Єремії 7:1—34
7 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 „Стань у брамі Господнього дому,і прокажеш там слово оце та промо́виш:
Послухайте слово Господнє, ввесь Юдо,що хо́дите бра́мами цими вклонятися Господу.
3 Так говорить Господь Савао́т, Бог Ізраїлів:Попра́вте дороги свої й свої вчи́нки,
й Я зроблю́, що ви жи́тимете на цім місці!
4 Не надı́йтесь собі на слова неправди́ві,щоб казати: Храм Господній, храм Господній,
храм Господній оту́т!
5 Бо якщо ви наспра́вді поправите ваші доро́ги та ваші діла́,якщо один о́дному бу́дете справді чинити справедливо,
6 не бу́дете тиснути чужи́нця, сироту та вдову́,не будете лити невинної крови на місці цьому́,
і за іншими богами вслід не піде́те собі на біду́, —
7 то зроблю́, що ви пробува́тимете на цім місці,у краю́, що його дав Я вашим батька́м
відвіку навіки!
8 Ось собі ви надı́єтеся на слова неправдиві,які не допомо́жуть:
9 Чи ви будете кра́сти, вбивати й пере́люб чинити,і присягати фальши́во, й кади́ти Ваа́лові,
і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, —
10 а потім ви при́йдете й станете перед обличчям Моїму цім домі, що зветься Ім’я́м Моїм,
і скажете: „Урято́вані ми“,щоб чинити гидо́ти всі ці?
11 Чи верте́пом розбійників став оцей дім,що Ім’я Моє кличеться в ньому, на ваших оча́х?
І Я оце бачу, говорить Госпо́дь.
12 Бо підı́ть но до місця Мого, що в Шіло́,де́ Я споча́тку вчинив був перебува́ння для Йме́ння Свого́,
і побачите, що́ вчинив Я йому́через лука́вство Мого наро́ду Ізраїлевого.
13 Тепер же за те, що ви ро́бите всі оці вчинки,— говорить Господь, —
і що Я говорив був до вас, промовляючи пи́льно,але́ ви не слухали,
і кликав Я вас,та ви не відказа́ли, —
14 то зроблю́ цьому до́мові, що кли́калось в ньому Ім’я́ Моє,що на нього надı́єтесь ви,
і місцю цьому́, що Я дав його вам та вашим батька́м,так само, як Я був зробив для Шіло́, —
15 і відкину Я вас від обличчя Свого́,як відкинув усіх ваших братı́в,
усе насı́ння Єфре́мове!
16 А ти не молись за наро́д цей,і блага́ння й моли́тви за них не здійма́й,
і Мене не проси, —бо не ви́слухаю Я тебе́!
17 Хіба ти не бачиш, що ро́блять вони в містах Юдинихта на вулицях Єрусалиму:
18 Діти дро́ва збирають,а батьки́ розклада́ють огонь,
жінки́ ж місять тісто,щоб спекти́ калачı́в тих жерто́вних „небесній цариці“,
і ллють литі жертви для інших богı́в, на доса́ду Мені.
19 Та хіба ображають Мене, говорить Господь?Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя?
20 Тому́ Господь Бог промовляє отак:Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце,
на люди́ну й худо́бу,і на польовı́ дерева́ та на зе́мні плоди́, —
і пала́тиме він, і не зга́сне!
21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів:Додайте свої цілопа́лення до жертов ваших,
і їжте м’ясо,
22 бо Я не говорив батька́м вашим,і не наказував їм того дня,
як виво́див їх із кра́ю єгипетського,про справи цілопа́лення й жертви.
23 Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи:Слухайтеся Мого голосу,
і Я буду вам Богом, а ви бу́дете наро́дом Моїм,і ходіть* усією дорогою,*
про яку накажу́ вам,щоб вам було до́бре.
24 Та не слухали й не нахили́ли вони свого вуха,а ходили* за ра́дами та за упе́ртістю серця лихого свого́,
і стали до Мене плечи́ма,а не обличчям.*
25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з кра́ю єгипетського,аж до дня цього,
посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків,посилав щодня пи́льно.
26 Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиля́ли,і показали себе твердоши́йними,
зло чинили ще більш від батькı́в своїх,
27 І ти будеш казати їм ці всі слова́,та не будуть вони тебе слу́хати,
і будеш ти кли́кати до них,та вони тобі відповіді не даду́ть.
28 І скажеш до них:Оце той наро́д, що не слухався голосу Господа, Бога свого,
і поу́ки не брав, —загинула правда, і зникла з їхніх уст.
29 Обстрижи́ ти воло́сся своє та й відкинь,на ли́сих гора́х здійми жа́лісний спів,
бо відкинув Господьі покинув плем’я Свого гніву!
30 Бо Юдині сини чинять зло в Моїх о́чах, —говорить Господь, —
поклали гидо́ти свої в тому домі,що в нім кли́калося Моє Йме́ння,
щоб збезче́стити його́.
31 І побудували ті же́ртовні па́гірки То́фета,*що в долині Бен-Гіннома,
щоб палити синів своїх та до́чок своїх на огні,чого Я не наказував,
і що на серце Мені не прихо́дило.
32 Тому́ то приходять ось дні, — говорить Господь, —що не буде вже кликатись „То́фет“ місце це
чи „Долина Бен-Гіннома“,а тільки „Долина вби́вства“,
і будуть ховати у То́феті через брак місця на по́греб.
33 І стане труп цього наро́ду за сте́рво небесному пта́ствута земній звіри́ні,
і не буде, хто б їх відстраши́в!
34 І спиню́ в містах Юдинихта на вулицях Єрусалиму
голос радісний і голос веселий,голос молодого та голос молодої, —
бо руїною стане цей край!
Примітки
^ У біблійній мові ходіть — живіть, ходили — жили, дорога — життя, поступовання.
^ У біблійній мові ходіть — живіть, ходили — жили, дорога — життя, поступовання.
^ У біблійній мові ходіть — живіть, ходили — жили, дорога — життя, поступовання.
^ Стати плечима — утікати, стати обличчям — наближатися.
^ Тофет — місце на південь від Єрусалиму, де приносились жертви Молохові, див. Іс. 30:33.