Єремії 9:1—26
9 Ой, коли б голова моя стала водою,а око моє — за джерело сльози́,
то я плакав би вдень та вночінад побитими до́ньки наро́ду мого́!
2 Ой, коли б на пустині нічлı́г подорожніх я мав,тоді б я покинув наро́да свого,
і пішов би від них,бо вони перелю́бники всі,
збори зра́дників!
3 Вони напина́ють свого язика́, немов лука свого́, для неправди,міцнı́ють вони на землі не для правди,
бо від злого до злого ідутьі не знають Мене, говорить Господь!
4 Один о́дного остеріга́йтесь,і не поклада́йтесь на жодного брата, —
кожен бо брат обмани́ти — обма́нить,і при́ятель кожен — обмо́вник!
5 Один о́дного зво́дить,і правди не кажуть,
привчи́ли свого язика́ говорити неправду,пому́чилися, лихо чинячи!
6 Серед ома́ни твоє прожива́ння,через ома́ну не хочуть пізнати Мене,
говорить Госпо́дь.
7 Тому так промовляв Господь Савао́т:Ось Я їх перето́плюю та випробо́вую їх,
бо що маю вчинити Я ради дочки́ Свого люду?
8 Їхній язик — смертоно́сна стріла́,він ома́ну говорить:
уста́ми своїми говорить із ближнім про мир,а в нутрі своє́му кладе свою за́сідку.
9 Чи ж за це Я їх не покараю? говорить Господь.Хіба ж над наро́дом, як цей, непомсти́ться душа Моя?
10 Я плач та рида́ння здійму́ над оцими гора́ми,і спів жало́бний — понад степови́ми лугами,
вони бо попа́лені так, що ними не ходить ніхто,і ре́ву худоби не чути:
від птаства небесного й аж до худоби розбı́глося все, відійшло́!
11 І Я Єрусалим на руїни відда́м,на мешка́ння шакалів,
а юдські міста́ на спусто́шення дам, —і не буде мешка́нця у них!
12 Хто муж мудрий, який зрозумів би оце,і до кого Господні уста́ промовляли,
щоб вияснить те, за що згинув цей край,за що спа́лений він, як пустиня,
і що не́ю не ходить ніхто?
13 А Господь відказав: За те, що вони поки́нули Зако́на Мого, що Я дав перед ними, і не слухалися Мого голосу, і не ходили за ним, за Зако́ном,
14 а ходили за впе́ртістю серця свого й за Ваа́лами, що навчи́ли про них їхні батьки́.
15 Тому так промовляє Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Ось Я їх, цей наро́д, полино́м нагодую й водою отру́йною їх напою́!
16 І розпоро́шу Я їх серед наро́дів, яких ні вони, ні батьки їхні не знали, і пошлю Я за ними меча́, аж поки не ви́гублю їх!
17 Так говорить Господь Савао́т:Розгля́ньтеся та голосı́льниць покличте,
і нехай вони при́йдуть,і пошліте до мудрих жіно́к, — і вони поприхо́дять!
18 І хай поспішають, і хай спів жало́би над ними підı́ймуть, —і хай наші очі зайду́ться сльозо́ю,
а з наших повı́ків вода хай тече́!
19 Бо почується голос жало́бного співу з Сіону:„Як ми попусто́шені,
як посоро́млені дуже!Бо ми поки́нули свій край,
бо покинули місце свого пробува́ння“.
20 Тож почуйте, жінки́, слово Господа,і хай ваше ухо візьме́ слово уст Його,
і навчı́ть дочок ваших жало́бного співу,й одна о́дну — жало́бної пісні!
21 Бо смерть увійшла в наші вı́кна,до наших пала́т увійшла́,
щоб ви́різати дітей з вулиці,із площ — юнакı́в.
22 Кажи так: Говорить Господь:І напа́дає лю́дського трупа, мов гно́ю на полі,
і мов тих снопів за женце́м,і не буде кому позбира́ти!
23 Так говорить Господь:Хай не хва́литься мудрий своєю премудрістю,
і хай не хвалиться ли́цар своєю хоро́брістю,багатий багатством своїм хай не хвалиться!
24 Бо хто буде хвали́тись, хай хва́литься тільки оцим:що він розуміє та знає Мене,
що Я — то Господь,Який на землі чинить ми́лість, правосу́ддя та правду,
бо в цьо́му Моє уподо́бання, каже Господь!
25 Ось дні наступають, — говорить Господь, —і Я навіщу́ всіх обрı́заних та необрı́заних,
26 Єгипет та Юду, й Едома та Аммонових синів, і Моавата всіх, хто воло́сся довко́ла стриже́,
хто сидить на пустині,бо всі оці люди — пообрı́зані,
а ввесь дім Ізраїлів — необрізаносе́рдий!
