Єзекіїля 19:1—14
19 А ти пісню жало́бну здійми про князı́в Ізраїлевих,
2 та й скажи:Яка твоя мати леви́ця:Лягла поміж ле́вів,
серед левчукı́ввона ви́кохала левеня́т!
3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала,левчуко́м воно стало,
і здо́бич ловити навчився,люди́ну він жер!
4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього,в їхню яму він схо́плений був,
і його в ланцюга́хдо кра́ю єгипетського відвели́.
5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає,що пропала надı́я її,
то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т,і вчинила його левчуко́м.
6 І ходив він між ле́вамий став левчуко́м,
і здо́бич ловити навчився,люди́ну він жер!
7 І він розбивав їхні пала́ти,і руйнував їхні міста́,
і від голосу рику йогоостовпı́ла земля й що на ній!
8 Та пастку на нього поста́вилилюди знавко́ла з округ,
і свою сітку на нього розки́нули, —і він схо́плений був в їхню яму!
9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х,і його відвели́ до царя вавилонського,
і в тверди́ню його запрото́рили,щоб голос його вже не чувся
на го́рах Ізраїлевих.
10 Твоя мати, як той виноград у винограднику,поса́дженому над водою,
плодю́ча й гілля́ста була́через во́ди великі.
11 І виросли пру́ття міцнı́,й надавались на бе́рла воло́дарів,
і височı́в між гуща́винами його зріст, —і він показався в своїй висотı́,
у числе́нних галу́зках своїх!
12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена,і вітер зо сходу зсушив її плід,—
полама́лися й повисиха́ли вони,а її міцний прут — огонь його зжер.
13 А тепер посадили її на пустині,у кра́ї сухому й безвı́дному,—
14 і вийшов огонь із прута́ її віткита й пожер її плід,
і немає у неї міцно́го пру́та,бе́рла на панува́ння.
Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.
