова («проповідник», «апостол» і «вчитель»), кожне з яких підкреслює одну з граней його служіння. Павло був «проповідником» — він проголошував звістку від Бога, так само як це робили Ісус та Іван Хреститель (Мт 4:17; Лк 3:18; див. коментар до Мт 3:1). Ной теж був «проповідником праведності» (2Пт 2:5).

Апостолом. Ісус вибрав Павла, щоб той служив «апостолом», тобто «посланим» (Дії 9:15; Рм 1:5). Павло також каже про себе, що він «покликаний з Божої волі стати апостолом Христа Ісуса» і є «апостолом для інших народів» (1Кр 1:1; Рм 11:13 і коментар; див. коментар до Рм 1:1).

Я кажу правду, не обманюю. Можливо, Павлу потрібно було підтвердити правдивість своїх слів, оскільки дехто з противників називав його лжеапостолом. Деякі християни, очевидно, повірили таким твердженням (2Кр 11:4, 5; Гл 1:6, 7, 11, 12). Серед тих, хто намагався підірвати авторитет Павла, можливо, були лжевчителі, з якими мав боротися Тимофій в Ефесі (1Тм 1:3, 4). Вжитий Павлом вислів нагадував клятви з римської юридичної практики. Так Павло запевнив Тимофія та інших християн в Ефесі, що є справжнім апостолом. Подібні вислови містяться в Рм 9:1 і Гл 1:20.

Навчати... інші народи. Або «вчителем... інших народів». Як вчитель, Павло наводив своїм слухачам переконливі докази, які спонукали багатьох із них повірити в Христа (Дії 17:2; 28:23; див. коментар до Мт 28:20). Він був вчителем інших народів у тому розумінні, що навчав багатьох неюдеїв. Цей вислів показує, що християни в першому столітті н. е. почали працю проповідування і навчання, яка мала поширитися по всій землі.

Чоловіки молилися. Тут Павло має на увазі прилюдні молитви від імені всього збору; звертатися до Бога з такими молитвами можуть лише чоловіки (1Кр 14:34; 1Тм 2:11, 12). Вислів підносячи руки описує, як у біблійні часи було прийнято молитися до Бога. Чоловік, який молився прилюдно, міг піднести руки до неба, благаючи про Божу ласку. (Пор. 1Цр 8:22, 23.) Але вірні поклонники Бога молилися також в інших позах, і Біблія не каже, що якась поза ліпша за іншу (1Хр 17:16; Мр 11:25; Дії 21:5). Важливим було те, що в серці людини. У цьому вірші Павло наголошує на тому, що чоловіки повинні молитися з відданістю. Вжите ним грецьке слово, перекладене як «відданість», також передає думку про святість, чистоту і освячення. Тож, для Єгови важливо, щоб чоловіки, котрі моляться прилюдно, були морально чистими і відданими лише йому.

Без гніву і суперечок. Ця натхнена порада перегукується з однією з вимог до наглядачів збору, про яку Павло пише далі у цьому листі; він каже, що наглядач не має бути сварливим (1Тм 3:1, 3). Цим Павло показує, що жоден християнин не може молитися прилюдно, якщо він конфліктна людина, або, як сказано в одному перекладі, має «гнівливі думки і бажання сваритися». Такі негативні думки можуть вплинути на те, як він висловлюється в своїх молитвах. Ця порада узгоджується з іншими порадами Павла, які він давав усім християнам: не вдаватись до помсти, уникати гніву і суперечок, оскільки все це порушує єдність (Еф 4:31; Флп 2:14; Кл 3:8 і коментар).

Належно. Або «пристойно». Вжите тут грецьке слово в цьому контексті може вказувати на пристойний і доречний одяг. Саме так одягається людина, яка вважає себе служителем Бога.

Скромно. У цьому контексті одягатися скромно означає прислухатися до свого сумління, а також брати до уваги почуття і думку інших. Скромний християнин не носитиме одягу, який вважають непристойним, чи одягу, який привертає неналежну увагу, ображає інших або доводить до спотикання (1Кр 10:32, 33).

Розсудливістю. Або «здоровим глуздом». (Див. коментар до 1Тм 3:2.)

Не вишукано заплетеним волоссям, золотом, перлами чи дуже дорогим одягом. За днів Павла багато язичниць підкреслювали свій достаток і статус тим, що вишукано заплітали волосся, прикрашали його золотими оздобами, а також носили дуже дорогий одяг і багато коштовностей. Навіть чимало нехристиян вважали, що таке вихваляння — це вже занадто. Такий одяг однозначно не личив християнкам, оскільки він міг викликати суперництво і навіть відштовхувати багатьох людей від правдивого поклоніння. Тому Павло заохочував їх бути розсудливими та уникати крайнощів в питаннях зовнішнього вигляду. Подібно і Петро радив вірним Богу жінкам прикрашати себе не тим, що видно відразу, а «тим, що є в серці людини» (1Пт 3:3, 4; пор. Пр 31:30).

Віддані Богу. Або «шанують Бога». Вжите тут грецьке слово теосе́бейа складається з двох слів: «Бог» і «відданість; пошана». Воно вказує на те, що потрібно глибоко поважати Бога, бути йому відданим і правильно йому поклонятись. Це слово близьке за значенням до еусе́бейа, але містить грецьке слово тео́с («Бог»), чітко вказуючи, що йдеться саме про відданість Богові. (Див. коментарі до 1Тм 2:2; 4:7.) Слово теосе́бейа у Грецьких Писаннях вживається лише тут. Воно також використовується в Септуагінті, наприклад, в Бт 20:11 і Йв 28:28; а в єврейському тексті в цих віршах вживаються вислови «страх перед Богом» і «страх перед Єговою», тобто пошана і глибока повага до нього. Тут, в 1Тм 2:10, деякі переклади Грецьких Писань єврейською мовою містять вислів «страх перед Єговою». Але, на думку Комітету перекладу Біблії нового світу, не було достатньо підстав вживати в головному тексті цього вірша Боже ім’я. (Див. додаток В, де наводяться підстави для вживання Божого імені в інших віршах; пор. коментар до Рм 10:12.)

Нехай жінка вчиться мовчки. За днів Павла багато юдейських релігійних провідників вважали, що жінок не слід навчати Божого Слова. Тут Павло спростовує цей погляд, адже він добре знав, що Єврейські Писання не дають для цього жодних підстав. Крім того, Ісус теж не поділяв такого погляду; навпаки, він прилюдно навчав жінок (ІсН 8:35; Лк 10:38—42; Ів 4:7—27). Павло під натхненням каже, що під час зібрань жінка має вчитися «мовчки». Він використовує грецьке слово, яке також можна перекласти як «в тиші» і «спокійно». Він давав подібну пораду і раніше — у своєму листі до коринфського збору, в якому деякі жінки, можливо, заважали під час зібрань. (Див. коментар до 1Кр 14:34.)

З повною покорою. Цією натхненою порадою Павло заохочує християнок визнавати і підтримувати встановлений Єговою устрій головування у зборі. У наступному вірші говориться, що відповідальність навчати у зборі Бог доручив саме чоловікам (1Тм 2:12). Але Павло дає поради про покору і підкорення не лише жінкам. Наприклад, він каже, що Ісус «підкориться» Єгові (1Кр 15:27, 28) і що «збір підкоряється Христу» (Еф 5:24). Крім того, Павло наказує всім чоловікам і жінкам у християнському зборі бути «покірними» тим, хто бере серед них провід (Єв 13:17).

Першим був створений Адам, а потім вже Єва. Павло говорить тут про послідовність, в якій були створені чоловік і жінка, щоб пояснити, чому християнка не повинна «навчати чи мати владу над чоловіком» у зборі (1Тм 2:12; Бт 2:7, 18—22). Павло не стверджує, що Єгова створив Адама кращим за Єву; він просто каже, що Адам був створений першим. Єгова відвів йому роль голови сім’ї. Пізніше Бог створив Єву і також відвів їй почесну роль — бути «помічницею, яка б... доповнювала» свого чоловіка (Бт 2:18). Як видно зі слів Павла, устрій головування був частиною початкового наміру Єгови щодо людей; цей устрій функціонував ще до того, як люди згрішили і стали недосконалими (1Кр 11:3). Тож, з цих слів можна зробити висновок, що подібно і в християнському зборі Бог відвів чоловікам і жінкам різні ролі.

Також не Адам був обманений. Павло під натхненням згадує одну подробицю, якої немає в оповіді в книзі Буття. Адам зробив свідомий вибір, він не був жертвою обману. Наприклад, він знав, що змій збрехав Єві, сказавши, що вона не помре, якщо не послухається Бога (Бт 3:4—6, 12). Але Адам, замість того щоб просити допомоги в Єгови, послухався Єви і згрішив. Він не справився з роллю голови сім’ї, яку відвів йому Бог. На Адамі лежала велика вина, і Павло називає його «одним чоловіком», через якого «у світ увійшов гріх». (Див. коментар до Рм 5:12.)

Вона, цілковито повіривши обману, вчинила переступ. Вжите тут слово «переступ» стосується ситуації, коли хтось виходить за рамки дозволеного. Єва прекрасно знала Божий наказ про дерево знання добра і зла і навіть повторила його в розмові зі змієм (Бт 3:3). Все ж, як говорить Павло, Єва «цілковито повіри[ла] обману» змія, про що вона і сама сказала: «Змій обманув мене, тому я їла» (Бт 3:13). Але це не означає, що на ній не було вини, адже вона з власної волі збунтувалася проти Єгови. Вартим уваги є те, що Єва самостійно прийняла рішення, не порадившись з головою сім’ї. Вона не справилася з відведеною їй роллю бути відданою помічницею свого чоловіка, а, скориставшись своїм впливом на Адама, підштовхнула його до гріха (Бт 2:18; 3:1—6, 12). На прикладі Єви Павло пояснює, що певні обмеження, які встановлює Бог, дають захист і приносять благословення.

Для жінки буде захистом народжування дітей. Якщо жінка народжувала дітей, дбала про них, вела домашнє господарство, то для неї це було «захистом», бо вона не мала часу пліткувати і втручатися в чужі справи (1Тм 5:11—15). Її труд на благо сім’ї, а також «віра, любов та святість» допомагали їй мати близькі стосунки з Єговою.

Розсудливість. Або «здоровий глузд». (Див. коментар до 1Тм 3:2.)