Натхнене слово. Букв. «дух». Грецьке слово пне́ума у цьому вірші вживається двічі. Воно часто перекладається як «дух», але, залежно від контексту, може мати інші значення. (Див. глосарій, «Дух».) Тут пне́ума перекладене як «натхнене слово», оскільки стосується вислову, натхненого Божим святим духом. (Див. коментар до вислову оманливі натхнені твердження у цьому вірші.)

Дехто відпаде від віри. Павло передрікає, що деякі люди, котрі називали себе християнами, зречуться біблійних вчень, що походять від Бога, і залишать правдиве поклоніння. Вжите тут грецьке дієслово, перекладене як «відпасти від», буквально означає «відступати вбік» і може також перекладатись як «залишати; відкидати; відходити від» (Дії 19:9; 2Тм 2:19; Єв 3:12). Воно спільнокореневе з іменником, який перекладається як «відступництво». (Див. коментар до 2Фс 2:3.)

Оманливі натхнені твердження. Букв. «оманливі духи». Грецьке слово пне́ума («дух») тут вживається у множині і стосується тверджень людей, які фальшиво заявляють, що вони натхнені Богом чи що їхнє знання походить з надприродного джерела. Оскільки такі твердження названі «оманливими» і згадуються разом із «вченнями демонів», вони, по суті, є від Сатани і демонів (Ів 8:44; 1Ів 4:1—6; Об 16:13, 14). Ці злі ангели поширюють фальшиві вчення і послуговуються для цього «людьми, які говорять брехню» (1Тм 4:2; 2Кр 11:14, 15). Кожен християнин, який звертає увагу на таку брехню, може відпасти від віри. (Пор. коментар до 2Фс 2:2.)

Сумління яких немовби припечене залізним тавром. За днів Павла залізним тавром випікали мітки на шкірі тварин, щоб показати, кому вони належать. В результаті на припеченому місці утворювався рубець, і воно ставало нечутливим. Тут Павло вживає форму грецького слова каустеріа́зомай (букв. «на якому поставили знак розпеченим залізним тавром»), можливо, для того, аби пояснити, що сумління людини, яка не припиняє грішити, стає нечутливим. Таку людину вже ніщо не стримує, і вона не відчуває вини за скоєне. (Пор. коментар до Еф 4:19.) На думку деяких вчених, цей вислів може мати інше значення: на сумлінні тих, хто вперто грішить, є символічне тавро, яке вказує на те, що вони належать Сатані і демонам.

Вони забороняють одружуватися. Це вчення походило від відступників, які хитро перекручували і неправильно застосовували правдиві християнські вчення. Ісус справді радив залишатися неодруженим і казав, що таке життя — це дар (Мт 19:10—12). А Павло під натхненням писав про переваги християн, які не одружуються заради того, щоб служити Єгові без відволікань (1Кр 7:32—35). Але ні Ісус, ні Павло не забороняли одружуватися. Більш того, Ісус підтвердив, що норми щодо шлюбу, які Єгова встановив на початку, не змінилися (Мт 19:3—6, 8). Крім того, Павло визнавав, що декотрим християнам варто одружуватися і що шлюб потрібно оберігати і ставитися до нього з пошаною (1Кр 7:2, 9, 28, 36; Єв 13:4). Він писав, що декотрі апостоли були одружені (1Кр 9:5 і коментар). Також він дав і чоловікам, і дружинам натхнені поради, як кожен з них має виконувати в сім’ї ту роль, яку їм відвів Бог (Еф 5:28—33). Тож не дивно, що Павло відверто називає заборону одружуватися, тобто целібат, «вченням демонів» (1Тм 4:1).

Наказують стримуватися від їжі. У Мойсеєвому законі був наказ Єгови, за яким ізраїльтяни мали стримуватися від їжі, що вважалася нечистою (Лв 11:4—7). Але смерть Христа Ісуса стала «кінцем Закону», тож на час написання цього листа (бл. 61—64 рр. н. е.) Закон вже був скасований (Рм 10:4; Кл 2:14). Минуло понад 10 років, відколи керівний орган в Єрусалимі чітко постановив, що залишаються в силі лише такі обмеження щодо їжі: з неї потрібно було належним чином спустити кров і її не можна було споживати, якщо це була жертва для ідолів (Дії 15:28, 29; пор. Дії 10:10—16). Хоча християни могли на власний розсуд постити або стримуватися від певної їжі (Мт 6:16—18), але це не була вимога для спасіння (Рм 14:5, 6; Єв 13:9). Отже, тут Павло дуже чітко пише, що ті, хто наказує християнам «стримуватися від їжі», відкидають точне знання і поширюють «вчення демонів» (1Тм 4:1 і коментар).

Воно освячується завдяки Божому слову. Християни мають вагому підставу вважати всю їжу освяченою, або святою, тому що вони вже не зобов’язані дотримуватися постанов Мойсеєвого закону, які стосувалися харчування. (Див. коментар до 1Тм 4:3.) Коли Єгова називає щось чистим, воно є чистим. Наприклад, апостол Петро отримав у видінні такий наказ: «Не називай більше опоганеним те, що Бог очистив» (Дії 10:10—15).

Молитві. Їжа освячується не лише завдяки Божому «слову», але й завдяки молитві. Той, хто молиться, визнає, що ця їжа походить від Бога і приймає її як дар від нього. Отже, коли християни споживають їжу, то можуть бути впевненими, що вона не опоганює їх у Божих очах (Бт 1:29; 9:3; Мт 14:19; Лк 9:16).

Служителем Христа Ісуса. Див. коментар до 1Кр 3:5.

Живить. Вжите Павлом грецьке слово передає думку про годування і виховання дитини. Тимофія, образно кажучи, «від самого народження» живили «святими писаннями» (2Тм 3:14—17). Ставши християнином, він почав живити себе словами віри, тобто всіма християнськими вченнями. У цьому листі Павло заохотив Тимофія продовжувати живити себе, бо так він зможе мати міцну віру (1Тм 4:16). Крім того, це мало допомогти Тимофію, який був наглядачем і пастирем у християнському зборі, духовно зміцнювати і захищати інших (1Тм 1:3—7, 18; 4:1).

Сповнені зневаги байки. «Байки» (грец. мı́тос), які ширилися за днів Павла, були «сповнені зневаги», тобто були богозневажними. Вони опоганювали Божі святі норми і суперечили «здоровим словам», тобто святим вченням (1Тм 6:20; 2Тм 1:13). Ці байки були плодом уяви і не узгоджувалися з фактами, а отже від них не було жодної користі. (Див. коментар до 1Тм 1:4.)

Подібні до тих, які можна почути від старих жінок. Або «бабські». Ця фраза є перекладом грецького слова, яке стало частиною відомого вислову і означало «глупий; безглуздий». Але слова Павла, записані в наступному розділі, показують, що він не мав упередження до літніх осіб, в тому числі жінок. Там він заохочує Тимофія ставитися до них з любов’ю, як до членів сім’ї (1Тм 5:1, 2).

Вправляйся. У віршах 7—10 Павло вживає кілька спортивних термінів, щоб пояснити свою думку. (Див. коментарі до 1Тм 4:8, 10.) Грецьке слово ґімна́зо («вправлятися») часто вживали, коли говорили про інтенсивні тренування атлетів, які брали участь в різних іграх і змаганнях. Такі тренування вимагали самодисципліни, наполегливості і цілеспрямованості. (Див. коментар до 1Кр 9:25.) Вживаючи це слово в переносному значенні, Павло підкреслює, яких зусиль нам треба докладати, щоб розвивати відданість Богові.

Відданим Богу. Грецьке слово еусе́бейа має широке значення. Воно передає думку про глибоку пошану до Бога та благоговіння перед ним, що виражаються у відданому служінні Богу та цілковитій слухняності. Це слово також містить думку про таку віддану любов чи глибоку прив’язаність до Бога, яка спонукує християнина догоджати йому. Згідно з одним словником, суть цього слова — «жити так, як цього бажає Бог». Зі слів Павла видно, що відданість Богу не є вродженою рисою, адже він заохочує Тимофія докладати всіх зусиль і «вправлятися», немов атлет, щоб розвивати цю рису. Раніше у своєму листі Павло нагадував Тимофію, що Ісус Христос подав найліпший приклад відданості Богу. (Див. коментар до 1Тм 3:16.)

Вправи. Або «тренування». Павло знову вживає спортивний термін. В попередньому вірші він використовує грецьке дієслово ґімна́зо, яке буквально означає «вправлятися (як атлет)». (Див. коментар до 1Тм 4:7.) А тут він вживає іменник ґімнасı́а, який стосується фізичних вправ. За днів Павла місце, де тренувалися атлети, називалося гімнасій (грец. ґімна́сіон). Такі заклади існували в багатьох містах Римської імперії і були відомими осередками суспільного життя. Хоча в тогочасній культурі дуже цінували фізичну підготовку, дехто вважав її недоречною і непотрібною. Під натхненням Павло висловлює врівноважений погляд. Він погоджується, що фізичні вправи корисні... де в чому, тобто мають тимчасову цінність, але наголошує, що християнин, який ставить собі за мету «бути відданим Богу і вправля[єть]ся в цьому», отримає набагато більшу користь (1Тм 4:7).

Відданість Богу. Щоб дізнатись, яке значення має вислів «відданість Богу», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.

Корисна в усьому. Тут Павло говорить, що відданість Богу приносить незрівнянно більшу користь, ніж фізичні вправи. (Див. коментар до слова вправи у цьому вірші.) Він знав з власного досвіду, що «в житті теперішньому» відданість Богу «корисна в усьому». Наприклад, завдяки відданості Богу Павло міцно тримався «точного знання правди» (Тит 1:1, 2). Це захищало його від брехні, оманливих натхнених тверджень і сповнених зневаги байок, про які він попереджав Тимофія в цьому уривку (1Тм 4:1, 2, 7). Також Єгова допомагав Павлу залишатися сильним, незважаючи на слабкості, радісним, незважаючи на труднощі, і виявляти любов, незважаючи на погане ставлення з боку інших (2Кр 6:12; 12:10, 15; Флп 4:13; Кл 1:24). Крім того, завдяки відданості Богу Павло мав гарантовану надію на «життя... майбутнє». Надія правити разом з Христом у небі приносила йому велику радість. І навіть пізніше, коли на нього вже чекала страта, його підтримувала надія на вічне життя в майбутньому (2Тм 2:12; 4:6—8).

Наполегливо працюємо і докладаємо всіх зусиль. Павло по-особливому підкреслює свою думку, вживаючи два близьких за значенням грецьких слова. (Пор. Кл 1:29.) Перше слово, перекладене як «наполегливо працюємо», може стосуватися важкої і виснажливої праці (Лк 5:5; 2Тм 2:6). Друге слово, перекладене як «докладаємо всіх зусиль», мабуть, більше наголошує, наскільки великими є зусилля людини, наскільки вона напружується і скільки сил вкладає у щось. (Див. коментар до Лк 13:24.)

Надіємось на живого Бога. Павло називає Єгову «живим Богом»; він незрівнянно величніший за неживих ідолів, яким поклонялися в ті часи (Дії 14:15; 1Кр 12:2; 1Фс 1:9; див. коментар до 1Тм 3:15). Оскільки Єгова живий Бог, він має силу винагородити своїх вірних служителів за їхні наполегливі зусилля у служінні йому (2Хр 16:9; Єр 32:19; 1Пт 3:12; 1Ів 3:22). Він обіцяє дати їм спасіння і вічне життя (Рм 2:6, 7; 1Тм 1:16; Тит 1:2). Павло та інші християни знали, що їхню надію дав живий та могутній Бог, і це спонукувало їх наполегливо працювати, докладаючи всіх зусиль.

Спасителя. Див. коментар до 1Тм 1:1.

Всіляких людей. Див. коментар до 1Тм 2:4.

Особливо вірних. У цьому контексті «вірні» — це ті, хто розвинув віру в живого Бога і хто відданий йому (Дії 14:22; 1Фс 3:5 і коментар, 7). Бог є «Спасителем всіляких людей», тому що він дав викуп, відкривши всім людям шлях до спасіння. Але спасіння отримають лише ті, хто продовжує виявляти віру в Ісуса і віддано служити Богу (Ів 3:16, 36; 1Тм 6:12).

Твою молодість. На той час Тимофію, мабуть, було десь за 30 і апостол Павло вже понад 10 років навчав його. Можливо, сам Павло мав стільки ж років, коли був уперше згаданий в Біблії. У Дії 7:58 Лука називає Савла (Павла) «молодим чоловіком» і вживає грецьке слово, яке є спільнокореневим зі словом «молодість», вжитим в цьому вірші. Крім того, в Септуагінті грецьке слово, що перекладається як «молодість», іноді стосувалося одружених дорослих осіб (Пр 5:18; Мл 2:14, 15; LXX). У греко-римському суспільстві навіть 30-річні чоловіки нерідко вважалися досить молодими і незрілими. Очевидно, Тимофій вагався послуговуватися своєю владою, тому що був молодшим за деяких чоловіків, яким мав давати поради і яких мав призначати старійшинами (1Тм 1:3; 4:3—6, 11; 5:1, 19—22). Без сумніву, слова Павла «нехай ніхто ніколи не дивиться звисока на твою молодість» додавали Тимофію впевненості.

Будь для вірних прикладом. Павло пояснює, як саме мав поводитись Тимофій, щоб «ніхто ніколи не диви[в]ся звисока на [його] молодість». Йому не слід було панувати над братами, зловживаючи даною Богом владою, чи вимагати від інших поваги до себе, і сам Павло ніколи так не поводився. (Див. коментар до 2Кр 1:24.) Натомість Павло заохочує Тимофія подавати добрий приклад, оскільки це приносить кращі результати. Далі він згадує п’ять сфер, в яких Тимофій міг бути прикладом для «вірних»: у мові, поведінці, любові, вірі й чистоті. Його приклад спонукував би вірних братів і сестер ставати ліпшими християнами (Єв 13:7, 17).

Чистоті. Або «цнотливості». (Див. коментар до 1Тм 5:2.)

Наполегливо займайся. Або «цілковито зосереджуйся». Тимофій був досвідченим служителем Бога і наглядачем (Флп 2:20—22; 1Фс 3:2). І все ж, тут Павло заохочує його звертати особливу увагу на те, щоб прилюдно читати, настійно заохочувати і навчати. Щоб бути успішним у цьому, Тимофій, без сумніву, мав старанно вивчати і ретельно готуватися. Вжите тут грецьке дієслово стоїть у теперішньому часі, а це означає, що Тимофій мусив постійно приділяти увагу цим сферам служіння і серйозно до них ставитись.

Прилюдним читанням. Читання Писань уголос було важливою частиною поклоніння в юдейських синагогах, і воно стало невід’ємною частиною християнських зібрань (Лк 4:16 і коментар; Дії 13:15 і коментар). Коли християни збиралися разом, вони читали уривки з Єврейських Писань, а згодом і тексти, які увійшли до Грецьких Писань. Крім того, збори отримували листи від відповідальних братів (Дії 15:22, 23, 30, 31; 16:4, 5; Кл 4:16; 1Фс 5:27; Об 1:3). Хтось зі збору мав читати все це вголос, оскільки небагато присутніх мали власні копії, а дехто, мабуть, взагалі не вмів читати. Ті, хто читав прилюдно, мали добре підготуватися, аби правильно передати зміст прочитаного. (Пор. Не 8:8.) Читати було особливо нелегко, бо в тогочасних грецьких рукописах не було пропусків між словами, а розділові знаки вживалися дуже рідко. Тому Тимофій, безумовно, цінував Павлову пораду стосовно прилюдного читання і ділився нею з іншими.

Настійно заохочуй. Або «підбадьорюй». Хоча настійно заохочувати означає спонукувати когось до дій, вжите тут грецьке слово також може передавати думку про підбадьорення і потіху. Тимофій мав не тільки ретельно готуватися до прилюдного читання і навчання, але й приділяти багато уваги тому, щоб потішати і підбадьорювати одновірців. (Див. коментарі до Рм 12:8; Флп 2:1.)

Не занедбуй свого дару. Тут Павло говорить про дар, який Тимофій отримав від Єгови через святий дух. Очевидно, йдеться про особливу роль і обов’язки, які Тимофій мав виконувати серед Божого народу. Мабуть, він отримав цей дар, коли Павло відвідував Лістру під час своєї другої місіонерської подорожі. У той час було виголошено «пророцтво» про майбутнє призначення Тимофія. Згодом Тимофій став роз’їзним наглядачем. Крім того, він отримав завдання деякий час служити наглядачем в Ефесі (1Тм 1:3). Але Павло знав: не використовувати дар — це те саме, що марнувати його. Тож, коли Павло заохотив Тимофія не занедбувати отриманого від Бога дару, тобто не ставитись до нього байдуже, він, по суті, нагадав йому, що цей дар є надзвичайно цінним. Павло хотів, щоб Тимофій і далі цінував свій дар і завзято виконував своє служіння. (Див. також 2Тм 1:6 і коментар.)

Згідно з пророцтвом. Це, можливо, одне з пророцтв про Тимофія, яке було дане, коли Павло відвідував Лістру під час своєї другої місіонерської подорожі. Ці пророцтва, мабуть, стосувалися майбутньої ролі Тимофія у християнському зборі. (Див. коментар до 1Тм 1:18.) Отже, було очевидно, що подальшим служінням Тимофія керуватиме дух Єгови. У відповідь на це старійшини в Лістрі охоче погодились, щоб він виконував спеціальне служіння і супроводжував Павла (Дії 16:1—5).

Рада старійшин. Павло вживає тут грецьке слово пресбіте́ріон, маючи на увазі групу старійшин. Воно є спільнокореневим зі словом, яке часто перекладається як «старійшина». (Див. глосарій, «Старійшина; старший чоловік».) В Лк 22:66 (див. коментар) і Дії 22:5 (див. коментар) слово пресбіте́ріон перекладене як «громада старійшин» і, очевидно, стосується юдейського Синедріону. Мабуть, це грецьке слово також вживали, коли говорили про тих, хто брав провід у юдейських громадах, розсіяних по всій Римській імперії. З цього вірша видно, що християни використовували те саме слово щодо групи відповідальних у зборі чоловіків, тобто «старійшин». Інші вірші підтверджують, що зазвичай у зборах був не один старійшина. (Див. коментарі до Дії 14:23; 20:17; Флп 1:1.)

Поклала на тебе руки. Див. коментар до Дії 6:6.

Розмірковуй. Або «роздумуй». Тут Павло підкреслює, наскільки важливими є роздуми. Коли Павло сказав: «Розмірковуй над цим», то, очевидно, мав на увазі поради з попередніх віршів про те, як Тимофій мав поводитися, виконувати своє служіння і навчати (1Тм 4:12—14). Або ж його слова могли стосуватися цілого листа. З Єврейських Писань теж чітко видно, наскільки важливо служителям Єгови глибоко роздумувати про свою поведінку і стосунки з Богом (Пс 1:2 і прим.; 63:6; 77:12; 143:5). Наприклад, в ІсН 1:8 Єгова дає Ісусу Навину такий наказ стосовно «книги Закону»: «Читай її упівголоса [або «роздумуй про неї», прим.] вдень і вночі». Вжите в тому вірші єврейське дієслово передає думку про читання в такому темпі, щоб можна було глибоко роздумувати над прочитаним. У грецькій Септуагінті в ІсН 1:8 стоїть те саме дієслово, яке Павло вживає в 1Тм 4:15. Подібно до Ісуса Навина, Тимофій мав щодня розмірковувати над Писаннями, щоб і далі рости духовно та ще ефективніше виконувати своє доручення.

Будь весь у цьому. Цей вислів означає бути поглинутим якоюсь діяльністю. В одному довіднику сказано: «Так само як все наше тіло оточене повітрям, яким ми дихаємо, так і весь наш розум має бути зайнятий цією діяльністю».

Щоб твій поступ був явний для всіх. Павло хоче, щоб Тимофій і далі робив духовний поступ, слухаючись його порад. Приклад Тимофія буде спонукувати інших рости духовно і ще більше йому довіряти (1Тм 4:12—16). Тимофієм керуватиме не бажання мати славу і справляти враження на інших, а прагнення допомагати братам і сестрам у зборі (Рм 12:3; 1Кр 4:7; 13:4).

Постійно пильнуй за собою. Павло щиро турбується про духовний добробут Тимофія і хоче, щоб він остерігався всього, що могло б позбавити його можливості жити вічно. Кілька років перед тим, під час зустрічі з ефеськими старійшинами, Павло дав подібне заохочення: «Пильнуйте за собою». Цими словами він наголосив, що наглядачам необхідно залишатися духовно міцними та уникати самовпевненості (Дії 20:17, 28 і коментар).

Тримайся цього. У 1Тм 4:6—16 Павло дає Тимофію поради, як бути «добрим служителем Христа Ісуса». У віршах 15 і 16 він дуже влучно підсумовує свої слова, кажучи Тимофію і надалі робити чотири конкретні речі: «Розмірковуй... будь весь у цьому... постійно пильнуй... тримайся цього». Ось як один довідник коментує цю батьківську пораду Павла: «Ці два вірші... є, мабуть, найсердечнішим особистим зверненням в цьому посланні [або листі]».