Посилаю до вас братів. Див. коментар до 1Кр 16:3.

Не чимось вимушеним. Вжите тут грецьке слово, перекладене як «чимось вимушеним», часто перекладається як «жадібність» і «ненаситно» (Лк 12:15; Рм 1:29; Еф 4:19; 5:3; Кл 3:5). Тож цей вислів вказує на те, що Павло і його співпрацівники, збираючи пожертви, не керувались неправильними спонуками чи жадібністю. Павло не змушував християн в Коринфі допомагати матеріально одновірцям. Він не давав їм жодної підстави думати, що їх використовують чи від них вимагають кошти. Він хотів, щоб вони жертвували добровільно, від щирого серця, з радістю (2Кр 9:7).

Хто сіє щедро, той і жатиме щедро. Тут слово «щедро» вказує на велику кількість матеріальних благ, які хтось сіє, тобто дає іншим. Павло заохочує християн в Коринфі сіяти щедро, тобто надати щедру матеріальну допомогу братам в Єрусалимі (Рм 15:26; 2Кр 8:4; 9:1, 7). Ті брати, очевидно, пережили багато труднощів — можливо, вони втратили своє майно через переслідування з боку юдеїв (1Фс 2:14). Павло далі каже, що християни в Коринфі «жатим[уть] щедро»: вони отримають Божу прихильність і незаслужену доброту, а також матимуть впевненість, що в разі необхідності їм теж допоможуть матеріально (2Кр 9:8, 10). Всі християни будуть прославляти Бога і дякувати йому як за можливість допомогти, так і за отриману допомогу (2Кр 9:11—14).

Постановив у серці. Говорячи про збір коштів для нужденних християн в Юдеї, Павло висловив впевненість у тому, що християни в Коринфі теж були готові зробити пожертви (2Кр 8:4, 6, 10; 9:1, 2). Тепер настав час коринфянам проявити свою готовність та ревність на ділі (2Кр 9:3—5). Павло не хотів тиснути на них, бо навряд чи людина «дає з радістю», якщо її примушують. Він був упевнений, що вони вже постановили дати пожертву. Грецьке слово, перекладене тут як «постановив», означає «вирішувати щось заздалегідь; задумати щось». Тож зі слів Павла видно, що справжній християнин спочатку обдумує, які потреби мають одновірці і як він може їм допомогти, а потім робить пожертву.

З примусу. Грецький вислів, перекладений тут як «з примусу», означає «через необхідність» або «під тиском». Якщо на людину тиснуть і вона почувається змушеною давати, то давання не приносить їй справжнього щастя. Отже, Павло показує, що в ранньому християнському зборі пожертви завжди мали бути добровільними. (Пор. Пв 15:10.)

Неохоче. Або «шкодуючи». Грецький вислів, перекладений тут як «неохоче», буквально означає «через смуток (журбу)».

Оскільки Бог любить того, хто дає з радістю. Бог схвалює християн, котрі з правильних спонук роблять пожертви, щоб підтримати правдиве поклоніння або допомогти одновірцям. «Той, хто дає з радістю» відчуває справжнє щастя, бо має нагоду щось дати. В усі часи Божі служителі дуже раділи, коли жертвували своїм часом, силами і майном, щоб підтримувати поклоніння Єгові. Наприклад, за днів Мойсея ізраїльтяни охоче підтримували будівництво святого намету. Кожен, кого «серце спонуку[вало]», з радістю давав золото, срібло, деревину, тонке лляне полотно та інші речі як добровільну «пожертву для Єгови» (Вх 35:4—35; 36:4—7). Через кілька століть цар Давид разом з князями, начальниками та іншими ізраїльтянами дав щедрі пожертви на храм Єгови, який мав збудувати Давидів син Соломон (1Хр 29:3—9).

Щедро ділиться з іншими. Говорячи про матеріальну допомогу нужденним одновірцям, Павло цитує з грецької Септуагінти Пс 112:9 (111:9, LXX), де грецьке слово, перекладене тут як «щедро ділиться», має таке ж значення, як єврейське слово в тексті оригіналу. Обидва слова — грецьке і єврейське — буквально означають «розкидати». У цьому контексті воно вживається в переносному значенні і передає думку про те, що хтось дає щедро і багато. По-справжньому щедра людина дає від серця і не переживає, що збідніє, навіть коли її пожертва перевищує її фінансові можливості (2Кр 9:8, 10).

Праведність його. Це продовження цитати з Єврейських Писань. (Див. коментар до вислову щедро ділиться з іншими у цьому вірші.) Той, хто робить добро іншим, наприклад щедро дає бідним, має таку рису, як «праведність». Людина, яка живе згідно з волею Бога і керується його праведними нормами, а не власними поглядами, має надію на вічне життя. (Пор. Мт 6:1, 2, 33.)

Служіння. «Служіння» в цьому контексті — це надання матеріальної допомоги християнам юдейського походження з Єрусалима та Юдеї. Таке служіння приносило велику користь, адже повинно було «цілковито задовольняти потреби» одновірців. У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і спільнокореневі з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. У Грецьких Писаннях ці грецькі слова часто стосуються служіння, яке виконувалось у храмі, а також християнського служіння. Щоб побачити приклади такого вживання, див. коментарі до Лк 1:23; Дії 13:2; Рм 13:6; 15:16.

Служіння, пов’язаного з наданням допомоги. Цей вислів є перекладом грецького слова діаконı́а, яке часто перекладається як «служіння». З цього можна зробити висновок, що матеріальна допомога нужденним одновірцям є важливою частиною християнського служіння, тобто «священного служіння» (Рм 12:1, прим.; 12:7; див. коментарі до Дії 11:29; Рм 15:31; 2Кр 8:4).

Пожертви. Основне значення грецького слова койнонı́а —«співучасть», і залежно від контексту воно може перекладатися по-різному. (Див. коментарі до Дії 2:42; 1Кр 1:9.) Тут воно передає думку про те, що людина дає іншим, бо відчуває, що має з ними щось спільне. Це слово вживається в подібному значенні в Єв 13:16: «Не забувайте робити добро й ділитися з іншими тим, що маєте, бо такі жертви дуже приємні Богу».