Євреїв 1:1—14
1 Багато разı́в і багатьма́ способа́ми в давнину́ промовляв був Бог до отців через пророків,
2 а в останні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настанови́в за Наслідника всього, що Ним і віки́ Він створив.
3 Він був сяєвом слави та образом істоти Його, трима́в усе словом сили Своєї, учинив Собою очи́щення наших гріхів, — і засів на прави́ці величности на висоті.
4 Він остільки був ліпший понад анголı́в, оскільки славніше за них успадкува́в Ім’я́.
5 Кому́ бо коли з анголів Він промовив:
„Ти Мій Син, — Я сьогодні Тебе породив“!
І зно́ву:
„Я буду Йому за Отця, а Він Мені буде за Сина“!
6 І коли знов Він уводить на світ Перворı́дного, то гово́рить:
„І нехай Йому вкло́няться всі анголи Божі“.
7 А про анголів Він говорить:
„Ти чиниш духів ангола́ми Своїми,а палю́чий огонь — Своїми слугами“.
8 А про Сина:
„Престол Твій, о Боже, навік віку;бе́рло Твого царюва́ння — бе́рло праведности.
9 Ти полюбив праведність, а беззако́ння знена́видів;через це намасти́в Тебе, Боже, Твій Бог
оливою радости більше, ніж дру́зів Твоїх“.
10 І:
„Ти, Господи, землю колись закла́в,а небо — то чин Твоїх рук.
11 Загинуть вони, а Ти будеш стояти, —всі вони, як той одяг, поста́ріють.
12 Як одежу, їх змı́ниш, — і минуться вони,а Ти за́вжди Той Са́мий,
і роки Твої не закı́нчаться“!
13 Кому з анголів Він промовив коли:
„Сядь право́руч Мене,доки не покладу́ Я Твоїх ворогів
підніжком ногам Твоїм“!
14 Чи не всі вони ду́хи служебці, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати?
