Єремії 16:1—21
16 І було́ слово Господнє до мене, промовляючи:
2 „Не бери собі жінки,і хай у те́бе не буде синів, ні дочо́к у цьому місці.
3 Бо так промовляє Господь про синів і про дочок,що наро́джені в місці цьому́,
і про їхніх матерı́в, що наро́джують їх,і про їхніх батьків, що їх ро́дять у Кра́ї цьому́:
4 Від жахливих хворı́б повмирають вони,не будуть опла́кувані, і не будуть похо́вані, —
гноєм стануть вони на пове́рхні землі.Від меча́ та від голоду згинуть вони,
і стане їхній труп стервом пта́ству небесному
й зе́мній звіри́ні.
5 Бо так промовляє Господь:Не заходь у дім сму́тку,*
і не ходи голоси́ти,і не співчува́й їм,
бо від цьо́го наро́ду забрав Я Свій мир, —говорить Господь, — ласку та милість.
6 І повимира́ють великі й малі в цьому Кра́ї,не бу́дуть похо́вані,
і голоси́ти не будуть за ними,і не бу́дуть робити нарı́зів,
і не будуть робити собі ли́сини.
7 І не будуть ламати їм хліба в жало́бі,щоб потішити їх над померлим,
і не напо́ять їх ке́ліхом втіхинад батьком його й його матір’ю.
8 І до до́му бенке́ту не входь,щоб сидіти із ними, щоб їсти й щоб пити.
9 Бо так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів:Ось Я припиню́ в цьому місці
на ваших оча́х і в днях вашихголос радісний й голос веселий,
голос молодого та голос молодої!
10 І бу́де, коли перека́жеш наро́дові цьому́ ці слова́,то скажуть тобі:
„За́ що Господь говорив проти насвсе велике це лихо?
І яка вина наша, й який то наш гріх,яким ми прогріши́лися Господу,
Богові нашому?“
11 І відкажеш до них:За те, що Мене батьки ваші покинули, — каже Господь, —
і пішли за іншими богамиі служили їм та поклонялися їм,
а Мене полишили й Зако́на Мого не вико́нували!
12 А ви робите гірше від ваших батькı́в,і кожен із вас ось іде
за упе́ртістю лютого серця свого́,щоб Мені не служити,
13 Тому викину вас з цього Кра́юдо кра́ю, якого не знали ні ви, ані ваші батьки́.
І будете там богам іншим служити удень та вночі,бо не дам Я вам милости.
14 Тому́ наступають ось дні, — говорить Господь, —і не бу́дуть уже говорити: „Як живий Господь,
що вивів синів Ізраїлевихіз кра́ю єгипетського“,
15 а тільки: „Як живий Господь,що вивів синів Ізраїлевих
із півнı́чного кра́ю,і зо всіх тих країв, куди був розігнав їх“.
Та Я їх верну́ на їхню зе́млю,яку Я був дав батька́м їхнім.
16 Оце Я пошлю́ по числе́нних риба́лок, — говорить Господь, —і ви́ловлять їх, немов рибу,
а пото́му пошлю по числе́нних мисли́вців,і повило́влюють їх з усіх гір,
і з усякого взгı́р’я, і зо ске́льних розщı́лин.
17 Бо очі Мої — на всі їхні доро́ги*:вони не сховалися з-перед Мого лиця,
і з-перед ока Мого́ не закрилася їхня провина.
18 І найперше Я їм надолу́жу подвı́йноза їхню провину й за гріх їхній,
за теє, що тру́пом обри́джень своїхзбезче́стили Край Мій,
а їхні гидо́ти спа́док Мійперепо́внили.
19 О Господи, сило моя та тверди́не моя,і за́хисте мій в день недолі!
Поприхо́дять до тебе наро́ди від кı́нців земліта й промо́влять: Одіди́чили наші батьки лиш неправду й марно́ту,пожитку ж вı́д них не було́.
20 Чи зро́бить люди́на для себе богı́в,а вони не боги́?
21 Тому́ то ось Я учиню́, що пізна́ють цим ра́зом вони,учиню́, що пізнають вони Мою руку та силу Мою,
і пізнають, що Йме́ння Моє — це Господь!
