Єремії 3:1—25
3 І було мені слово Господнє, гово́рячи:„Як відпу́стить хто жінку свою, й вона пı́де від нього,та стане за жінку для іншого чоловіка, —
чи ве́рнеться ще він до неї?Чи ж не стане зовсı́м обезче́щеною оця жінка?
Ти ж пере́люб чинила з коха́нцями багатьома́,і тобі поверта́тись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи́ свої очі на го́ри порожні й дивися,— де пере́любу ти не чинила?
Ти для них по доро́гах сиділа, немов той араб на пустині, —і збезче́стився край твоїм блу́дом та лихом твоїм!
3 І дощі були стри́мувані,і не було́ дощу пı́знього,
проте мала ти чо́ло блудни́ці,і стратила сором,
4 Чи ж кли́кати відни́ні не бу́деш до Мене:„Отче мій, Ти юна́цтва мого Провідни́к!
5 Чи Він пам’ята́тиме вічно про гнів,чи наза́вжди його стерегти́ме?“
Таке ти говориш, і безме́жно зло чиниш.
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: „Чи ти бачив, що зробила невірна дочка́ Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу го́ру, і під кожне зелене дерево, — і блудодı́яла там.
7 Я думав: Як зро́бить вона все оце, то до Мене пове́рнеться; та вона не верну́лась, і бачила це сестра її зра́дниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що пере́люб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводо́вого. Та зрадли́ва сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудли́вою стала й вона.
9 І сталось від ро́зголосу про пере́люб її, збезче́стила вона землю, і пере́люб чинила з камı́нням та з деревом.
10 І також при всьому цьому не вернулась до Мене зрадли́ва сестра її, дочка Юди, усім своїм серцем, а тільки вдава́ла, говорить Господь“.
11 І промовив до мене Господь:„Невірна дочка́ Ізраїлева всправедли́вила душу своюбільш від зрадли́вої дочки Юди.
12 Піди, і проголо́сиш слова ці на пı́внічта й скажеш: Вернися,
відсту́пна дочко Ізраїлева! говорить Госпо́дь.Не зверну́ Я Свого обличчя у гніві на вас,
бо Я милости́вий, — говорить Госпо́дь,і не бу́ду повік стерегти́ Свого гніву.
13 Тільки пізнай же прови́ну свою́,бо ти проти Господа, Бога свого повстала,і грішила з чужими під деревом кожним зеленим,і Мого голосу ви не почули, говорить Господь.
14 Верніться, діти невірні, говорить Господь,бо Я вам Госпо́дар,
та візьму́ вас по о́дному з міста, а з роду по два,і вас поведу́ до Сіону!
15 І дам па́стирів вам згідно з серцем Своїм,і вони будуть па́сти вас умı́нням та ро́зумом.
16 І буде, коли ви розмно́житесята розпло́дитеся на землі за цих днів, — говорить Госпо́дь, —
не скажуть уже: „ковче́г заповіту Господнього“,і він вже не при́йде на серце,
і його пам’ятати не бу́дуть,і більше не буде він зро́блений.
17 Того ча́су назвуть Єрусалима: Господній престо́л,і до нього, до Єрусалиму згрома́джені будуть
наро́ди усі ради Йме́ння Господнього,і більше не пı́дуть вони
за впертістю серця лихого свого́,
18 Тими днямидім Юдин із домом Ізраїля пı́дуть
і ра́зом прибу́дуть з півнı́чного кра́ю до кра́ю,що вашим батькам на спа́док Я дав.
19 І Я був поду́мав: як поставлю тебе Я посе́ред синіві дам тобі край пожада́ний,
найкращу спа́дщину народів?І Я ду́мав: ви будете звати Мене: „Мій Отче“,
і не відве́рнетеся ви від Мене.
20 Справді, як зраджує жінка свого чоловіка,так ви Мене зра́дили,
доме Ізраїлів! каже Господь.
21 Чути голос на ли́сих гора́х,плач блага́льний синів Ізраїлевих,
вони бо скривили доро́гу свою,забули про Господа, Бога свого́:
22 „Верніться, невірні сини,усі ваші відсту́пства Я ви́лікую!“
„Ось прийшли ми до Тебе,бо Ти Господь, Бог наш!
23 Справді, неправда ті па́гірки,той го́мін на го́рах, —
справді, в Господі, Богові нашім,спасı́ння Ізраїлеве!
24 А той сором пожерпрацю наших батьків
від нашої мо́лодости,їхню худобу дрібну́
й їхню худобу велику,синів їхніх та їхніх дочо́к.
25 Лежимо́ ми у со́ромі нашому,і нас покриває ця наша неслава,
бо ми прогріши́лися Господу, Богові нашому,ми й батьки наші,
від нашої мо́лодости й до сьогодні,і не слухали голосу Господа,
нашого Бога!“
