Єремії 13:1—27
13 Так промовив до мене Господь: „Іди й купи собі льняно́го пояса, і підпережи́ ним свої сте́гна, але в воду не клади́ його“.
2 І купив я того пояса за Господнім словом, та й підпереза́в свої сте́гна.
3 І було мені слово Господнє удруге, говорячи:
4 „Візьми того пояса, якого купив, що на сте́гнах твоїх, і встань,* іди до Ефрату*, та й сховай його там у розщı́лині ске́лі“.
5 І пішов я, і сховав його в Ефраті, як Господь наказав був мені.
6 І сталося по багатьох днях, і сказав мені Господь: „Устань,* іди до Ефрату, і візьми звідти того пояса, що Я наказав був тобі сховати його там“.
7 І пішов я до Ефрату, і викопав, і взяв того пояса з місця, де я сховав був його, — аж ось той пояс незда́тний!
8 І було мені слово Господнє, говорячи:
9 „Так говорить Господь:Отак зни́щу Я Юдину гордість
та гордість велику Єрусалиму,
10 цього злого наро́да,що не хоче він слухатися Моїх слів,
що ходить за впертістю* серця свого!І пішов він в сліди інших богı́в,
щоб служити їм та поклонятися їм.І станеться він, як цей пояс, —
до нічо́го незда́тний!
11 Бо як приляга́є цей пояс до сте́гон чоловіка,так притверди́в Я до себе ввесь Ізраїлів дім
та ввесь Юдин дім, — говорить Госпо́дь, —щоб стали наро́дом Мені
і йме́нням, і хвало́ю та пишното́ю, —та вони не послухались!
12 І скажеш до них оце слово:Так говорить Господь, Бог Ізраїлів:
усякий бурдю́к вином наповня́ється.І відкажуть тобі:
„Чи ми справді не знаєм,що всякий бурдю́к вином наповня́ється?“
13 І скажеш до них: Так говорить Господь:Ось напо́вню Я п’я́нством усіх ме́шканців кра́ю цього́,
і царів, що сидять на Давидовім троні,і священиків, і пророків, і всіх ме́шканців Єрусалиму.
14 І розіб’ю́ їх одно́го об о́дного,ра́зом батькı́в та синı́в, говорить Господь, —
Не зми́луюся, і не змилосе́рджусь,і не пожалію, щоб їх не пони́щити!
15 Послухайте ви та візьміть до ушей, —не виви́щуйтеся,
бо Господь це сказав!
16 Дайте Господу, Богові вашому, славу,поки не зробить Він те́мно,
і по́ки на те́мних гора́х не спіткну́ться вам ноги!І будете ви сподіва́тися свı́тла,
а Він зробить це те́мрявоюта вчинить імло́ю.
17 А коли ви цього́ не послу́хаєте,буде плакати таємно душа моя з вашої го́рдости,
й око моє проливатиме сльо́зи,і зайде́ться сльозою,
бо ста́до Господнє займу́ть у поло́н!
18 Скажіть до царя й до царе́вої матері:Сідайте додо́лу,
бо з голів ваших спала корона вашої слави!
19 Півде́нні міста позами́кані будуть,і не буде, хто б їх відчини́в, —
ви́гнаний буде ввесь Юда,вигнаний буде цілко́м!
20 Зведіть ваші о́чі, й побачте отих,що прихо́дять із пı́вночі:
де череда́ та, що да́на тобі,ота́ра пишно́ти твоєї?
21 Що ти скажеш, о до́чко Сіону,як Він над тобою пана́ми поставить отих,
яких ти навчила була́ за довı́рених бути, —чи ж му́ки не схо́плять тебе,
немов ту породı́ллю?
22 коли ж скажеш у серці своєму:„Чому́ такі речі спітка́ли мене?“ —
за числе́нні провини твоївідкриті подо́лки твої,
ого́лені ноги твої силомı́ць!
23 Чи му́рин відмı́нить коли свою шкı́ру,а панте́ра — ті пля́ми свої?
Тоді зможете й ви чинити добре,навче́ні чинити лихе́!
24 Тому́ розпоро́шу їх, мов ту поло́ву,що з вітром з пустині летить:
25 Оце жеребо́к твій, це у́діл,який Я відмı́ряв тобі, —
говорить Господь, —бо забула Мене та надı́ялася на непра́вду!
26 І закочу́ теж подо́лки твої над обличчя твоє, —і пока́жеться га́ньба твоя:
27 твої перелю́бства й іржа́ння твої,сором блу́ду твого на полі на па́гірках, —
Я бачив гидо́ти твої.Горе тобі, Єрусалиме,
що не очи́стишся! Доки ж іще?“
