В останні дні. Павло вживає в цьому вірші майбутній час, кажучи, що «в останні дні прийдуть скрутні часи». (Див. також 2Тм 3:2, 13.) Тож він говорить про часи, які ще мали настати,— про «останні дні» віку, який існуватиме під час невидимої присутності Ісуса. (Див. глосарій, «Останні дні».) Ці «останні дні» почнуться лише після того, як, згідно з пророцтвом із 2Фс 2:3—12, прийде відступництво і стане явним «беззаконник». (Див. коментарі до 2Фс 2:3; 1Тм 4:1.) Далі Павло перелічує негативні риси, які матиме переважна більшість людей (2Тм 3:1—5; див. коментар до 2Тм 3:5). Поширенню цих поганих рис у суспільстві сприятиме велике відступництво.

Скрутні часи, коли жити буде дуже важко. Цей вислів є перекладом двох грецьких слів, і Павло вживає їх для опису надзвичайно складного часу, часу кризи, який називає «останніми днями». Грецьке слово кайро́с часто стосується якогось особливого періоду і може перекладатися як «визначений час». (Див. коментар до Дії 1:7.) Тут Павло також вживає грецьке слово халепо́с, перекладене як «коли жити буде дуже важко». За визначенням словників, воно означає «важкий», «небезпечний» або «стресовий». У Мт 8:28, де описано двох опанованих демонами чоловіків, використовується те саме слово і перекладається як «люті». Павло попереджає, що через погані риси людей (2Тм 3:2—5, 13) в «останні дні» «жити буде дуже важко», або, як сказано в довідниках, це будуть «напружені часи», часи, «які важко знести, важко пережити, в які важко вижити».

Бо люди будуть. Павло перелічує приблизно 20 рис, які люди виявлятимуть в «останні дні» (2Тм 3:1 і коментар). Хоча тоді «останні дні» були ще в далекому майбутньому, Павло не стверджує, що його сучасники не мали цих негативних рис. Навпаки, він заохочує Тимофія «відверта[ти]ся» від людей, які їх виявляють. Тож такі риси могли згубно вплинути і на християн того часу. (Див. коментар до 2Тм 3:5; пор. Мр 7:21, 22.) Але тут Павло передрікає майбутній період, коли ці погані риси стануть характерними для людей по цілій землі.

Грошолюбними. Див. коментар до 1Тм 6:10.

Хвалькуватими, пихатими. Хвалькувата людина любить говорити про свої здібності, риси чи багатство і часто перебільшує. А пихата людина вважає себе кращою від інших. Хоча ці риси схожі, хвалькуватість у першу чергу стосується того, що людина говорить, а пихатість — того, що вона думає і відчуває.

Сповненими зневаги. Або «людьми, які говорять образливо». Павло вживає тут грецьке слово бла́сфемос, яке стосується тих, хто своїми висловлюваннями «зневажає, зводить наклепи, знеславлює, принижує». Під час «останніх днів» багато хто буде говорити так про Бога та інших людей (2Тм 3:1).

Неслухняними батькам. За багато століть до приходу християнства Мойсеїв закон наказував дітям шанувати своїх батьків (Вх 20:12; Мт 15:4). Дітей у християнському зборі також навчали слухатися батьків і шанувати їх (Еф 6:1, 2). Навіть стародавні греки і римляни, які не поклонялися Єгові, вважали, що бунтуватися проти батьків неправильно і протиприродно (Рм 2:14, 15). Наприклад, у стародавній Греції чоловіка, який підняв руку на батьків, позбавляли громадянських прав, а, згідно з римським правом, того, хто вдарив батька, прирівнювали до вбивці. Все ж Павло передрікає, що прийде час, коли непослух батькам стане повсюдним явищем. Це буде, як сказано в одному довіднику, «ознакою шокуючого морального занепаду цивілізації».

Невдячними. Декотрі люди сприймають як належне все, що отримали від батьків, інших людей чи навіть від Бога (Лк 6:35). Таке мислення, по суті, є проявом егоїзму.

Не виявлятимуть відданості. Або «не матимуть відданої любові». (Див. також 1Тм 1:9, прим.) Вжите тут грецьке слово може передавати думку про брак відданості людям чи Богу. Це слово має широке значення і також може означати «позбавлений святості; нешанобливий». Тож воно може вказувати на те, що хтось не має поваги до святого або, згідно з одним словником, «нічого не вважає святим». Такій людині байдуже, що вона невірна і не виконує своїх обов’язків перед іншими, навіть перед Богом.

Природної любові. Див. коментар до Рм 1:31.

Незговірливими. Павло говорить, що прийде час, коли більшість людей не бажатимуть йти назустріч одні одним, щоб вирішити якісь проблеми чи конфлікти. Вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «без угоди». Його часто використовували, коли йшлося про неспроможність вирішити конфлікти між народами, а також між окремими людьми. Інші переклади Біблії тут вживають «непримиренні», «невблаганні» або «неохочі співпрацювати». В одному довіднику зазначається: «Це слово вказує на запеклість, небажання змінювати свою думку, що в свою чергу породжує поділення і озлобленість між людьми».

Наклепниками. У Біблії грецьке слово діа́болос («наклепник») у більшості випадків перекладається як «Диявол» і ним названо Сатану, який злісно зводить наклепи на Бога. (Див. коментар до Мт 4:1 і глосарій, «Диявол».) Але в кількох випадках це слово вживається в буквальному значенні, наприклад, в 1Тм 3:11 воно перекладається як «наклепниця», а в Тит 2:3 — як «наклепи». У цьому контексті, де Павло говорить про «останні дні» (2Тм 3:1), він вживає його для характеристики людей, які висувають фальшиві звинувачення і перекручують факти, щоб зіпсувати репутацію як інших людей, так і Бога. (Див. коментар до Ів 6:70, де це слово вживається стосовно Юди Іскаріота.)

Позбавленими самовладання. Людина, якій бракує самовладання, анітрохи не опирається неморальним чи іншим егоїстичним схильностям і не стримує свого гніву. Люди в останні дні не матимуть самовладання зокрема тому, що «будуть самолюбними» і «любитимуть задоволення, а не Бога» (2Тм 3:2, 4). Вони не мають любові до Бога, а отже не мають і найважливішої спонуки стримуватися, коли виникає спокуса зробити те, що Богові не подобається. Також вони не мають Божого духу, який допомагає християнам розвивати і зміцнювати самовладання. Окрім грецького слова, перекладеного тут як «позбавленими самовладання», у Біблії вживається його спільнокореневий іменник, який у Мт 23:25 перекладається як «прагнення потурати власним бажанням». (Щоб більше дізнатись про значення слова «самовладання», див. коментар до Гл 5:23.)

Агресивними. Павло вживає тут грецьке слово, яке буквально означає «неприборканий; дикий». Його теж можна перекласти як «брутальний; жорстокий; лютий», і воно передає думку про «брак елементарного співчуття і розуміння». (Пор. Мт 24:12.) За днів Павла цим словом часто описували як тварин, так і людей, які поводилися немов хижаки.

Не любитимуть великодушності. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке в Грецьких Писаннях вживається лише тут. Воно має широке значення і може включати в себе думку про ненависть до добра або добрих людей. Також воно може стосуватися тих, хто нічого не хоче робити для загального блага. Люди, котрі не люблять великодушності, не люблять і Єгову, оскільки він є уособленням великодушності й добра. (Див. коментар до Мр 10:18.)

Зрадниками. Той самий грецький іменник вживається стосовно Юди Іскаріота у Лк 6:16. (Див. також Дії 7:52.)

Свавільними. Павло вживає тут грецьке слово, що буквально означає «який падає вперед». Воно описує, як люди йдуть напролом і не звертають уваги на поради інших, хоча усвідомлюють, наскільки поганими можуть бути наслідки їхньої поведінки. Це грецьке слово можна також перекласти як «відчайдушний; нестримний». Згідно з одним довідником, свавільні і нестримні люди «відкидають будь-яку обачність; їм байдуже, яке лихо чи покарання вони стягнуть на своїх співгромадян». В іншому довіднику зазначається: «Щоб добитися свого, відчайдушна людина не зупиниться ні перед чим». У Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут і в Дії 19:36, де міський писар в Ефесі наказав розлюченому натовпу не «діяти необачно».

Гордими. Це переклад грецького дієслова тіфо́омай, яке є спільнокореневим зі словом, що перекладається як «дим». Його використовували, коли говорили про людину, яку огорнув або навіть засліпив дим. У Грецьких Писаннях це слово вживається тричі і завжди в переносному значенні; воно стосується людей, засліплених гордістю (1Тм 3:6; 6:4; 2Тм 3:4). У деяких перекладах воно передається як «бундючний» або «якого розпирає від зарозумілості». В одному довіднику зазначається, що цим словом можна описати людей, яких «переповнює почуття власної значущості». Юдейський письменник Йосиф Флавій використовував його стосовно декотрих грецьких авторів, які зверхньо ставилися до юдеїв і зводили на них наклепи.

Любитимуть задоволення, а не Бога. Тут Павло не каже, що люди любитимуть задоволення більше, ніж Бога; вони любитимуть задоволення замість того, щоб любити Бога. Біблія не вчить, що всі задоволення погані, але радить пильнувати, щоб любов до задоволень не витіснила дружби з Богом. (Пор. Лк 12:19—21; 1Ів 2:15.)

Матимуть вигляд побожності. Павло каже, що в «останні дні» багато людей матимуть «вигляд» побожності, тобто лише створюватимуть враження, що віддані Богу (2Тм 3:1). У деяких перекладах Біблії цей вислів передається як «будуть вдавати з себе релігійних людей» або «будуть релігійними лише зовні». Хоча люди можуть стверджувати, що поклоняються Богу, їхня грішна поведінка і надмірна любов до себе, до грошей і задоволень говорять про протилежне (2Тм 3:2—4).

Зречуться її сили. Справжня побожність має силу змінювати людей (Еф 4:22—24; Кл 3:10). Ті, хто служить Богові лише напоказ, по суті, зрікаються цієї сили, тобто ігнорують її. Вони не дозволяють їй впливати на їхнє життя. (Пор. Юд 4.) Такі люди не мають справжньої християнської віри, яка супроводжується вчинками (Як 2:18—26).

Відвертайся від таких. У цьому уривку Павло передрік, яка ситуація пануватиме у світі «в останні дні». Але він також усвідомлював, що навіть за його часу жили люди, котрі до певної міри виявляли перелічені вище риси. (Див. коментарі до 2Тм 3:1, 2.) Тут Павло вживає досить сильне дієслово, яке може передавати думку про те, що хтось жахається когось або чогось. Цим він наголошує, що не слід без потреби спілкуватися з тими, хто виявляє такі риси. Звичайно, навіть до таких людей християни ставляться з лагідністю і добротою, але не розвивають з ними близької дружби. (Див. коментар до 2Тм 2:24.)

Чоловіки, котрі хитро проникають у сім’ї. Такі зіпсуті чоловіки належали до тих, хто мав «вигляд побожності, але зр[ікся] її сили» (2Тм 3:5). Грецьке дієслово, перекладене як «хитро проникають у», передає думку про те, що хтось вдається до підступу чи обману, щоб кудись пробратися. Його також можна перекласти як «прослизнути; прокрастися». Ці хитрі чоловіки, можливо, намагалися схилити «слабих... жінок» до неморальності.

Слабих, обтяжених гріхами жінок. Тут Павло говорить про деяких жінок у зборі, які були духовно слабкими і не відчували огиди до зла. Внаслідок цього вони піддавалися різним бажанням. Під цією фразою, можливо, мається на увазі те, що їх полонили грішні бажання. Безбожним чоловікам було легко зробити таких жінок «своїми полонянками» чи впливати на їхнє мислення. Мабуть, такі чоловіки хитро підводили цих жінок до думки, що можна розраховувати на Боже милосердя і на те, що він пробачатиме їхню грішну поведінку (Юд 4).

Постійно вчаться. Жінки, про яких писав Павло, мали якесь знання, але не докладали зусиль, щоб «набути точного знання правди». «Точне знання» — це не лише факти. (Див. коментар до Еф 4:13.) Точне знання допомагає християнину дорости до такого рівня, щоб наслідувати мислення Єгови і керуватися в житті всіма його праведними принципами (Еф 3:17—19; Кл 1:9, 10; 2:6, 7).

Янній та Ямврій. Імена цих двох чоловіків, які жили за днів Мойсея, не згадуються в Єврейських Писаннях, але під натхненням Павло називає їх на ім’я (2Тм 3:16). Очевидно, вони мали високе становище при дворі фараона і, можливо, були головними серед єгипетських жерців-магів, котрі виступали проти Мойсея (Вх 7:11, 22; 8:7, 18, 19; 9:11). Вони згадуються в традиційних юдейських працях, і деякі з цих праць датуються, ймовірно, першим століттям до н. е. Кілька неюдейських авторів першого і другого століть н. е. також згадують їх разом чи окремо на ім’я. Павло пише про них, аби запевнити Тимофія, що лжевчителі в Ефесі не матимуть успіху.

Вони більше нічого не досягнуть. Павло раніше попереджав наглядачів в Ефесі про появу лжевчителів (Дії 20:29, 30). Цим безбожним чоловікам, на перший погляд, вдалося до деякої міри зіпсувати збір і посіяти в ньому розбрат. Безперечно, це дуже непокоїло вірних християн. Але Павло запевняє Тимофія, що ці лжевчителі «не досягнуть» своєї мети, тому що будуть обмежені у своїх можливостях. Він порівнює лжевчителів до Яннія та Ямврія, які виступали проти Мойсея і, можливо, були головними серед єгипетських жерців-магів. (Див. коментар до 2Тм 3:8.) Як видно з книги Вихід, хоча цим жерцям вдалося повторити деякі з чуд Мойсея, їхні успіхи були тимчасові. Починаючи з третьої кари, вони були нездатні повторити чуда Єгови чи навіть захиститися від них (Вх 8:16—19; 9:10, 11).

Їхнє безумство стане явним для всіх. Павло запевняє Тимофія, що всі в зборі побачать безумство, або безглуздя, лжевчителів. Їх спіткає те саме, що і Яннія та Ямврія — двох чоловіків, про яких Павло щойно згадав. Кожен, хто знав про їхню поведінку, чітко розумів, наскільки безглуздо противитись Єгові.

Ти ж з точністю наслідуєш. Тут Павло показує різницю між лжевчителями і Тимофієм. Упродовж приблизно 14 років Тимофій вчився у Павла і наслідував його у навчанні, способі життя (тобто поведінці), цілеспрямованості, міцній і непохитній вірі, великій терпеливості, сердечній любові і витривалості. Ставлячи себе у приклад, Павло не вихваляється. Під натхненням він просто пише про факти зі свого життя. Він наслідує Христа, тож його приклад теж вартий наслідування. (Пор. 1Кр 11:1; Флп 3:17; Єв 13:7.)

В Антіохії, Іконії та Лістрі. Під час першої місіонерської подорожі Павла і Варнаву вигнали з пісідійської Антіохії. В Іконії їх хотіли побити камінням, а в Лістрі Павла таки побили і викинули за місто, думаючи, що він вже помер (Дії 13:14, 50; 14:1—5, 8, 19). На допомогу йому прийшли учні, серед яких, можливо, був Тимофій, котрий, очевидно, походив з Лістри (Дії 14:20; 16:1). Оскільки Тимофій «з точністю насліду[вав]» вірність і витривалість Павла, то, без сумніву, знав про всі «переслідування і страждання», які Павлові довелося знести у цих трьох містах (2Тм 3:10). Павло нагадує Тимофію про ці події з минулого, щоб заохотити його витривало зносити будь-які майбутні переслідування (2Тм 3:12).

З усіх них Господь мене врятував. Павло часто писав про ситуації, в яких потребував порятунку, і визнавав, що його рятував Бог Єгова (2Кр 1:8—10) та Ісус Христос (1Фс 1:10). Тож у цьому контексті слово «Господь» може стосуватися як Єгови, так і Ісуса. Дехто вважає, що в цьому вірші Павло посилається на Пс 34:19.

Всі, хто хоче виявляти відданість Богу. Грецьке слово, перекладене як «хоче», може стосуватися чогось більшого, ніж короткочасне бажання. Вжита тут форма дієслова вказує на постійну зосередженість. Якщо людина має намір виявляти справжню «відданість Богу», то це матиме для неї певні наслідки. Як сказано в одному довіднику, «завжди ризиковано відрізнятися від світу, дотримуватися інших норм і мати інші цілі в житті». (Див. коментар до 1Тм 4:7.) Зі слів Павла видно, що віддані Богу люди неминуче стикнуться з ворожістю і переслідуванням (Бт 3:15; Об 12:9, 17). Христос стикався з погрозами і переслідуваннями. Їх зносили Павло і Тимофій, і те саме чекає усіх правдивих християн (Ів 15:20; Дії 17:3; Флп 3:10; 2Тм 2:3).

Лихі люди і обманщики. До «лихих людей», мабуть, належать ті, хто відкрито виявляє риси, згадані у 2Тм 3:2—5. На відміну від них, «обманщики», найімовірніше, прагнуть приховати свою зіпсованість під маскою праведності. У Грецьких Писаннях грецьке слово, перекладене як «обманщики», вживається лише тут. Воно зазвичай стосувалося чарівників і чаклунів. Але оскільки таких людей вважали шахраями, це слово згодом почало означати «шарлатан» або «обманщик». Саме в такому значенні воно використовується в цьому вірші. Деякі обманщики будуть «введені в оману» і, можливо, навіть повірять власній брехні.

Перебувай у тому, чого навчився. На відміну від згаданих вище «злих людей», Тимофій мав обстоювати правду (2Тм 3:13). Тимофій вірив у те, чого навчився, оскільки його переконали в цьому. Слово «переконали» — це переклад грецького слова, яке передає думку про те, що людині допомогли твердо повірити в щось. Тимофій глибоко роздумував над тим, чого навчився від мами, бабусі, Павла та інших християн. Він переконався в тому, що ця інформація узгоджувалася з Писаннями, була точною і гідною довіри. Він мав усі підстави перебувати в правді, якої навчився (Рм 12:1, 2).

Бо ти знаєш, від кого навчився. Мама Тимофія Євникія і його бабуся Лоїда навчили його істин з Єврейських Писань. (Див. коментарі до 2Тм 1:5.) А коли він став християнином, то багато чого навчився від Павла та інших християн (Дії 16:1, 2; 1Кр 4:17; 2Тм 2:2; див. коментар до 2Тм 1:13).

Від самого народження ти обізнаний зі святими писаннями. Тимофій був дуже маленький, коли його мама Євникія, а також, можливо, бабуся Лоїда познайомили його зі «святими писаннями» юдеїв, тобто з натхненими Єврейськими Писаннями (2Тм 1:5; 3:14; див. коментар до Рм 1:2). Вжите тут грецьке слово бре́фос стосується дуже маленьких дітей, немовлят або навіть ненароджених дітей (Лк 1:41; 2:12; Дії 7:19; 1Пт 2:2; див. коментар до Лк 18:15). Навчання з Єврейських Писань, яке Тимофій отримав в дитинстві, заклало міцну основу для його віри. А коли він вже був юнаком, то разом з мамою і бабусею довідався про «спасіння через віру в Христа Ісуса», і всі вони стали християнами. В міру того як Тимофій дорослішав, його віра постійно зростала. (Див. коментар до Дії 16:1; див. також Флп 2:19—22.)

Усе Писання. Цей вислів має широке значення і, без сумніву, включає в себе всі Єврейські Писання (Лк 24:44 і коментар). Тимофій був добре обізнаний з цими «святими писаннями» (2Тм 3:15 і коментар). Крім того, християни в першому столітті, очевидно, вважали, що написані на той час книги Грецьких Писань теж були частиною натхнених Писань. Наприклад, коли Петро писав свій другий лист близько 64 року н. е. (мабуть, незадовго до того, як Павло написав цього листа до Тимофія), то згадав про листи Павла і назвав їх частиною «Писань» (2Пт 3:16; див. також коментарі до 1Кр 12:10; 1Тм 5:18). Тож Павлові слова «усе Писання натхнене Богом» заохотили Тимофія, а також всіх християн мати повну довіру до мудрості з Божого натхненого Слова і завжди керуватися нею в житті.

Натхнене Богом. Цей вислів є перекладом грецького слова тео́пнеустос, яке складається з двох слів: тео́с («бог») і пне́о («дихати; дути»). Тож буквально цей вислів перекладається «в яке дихнув Бог». Грецьке дієслово пне́о є спільнокореневим зі словом пне́ума, яке часто перекладається як «дух». (Див. глосарій, «Дух».) Бог використовував свій дух, або діючу силу, щоб спонукати вибраних ним вірних чоловіків записати його Слово. Ісус визнав роль святого духу, коли цитував з Псалмів, і сказав, що Давид писав «під натхненням [букв. «в дусі»]» (Мт 22:43, 44; Пс 110:1). У паралельному уривку в Мр 12:36 сказано, що Давид був «керований святим духом». Подібно написав Петро: «Люди говорили від Бога, керовані святим духом» (2Пт 1:21). А в Єврейських Писаннях цар Давид висловив ту саму думку: «Через мене говорив дух Єгови» (2См 23:2). Варто зауважити, що в одному перекладі єврейською мовою, зробленому в XIX столітті (в додатку В4 він позначений як J¹⁷), перша частина 2Тм 3:16 звучить так: «Усе Писання написане за допомогою Божого духу». (Див. глосарій, «Канон (біблійний)».)

Корисне. Павло пояснює, що натхнене Слово Бога є корисним у багатьох сферах. Будучи старійшиною, Тимофій мав відповідальність вміло послуговуватися Божим Словом на благо інших — як у зборі, так і за його межами (2Тм 2:15). До того ж усім християнам потрібно було користуватися Божим Словом, щоб узгоджувати своє мислення і вчинки з волею Бога.

Навчати. Тобто давати знання про правдиві вчення і правильну поведінку (Тит 1:9).

Докоряти. Християнські наглядачі мають обов’язок докоряти кожному, «хто ходить у гріху» (1Тм 5:20 і коментар; Тит 1:13). Послуговуючись Писаннями, вони терпеливо пояснюють такій людині, що вона не діє згідно з Божими принципами і що їй потрібно змінитися (Гл 6:1; 2Тм 4:2). Крім того, християни можуть використовувати Писання, щоб змінювати самих себе.

Виправляти. Вжите тут грецьке слово означає зробити щось знову правильним або виправити те, що неправильне.

Повчати в праведності. З Божого Слова можна отримати повчання, яке узгоджується з Божими нормами добра і зла (Єв 12:11; див. глосарій, «Праведність»).

Божа людина. Вжите тут грецьке слово а́нтропос, перекладене як «людина», може стосуватися і чоловіків, і жінок. Хоча Павло звертається до Тимофія, який був наглядачем, можливо, він має на увазі будь-якого християнина чи християнку, які цілковито присвятилися Богу Єгові. Тому в деяких перекладах вживається вислів «людина, яка належить Богу» або «людина, присвячена Богу». Як говориться в попередньому вірші, «Божій людині» потрібно регулярно вивчати натхнене Писання і жити згідно з ним. (Див. коментар до 1Тм 6:11.)

Цілковито споряджена. Грецьке слово, перекладене як «цілковито споряджена», буквально означає «забезпечена всім необхідним». У стародавні часи це слово використовували, коли говорили про корабель, який був споряджений всім необхідним для плавання. Подібно Єгова через своє Слово дає християнам знання і мудрість, які допомагають робити їм «кожне добре діло», і вони цілковито споряджені, щоб виконувати його працю.