Ісаї 14:1—32
14 Бо Господь змилосе́рдиться над Яковом, і вибере зно́ву Ізраїля, і на їхній землі їх посе́лить. І чужи́нець долучений буде до них, і приє́днані будуть до дому Якового.
2 І наро́ди їх вı́зьмуть, і їх попрова́дять до їхнього місця, а Ізраїлів дім на Господній землі за рабів та за невільниць їх при́йме собі на спа́дщину. І вı́зьмуть вони до неволі тих, хто їх понево́лив, і вони над своїми гноби́телями запанують!
Тяжка доля Вавилону
3 І буде в той день, як Господь дасть тобі відпочи́нок із терпı́ння твого та з неспоко́ю твого, та з праці тяжко́ї, яку ти був мусів робити,
4 то ти заспіваєш оцю пісню глумли́ву про царя Вавилону та й скажеш:Як гноби́тель минувся, —минулося гно́блення!
5 Господь зламав кия безбожних
і же́зла пану́ючих,
6 що наро́ди постійним ударом у лютості бив,що в гніві гноби́в був людей переслı́дуванням безупи́нним.
7 Спочи́ла була́, заспоко́їлася вся земля,і виспівує го́лосно.
8 Кипари́си та ке́дри лива́нські тобою втішаютьсяй кажуть: „Відко́ли ти ліг, не прихо́дить на нас дровору́б!“
9 Завору́шивсь тобою іздо́лу шео́лназу́стріч твоєму прихо́ду;
померлих тобі побуди́в,усіх проводирı́в на землі,
і підняв з їхніх тро́нів всіх лю́дських царів.
10 Вони всі зачну́ть говорити та й скажуть тобі:„І ти ослабı́в, як і ми,
став подібний до нас!“
11 Зіпхну́та в шео́л твоя го́рдістьта гра твоїх арф;
ви́стелено під тобою черво́ю,і червя́к накриває тебе.
12 Як спав ти з небе́с,о сину зірни́ці досвı́тньої, я́сная зо́ре,
ти розбився об землю,погро́мнику лю́дів!
13 Ти ж сказав був у серці своєму:„Зійду́ я на небо,
повище зір Божих поста́влю престола свого́,і сяду я на горі збору богів,
на кı́нцях півнı́чних,
14 підійму́ся понад гори хмар,уподı́бнюсь Всеви́шньому!
15 Та ски́нений ти до шео́лу,до найгли́бшого гро́бу!
16 Ті, що на тебе дивитися бу́дуть,пригляда́тися будуть до тебе,
зве́рнути увагу на тебе:„Чи то той чоловік, що змушував землю тремтіти,
що знево́лював царства труси́тись,
17 що він оберта́в у пустиню вселе́нну,а міста її бу́рив,
що в’я́знів своїх не пускав він додо́му?
18 Усі царі лю́дів, вони всі у славі лягли́,кожен у своїй усипа́льні,
19 ти ж від гро́бу свого відки́нений геть,мов галу́зка бридка́,
ото́чений вбитими та мечем переши́тими,що до гро́бу між камінь спуска́ються,
як пото́птаний труп.
20 Ти не бу́деш поєднаний з ними у гро́бі,бо землю свою зруйнува́в,
свій наро́д повбивав.Насіння злочинців повік не згада́ється!
21 Його дı́тям зготу́йте різню за вину їхніх батькı́в,щоб вони не повстали,
і землі не вспадкува́ли,і не напо́внили світу міста́ми.
22 І на них Я повста́ну, — говорить Господь Саваот, —і ви́тну ім’я́ Вавило́ну й оста́нок його,
і наща́дка й ону́ка, говорить Господь!
23 І вчиню́ Я його їжако́ві осе́лею та во́дним багно́м,і мітло́ю вигу́блення позаміта́ю його́,
говорить Господь Саваот!
24 Присягав був Господь Саваот та казав:Поправді, — як ми́слив собі Я, так ста́неться,
й як Я був врадив — те спо́вниться,
25 щоб стовкти́ асирı́йця в країні Моїй,і на го́рах Моїх розтопчу́ Я його!
І ярмо́ його здı́йметься з них,і тяга́р його скинеться з їхніх раме́н!
26 Це та рада, яка про всю землю ура́джена,і це та рука, що простя́гнена на всі наро́ди.
27 Бо врадив Госпо́дь Савао́т, і хто Його раду відмı́нить?А рука Його ви́тягнена, — й хто відве́рне її?
28 У році смерти царя Аха́за було таке пророцтво:
29 Не тı́шся, уся филисти́мськая зе́мле,що зла́мане же́зло, яке тебе вдарило,
бо з гадю́чого ко́реня ви́повзе люта змія́,і огни́стий летю́чий драко́н буде пло́дом її!
30 І па́стися будуть перво́рідні бідних,і вбогі безпечно лежатимуть,
а твій корень Я голодом ви́морю,і рештки твої він доб’є!
31 Плач же, брамо, ти ж місто, кричи, —розпливла́ся ти, вся филисти́мськая зе́мле,
бо прихо́дить із пı́вночі дим,і не буде ніко́го, хто відстав би з його воякı́в!
32 І що́ відповı́сться наро́днім посла́м? —Що Сіона Господь заложи́в,
і схова́ються в ньому убогі з наро́ду Його!
