Перший лист до коринфян. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. Папірусний кодекс P⁴⁶ свідчить про те, що переписувачі розрізняли біблійні книги за назвами. Цей кодекс, який багато вчених датують приблизно 200 роком н. е., є найдавнішою відомою на сьогодні збіркою листів Павла і складається з дев’яти листів. На початку першого натхненого листа до коринфян в цьому кодексі міститься назва Прос корı́нтіус а («До коринфян 1»). (Див. медіагалерею, «Перший лист Павла до коринфян».) Така сама назва трапляється в інших стародавніх рукописах, наприклад, у Ватиканському і Сінайському кодексах (обидва датуються IV століттям н. е.). В цих кодексах назва вживається двічі: на початку листа і в кінці.

Другий лист до фессалонікійців. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. коментар до назви книги 1 Коринфян.)

Силуан. Див. коментар до 2Кр 1:19.

До збору фессалонікійців. Як і перший лист Павла до фессалонікійців, цей лист написаний до цілого збору. В інших своїх листах Павло звертається до окремих наглядачів, наприклад, в листах до Тимофія і Тита, або до групи наглядачів і служителів збору, наприклад, в Листі до філіппійців (Флп 1:1).

Надзвичайно зростає. На початку свого першого листа до фессалонікійців Павло згадує про їхню віру і любов (1Фс 1:3). А тут він хвалить їх за те, що ці риси помітно «виросли». Він вживає грецьке слово гіпераукса́но, спільнокореневе зі словом, яке часто вживали стосовно росту рослин (Мт 6:28; Лк 13:19). Для підкреслення Павло додає грецький префікс гіпе́р («понад; більше ніж»). (Пор. Еф 3:20, «незрівнянно більше».) Тож вжите тут грецьке слово можна буквально перекласти як «незрівнянно зростає».

Труднощах. Або «лихах». (Див. коментар до 2Кр 1:4.)

Виявлення. Або «розкриття; відкриття; об’явлення». Грецьке слово апока́ліпсіс вживається тут у вислові «під час виявлення Господа Ісуса». Він виявиться як Цар і Суддя, що має владу винагороджувати і карати. Під час свого «виявлення» Ісус дасть нагороду своїм вірним послідовникам, які зносили лихо, а на безбожних спровадить помсту.

В полум’яному вогні. Тут і в багатьох інших біблійних віршах вогонь згадується в переносному значенні. В біблійні часи вогонь був найефективнішим засобом знищення (Пв 13:16; ІсН 6:24). Деколи Ісус використовував слово «вогонь» у переносному значенні, щоб передати думку про цілковите знищення неправедних (Мт 13:40—42, 49, 50; пор. Іс 66:15, 24; Мт 25:41).

Помсту. Тобто помсту і суд від Бога. Павло каже, що «буде праведно, коли Бог відплатить лихом тим, через кого ви [християни] зазнаєте́ лиха» (2Фс 1:6). Грецьке слово екдı́кесіс, перекладене як «помста», буквально означає «зі справедливості» і передає думку, що така помста веде до встановлення справедливості. Воно також перекладається як «виконання правосуддя» або «справедливість» (Лк 18:7, 8; 21:22 і коментар). З Біблії видно, що саме Бог вирішив спровадити помсту (Пв 32:35, 43; Пс 94:1; Рм 12:19; Єв 10:30), а здійснити її він призначив Господа Ісуса Христа; так буде встановлена справжня справедливість.

Тих, хто не знає Бога. Павло говорить про людей, які свідомо відмовляються розвивати стосунки з Єговою і ставати його друзями. Ті ж, хто «знає Бога», не просто вірять в його існування і мають поверхневі знання про нього; вони докладають зусиль, щоб розвивати з ним близькі стосунки, і добре знають, що йому подобається, а що ні. Вони люблять його і живуть за його нормами (1Ів 2:3, 4; 4:8). Єгова виявляє особливу честь тим, хто набуває глибоке знання про нього, адже «Бог знає» таких людей (1Кр 8:3), тобто схвалює їх. (Див. коментарі до Ів 17:3; Гл 4:9.)

Доброї новини про нашого Господа Ісуса. Цей вислів стосується всього, про що навчав Ісус і що записано в Божому Слові. На основі цієї доброї новини буде суджено все людство. Ті, хто приймає добру новину і живе згідно з нею, отримають спасіння. А ті, хто «не слухається доброї новини», прирікають себе на знищення.

Знищені назавжди. Біблія говорить, що деякі люди будуть знищені назавжди. Наприклад, Ісус сказав, що на тих, хто говорить зневажливо проти святого духу, «тяжіє вічний гріх» і що їм «не буде прощено ані в цьому віці, ані в прийдешньому» (Мр 3:28, 29; Мт 12:32). До таких людей, очевидно, належить Юда, якого Ісус назвав «сином загибелі» (Ів 17:12 і коментар). Оскільки Юда свідомо зрадив Божого Сина, він прирік себе на вічне знищення. Тут Павло каже, що ті, хто не хоче знати Бога і свідомо «не слухається доброї новини про нашого Господа Ісуса», будуть «знищені назавжди» (2Фс 1:8).

З-перед лиця Господа. Хоча слова з 2Фс 1:9 перегукуються з Іс 2:10, 19, 21, вони не є прямою цитатою з Єврейських Писань. Слово «Господь» може стосуватися як Бога Єгови, так і Ісуса. У таких випадках Комітет перекладу Біблії нового світу залишає слово «Господь», щоб не перевищити своїх повноважень і не перейти межі між перекладом і тлумаченням. (Див.додаток В1; пор. коментар до Рм 10:12.)