Ці слова гідні довір’я. Хоч дехто вважає, що вжита тут грецька фраза стосується того, що Павло сказав раніше (1Тм 2:15), вислів «ці слова» краще пов’язується зі сказаним нижче. Очевидно, Павло має на увазі, що його подальші думки про прагнення бути наглядачем є дуже важливими і варті особливої уваги.

Прагне. Вжите тут грецьке дієслово буквально означає «тягнеться до» і вказує на те, що чоловік повинен з усіх сил намагатися відповідати вимогам для наглядачів. В наступних віршах Павло перелічує риси, котрі недосконалі чоловіки можуть розвинути, якщо докладатимуть наполегливих зусиль (1Тм 3:2—10, 12, 13). Звичайно, ці риси потрібно розвивати не лише призначеним чоловікам, а й усім християнам. (Пор. Рм 12:3, 18; Флп 4:5; 1Тм 3:11; Тит 2:3—5; Єв 13:5; 1Пт 2:12; 4:9.)

Бути наглядачем. Наглядачам доручено дбати про одновірців, пильнувати за ними і захищати їх. (Див. глосарій, «Наглядач».) Тож наглядач має бути духовно зрілим чоловіком, який виявляє перелічені в наступних віршах риси. Хоча вжите Павлом грецьке слово можна перекласти як «становище наглядача» (те саме слово є в Дії 1:20), воно не вказує на те, що наглядач є вищим від своїх братів і сестер у зборі. Павло сказав християнам у Коринфі: «Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Швидше ми ваші співпрацівники, які сприяють вашій радості» (2Кр 1:24 і коментар; 1Пт 5:1—3).

Доброго діла. Або «доброї праці». Павло каже, що праця наглядача є доброю, тобто чудовою і корисною, але все-таки це праця. Як сказано в одному довіднику, «прикметник [кало́с, «добрий»] передає думку про щось чудове, а іменник [е́рґон, «праця; діло»] — про те, що праця є складною». Тому наглядач має бути несамолюбним, готовим іти на жертви і важко працювати на благо інших.

Наглядач. Грецьке слово, що перекладається як «наглядач», тут вжито в однині (разом з означеним артиклем), але Павло не має на увазі, що в кожному зборі має бути лише один наглядач. Наприклад, у зборі в Філіппах їх було кілька. У своєму листі до тамтешніх християн Павло звертався до цілого збору, а «зокрема до наглядачів і служителів збору». (Див. коментар до Флп 1:1; див. також коментар до Дії 20:28.)

Бездоганним. Вжите тут грецьке слово можна перекласти «якому немає за що дорікнути» або «якого немає за що критикувати». Це не означає, що наглядач повинен бути досконалим, але його поведінка, стосунки з людьми і спосіб життя мають бути такими, щоб ні в кого не було підстав дорікнути йому або звинуватити в чомусь. Він повинен жити за найвищими моральними нормами (2Кр 6:3, 4; Тит 1:6, 7). На думку деяких біблеїстів, цим одним словом можна підсумувати всі вимоги до християнських чоловіків, яких призначають наглядачами.

Чоловіком однієї дружини. Ісус дещо раніше наголосив, що нормою для сімейного устрою має бути одношлюбність, оскільки саме таким був початковий намір Єгови (Мт 19:4—6). Тож, хоча Мойсеїв закон дозволяв багатошлюбність і вона була поширена серед нехристиян, наглядач у християнському зборі не міг мати кількох дружин. Крім того, в той час були поширеними розлучення і повторний шлюб, навіть серед юдеїв. Але Ісус навчав, що християнин не може розлучатися та одружуватися з іншою жінкою без біблійної підстави (Мт 5:32; 19:9). Хоча всі християни повинні були дотримуватися цих норм, наглядачі і служителі збору мали подавати в цьому приклад (1Тм 3:12). До того ж одружений наглядач мусив бути вірним своїй дружині та остерігатися неправильної сексуальної поведінки (Єв 13:4).

Поміркованим у звичках. Згідно з одним словником, вжите тут грецьке слово буквально означає «тверезий; поміркований; який взагалі стримується від вина... або принаймні ним не зловживає». Але це слово набуло ширшого значення і почало стосуватися врівноваженої, розсудливої людини, яка вміє панувати над собою. З цього вірша видно, що наглядачі в християнському зборі повинні бути поміркованими в усіх сферах життя. В наступному вірші Павло конкретно згадує про зловживання алкоголем (1Тм 3:3).

Розсудливим. Або «мати здоровий глузд». Згідно з одним словником, грецькі слова, перекладені як «розсудливий» і «розсудливість», передають думку про те, що хтось обачний, вдумливий і стриманий. Розсудлива людина врівноважена і не робить поспішних висновків.

Організованим. Букв. «впорядкованим». Наглядач повинен вести пристойне, добре впорядковане життя. Вжите тут грецьке слово може також стосуватися доброї поведінки. Тож чоловік, який поводиться негідно і є недисциплінованим, не може бути наглядачем (1Фс 5:14; 2Фс 3:6—12; Тит 1:10).

Гостинним. Гостинність мають виявляти всі християни (Єв 13:1, 2; 1Пт 4:9). Але брат, якого призначили наглядачем, повинен подавати в цьому приклад (Тит 1:8). Грецьке слово, що перекладається як «гостинність», буквально означає «любов до незнайомців». (Див. коментар до Рм 12:13.) За визначенням словників, спільнокореневий прикметник, перекладений тут як «гостинний», означає «який турбується про незнайомців або гостей; щедрий до гостей». Ось як описує гостинного чоловіка один довідник: «Він відчиняє для незнайомців не лише двері свого дому, а й своє серце». Тож, гостинність наглядача не має обмежуватися колом його близьких друзів. Біблія, наприклад, заохочує християн гостинно приймати одновірців, які опинилися в нужді, а також роз’їзних служителів (Як 2:14—16; 3Ів 5—8).

Здатним навчати. Наглядач має вміло пояснювати одновірцям істини з Божого Слова і моральні принципи. Говорячи про «мистецтво навчати», Павло у своєму листі до Тита каже, що наглядач «повинен міцно триматися правдивого слова», щоб підбадьорювати, настійно заохочувати і докоряти (Тит 1:5, 7, 9). Тут і в Другому листі до Тимофія Павло вживає однакове грецьке слово. У 2Тм 2:24, 25 воно перекладене як «підготовлений, щоб навчати інших». Там Павло каже, що «раб Господній» повинен «панувати над собою... і з лагідністю повчати тих, хто налаштований недоброзичливо». Тож наглядачу не обійтися без уміння наводити переконливі аргументи з Писань, давати розсудливі поради і досягати сердець своїх слухачів. (Див. коментар до Мт 28:20.) Щоб наглядач міг навчати тих, хто досліджує Біблію, йому самому потрібно старанно її вивчати.

Не повинен... вдаватися до насилля. Або «не повинен... бити інших». Грецьке слово, перекладене тут як «вдаватися до насилля», в буквальному розумінні може стосуватися того, хто завдає фізичних ударів. Але це слово може мати ширше значення і перекладатися як «агресор». Якщо людина агресивна до інших, вживає жорстокі, в’їдливі слова, то це може завдавати такого ж болю, як фізичні побої. (Див. коментар до Кл 3:8.) Павло навчав, що християни повинні бути люб’язними і лагідними навіть тоді, коли опиняються в нелегких ситуаціях. Цей наказ, який Павло дав під натхненням, стосується всіх, а особливо старійшин. (Пор. 2Тм 2:24, 25.)

Поміркованим. Вжите тут Павлом грецьке слово має широке значення і може передавати думку про лагідність, ввічливість і толерантність. (Див. коментар до Флп 4:5.) Воно буквально означає «поступливий». Але Павло не має на увазі, що можна терпимо ставитися до чогось неправильного або поступатися Божими вимогами. Натомість він має на увазі, що в питаннях особистого вибору наглядач з готовністю йде на поступки і не наполягає на своєму. Він не буде вперто обстоювати свої права або вимагати, щоб усе робилося лише так, як він звик. Поміркований наглядач поважає особисті погляди одновірців, навіть якщо вони відрізняються від його власних, а також готовий пристосовуватися до нових обставин. Він твердо обстоює біблійні закони і принципи, але робить це по-доброму і врівноважено. Поміркованість — це грань Божої мудрості і одна з головних рис Ісуса Христа (Як 3:17; див. коментар до 2Кр 10:1). Кожен християнин повинен бути поміркованим, і ця риса має бути помітна для всіх (Тит 3:1, 2).

Не сварливим. Див. коментар до Тит 3:2.

Не грошолюбом. Коли здобуття матеріальних речей займає головне місце в житті чоловіка, він не може належно виконувати обов’язки пастиря в «Божій отарі» (1Пт 5:2). Пастир має допомагати одновірцям досягти вічного життя «в прийдешньому віці», але йому не вдасться це зробити, якщо він зосереджений на матеріальних речах, які пропонує цей світ (Лк 18:30). Крім того, він не зможе з повною свободою мови навчати інших «поклада[ти] надію... на Бога», якщо сам надіється на «багатство непевне» (1Тм 6:17). Ось чому той, хто хоче служити наглядачем, не повинен бути «грошолюбом». Ця вимога до наглядачів перегукується з натхненою порадою, даною всім християнам (Мт 6:24; 1Тм 6:10; Єв 13:5).

Добре головувати у своїй сім’ї. Значення слова «головувати», або «керувати», роз’яснюється у вірші 5. Там Павло порівнює те, як чоловік головує у своїй сім’ї, до того, як наглядач має «дбати про Божий збір» (1Тм 3:5). Згідно з одним довідником, дієслово, перекладене як «дбати» у вірші 5, «передає думку як про лідерство (роль керівника), так і про щиру турботу». Тож з контексту видно, що чоловік і батько повинен з любов’ю дбати про свою сім’ю, а не бути тираном чи деспотом. (Див. коментар до 1Тм 3:5.)

Головувати. Або «керувати». (Див. коментар до Рм 12:8.)

Мати покірних і серйозних дітей. Діти наглядача мають бути «покірними і серйозними» в тому розумінні, що повинні слухатися і поважати батьків, а також мати добру поведінку. Діти поводяться відповідно до свого віку та обставин. Біблія говорить, що для них природно гратися і сміятися (Лк 7:32; пор. Ек 3:4; Іс 11:8). А в 1Кр 13:11 Павло визнає, що коли був дитиною, то говорив, думав і розумів усе «як дитина». Тож він не має на увазі, що від дітей потрібно очікувати такого ж мислення і поведінки, які мають дорослі.

Дбати про. Вжите тут грецьке слово також міститься в Євангелії від Луки у прикладі про милосердного самарянина, котрий «попіклувався про» чоловіка, на якого напали розбійники (Лк 10:34, 35). Наглядач теж повинен з любов’ю дбати про потреби одновірців у зборі.

Той, хто став віруючим недавно. Вжите тут Павлом грецьке слово буквально означає «щойно посаджений». У переносному значенні це слово стосується когось, хто недавно став християнином. (Пор. 1Кр 3:6—8, де Павло прирівнює працю підготовки учнів до саджання рослин.) Тож зрозуміло, що чоловік, якого призначають наглядачем, повинен бути зрілим християнином, а не новонаверненим.

Загордився. Див. коментар до 2Тм 3:4.

Не отримав присуду, винесеного Дияволу. Щоб застерегти одновірців, Павло наводить приклад досконалого духовного створіння, що стало Сатаною Дияволом. Замість того щоб виконувати доручене Богом завдання, Диявол «загордився». Гордість і амбіції довели його до падіння, і він отримав від Бога вирок. Тож Павло показує, що, перш ніж призначити християнина наглядачем і довірити йому владу в зборі, має пройти певний час; він повинен на ділі довести, що справді є смиренним. Смиренний чоловік наслідує приклад Ісуса, який ніколи не прагнув мати більше влади (Флп 2:5—8; Єв 5:8—10).

Не стягнув на себе докору і не потрапив у пастку Диявола. Про християнина, якого призначають наглядачем, мають «добре відгукуватися» люди, які не належать до збору. Якщо ж християнин має погану репутацію, а його таки призначать наглядачем, то він стягне докір на себе, на цілий збір, а особливо на Єгову. Крім того, він може потрапити в одну з пасток Диявола, наприклад, піддатися гордості та амбіціям, і, як наслідок, стати неслухняним Богові (1Тм 3:6; 2Тм 2:26). Грецький текст також можна зрозуміти так, що «докір» є частиною «пастки» Диявола. Сатана дуже радів би, якби на християнський збір спав докір через погану репутацію когось із наглядачів.

Служителі збору. Або «помічники». Це варіант перекладу грецького слова діа́конос, яке часто перекладається як «служитель» або «слуга». У цьому контексті воно стосується тих, кого призначили служити на благо збору і допомагати раді старійшин. Очевидно, ці чоловіки надавали різносторонню практичну допомогу, яка сприяла злагодженій діяльності збору. Завдяки такій допомозі старійшини могли приділяти більше часу навчанню і пастирській праці. (Див. глосарій, «Служитель збору»; коментар до Флп 1:1; див. також коментар до Мт 20:26.)

Серйозними. Грецьке слово, перекладене як «серйозний» в 1Тм 3:8, 11 і Тит 2:2, також можна перекласти як «достойний поваги», «з гідністю» і «з честю». Щоб чоловіка могли призначити служителем збору, він повинен поводитися гідно і здобувати повагу інших. Він має бути надійним і серйозно ставитися до своїх обов’язків.

Дволичними. Або «неправдивими у мові». Букв. «такими, які двояко говорять». Вжите тут Павлом слово передає думку про те, що людина нещира. Чоловік, якого призначають служителем збору або наглядачем, не може бути лицемірним, тобто підлещуватися до інших чи створювати хибне враження заради власної користі. Крім того, він нікого не вводить в оману, говорячи комусь одне, а іншим — протилежне (Пр 3:32; Як 3:17). Він прямий і завжди говорить правду, його словам можна довіряти.

Жадібними до нечесної наживи. Вжите в оригіналі слово, яке також трапляється в Тит 1:7, загалом стосується людини, яка, за визначенням одного словника, є «настільки жадібною, що піде на все, аби отримати наживу». (Пор. 1Тм 3:3; 1Пт 5:2.) Ті, хто любить гроші, ризикують втратити свої стосунки з Єговою, а жадібні люди не успадкують Божого Царства (1Кр 6:9, 10; 1Тм 6:9, 10). Тож недарма таких чоловіків не призначають наглядачами і служителями збору. Існує велика ймовірність, що вони захочуть нажитися на своїх одновірцях. Наприклад, часто призначеним чоловікам довіряють кошти збору, і вони розподіляють їх між тими, хто опинився в нужді. І, якщо чоловіки «жадібні до нечесної наживи», вони можуть піддатися спокусі вкрасти гроші, а це не лише зашкодить збору, але й образить Єгову (Ів 12:4—6).

Чистим сумлінням. Див. коментар до Рм 2:15.

Священної таємниці віри. Цей вислів, очевидно, стосується правдивих знань про християнську віру. Ці знання, тобто сукупність християнських вчень, були таємницею, поки Бог не виявив їх послідовникам свого Сина. Отже, служитель збору має не лише допомагати старійшинам практично. Він непохитно і віддано обстоює правду, тобто християнські вчення, і робить це вміло та з запалом.

Подібно і жінки. Після того як Павло дає перелік вимог для призначених у зборі чоловіків, він говорить, що подібні риси повинні мати і християнки. Вжите тут грецьке слово може стосуватися як дружин, так і всіх жінок (1Тм 3:2, 12). Тож подальші поради адресовані всім християнкам, а особливо дружинам тих братів, які мають обов’язки у зборі.

Чоловіком однієї дружини. Див. коментар до 1Тм 3:2.

Добре головувати. Див. коментар до 1Тм 3:4.

Великою свободою мови. Див. коментар до 2Кр 7:4.

Божій сім’ї. Павло називає весь збір помазаних християн «Божою сім’єю». У Грецьких Писаннях цей образний вислів вживається кілька разів. (Див. коментарі до Гл 6:10; Еф 2:19.) Він дуже доречний, адже всі християни об’єднані немов сім’я — між ними панують теплі, дружні стосунки, як між членами сім’ї.

Бога живого. Цей вислів часто вживається в Єврейських Писаннях (Пв 5:26; 1См 17:26, 36; Іс 37:4, 17). У цьому контексті він підкреслює різницю між Єговою, «Богом живим», та неживими ідолами, яким поклонялися язичники в Ефесі та інших місцях. Крім того, цими словами Павло, можливо, хотів нагадати одновірцям, наскільки християнство перевершує інші форми поклоніння.

Стовпом та опорою правди. Павло вживає два слова з архітектурної термінології в переносному значенні, щоб описати християнський збір. За днів Павла стовпи були частиною багатьох великих споруд і надійно підпирали масивні дахи. Пишучи ці слова, Павло, можливо, уявляв Єрусалимський храм або вражаючі споруди міста Ефес, де в той час жив Тимофій. (Павло також вживає слово «стовпи» у Гл 2:9. Див. коментар.) Тут, в 1Тм 3:15, Павло називає цілий християнський збір «стовпом», який підтримує правду. Грецьке слово, перекладене як «опора», означає «те, що служить міцною основою». Його також можна перекласти як «фундамент», «підпорка» або «твердиня». Павло вживає ці два слова разом, бо хоче підкреслити, що збір повинен підтримувати та обстоювати святі істини з Божого Слова. «Правильно послугову[вати]ся словом правди» передусім повинні чоловіки, яким доручено нагляд у зборі (2Тм 2:15). Павло хотів, щоб Тимофій з усіх сил зміцнював збір. Він вважав це невідкладною справою, адже незабаром мало початися велике відступництво.

Священна таємниця відданості Богу. Це єдине місце в Біблії, де вислови «священна таємниця» і «відданість Богу» вживаються разом. (Див. коментарі до Мт 13:11; 1Тм 4:7.) Тут Павло говорить про таку священну таємницю: чи може якась людина виявляти абсолютну відданість Богу? Адам не зміг, бо він самолюбно збунтувався в Едемі проти Єгови. Тож це питання мало дуже важливе значення для всіх його нащадків. Упродовж близько 4000 років відповідь на нього залишалась таємницею, і жоден недосконалий нащадок Адама і Єви не міг виявляти непорочність в усьому (Пс 51:5; Ек 7:20; Рм 3:23). Але Ісус, будучи таким же досконалим чоловіком, як Адам, кожною своєю думкою, словом і вчинком виявляв відданість Богу, навіть у найважчих випробуваннях (Єв 4:15; див. коментар до 1Кр 15:45). В основі його близьких взаємин з Єговою була саможертовна, щира любов. Подавши досконалий приклад відданості Богу, Ісус дав остаточну відповідь на це питання, розкривши «священну таємницю».

Відданості Богу. Щоб більше дізнатись про значення вислову «відданість Богу», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.

«Він... у славі». Речення в лапках, ймовірно, було взяте з відомого, часто повторюваного висловлювання чи, можливо, з пісні, яку співали християни першого століття. (Пор. коментар до Еф 5:19.) Вчені дійшли такого висновку, оскільки в грецькому тексті в цьому реченні використовується прийом паралелізму, тобто частини речення мають однакову побудову і ритм.

Був виявлений у тілі. Цей вислів стосується Ісуса. Очевидно, «він був виявлений у тілі» з моменту свого хрещення в річці Йордан. (Див. коментар до Мт 3:17.) Саме тоді Ісус з Назарета став Месією, тобто Помазанцем Єгови. Хоча Ісус прийшов з неба, він був досконалою людиною, яка мала фізичне тіло. Крім того, він часто називав себе «Сином людським» (Мт 8:20; див. глосарій, «Син людський»).

Був... визнаний праведним у дусі. Це відбулось тоді, коли Ісус воскрес як дух (1Пт 3:18). Воскресивши свого Сина, Єгова подарував йому безсмертне життя (Рм 6:9; 1Тм 6:16). Так Бог підтвердив, що Ісус був праведним в усьому. (Див. коментар до Рм 1:4.)

З’явився ангелам. Після свого воскресіння Ісус з’явився невірним ангелам, тобто демонам, і проголосив вирок, який їм виніс Бог (1Пт 3:18—20). Це ті ангели, які збунтувалися за днів Ноя, і зараз вони у символічних кайданах. Вони перебувають в повній духовній темряві, і їм, очевидно, заборонено з’являтися в людському тілі (2Пт 2:4; Юд 6).

Про нього проповідували серед інших народів. Після П’ятидесятниці 33 року н. е. християни почали проповідувати обрізаним юдеям і прозелітам, в тому числі тим, хто жив серед язичників (Дії 2:5—11). Згодом вони почали поширювати добру новину серед самарян (Дії 8:5—17, 25). А в 36 році н. е. Петро проповідував Корнилію та іншим необрізаним язичникам, які зібралися в домі цього чоловіка (Дії 10:24, 34—43). Павло, Тимофій та інші місіонери пізніше звіщали добру новину в Малій Азії та Європі (Дії 16:10—12). Ось чому приблизно в 60—61 роках н. е. Павло міг написати, що звістка про Христа «проповідувалась усьому створінню під небом» (Кл 1:23 і коментар; див. також Дії 17:6; Рм 1:8, 24, 28; Кл 1:6; та медіагалерею, «П’ятидесятниця 33 року н. е. і поширення доброї новини»).

Йому повірили у світі. Християни в першому столітті поширили добру новину про Ісуса «навіть у найвіддаленіших куточках землі» (Дії 1:8 і коментар). В результаті цього люди з різних частин світу стали віруючими. Наприклад, в книзі Дії можна прочитати про новонавернених у пісідійській Антіохії, Лістрі та Іконії (Дії 13:48; 14:21, 23), Філіппах (Дії 16:12, 33, 34), Фессалоніках (Дії 17:1, 4), Верії (Дії 17:10—12), Афінах (Дії 17:16, 34) та Ефесі (Дії 19:17—20).

Він був забраний у славі. Тут Павло говорить про вознесіння Ісуса на небо (Дії 1:9, 10). Єгова посадив Ісуса праворуч від себе і дав йому таку славу, якої не має жодне інше створіння у всесвіті (Мт 28:18; Ів 17:5; Флп 2:9; Єв 1:3, 4).