Єремії 22:1—30
22 Так говорить Господь: Зійди в дім Юдиного царя, і будеш казати там оце слово,
2 та й промовиш: Послухай Господнього слова, о ца́рю юдейський, що сидиш на Давидовім троні, ти й раби твої та наро́д твій, що входите в бра́ми оці.
3 Так говорить Господь:Чиніть правосу́ддя та правду,
і рятуйте грабо́ваного від руки гноби́теля,чужинця́ ж, сироту та вдову́ не гнобı́ть, не грабу́йте,
і крови невинної не проливайте на місці цьому́!
4 Бо коли оце слово наспра́вді ви ви́конаєте,то ходитимуть бра́мами дому оцьо́го царі,
що будуть сидіти на троні Давида,що їздити бу́дуть колесни́цями й кіньми,
він і раб його та наро́д його.
5 А якщо не послухаєтесь оцих слів,то клянуся Собою — говорить Госпо́дь:
руїною ста́неться дім цей!
6 Бо так промовляє Госпо́дь про дім царя Юди:Ти для Мене Ґілеа́д, щит Ліва́ну,
та поправді кажу́ Я, — тебе оберну́ на пустиню,на міста́ незасе́лені!
7 І приготу́ю на тебе отих,що руйнують люди́ну та збро́ю її,
і вони твої ке́дри добı́рні зітну́тьі їх повкида́ють в огонь!
8 І люди числе́нні ходитимуть містом оцимі будуть казати один до одно́го:
За́що Господь зробив так цьому місту великому?
9 І відкажуть: За те, що вони поки́нулизаповіта Господа, Бога Свого,
і вклонялися іншим богам, і служили їм.
10 Не плачте за вмерлим,і не жалку́йте* за ним, —
але плакати — плачте за тим, хто відходить в поло́н,бо вже не пове́рнеться,
і не побачить землі, де він народився.
11 Бо так промовляє Господьдо Шаллу́ма, сина Йосіїного, царя Юдиного,
що царював замість Йосı́ї, свого ба́тька,що вийшов із місця цього́:
Він сюди вже не ве́рнеться!
12 Бо помре він у місці, куди його полони́ли,Кра́ю ж цього́ не побачить уже.
13 Горе тому́, хто несправедливістю дім свій будує,а верхні кімна́ти — безпра́в’ям,
хто каже своєму ближньому працювати даре́мно,і платнı́ його йому не дає,
14 що говорить: Збудую собі дім великий,і верхні кімна́ти широкі!“
І вı́кна собі повиру́бує, й криє кедри́ною,і малю́є червоною фарбою.
15 Чи ти зацарюєш тому́, що в ке́драх ти ме́шкаєш?Чи ж твій ба́тько не їв та не пив?
І коли правосу́ддя та правду чинив він,тоді було добре йому́, —
16 він розсу́джував справу нужде́нного й бідного, й тоді добре було́!Чи не це — Мене знати? говорить Госпо́дь.
17 Хіба твої очі та серце твоєне обе́рнені тільки на ко́ристь свою́,
та щоб пролива́ти кров невинну,і щоб гніт та насилля чинити?
18 Тому так промовляє Госпо́дьпро Єгояки́ма, Йосіїного сина, царя Юдиного:
Не будуть за ним голосити:„О мій брате!“ й „О се́стро!“
Не будуть за ним голосити:„О пане“ й „О вели́чносте його!“
19 Поховають його, немов того осла,воло́чачи та викидаючи геть за брами Єрусалиму.
20 Зійди на Лива́н та й кричи,і в Баша́ні свій голос подай,
і кричи з Аварı́му, бо пони́щені всі твої дру́зі.
21 Говорив Я тобі в час гара́зду твого́,але ти каза́ла: „Не слу́хатиму!“
Це доро́га твоя від юна́цтва твого́,бо не слухалась ти Мого голосу.
22 Усіх твоїх па́стирів буря розки́дає,а коха́нці твої підуть до полону, —
справді, тоді посоро́млената побенте́жена будеш за все своє зло!
23 О ти, що сидиш на Ливані,що ку́блишся в ке́драх, —
як ти бу́деш стогна́ти,як бо́лі й дрижа́ння на тебе спаду́ть, мов на ту породı́ллю!
24 Як живий Я, — говорить Госпо́дь, —коли б був Конı́я*, син Єгоякимів, цар Юдин,
печа́ткою-пе́рснем на правій руці Моїй, —справді Я й звідти тебе зірву́!
25 І дам Я тебе в руку тих, хто шукає твоєї душі,і в руку тих, що боїшся ти їх,
і в руку Навуходоно́сора, царя вавилонського,і в руку халде́їв.
26 І кину тебе й твою матір, яка породила тебе́,до іншого кра́ю, де ви не зроди́лись, —
і там — ви повмира́єте!
27 А до Кра́ю, куди вони пра́гнуть душею своєю верну́тись, —туди не пове́рнуться!
28 Чи муж цей, Конı́я, — це гли́няний по́суд,пого́рджений та розпоро́шений?
Хіба він посу́дина та непотрı́бна?Чом відкинені він та насı́ння його́,
та й закинені в землю, якої не знають?
29 О Кра́ю, мій Кра́ю, о Кра́ю,— послухай Господнього сло́ва:
30 Так говорить Госпо́дь:Запишіть люди́ну оцю самı́тною,
мужем, якому не буде щасти́тись у днях його,бо ніко́му з насіння його не пощасти́ться
сидіти на троні Давидовімта панувати ще в Юді!
