Єремії 6:1—30
6 Утікайте, сини Веніями́на,з сере́дини Єрусалиму,
і засурмı́те в сурму́ у Текої,і знак підіймı́ть на Бет-Гаккерем,
бо з пı́вночі грізно підно́ситься злота велике нещастя!
2 І ви́кореню Я Сіонську дочку́,вродли́ву та ви́пещену.
3 Пастухи поприхо́дять до неї з своїми стада́ми,понапина́ють наме́ти навко́ло при ній,
кожен місце своє випаса́тиме.
4 Приготуйте війну проти неї,вставайте та вдармо опı́вдні!
Горе нам, бо минає вже день,бо вже тя́гнуться тіні вечı́рні!
5 Уставайте та пı́демо вночіі пони́щмо пала́ти її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот:Постина́йте дере́ва
та ва́ла насипте при Єрусалимі!Він те місто, що має зруйно́ване бути,
в ньому повно наси́льства:
7 як випри́скує воду свою джерело́,так випри́скує він своє зло.
Насилля й грабіж чуті в ньому,перед обличчям Моїм безпере́стань хворо́ба та рана.
8 Будь на́вчений, Єрусалиме,щоб душа Моя не відверну́лась від тебе,
щоб тебе не вчинив Я спусто́шенням,незасе́леним кра́єм!
9 Так говорить Госпо́дь Савао́т:Позбирають доре́шти оста́нки Ізраїля,
мов виноградові ре́штки, —простягни́ свою руку,
немов виногра́дар по гро́на!
10 До ко́го я буду казатита свı́дчити буду, — і слуха́тимуть?
Необрізане ось їхнє вухо —і слухати уважно не можуть вони,
ось слово Господнє для них стало по́сміхом —вони не жада́ють його́!
11 І гніву Господнього по́вен я став,зму́чився я, його стримуючи, —на вулиці виллю його на дітейта на збір юнакı́в одноча́сно,
бо схо́плені будуть чоловік із жінкою,старий із віджи́лим літа́,
12 і дістануться іншим доми́ їхні,теж поля́ та жінки́.
Бо Я руку Свою простягну́ на мешка́нців цієї землі,говорить Госпо́дь.
13 Бо вони від мало́го свого й до великого, —усі пожадли́ві на зи́ски,
і від пророка та аж до священика роблять неправду.
14 І рани наро́ду Мого́ легковажно лікують,говорячи: „Мир, мир“, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидо́ту робили?не засоро́милися ані тро́хи вони й застида́тись не вміють.
Тому́ то впадуть між упа́лими в ча́сі, —коли їх навіщу́ Я, спіткну́ться, говорить Госпо́дь.
16 Так говорить Госпо́дь:На дорогах спинı́ться та гляньте,
і спитайте про давні стежки́,де то добра дорога, — то нею ідіть,
і зна́йдете мир для своєї душі!Та вони відказали: „Не пı́демо!“
17 І Я сторожı́в був поставив над вами,говорячи: Прислуха́йтесь до голосу сурми́!
Та вони відказали: „Не будем прислу́хуватись!
18 Тому слухайте, люди,і пізнай, ти грома́до, що станеться з ними.
19 Послухай, ти зе́мле:Ось Я веду́ на наро́д цей лихе,
плід їхніх думо́к,бо до слів Моїх не прислуха́лись вони,
а Зако́ном Моїм погорди́ли!
20 Навı́що Мені те кади́ло, що з Шеви прихо́дить,запашни́й очере́т із далекого кра́ю?
Цілопа́лення ваші не любі Мені,ваші ж жертви Мені не приємні!
21 Тому́ то Господь каже так:Ось Я дам спотика́ння* оцьо́му наро́дові,
і спіткну́ться об них разом ваші батьки́ та сини́,сусід та приятель його, — і загинуть!
22 Так говорить Госпо́дь:Ось прихо́дить наро́д із півнı́чного кра́ю,
і збу́джується люд великий із кı́нців землі.
23 Лу́ка та ра́тище міцно тримають,жорстокі вони й милосердя не мають,
їхній голос, як море реве́,і гарцю́ють на ко́нях вони.
Ушико́ваний, мов чоловік той до бо́ю,на те́бе, о до́чко Сіону!
24 Як почули ми звістку про ньо́го,омлı́ли нам руки,
обняла́ нас триво́га та біль,немов в породı́ллі.
25 Не вихо́дьте на полей не йдı́те дорогою,
бо в во́рога мечта страхı́ття навко́ло!
26 До́чко наро́ду Мого́, —вере́тою підпережи́сь та качайся у по́пелі!
Справ жало́бу собі, немов над одноро́дженим,голосı́ння гірке́, —
бо при́йде знена́цька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробо́вувачему наро́ді Моїм, за тверди́ню,
щоб ти знав і випробо́вував їхню доро́гу.
28 Вони всі відсту́пники над відсту́пниками, чинять на́клепи,усі вони мідь та залізо, вони згу́бники!
29 Спали́лося ду́хало,від огню́ зникло о́ливо, —
нада́рмо стара́нно розто́плювано,бо злих не віддı́лено.
30 Срı́блом відки́неним на́звано їх,бо Госпо́дь їх відкинув“.
Примітки
^ Єврейське mich’šolim — те, об що спотикаються, завади, перешкоди.
