Єремії 14:1—22
14 Слово Господнє до Єремії, що було в справі посу́хи.
2 „Упала в жало́бу Юдея,а брами* її ослабı́ли,
насу́пилися на землі,і знявся крик Єрусалиму.
3 А вельмо́жі її своїх слуг посилають по во́ду, —вони йдуть до крини́ці — й води не знахо́дять,
їхній по́суд порожній верта́ється.Засоро́мляться та зашарı́ють вони,
і свої го́лови понакрива́ють.
4 Тому́, що земля стала спра́гла,бо дощу́ не було на землі,
засоро́милися рільники́,свої го́лови понакрива́ли.
5 Навіть ла́ня на полі поро́дить сарня́тко та й кине,бо немає трави.
6 Навіть дикі осли́ поставали на голих гора́х,вітер втягують, мов ті шака́ли,
і ме́ркнуть їм очі, бо немає трави.
7 Якщо проти нас свідчать наші провини, о Господи,то зроби ради Йме́ння Свого́,
бо намно́жились наші відсту́пники,ми Тобі нагріши́ли!
8 О надіє Ізраїлева,о Спасителю в ча́сі недолі, —
нащо будеш Ти в Кра́ї, як той чужани́ця,й як той подоро́жній,
що намета лише на ночлı́г розтяга́є?
9 Нащо будеш Ти, мов людина остовпı́ла,немов той сила́ч, що не може спасти́?
Таж Ти в нашій сере́дині, Господи,Йме́ння ж Твоє на нас кли́четься, —
не залиша́й нас!
10 Так говорить Господь до наро́ду цього́:Так люблять вони волочи́тись,
а не стри́мувати своїх ніг,тому́ то не має Господь уподо́бання в них, —
Він тепер їхню провину згада́є, і їхній гріх покарає!
11 І промовив до мене Госпо́дь:Не молись за наро́д цей на добре йому́:
12 Як вони будуть по́стити,Я не послухаю їхніх блага́нь,
а коли принесуть цілопа́лення й дар,Я їх не прийму́, —
бо Я повигу́блюю всіх їх мечем, і голодом, і морови́цею!
Фальшиві пророки
13 А я відказав: О Господи, Боже!Ось пророки гово́рять до них:
„Ви не бу́дете бачити меча́,і не буде вам голоду,
правдивий бо мир в цьому місці вам дам!“
14 Та промовив до мене Господь:Ці пророки неправду Іме́нням Моїм пророкують:
Я їх не посилав, і не наказував їм,і їм не говорив!
Вони вам пророкують невірні видı́ння та ча́ри,нікче́мність й ома́ну свого се́рця.
15 Тому так промовляє Господьна пророків, які пророкують Іме́нням Моїм,
хоч Я не посилав їх,та що кажуть вони: „Меч та голод не буде в цім кра́ї“:
від меча́ та від голоду згинуть пророки такі!
Кара на наро́д
16 А наро́д, що таке пророку́ють йому́,розки́даний буде по вулицях Єрусалиму
від голоду та від меча́,і не буде кому поховати його́, —
вони й їхні жінки́, й їхні сини та їхні до́чки,і виллю на них їхнє зло!
17 І ти скажеш до них оце слово:Хай заходять удень та вночі мої очі слізьми́,
і нехай не зати́хнуть,бо дı́вчина, доня народу мого́,
буде побита великим нещастям,дуже болю́чим уда́ром!
Блага́ння Єремії помилувати народ
18 Якщо ви́йду на поле — ось побиті мече́м,й якщо ви́йду до міста — ось помлı́лі із го́лоду,
і навіть пророк та священик шмигля́ють по кра́ю,якого не знають.
19 Чи насправді покинув Ти Юду?Чи й Сіоном гиду́є душа Твоя?
Чому вра́зив Ти нас — і немає нам ліку?Ми чекаємо миру — й немає добра,
і ча́су вздоро́влення — та ось тільки жах!
20 Знаємо, Господи, нашу безбожність, вину наших батькı́в,бо ми проти Тебе згріши́ли, —
21 та не відкида́й нас ради Йме́ння Свого́,не безчесть трону слави Своєї,
пам’ятай, не зламай заповіту Свого із нами!
22 Хіба є між марни́ми божка́ми пога́нів такі, що спуска́ють дощі?І чи небо саме дає зли́ву?
Чи ж не Ти — Господь Бог наш?Тому́ то на Тебе надı́ємось ми,
бо Ти це все чи́ниш!
Примітки
^ У біблійній мові брами часто вживаються замість міста.
