Друга книга царів 3:1—27
3 Єгора́м,+ син Аха́ва, став царем над Ізра́їлем у 18-й рік царювання Юдиного царя Йосафа́та і царював у Сама́рії 12 років.
2 Він робив зло в очах Єгови, але не так, як його батько і мати, бо він знищив священний стовп Ваа́ла, який зробив його батько.+
3 Проте він тримався гріхів Єровоа́ма, Нева́тового сина, до яких той спонукав ізраїльтян,+ і не відступав від цих гріхів.
4 Моа́вський цар Ме́ша розводив овець і давав ізра́їльському царю як данину 100 000 ягнят і 100 000 нестрижених баранів.
5 А коли Аха́в помер,+ моа́вський цар збунтувався проти ізра́їльського царя.+
6 Тоді цар Єгора́м вийшов з Сама́рії та зібрав увесь Ізра́їль.
7 Він послав Юдиному цареві Йосафа́ту таку звістку: «Моа́вський цар збунтувався проти мене. Підеш зі мною на війну проти Моа́ва?» — «Піду,+ — відповів Йосафа́т.— Я зроблю те, що зробиш ти, мої коні — твої коні, і мій народ — твій народ».+
8 Він запитав: «Якою дорогою ми підемо?» Той відповів: «Дорогою, що веде в едо́мську пустелю».
9 І цар Ізра́їля, цар Юди та цар Едо́му+ вирушили в похід. Сім днів вони йшли обхідною дорогою, і в них не залишилось води ні для людей у таборі, ні для худоби, яка йшла за ними.
10 Ізра́їльський цар сказав: «О горе! Єгова зібрав нас, трьох царів, щоб віддати в руки Моа́ва!»
11 А Йосафа́т запитав: «Чи є тут пророк Єгови, через якого можна спитати Єгову?»+ На це один зі слуг ізра́їльського царя сказав: «Так, є. Це син Шафа́та, Єлисей,+ який лив воду на руки* Іллі».+
12 Йосафа́т сказав: «У нього слово Єгови». Тож цар Ізра́їля, цар Йосафа́т і цар Едо́му пішли до нього.
13 Єлисей сказав ізра́їльському цареві: «Чого ти хочеш від мене?*+ Іди до пророків свого батька і до пророків своєї матері».+ Але ізра́їльський цар відповів: «Не проганяй мене, бо це Єгова зібрав нас, трьох царів, щоб віддати в руки Моа́ва».
14 Єлисей сказав: «Як живий Єгова, Бог військ*, якому я служу*: якби я не поважав Йосафа́та,+ царя Юди, то навіть не подивився б на тебе і не звернув уваги.+
15 А тепер приведіть до мене чоловіка, який грає на арфі*».+ Коли той чоловік заграв, на Єлисея почала діяти сила Єгови,+
16 і він сказав: «Так говорить Єгова: “Викопайте рови по всій долині*,
17 бо так говорить Єгова: «Ви не побачите ні вітру, ні зливи, але ця долина* наповниться водою.+ Тоді ви і ваша худоба будете мати що пити»”.
18 Єгові неважко це зробити.+ Він також віддасть Моа́в у ваші руки.+
19 Ви ж зруйнуйте всі укріплені міста+ і всі найліпші міста, зрубайте всі добрі дерева, позасипайте всі джерела і закидайте камінням всі добрі поля».+
20 Вранці, у час хлібного приношення,+ з боку Едо́му несподівано потекла вода, і земля наповнилась водою.
21 А всі моавітя́ни почули, що царі прийшли воювати проти них. Тож вони зібрали всіх чоловіків, які могли носити зброю*, і стали на кордоні.
22 Рано-вранці, коли моавітя́ни прокинулись і сонце засяяло над водою, їм з протилежного боку здалося, що вода червона, як кров.
23 І вони сказали: «Це кров! Царі точно повбивали один одного мечем. Йди за здобиччю,+ Моа́ве!»
24 Коли моавітя́ни прийшли в ізра́їльський табір, ізраїльтяни напали на них і почали їх вбивати. Тож моавітя́ни кинулися втікати,+ а ізраїльтяни погналися за ними у Моа́в, вбиваючи їх дорогою.
25 Ізраїльтяни зруйнували міста, заки́дали камінням всі добрі поля,— кожен кинув по каменю на поле,— заси́пали всі джерела+ та зрубали всі добрі дерева.+ Залишились тільки кам’яні мури Кір-Харесе́та,+ тому ті, хто метав з пращі, оточили місто і знищили його.
26 Коли моа́вський цар побачив, що програв битву, то взяв 700 чоловіків, озброєних мечами, щоб прорватися до едо́мського царя.+ Але їм це не вдалося.
27 Тоді він узяв свого первістка, який мав стати царем замість нього, і приніс його на мурі як цілопалення.+ І запалав сильний гнів на ізраїльтян, тому вони відступили та повернулися до свого краю.
Примітки
^ Або «який був слугою».
^ Букв. «що мені й тобі?»
^ Букв. «перед яким я стою».
^ Або «музиканта».
^ Або «всіх, хто підперізувався поясом».