Друга книга Самуїла 21:1—22
21 За днів Давида три роки підряд був голод.+ Коли Давид запитав про це Єгову, Єгова відповів: «На Сау́лі і на його роді лежить вина за пролиття крові, бо він винищував гівонітя́н».+
2 Тоді цар покликав гівонітя́н+ і порозмовляв з ними. (Гівонітя́ни ж були не з нащадків Ізра́їля, а з аморея́н,+ які залишились. Ізраїльтяни поклялися зберегти їм життя,+ але Сау́л хотів винищити їх через свою ревність до мешканців Ізра́їлю та Юди.)
3 Давид запитав гівонітя́н: «Що мені зробити для вас? Як загладити провину, щоб ви поблагословили власність Єгови?»
4 Гівонітя́ни відповіли: «Ми не хочемо ні срібла, ні золота+ від Сау́ла та його домашніх, і не нам убивати когось в Ізра́їлі». Давид пообіцяв: «Я зроблю все, що ви скажете».
5 І вони промовили: «За чоловіка, який вбивав нас і хотів усіх нас винищити в ізра́їльському краї,+
6 нехай нам видадуть сімох його синів, і ми повісимо їхні трупи+ перед Єговою в Гı́ві+ Сау́ла, обранця Єгови».+ Цар сказав: «Добре, я видам їх».
7 Але він змилосердився над Мефівоше́том,+ сином Йоната́на, сина Сау́ла, через клятву, яку Давид і Йоната́н+ дали перед Єговою.
8 Цар взяв Армо́ні і Мефівоше́та, двох синів Рı́цпи,+ дочки А́йї, яких вона народила Сау́лу, а також п’ятьох синів Мелхо́ли*,+ дочки Сау́ла, яких вона народила Адрії́лу,+ сину мехо́лівця Барзілла́я,
9 і видав їх гівонітя́нам. Ті повісили їхні трупи на горі перед Єговою.+ Так одночасно загинули всі семеро. Вони були вбиті у перші дні жнив, на початку жнив ячменю.
10 Рı́цпа,+ дочка А́йї, взяла мішковину, розстелила на скелі і сиділа на ній від початку жнив аж до часу, поки з неба не полився дощ. Вдень вона не давала небесним птахам сідати на трупи, а вночі не підпускала до них польових звірів.
11 Через деякий час Давиду розповіли про те, що зробила Рı́цпа, дочка А́йї, наложниця Сау́ла.
12 Тоді Давид пішов і взяв кістки Сау́ла та його сина Йоната́на у провідників* Яве́ш-Гілеа́да,+ які викрали їхні тіла з ринкової площі Бет-Ша́на, де філісти́мляни повісили їх у день, коли вбили Сау́ла на горі Гілбо́а.+
13 Він виніс звідти кістки Сау́ла і його сина Йоната́на. Позбирали також і кістки страчених чоловіків.+
14 Потім кістки Сау́ла і Йоната́на поховали в краю Веніями́на, в Це́лі,+ у гробниці Сау́лового батька Кı́ша.+ Після того як було виконано все, що наказав цар, Бог прислухався до благань про землю.+
15 І знову почалася війна між філісти́млянами та Ізра́їлем.+ Давид і його слуги вступили з ними в бій, і Давид сильно втомився.
16 Один з нащадків рефаї́мів,+ Ї́шбі-Бено́в, який мав мідний спис вагою 300 ше́келів*+ і новий меч, вже хотів убити Давида.
17 Але на допомогу+ Давиду прийшов Авіша́й,+ син Церу́ї. Він напав на філісти́млянина і вбив його. Тоді люди Давида поклялися йому, сказавши: «Ти більше не підеш з нами у бій,+ щоб не згас світильник Ізра́їля!»+
18 Після того почалася війна з філісти́млянами+ в Го́ві. Тоді хушатя́нин Сіббеха́й+ убив Са́фа, нащадка рефаї́мів.+
19 І знову почалась війна з філісти́млянами+ в Го́ві, і Елхана́н, син віфлеємля́нина Яаре́-Орегı́ма, вбив гатя́нина Голіа́фа, в якого держак списа був як ткацький вал.+
20 Потім почалась війна в Га́ті. Там жив чоловік надзвичайно великого зросту, який мав по 6 пальців на кожній руці і нозі — усього 24 пальці. Він також був нащадком рефаї́мів.+
21 Він постійно насміхався з Ізра́їля,+ тому Йоната́н, син Давидового брата Шı́м’ї,+ вбив його.
22 Ці четверо чоловіків були нащадками рефаї́мів, які жили в Га́ті. Вони загинули від рук Давида та його слуг.+
Примітки
^ Або, можливо, «Мера́в».
^ Або, можливо, «землевласників».
^ Прибл. 3,42 кг. Див. додаток Б14.