Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Другий лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян.)

Павло... і наш брат Тимофій. Або «від Павла... і нашого брата Тимофія». Цей лист до коринфян написав Павло, але він згадує Тимофія у вступних словах. На час написання цього листа (бл. 55 р. н. е.) Тимофій, очевидно, був з Павлом у Македонії (Дії 19:22). Павло називає Тимофія «нашим братом», маючи на увазі їхню духовну спорідненість.

Апостолом. Див. коментар до Рм 1:1.

Святих. Див. коментар до Рм 1:7.

Ахайї. Див. коментар до Дії 18:12.

Нехай з вами буде незаслужена доброта й мир. Павло використовує таке вітання в 11 своїх листах (Рм 1:7; 1Кр 1:3; Гл 1:3; Еф 1:2; Флп 1:2; Кл 1:2; 1Фс 1:1; 2Фс 1:2; Тит 1:4; Флм 3). Подібним вітанням він починає свої листи до Тимофія, але додає слово «милосердя» (1Тм 1:2; 2Тм 1:2). Вчені зазначають, що замість звичного в таких контекстах слова «вітаю» (грецькою ха́йрейн), Павло часто вживає співзвучне йому грецьке слово (ха́ріс), яким виражає своє побажання, щоб збори повною мірою відчували «незаслужену доброту», або «ласку». (Див. коментар до Дії 15:23.) Вжите далі слово «мир» нагадує про традиційне єврейське вітання — шало́м. (Див. коментар до Мр 5:34.) Згадуючи про «незаслужену доброту й мир», Павло, очевидно, підкреслює те, які стосунки християни можуть мати з Богом Єговою на підставі викупу. Коли Павло вказує на джерело незаслуженої доброти і миру, то говорить про Бога, нашого Батька, і про Господа Ісуса Христа як про двох окремих осіб.

Батькові глибокого співчуття. Грецький іменник ойктірмо́с, перекладений як «глибоке співчуття», тут передає думку про милосердя і почуття жалю до інших. Павло називає Бога Батьком, тобто Джерелом, глибокого співчуття, тому що ця риса походить саме від нього і є невід’ємною частиною його особистості. Такі глибокі почуття спонукують його на ділі виявляти милосердя до своїх вірних служителів, які зазнають страждань.

Богові усілякої потіхи. Грецький іменник пара́клесіс, перекладений тут як «потіха», буквально означає «заклик стати поруч». Він передає думку про те, що хтось стоїть біля людини, допомагає їй та підтримує її, коли вона зносить труднощі або почувається пригніченою. (Див. коментар до Рм 12:8.) Дехто вважає, що Павлові слова про потіху від Бога перегукуються з Іс 40:1, де пророк написав: «“Утішайте, утішайте мій народ!”— каже ваш Бог». (Див. також Іс 51:12.) Крім того, споріднене грецьке слово пара́клетос, яке в Ів 14:26 перекладене як «помічник», стосується святого духу Єгови. Бог використовує свою могутню діючу силу, щоб потішати і допомагати в ситуаціях, які з людського погляду здаються безнадійними (Дії 9:31; Еф 3:16).

Потішає. Або «підбадьорює». (Див. коментар до 2Кр 1:3.)

Випробуваннях. Або «лихах; труднощах». Основне значення вжитого тут грецького слова — це горе, утиски чи біль внаслідок складних обставин. Воно часто вживається, коли йдеться про утиски під час переслідувань (Мт 24:9; Дії 11:19; 20:23; 2Кр 1:8; Єв 10:33; Об 1:9). Це може бути ув’язнення або смерть через те, що людина залишається вірною Богу (Об 2:10). Але причиною різного роду випробувань можуть стати й інші труднощі, наприклад голод (Дії 7:11), бідність чи проблеми, з якими стикаються сироти і вдови (Як 1:27), а навіть шлюб та сімейне життя (1Кр 7:28).

Випробування. Або «лиха». (Див. коментар до 2Кр 1:4.)

Лихо, яке трапилося з нами в провінції Азія. У Біблії не сказано, про яку саме ситуацію говорив Павло. Це могло бути заворушення в Ефесі, описане в Дії 19:23—41. Або ж це міг бути випадок, коли Павло «боровся зі звірами в Ефесі», про що згадується в 1Кр 15:32. (Див. коментар.) В обох ситуаціях Павло ризикував життям (2Кр 1:9).

Палко молячись за нас. Або «благаючи за нас». Грецький іменник де́есіс, перекладений тут як «палко молячись», означає «смиренна і палка мольба». У Грецьких Писаннях цей іменник вживається лише стосовно звертань до Бога. У Біблії часто згадується про те, наскільки важливо молитися за одновірців — чи то особисто, чи то разом з іншими (Як 5:14—20; пор. Бт 20:7, 17; 2Фс 3:1, 2; Єв 13:18, 19). Єгова чує щирі, палкі молитви, які узгоджуються з його волею, і відповідає на них (Пс 10:17; Іс 30:19; Ів 9:31; 1Ів 5:14, 15). Палка молитва може вплинути на те, що Бог зробить і коли. (Див. коментар до Дії 4:31.)

Завдяки молитвам багатьох. Або «завдяки багатьом молитовним обличчям». У цьому контексті вжито грецький вислів, який дослівно означає «з багатьох облич» і може передавати думку про людей, які моляться Богу, піднімаючи голову до неба. Павло також каже, що, коли Бог відповість на молитви християн за нього, це спонукає їх дякувати Богові. Для нього важливішим було прославлення Єгови, а не власний добробут.

Людською мудрістю. Тобто мудрістю цього світу. (Пор. 1Кр 3:19.)

Того, що ви можете прочитати. Або, можливо, «того, що ви вже добре знаєте». Вжите тут грецьке слово анаґіно́ско дослівно означає «добре знати». Але коли воно вживається стосовно чогось написаного, то має значення «розпізнавати» і найчастіше перекладається як «читати» або «читати уголос». Це слово стосується як особистого, так і прилюдного читання уривків з Писань (Мт 12:3; Лк 4:16; Дії 8:28; 13:27).

Повністю. Букв. «до кінця». Вжита в цьому контексті грецька ідіома, очевидно, означає «повністю; цілком». Але дехто вважає, що тут ці слова слід розуміти буквально і вони стосуються кінця якогось часового проміжку, тобто Павло сподівався, що християни будуть мати правильне розуміння весь час, «до кінця».

Щоб потім ви мали другу нагоду відчути радість. Павло вперше відвідав Коринф під час своєї другої місіонерської подорожі. Це було в 50 році н. е. Він заснував у Коринфі збір і пробув там рік і шість місяців (Дії 18:9—11). Він хотів відвідати Коринф вдруге, коли був в Ефесі під час своєї третьої місіонерської подорожі, але йому це не вдалося (1Кр 16:5; 2Кр 1:16, 23). Можливо, Павло мав на увазі саме цей планований візит, коли писав про «другу нагоду відчути радість». Або ж, згідно з наступним віршем, він міг говорити про свій намір двічі відвідати Коринф — по дорозі в Македонію і назад. (Див. коментар до 2Кр 1:16.)

Радість. Чимало грецьких рукописів у цьому вірші містять слово ха́ріс, яке означає «незаслужена доброта; ласка; пожиток; благодать», а не грецьке слово хара́ («радість»). Тож останню частину вірша можна перекласти «щоб потім ви двічі отримали пожиток» або «щоб мали ви благодать удруге». І саме так ця думка звучить у деяких українських перекладах Біблії.

Я збирався відвідати вас по дорозі в Македонію. Коли під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло перебував в Ефесі (55 р. н. е.), він планував перетнути Егейське море і дістатися до Коринфа, а вже звідти піти в Македонію. Після цього він, як і писав раніше (1Кр 16:3), хотів піти в Єрусалим і по дорозі знову відвідати коринфський збір, очевидно, для того, щоб забрати пожертви для братів у Єрусалимі. Хоча Павло мав такий намір, у нього були вагомі підстави змінити свої плани. (Див. коментар до 2Кр 1:17.)

Хіба я ставився до нього легковажно? Ймовірно, в листі, написаному раніше за 1 Коринфян (див. коментар до 1Кр 5:9), Павло повідомив християнам у Коринфі, що планує відвідати їх по дорозі в Македонію. Пізніше, у першому натхненому листі до коринфян, він написав, що змінив свій маршрут і відвідає їх аж після візиту до Македонії (1Кр 16:5, 6). Можливо, саме через це декотрі — очевидно, «преславні апостоли» в коринфському зборі (2Кр 11:5) — звинувачували його в тому, що він не дотримується обіцянок. На свій захист Павло сказав, що не ставився до свого наміру легковажно. Грецьке слово, перекладене як «легковажно», передає думку про несерйозність та описує ненадійну і безвідповідальну людину, яка з легкістю змінює свої рішення. Але Павло таким не був. Він планував не так, як це роблять люди з плотським мисленням, тобто не керувався егоїстичними спонуками чи недосконалими людськими міркуваннями. В нього була вагома підстава відкласти свій візит. У 2Кр 1:23 він сказав, що змінив свій намір, бо «пошкодував» коринфян. Павло хотів дати їм достатньо часу, щоб вони застосували поради з його листа, адже тоді його наступний візит приніс би значно більше підбадьорення.

Кажучи «так», ми не маємо на увазі «ні». Або «кажучи “так” і “ні” одночасно». Букв. «так і ні». (Див. коментар до 2Кр 1:17.)

Силуан. Про цього співпрацівника Павло згадує також в 1Фс 1:1 та 2Фс 1:1, а Петро — в 1Пт 5:12. У книзі Дії його названо Силою. Як видно з оповіді Луки, він був одним з тих, хто в I столітті брав провід у християнському зборі в Єрусалимі; також він був пророком і супроводжував Павла під час його другої місіонерської подорожі. Очевидно, Силуан мав римське громадянство, і, можливо, тому тут вжито його римське ім’я (Дії 15:22, 27, 40; 16:19, 37; 17:14; 18:5).

Завдяки йому вони стали «так». Тобто Божі обіцянки підтвердилися, виконалися завдяки Ісусу. Іншими словами, завдяки всьому, чого він навчав і що робив, сповнилися всі обіцянки, записані в Єврейських Писаннях. Те, що Ісус під час свого земного життя в усьому залишався непорочним, розвіяло будь-які сумніви у правдивості обіцянок Єгови.

«Амінь» ми говоримо... саме через нього. Слово «амінь» є транслітерацією єврейського слова, що означає «нехай буде так» або «безперечно». В Об 3:14 Ісус називає себе «Амінь», адже під час свого життя на землі він виконав усе, що було сказано про нього в пророцтвах. Також, оскільки Ісус залишився вірним до кінця і помер жертовною смертю, він є гарантією — або «амінь» — того, що всі слова Бога виконаються. Тож слово «амінь» в кінці молитви, з якою звертаються до Бога через Христа, має дуже глибоке значення. (Див. коментар до 1Кр 14:16.)

Він поставив... печатку. У біблійні часи печатку використовували як підпис, щоб засвідчити право власності, достовірність чогось або укладення угоди. Єгова, так би мовити, ставить на помазаних духом християнах печатку за допомогою свого святого духу, аби засвідчити, що вони належать йому і в майбутньому отримають небесне життя (Еф 1:13, 14).

На знак того, що має настати. Або «як перший внесок (завдаток); як гарантію того, що має настати». У Грецьких Писаннях слово аррабо́н вживається тричі і кожного разу пов’язане з тим, що Бог помазує християн духом, тобто своїм святим духом, або діючою силою (2Кр 5:5; Еф 1:13, 14). Ця особлива дія святого духу — наче перший внесок, чи завдаток, того, що має настати. Завдяки цьому знаку помазані духом християни цілком впевнені у своїй надії. У їхню повну плату, або нагороду, входить те, що вони одягнуться в нетлінне небесне тіло (2Кр 5:1—5), а також отримають дар безсмертя (1Кр 15:48—54).

Мене. Або «моєї душі». (Див. глосарій, «Душа».)

Це не означає, що ми пануємо над вашою вірою. Павло був переконаний, що його брати були вірними християнами і хотіли поводитися правильно. Вони залишалися непохитними завдяки своїй вірі, а не завдяки Павлу чи комусь іншому. Грецьке дієслово кіріе́уо, перекладене як «пануємо над», може означати, що хтось нав’язує свою волю або поводиться владно. Споріднене слово вжив також Петро, коли радив старійшинам «не пану[вати] над отарою, Божою власністю» (1Пт 5:2, 3). Хоча Павло був апостолом і мав певну владу, він усвідомлював, що це не давало йому права нав’язувати свою волю іншим. Крім того, зі слів «ми ваші співпрацівники, які сприяють вашій радості» видно, що Павло не вважав себе і своїх товаришів вищими від інших; навпаки, він показав, що вони слуги, які з усіх сил стараються допомогти коринфянам з радістю поклонятися Єгові.