Ісаї 37:1—38
37 І сталося, як почув це цар Єзекія, то розде́р свої ша́ти та накрився вере́тою, і ввійшов до Господнього дому,
2 І послав він Еліякима, керівника́ пала́ти, і писаря Шевну, та старши́х із священиків, покритих вере́тами, до пророка Іса́ї, Амосового сина.
3 І сказали вони до нього: „Так сказав Єзекія: Цей день — це день горя й карта́ння та наруги! Бо підійшли́ діти аж до виходу утро́би, та немає сили породи́ти!
4 Може почує Господь, Бог твій, слова великого чашника, що його послав асирійський цар, пан його, на образу Живого Бога, і Господь, Бог твій, покарає за слова, які чув, а ти принесе́ш молитву за решту, що ще знахо́диться“.
5 І прийшли раби царя Єзекії до Ісаї.
6 І сказав їм Іса́я „Так скажете вашому панові: Так сказав Господь: Не бійся тих слів, що почув ти, якими ображали Мене слуги асирійського царя.
7 Ось Я дам в нього духа, і він почує звістку, і ве́рнеться до свого кра́ю. І Я вражу́ його́ мечем у його кра́ї!“
8 І вернувся великий чашник, і знайшов асирійського царя, що воював проти Лівни, бо почув, що той рушив із Лахішу.
9 І він почув про Тіргаку, царя етіопського, таке: „Він вийшов воювати з тобою!“ І почув вій, і послав послів до Єзекії, говорячи:
10 „Так скажете до Єзекії, Юдиного царя, говорячи: Нехай не зво́дить тебе Бог твій, на Якого ти надı́єшся, кажучи: Не буде да́ний Єрусалим у руку асирійського царя.
11 Ось ти чув, що́ зробили асирійські царі всім края́м, щоб учинити їх закляттям, а ти будеш урятований?
12 Чи їх урятували боги тих наро́дів, яких понищили батьки мої: Ґозана, і Харана, і Рецефа, і синів Едена, що в Телассарі?
13 Де він, цар Хамату, і цар Арпаду, і цар міста Сефарваїму, Гени та Івви?“
14 І взяв Єзекı́я ті листи з руки послів, і прочитав їх, і ввійшов у Господній дім. І Єзекія розгорну́в одно́го листа перед Господнім лицем.
15 І Єзекія молився перед Господнім лицем, говорячи:
16 „Господи Саваоте, Боже Ізраїлів, що сидиш на Херувимах! Ти Той єдиний Бог для всіх царств землі, Ти створи́в небеса́ та землю!
17 Нахили, Господи, ухо Своє та й почуй! Відкрий, Господи, очі Свої та й побач, і почуй всі слова́ Санхеріва, що прислав ображати Живого Бога.
18 Справді, Господи, асирійські царі попусто́шили всі народи та їхні краї.
19 І кинули вони їхніх богів на огонь, бо не боги вони, а тільки чин лю́дських рук, дерево та камінь, і понищили їх.
20 А тепер, Господи, Боже наш, спаси нас від руки його, і нехай знають усі царства землі, що Ти Господь, Бог єдиний!“
21 І послав Іса́я, Амосів син, до Єзекії, говорячи: „Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Я почув те, про що́ ти молився до Мене, про Санхеріва, царя асирійського.
22 Ось те слово, яке Господь говорив про нього:Гордує тобою,сміється із тебе діви́ця, сіонська дочка́,
вслід тобі головою хитає дочка Єрусалиму!
23 Кого лаяв ти та обража́в,і на ко́го пови́щив ти голос
та вго́ру підніс свої очі?На Святого Ізраїлевого!
24 Через рабів своїх Господа ти обража́в та казав:Із бе́зліччю своїх колесниць
я вийшов на го́ри високі,на бо́ки Лівану,
і позру́бую ке́дри високі його,добı́рні його кипари́си,
і зберу́сь на вершо́к його височини́, —в гущину́ його са́ду,
25 я копаю та п’ю чужу воду,і стопо́ю своєї ноги́
повису́шую я всі єгипетські рı́ки!
26 Хіба ти не чув,що відда́вна зробив Я оце,
що за днів старода́вніх Я це був створив?Тепер же спрова́див Я це,
що ти нищиш міста́ поукріплювані,на купу румо́вищ обе́ртаєш їх.
27 А ме́шканці їхні — безсилі,настра́шені та побенте́жені,
вони стали, як зı́лля оте польове́,мов трава зеленı́юча,
як трава на даха́х,як попа́лене збіжжя, яке не доспіло.
28 І сидı́ння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю,і твоє проти Ме́не обу́рення.
29 За твоє проти Ме́не обу́рення,що горди́ня твоя надійшла до вух Моїх,
то на нı́здрі твої Я сере́жку привı́шу,а вуди́ло Моє — в твої у́ста,
і тебе поверну́ Я тією дорогою, якою прийшов ти!
30 А оце тобі знак: їжте цього року збіжжя самосı́йне, а другого року саморо́сле, а третього року — сійте та жніть, і садіть виноградники, та й їжте їхній плід.
31 А врято́ване Юдиного дому, що лишилося, пу́стить корı́ння додо́лу, і свого плода́ дасть уго́ру.
32 Бо з Єрусалиму ви́йде позостале, а рештки — з гори Сіон. Ревність Господа Саваота зробить це.
33 Тому так сказав Господь про асирійського царя:Він не ввı́йде до міста цього́,і туди він не кине стріли́,
і щито́м її не попере́дить,і ва́ла на нього не ви́сипле.
34 Якою дорогою при́йде, то нею й пове́рнеться,у місто ж оце він не ввı́йде, —
говорить Господь!
35 І це місто Я обороню́ на спасı́ння його ради Себета ради Давида, Мого раба!“
36 І вийшов Ангол Господній, і забив в асирійському табо́рі сто й вісімдеся́т і п’ять тисяч. І повставали рано вранці, аж ось — усі тіла́ ме́ртві.
37 А Санхерı́в, асирійський цар, рушив та й пішов, і вернувся, й осівся в Ніневı́ї.
38 І сталося, коли він молився в домі Нісхора, свого бога, то сини його Адраммелех та Шар’ецер убили його мечем, а самі втекли до кра́ю Арарат. А замість нього зацарював син його Есар-Хаддон.
