Ісаї 2:1—22
2 Слово, що його бачив* Іса́я, син Амо́сів, про Юдею та про Єрусалим:
2 І ста́неться на кінці днів,мı́цно поста́влена буде гора́
дому Господнього на шпилı́ гір,і пı́днята буде вона понад згı́р’я, —
і поли́нуть до неї всі люди.
3 І пı́дуть числе́нні наро́ди та й скажуть:„Ходіть та зберı́мось на го́ру Господню,
до дому Бога Якового,і доріг Своїх Він нас навчи́ть,
і ми пı́демо стежка́ми Його!Бо ви́йде з Сіону Зако́н,
і слово Господнє — з Єрусалиму“.
4 І Він бу́де судити між лю́дьми,і буде числе́нні наро́ди розсу́джувати.
І мечı́ свої перекую́ть вони на лемешı́,а списи́ свої — на серпи́.Не підı́йме меча народ проти наро́ду,і більше не бу́дуть навча́тись війни́!
5 Доме Яковів, — ідіть,і попросту́ємо в світлі Господньому!
6 Бо Ти був покинув наро́да Свого, дім Яковів,— бо по́вні безла́ддя зо схо́ду вони,
та ворожби́тів, немов филисти́мляни,і наклада́ють із дı́тьми чужи́нців.
7 І напо́внився край його срı́блом та золотом, —і немає кінця́ його ска́рбам.
І напо́внився край його кı́ньми, —і немає кінця колесни́цям його́.
8 І напо́внився край його ı́долами, —він кла́няється ділу рук своїх,
тому́, що зробили були́ Його па́льці, —
9 і поклонилась люди́на,і чоловік упокори́вся.
А Ти їм не дару́й!
10 Іди в скелю,і сховайся у по́рох
від стра́ху Господнього,і від пишноти́ Його ве́личі!
11 Горді о́чі люди́ни поникнуть,і буде обни́жена лю́дська високість, —
і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня!
12 Бо настане день Господа Савао́тана все горде й високе, і на все ви́сунене, —
і пони́жене буде воно,
13 і на всі ке́дри лива́нські, високі та ви́сунені,і на всіля́кі баша́нські дуби́,
14 і на всі го́ри високі,і на всі згір’я підне́сені,
15 і на всі ба́шти високі,і на всі му́ри стрімкі,
16 і на всі кораблі із Таршішу,і на все, на що ди́вимося пожадли́во!
17 І пони́зиться гордість люди́ни,й обни́жена буде високість люде́й, —
і буде високим Сам тільки Госпо́дь того дня,
18 а бо́жища зо́всім ми́нуться!
19 І вони пı́дуть до ске́льних пече́рта до по́роху в ями
від стра́ху Господньогоі від пишноти́ Його ве́личі,
коли при́йде Він о́страх збудити на землі!
20 Покине люди́на того дня божкı́в своїх срібнихі божкı́в своїх золотих,
що собі нароби́ла була́,щоб вклоня́тись крота́м і кажана́м,
21 щоб піти у пече́ри й розщілини ске́льнівід стра́ху Господнього
і від слави вели́ччя Його́,коли при́йде Він о́страх збуди́ти на землі!
22 Відки́нься ж собі від люди́ни, що вı́ддих у носі її,
бо за́що її поважа́ти?
Примітки
^ В ориґіналі hazah — бачив, замість чув, — у писаннях пророків часто маємо вживання „бачив“ і „чув“ одного замість одного. Пор. Йов 26:14; Єр. 2:31.
