Трохи нерозсудливого. Павло усвідомлював, що коли він хвалиться, то може виглядати нерозсудливим (2Кр 11:16). Але він також розумів, що повинен захистити своє право називатись апостолом, і саме це він робить в останніх розділах 2 Коринфян. (По суті, в 2Кр 11 і 12 Павло вісім разів використовує грецькі слова а́фрон і афросı́не, перекладені як «нерозсудливий» і «нерозсудливо»,— у 2Кр 11:1, 16, 17, 19, 21; 12:6, 11.) «Преславні апостоли» завдавали великої шкоди збору, підриваючи авторитет Павла і довіру до того, чого він навчав. Саме через цих лжевчителів він був змушений вихвалятися і доводити, що його влада — від Бога (2Кр 10:10; 11:5, 16; див. коментар до 2Кр 11:5). Тож за таких обставин вихваляння Павла аж ніяк не було чимось нерозсудливим.

Я ревную за вас ревнощами від Бога. Грецькі слова, перекладені як «я ревную» і «ревнощами», передають думку про сильне почуття, яке може бути як позитивним, так і негативним. Тут ці слова мають позитивний відтінок і несуть думку про глибоке особисте зацікавлення і турботу та щиру любов. Саме таку турботу про своїх помазаних духом одновірців мав на увазі Павло. Він порівняв їх з чистою, незайманою дівчиною, зарученою з одним нареченим, Ісусом Христом. Павло намагався ревно захищати всіх у зборі від духовної шкоди, щоб вони залишалися непорочними для Христа. Оскільки вислів «ревнощі від Бога [букв. «Божа ревність»]» вжитий тут саме в такому значенні, можна зробити висновок, що Єгова не лише щиро цікавиться тими, кого любить, але й прагне захищати їх від будь-якої шкоди. (Щоб більше дізнатись про негативний відтінок цього грецького дієслова, див. коментар до 1Кр 13:4.)

Чисту. Або «цнотливу». Наречена Христа — це 144 000 помазаних духом християн, кожен з яких є незайманим у духовному розумінні, тобто залишається морально чистим і відокремленим від світу, а також дотримується чистих учень (Об 14:1, 4; пор. 1Кр 5:9—13; 6:15—20; Як 4:4; 2Ів 8—11; Об 19:7, 8).

Преславних апостолів. Тут Павло вживає вислів, який також можна перекласти як «архіапостоли», «суперапостоли» або «вищі апостоли». Таким дещо саркастичним висловом він описує пихатих чоловіків, котрі, очевидно, вважали себе вищими від апостолів, яких призначив сам Ісус. Павло називає їх «лжеапостолами», бо вони, по суті, були служителями Сатани (2Кр 11:13—15). Ці чоловіки навчали власної доброї новини про Христа (2Кр 11:3, 4). Крім того, вони принижували Павла і зводили на нього наклепи, тим самим ставлячи під сумнів його владу, яку він як апостол отримав від Бога.

Обтяжував. Букв. «обкрадав». Грецьке дієслово сіла́о часто вживається, коли йдеться про захоплення здобичі на війні. Павло використовує це досить сильне слово в переносному значенні і при цьому дещо перебільшує, аби підкреслити важливу думку. Не було нічого поганого в тому, що Павло отримував матеріальну допомогу від інших, він не поводився нечесно. Тут він спростовує обвинувачення так званих преславних апостолів у Коринфі, які говорили, що він використовував коринфський збір у своїх цілях (2Кр 11:5). Коли Павло був у Коринфі, він «опинився в нужді». Так виглядає, що місцеві християни не допомогли йому, хоча декотрі з них, очевидно, були заможні. В тій ситуації його потреби задовольнили бідніші брати з Македонії (2Кр 11:9). Павло також каже, що не «згрішив», коли упокорився; мабуть, він має на увазі те, що виготовляв намети, щоб забезпечити себе у служінні (2Кр 11:7). Отже, в цьому уривку Павло, очевидно, іронізує, кажучи, що «обкрадав» інші збори, коли приймав від них матеріальну допомогу, а сам трудився на благо коринфян.

Допомогу. Або «підтримку». Грецьке слово опсо́ніон буквально означає «плата; заробіток». В Лк 3:14 (див. коментар) воно вживається як військовий термін, що стосується платні воїна. У цьому контексті йдеться про скромну матеріальну допомогу, яку Павло отримував від деяких зборів, щоб задовольнити свої потреби під час перебування в Коринфі. (Щоб дізнатися, як це грецьке слово вживається в інших віршах, див. коментарі до Рм 6:23; 1Кр 9:7.)

Не даватиму приводу. Павло відмовився приймати матеріальну допомогу від коринфського збору (2Кр 11:9), а «преславні апостоли» в Коринфі, очевидно, таку допомогу приймали. Вони вважали, що є справжніми апостолами, а Павло, на їхній погляд, дає іншим «привід» думати, що він не апостол, оскільки сам заробляє собі на прожиття (2Кр 11:4, 5, 20). Ці чоловіки шукали «підстав [або «приводу»], аби довести, що вони рівні» Павлу. Вислів те, чим [вони] хваляться, можливо, стосується їхніх закидів, ніби вони відповідають вимогам служити апостолами (2Кр 11:7). Далі в цьому і 12-му розділах Павло наводить переконливі аргументи, що саме він відповідає таким вимогам, і цим показує, що їхні висловлювання зовсім безпідставні. Він також відверто каже, що ці «преславні апостоли» насправді є «лжеапостолами... [які] видають себе за апостолів Христа» (2Кр 11:13).

З плотського погляду. Тобто з погляду людини. Тут Павло говорить про вихваляння своїми життєвими обставинами.

Євреї... Ізраїльтяни... Потомки Авраама. Можливо, Павло розповідає про своє походження, тому що його критики в Коринфі вихвалялися своїм юдейським корінням. По-перше, Павло згадує, що він єврей, бо, очевидно, хоче підкреслити, що належить до народу, прабатьками якого були такі відомі люди, як Авраам і Мойсей (Бт 14:13; Вх 2:11; Флп 3:4, 5). Крім того, цим він, можливо, хоче показати, що знає єврейську мову (Дії 21:40—22:2; 26:14, 15). По-друге, Павло говорить, що він ізраїльтянин — саме так іноді називали юдеїв (Дії 13:16; Рм 9:3, 4). І, по-третє, Павло прямо каже, що він нащадок Авраама. Так він підкреслює, що належить до тих, хто мав успадкувати обіцянки, які Бог дав Аврааму (Бт 22:17, 18). А втім, Павло не надавав цим чинникам надто великого значення (Флп 3:7, 8).

Потомки. Або «нащадки». Букв. «насіння». (Див. додаток A2.)

Від юдеїв я... отримав по 40 ударів без одного. Згідно з Мойсеєвим законом, злочинців карали побиттям. Але в ньому зазначалося, що можна завдати не більше ніж 40 ударів, інакше людина «зазнає ганьби» (Пв 25:1—3). А за юдейськими традиціями, кількість ударів обмежувалась до 39, щоб той, хто виконував покарання, випадково не перевищив дозволену кількість ударів. Павлу присуджували максимальну кількість ударів, і це свідчило, що юдеї вважали його злочини серйозними. Мабуть, згадані тут покарання Павло отримував у синагогах або в місцевих судах, які при них діяли. (Див. коментар до Мт 10:17.) Коли Павло отримував покарання не від юдейської влади, кількість ударів не обмежувалася приписами Мойсеєвого закону. (Див. коментар до 2Кр 11:25.)

Тричі мене сікли різками. Цей вид покарання часто застосовувала римська влада. У книзі Дії згадується лише один з цих трьох випадків. Він стався у Філіппах ще до того, як Павло написав свій другий лист до коринфян (Дії 16:22, 23). Павла також побили юдеї в Єрусалимі, але в тій ситуації не згадується, чи використовувались різки (Дії 21:30—32). Хоч би як там було, читаючи лист Павла, жителі Коринфа, римської колонії, добре розуміли, що таке побиття було жорстоким. Це принизливе покарання починалося з того, що з людини здирали одяг. (Пор. 1Фс 2:2.) Павло мав римське громадянство, і по закону воно мало б захистити його від такого побиття. Ось чому він сказав управителям міста Філіппи, що вони порушили його права. (Див. коментарі до Дії 16:35, 37.)

Каменували. Найімовірніше, тут Павло говорить про випадок у Лістрі, який описаний в Дії 14:19, 20. Каменування згадується в Мойсеєвому законі як один зі способів страти (Лв 20:2). Павла, очевидно, каменував натовп із фанатично налаштованих юдеїв і, можливо, язичників. Противники явно хотіли вбити Павла; по суті, закидавши його камінням, вони подумали, що він мертвий. В результаті жорстокого поводження, описаного в цих віршах, на Павловому тілі, мабуть, ще довго залишалися шрами.

Тричі я пережив корабельну аварію. У Біблії яскраво описується корабельна аварія, яку пережив Павло, але вона трапилася вже після написання цього листа (Дії 27:27—44). Павло часто подорожував морем, тож було багато ситуацій, в яких могло таке статися (Дії 13:4, 13; 14:25, 26; 16:11; 17:14, 15; 18:18—22, 27). Очевидно, Павло описує одну з таких аварій: він день і ніч провів у відкритому морі (букв. «у глибині»). Можливо, Павло пробув у бурхливому морі цілу ніч і цілий день, тримаючись за уламок корабля, перш ніж був врятований або викинутий на берег. А втім, такі жахливі події не стримували його від подорожей морем.

Потрапляв у небезпеки через річки, попадав у руки грабіжникам. Вжите тут Павлом слово «річки» також вживається в Мт 7:25, 27, де воно перекладене як «повінь». Павло не раз опинявся в таких небезпечних ситуаціях під час своїх місіонерських подорожей. Наприклад, під час першої з них він проходив через Пісідію. У тій місцевості річки часто виходили з берегів після дощів, наповнюючи ущелини бурхливими смертоносними потоками. Також ця гориста територія була відома тим, що там орудували банди грабіжників. Павло свідомо наражався на таку небезпеку не тому, що був нерозсудливим, а тому, що хотів слухатися вказівок, які отримував від Бога щодо свого служіння (Дії 13:2—4; 16:6—10; 21:19). Його прагнення звіщати добру новину було сильнішим за будь-які переживання про власний комфорт і безпеку. (Пор. Рм 1:14—16; 1Фс 2:8.)

Без одягу. Букв. «в наготі». Вжите тут грецьке слово може означати «нестача одягу». (Пор. Як 2:15, прим.) Коли Павло сказав, що «був у холоді та без одягу», то, очевидно, мав на увазі труднощі, з якими він стикався, коли подорожував холодними регіонами у несприятливу погоду, коли перебував у холодних в’язницях, коли на нього нападали грабіжники, коли переходив крижані річки, коли проповідував чи зносив переслідування. (Див. коментар до 1Кр 4:11.)

Тривога. Грецьке слово ме́рімна, перекладене як «тривога», можна також перекласти як «переживання; хвилювання». Павло сильно хвилювався за одновірців, і це видно з того, що він згадує тривогу про братів у списку небезпек і труднощів, з якими стикався (2Кр 11:23—27). Він підтримував зв’язок з багатьма братами, які розповідали йому про духовний стан християн з різних зборів (2Кр 7:6, 7; Кл 4:7, 8; 2Тм 4:9—13). Павло дуже переживав за те, щоб всі християни до кінця залишалися вірними Богові. (Див. коментар до 1Кр 12:25, де споріднене дієслово мерімна́о має подібне значення.)

Той, кому має вічно линути хвала. Вжита в цьому грецькому вислові граматична конструкція вказує на те, що слово «той» стосується Єгови, «Бога і Батька», а не «Господа Ісуса». Подібні вислови, якими вихваляли Бога, можна знайти в Лк 1:68 (див. коментар); Рм 1:25; 9:5; 2Кр 1:3; Еф 1:3; 1Пт 1:3.

Намісник. Або «етнарх»; букв. «правитель народу». Грецьке слово етна́рхес, перекладене як «намісник», у Грецьких Писаннях вживається лише тут. Цей титул мав правитель, який займав нижче становище, ніж цар, але вище, ніж тетрарх (обласний правитель). (Див. коментар до Мт 14:1.) Упродовж століть значення цього слова змінювалося. Згаданий у цьому вірші намісник служив представником царя Арети в Дамаску, але про його походження і повноваження мало що відомо.

Царя Арети. Цар Арета IV правив на Аравійському півострові з 9 року до н. е. до 40 року н. е. Столицею його царства було набатейське місто Петра, що на південь від Мертвого моря, але під його владою також був Дамаск. У цьому вірші йдеться про події, які сталися невдовзі після навернення Павла на християнство. В книзі Дії розповідається, що «юдеї змовилися вбити» Павла (Дії 9:17—25). А сам Павло каже, що за цією змовою стояв етнарх — місцевий правитель Дамаска, який підпорядковувався царю Ареті. Між розповідями Луки і Павла немає протиріччя. Як сказано в одному історичному довіднику, «юдеї подали ідею, а етнарх дав воїнів».

Кошику. Або «кошику з лози». Розповідаючи християнам у Коринфі про свою втечу, Павло використовує грецьке слово сарґа́не, що означає кошик, сплетений зі шнурів або прутів. Це були великі кошики, в яких переносили сіно, солому і вовну. (Див. коментар до Дії 9:25.)

Вікно. Коли ця подія описується в Дії 9:25, в грецькому тексті буквально сказано «через мур». Але оскільки тут, в 2Кр 11:33, згадується про «вікно», є вагомі підстави вжити в Дії 9:25 вислів «через отвір у мурі». Дехто вважає, що в той час Павло був в одного з учнів і його спустили через вікно помешкання, яке було частиною міського муру.