Християни у Фессалоніках заслуговували на похвалу. Їхня віра надзвичайно зростала, а також росла любов один до одного. Вони були вірними та витривалими у переслідуваннях і труднощах. Як і в своєму першому натхненому листі, апостол Павло хвалить їх та заохочує і далі твердо стояти (2Фс 1:3—12; 2:13—17).

Очевидно, Павло написав цього листа невдовзі після свого першого листа до фессалонікійців. У другому листі він хотів зокрема виправити неправильне уявлення про присутність Христа. Дехто у зборі твердив, що присутність Ісуса Христа мала ось-ось настати (2Фс 2:1, 2). Павло не хотів, щоб брати були введені в оману, і тому написав, що перед приходом дня Єгови мають відбутися ще деякі події (2Фс 2:3—10).

З усіх біблійних книг лише в цьому листі згадується про «беззаконника» (2Фс 2:3, 8, 9).

В цьому листі містяться цінні вказівки, як ставитись до тих, хто поводився негідно. Незважаючи на пораду в 1 Фессалонікійців (1Фс 4:10—12), декотрі християни у Фесалоніках і далі втручалися в те, що їх не стосувалося, і не хотіли працювати. Павло настійно радить таким людям спокійно працювати і їсти те, на що самі заробили. Якщо ж вони не прислухаються до поради з листа, то збір повинен мати таких на замітці та обмежити спілкування з ними (2Фс 3:10—15).

У цьому короткому листі не раз наголошується на важливості молитви (2Фс 1:3, 11; 2:13; 3:1).

Як і у випадку з 1 Фессалонікійців, достовірність цього листа підтверджується багатьма джерелами. Цей лист цитували Іриней (II століття н. е.) та Юстин Мученик (теж II століття н. е.), який, очевидно, посилається на 2Фс 2:3, коли пише про «беззаконника [чоловіка гріха]», а також Климент Александрійський і Тертулліан (II—III століття н. е.). Як 1 Фессалонікійців, так і 2 Фессалонікійців згадуються разом в ранніх списках книг натхнених Писань.