Приблизно в 55 р. н. е. Павло написав свій перший натхнений лист до коринфян. Після цього він відправив Тита в Коринф, щоб той допоміг зібрати пожертви для святих в Юдеї. Мабуть, Павлу дуже хотілося почути від Тита, як коринфяни відреагували на його лист (2Кр 2:13; 8:1—6; 12:17, 18). Коли Тит повернувся до Павла, який у той час був в Македонії, і приніс хороші новини, Павлове серце переповнилось любов’ю до одновірців. Всього через кілька місяців після написання першого натхненого листа апостол пише свого другого листа до коринфян (2Кр 6:11; 7:5—7). Він хвалить їх за те, що вони прислухались до його порад у попередньому листі (2Кр 7:8—12).

У своєму другому листі Павло торкається багатьох тем, наприклад, він нагадує коринфянам, що Бог потішає своїх слуг (2Кр 1:3, 4), дає їм підготовку, щоб вони були служителями нової угоди (2Кр 2:16, 17; 3:5, 6), і наділяє їх силою виконувати служіння (2Кр 4:1, 7—18). Павло також наголошує на тому, що правдиві християни повинні зберігати духовну, моральну та фізичну чистоту (2Кр 7:1) і що Божі служителі, виявляючи щедрість, самі отримують від цього користь (2Кр 9:6, 7).

Павло написав цей лист зокрема тому, що його непокоїла присутність в коринфському зборі тих, кого він назвав «преславними апостолами». Він також сказав, що ці чоловіки є «лжеапостолами» і що вони «вводять інших в оману» (2Кр 11:5, 13, 14). Ця ситуація загрожувала духовному добробуту відносно молодого збору і підривала авторитет Павла як апостола (2Кр 12:11, 12). Тож другий натхнений лист до коринфян був дуже вчасним.

Як і в багатьох інших листах, Павло підтверджував свої аргументи цитатами з Єврейських Писань. Наприклад, пояснюючи в 2Кр 6:14—18, як Бог ставиться до духовної чистоти, він навів прямі і непрямі цитати із Лв 26:11, 12; 2См 7:14; Іс 43:6; 52:11 та Ос 1:10. Він показав, що в минулому Божі служителі розуміли, наскільки важливо надавати матеріальну допомогу, і що Єгові подобається, коли його служителі виявляють щедрість (Пс 112:9; 2Кр 9:9). Також Павло процитував принцип із Закону, згідно з яким кожна справа має бути підтверджена свідченням двох чи трьох свідків. Так він наголосив, що цей принцип потрібно застосовувати і в християнському зборі (Пв 19:15; 2Кр 13:1). Те, як Павло вживає ці та інші цитати, допомагає чіткіше зрозуміти відповідні уривки з Єврейських Писань і побачити, як правильно застосовувати закладені в них принципи.

Немає жодних сумнівів, що 2 Коринфян, як і 1 Коринфян та інші листи Павла, завжди були частиною біблійного канону. (Див. «Вступ до 1 Коринфян».)