Єремії 4:1—31
4 Якщо́ ти, Ізраїлю, ве́рнешся, — каже Господь, —до Ме́не ти ве́рнешся,
і якщо́ ти відки́неш із-перед обличчя Мого гидо́ти свої,то не бу́деш тиня́тись!
2 І якщо́ ти прися́гнеш „Як живий Господь“правдою й правом та справедливістю,
то бу́дуть Ним благословля́тись наро́ди,і хвалитись Ним бу́дуть.
3 Бо так каже Господь мужам Юди та Єрусалиму:Оріть собі на цілинı́,
і не сійте в терни́ну!
4 Обрізуйтеся Господе́ві,й усу́ньте із ваших серде́ць крайні пло́ті,
юдеї та ме́шканці Єрусалиму,щоб не вийшла, немов той огонь, Моя лю́тість, —
і буде пала́ти вона,і не буде кому погаси́ти через злі ваші вчинки!
5 Оповістı́те в Юдеї та в Єрусалимі звістı́тьта й скажіть: Засурмı́те в сурму́ у краю́!
Кричіть гучни́м голосом та говоріть:Зберіться та пı́демо до міст до тверди́нних!
6 Підійміте прапор до Сіону,поспішайте, не станьте,
бо з пı́вночі зло приведу́,і велике нещастя.
7 Лев вихо́дить із своєї гуща́вини,і той, хто нищить народи, вируша́є із місця свого́,
щоб твій край оберну́ти на руїну,і спусто́шені будуть міста́ твої,
так що забра́кне і ме́шканця!
8 Отож, опережı́ться вере́тами,плачте та голосіть,
бо лютість Господнього гнівувід нас не відве́рнеться!
9 І ста́неться в день той, — говорить Госпо́дь, —згине розум царя і розум князı́в,
і остовпı́ють священики,а пророки здиву́ються
10 й скажуть: О Господи, Боже,справді обма́нений сильно наро́д цей та Єрусалим,
коли казано: „Буде вам мир“,а меч доторкну́вся ось аж до душі!
11 Того ча́су наро́дові цьому та Єрусалимові сказане бу́де:Ось вітер палки́й з лисих гір на пусти́ні,
на дорозі дочки́ Мого люду, — не на вı́яння й не на очи́щення він!
12 Та вітер сильніший від цьо́го прибу́де Мені, —і над ними Я суд прокажу́.
13 Ось він при́йде, як хмари,й як буря — його колесни́ці,
від орлı́в швидші коні його́:Горе нам, бо спусто́шені бу́демо ми!
14 Обмий серце своє від лихого, о Єрусалиме,щоб був ти врято́ваний!
Аж доки в тобі пробуватимуть думки́ марно́ти твоєї?
15 Бо голос доно́сить із Да́нуй звіщає поги́біль з Єфре́мових гір.
16 Пригадайте наро́дам оце,сповістı́ть ось про Єрусалим:
Приходять з далекого кра́ю його обляга́ти,і здійма́ють свій крик на юдейські міста́!
17 Як сторо́жа полів,навко́ло ото́чать його,
бо він Мені був неслухня́ний, говорить Господь!
18 Дорога твоя й твої вчинки тобі це зробили,це лихо твоє: бо гірке́,
бо торкнуло воно аж до серця твого́.
19 Ой, утро́бо моя, ти утробо моя, — я тремчу́!Біль серце стиска́є мені, і трепо́че мені моє серце!
Не мо́жу мовчати,бо вчула душа моя голос сурми́,
гук війни!
20 Біда на біду приклика́ється,вся бо земля поруйно́вана буде,
спусто́шені будуть знена́цька наме́ти мої,вмить — завı́си мої.
21 Аж доки я бачити пра́пора буду,буду чути голос сурми́?
22 Тому́, що наро́д мій безглу́здий,він не знає Мене́:
вони нерозумні сини й нерозва́жні вони, —мудрі вони, щоб чинити лихе,
та не вміють чинити добра́!
23 Дивлюся на землю, аж ось порожне́ча та пу́стка,і на небо — й нема його світла!
24 Дивлюся на го́ри, аж ось вони тру́сяться,і всі згı́р’я хита́ються!
25 Дивлюся, аж ось вже немає люди́ни,і порозліта́лось все пта́ство небесне.*
26 Дивлюся, аж ось край родю́чий пустинею став,а міста́ його знищені всі від обличчя Господнього,
від по́лум’я гніву Його́.
27 Бо Госпо́дь так прорік:Спусто́шенням стане ввесь край,
та кінця́ йому ще не вчиню́!
28 І буде в жало́бі земля через це,і затьма́риться небо вгорı́,
бо Я говорив, що заду́мав,— і не пожалую, і не відступлю́ся від то́го.
29 Від гуркотне́чі їздця́ та стрільця́ побіжить усе місто,повтікають в гуща́вини й злізуть на скелі.
Всі міста́ поки́нуті,і немає ніко́го, хто мешкав би в них.
30 А ти, поруйно́вана, дочко Сіону, що бу́деш робити?Хоч ти зодяга́єш себе в кармази́н,
хоч прикра́шуєшся золотою оздобою,хоч очі свої підмальо́вуєш фарбою, —
та надаре́мно прикра́шуєшся:обриди́ли тобою коха́нці твої, —
на життя твоє ва́жать вони!
31 Бо чую Я крик, немов породı́ллі,чую сто́гін, мов пе́рвістки,
голос Сіонської дочки, —вона стогне, зало́млює руки свої та голо́сить:
„Ой, горе мені,бо попало життя моє вби́вникам!“
Примітки
^ Птаство небесне — це птаство повітряне, див. 1 М. 1:26.